Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №635/9968/25 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9968/25

Провадження № 1-кп/635/741/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),

захисника – ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024170040000071 від 01.02.2024, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт.Коротич Харківського району Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, який проходив військову службу на посаді робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , учасника бойових дій, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-

ВСТАНОВИВ :

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією на посаді робітника підсобного інженерного відділення інженерного взводу інженерної військової частини НОМЕР_1 , в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, 30.12.2023 незаконно припинив виконувати свій конституційний обов?язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, за відсутності поважних причин, не прибув після відпустки до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та проводив час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов?язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

30.09.2025 ОСОБА_4 затримано в с-ще Пісочин, Харківського району Харківської області працівниками правоохоронних органів, чим вчинення кримінального правопорушення припинено.

Таким чином солдат ОСОБА_4 , з 08 години 00 хвилин 30.12.2023 по 30.09.2025 час обов?язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов?язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, нe пов?язаними з проходженням військової служби.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України нез?явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України визнав повністю та пояснив, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення, що йому інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не оспорював, пояснивши причини та обставини скоєного. Зазначив, що він має ряд хвороб, його не відпускали для проходження ВЛК, він поїхав у відпустку і не повернувся, перебував дома по місцю реєстрації. Зазначав, що належні висновки для себе зробив, у вчиненому розкаюється.

Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочину, добровільності та істинності його позиції.

Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , свою винуватість у вчиненому діянні визнав повністю і суду дав показання, що вчинив злочин саме при викладених обставинах, суд, за згодою всіх учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників не оспорюються, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючи матеріалів на нього, які є в матеріалах кримінального провадження,

При цьому суд роз`яснив положення ч.3 ст.349 КПК України, згідно яких сторони у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорюються в апеляційному порядку. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, доведена повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка відповідно до ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого стороною обвинувачення не зазначено.

Вивченням даних про особу ОСОБА_4 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем служби характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, є учасником бойових дій.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, керуючись вимогами ст.65 КК України, поряд з наведеними вище даними про його особу, обставиною, яка пом`якшує покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, його суспільну небезпечність, конкретні обставини справи.

За таких обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування до ОСОБА_6 вимог ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Враховуючи призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно останнього необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання час перебування обвинуваченого під вартою.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня ухвалення вироку – з 27 лютого 2026 року.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 30.09.2025 року по 26 лютого 2026 року включно, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення фактичних обставин, які ніким не оспорювалися при розгляді справи в суді першої інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Роз`яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Головуючий суддя ОСОБА_1