Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №462/9413/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9413/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі головуючого – судді Колодяжного С.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_1 через свого представника та за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля) «Електронний суд» 27.11.2025 року звернулась до Залізничного районного суду м.Львова із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який зареєстрований 06.08.1982 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №2595.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 06.08.1982 року позивач з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі, і від спільного подружнього життя неповнолітніх дітей не мають. Позивач стверджує, що більше десяти років подружжя не веде спільного сімейного життя. Причину цього позивач вбачає у кардинальній різниці у поглядах на сімейне життя. Окрім цього, вказує на суттєві розбіжності у характерах, що не дають їй та відповідачу можливості зберегти сім`ю. У позові також посилається на те, що сім`я остаточно розпалася, шлюб носить формальний характер, а тому вважає, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї є неможливим та суперечить її інтересам.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 15.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позовну заяву, проте 19.02.2026 року подав до суду заяву у якій вказав, що не заперечує проти розірвання шлюбу, проте просив не стягувати з нього судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, оскільки він є особою із інвалідністю ІІ групи.

У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.2 ст.281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 Заочний розгляд справи.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, дослідивши подані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з ч.2 ст.104, ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред?явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст.112 СК України суд з?ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім?ї державою полягає, зокрема, у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, сторони уклали шлюб 06.08.1982 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №2595 (а.с.4).

Також встановлено, що між сторонами вже тривалий час відсутнє взаєморозуміння та виникають конфлікти, тому вони не підтримують подружніх стосунків, не ведуть спільного господарства та не мають спільного бюджету, а відтак фактично не підтримують жодних відносин.

Враховуючи те, що позов поданий у листопаді 2025 року, проте з того часу подружжя не примирилося, не налагодило свої сімейні відносини, з огляду на позиціях позивача, яка категорично наполягає на розірванні шлюбу та відповідача, який не заперечує проти розірвання шлюбу, суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення.

З урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову, наведене свідчить про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер і продовжується тривалий час, що призвело до втрати почуття любові та перспектив налагодження стосунків немає.

Наведене дає підстави для висновку про те, що подальше проживання та збереження сім`ї сторін неможливе, тому суд дійшов висновку, що їх шлюб слід розірвати.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, враховуючи, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с.25-27), якого звільнено від сплати судового збору, суд вважає за необхідне сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1211,20 грн. компенсувати останній за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.12, 13, 141, 223, 258, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що був зареєстрований 06 серпня 1982 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №2595.

Судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений ОСОБА_1 , компенсувати позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Позивач, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання якого зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 .

Текст судового рішення складений 26.02.2026 року.

Суддя (підпис)

Згідно з оригіналом.

Суддя: С.Ю. Колодяжний