Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №638/15166/19 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/15166/19

Провадження № 1-кп/638/231/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

з участю прокурора: ОСОБА_3 ,

з участю обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220480001769 від 06.05.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Сумської області, громадянина України, українця, з середньою незакінченою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше неодноразово судимий, а саме: 17.04.2006 року Дніпровським районним судом м. Києва за частиною 1 статті 152, частиною 1 статті 153, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі; 24.04.2007 року Дзержинським районним судом м. Харкова за частиною 1 статті 187, частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України до 5 років 6 місяців позбавлення волі; 12.10.2015 року Дзержинським районним судом м Харкова за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України до 6 років позбавлення волі, 21.11.2018 року звільнений з Те5мнівської ВК №100 по відбуттю строку покарання; 18.11.2020 року Великописарівським районним судом Сумської області за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, який 11.04.2024 року звільнений за відбуттям строку покарання, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2019, приблизно о 23 годині 30 хвилин, у ОСОБА_4 , який знаходився у приміщенні кухні загального користування, яка розташована на другому поверсі буд. АДРЕСА_2 виникла сварка з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків. В ході якої у ОСОБА_4 , раптово виник умисел, спрямований на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння ОСОБА_4 наніс не менше 4 ударів кулаками рук в область голови ОСОБА_5 від чого остання впала на поверхню полу.

Своїми злочинними діями ОСОБА_4 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-17/181-А19 від 27.06.2019 спричинив ОСОБА_5 травму голови: крововиливи в м`які тканини голови з боку їх внутрішньої поверхні в лобово-тім`яно-потиличної області справа, крововиливи під оболонки головного мозку, забій головного мозку з інтрацеребральною гематомою правої лобної частки, синці в околоочних областях, яка має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Від отриманих тілесних ушкоджень ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, причиною смерті ОСОБА_5 є важка закрита черепно-мозкова травма з крововиливами під оболонки головного мозку, забієм головного мозку а її ускладнення – набряк набрякання головного мозку.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України у повному обсязі, підтвердивши обставини, викладені у обвинувальному акті, у вчиненому розкаявся.

Суд зі згоди прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до частини 3 статті 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, не оспорює їх, і не наполягає на дослідженні всіх доказів у справі, у суду відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку обвинувачений буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Аналізуючи представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При вирішенні питання про покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь важкості вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до статті 12 Кримінального кодексу України відносяться до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Так, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий, а саме останній раз Великописарівським районним судом Сумської області від 18.11.2020 року за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України; не одружений; має незакінчену середню освіту; неповнолітніх дітей на утриманні не має; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України, обставиною, що пом`якшує відповідальність ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Відповідно статті 67 Кримінального кодексу України, обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_4 , рецидив злочинів.

Відповідно до частини 2 статті 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» звертає увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визначається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержуватись вимог статті 65 Кримінального кодексу України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 повинно бути призначене покарання, необхідне та достатнє для виправлення та попередження нових злочинів у межах мінімальної санкції кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України у вигляді позбавлення волі, оскільки саме цей вид покарання буде мати вплив на його виправлення та попередження нових злочинів, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України мета покарання обвинуваченим.

Частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України передбачено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 , засуджений вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року за частиною 2 статті 289 Кримінального кодексу України до 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 01.02.2024 року ОСОБА_4 етаповано з Державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» та тимчасово залишено останнього до розгляду даного кримінального провадження.

11.04.2024 року ОСОБА_4 звільнений за відбуттям строку покарання, призначеного вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року.

Беручи до уваги, що ОСОБА_4 засуджений 18.11.2020 року за вищевказаним вироком, а кримінальне правопорушення, що є предметом даного судового розгляду, скоїв до ухвалення зазначеного вище вироку, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 остаточне покарання керуючись частиною 4 статті 70 Кримінального кодексу України, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком від 18.11.2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого по даному кримінальному провадженню не обирався.

Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільній позов не заявлено.

Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кримінального кодексу України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного за вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року, більш суворим покаранням, призначеним за даним вироком, остаточно визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Початок строку покарання обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та фактичного затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виконання цього вироку.

Зарахувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання за цим вироком, повністю відбуту частину покарання за попереднім вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 18.11.2020 року, а саме з 11.04.2019 року по 11.04.2024 рік включно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Головуючий суддя: