Рішення від 26 лютого 2026 р. у справі №187/2171/25 — Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/2171/25

2/0187/169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2026 р. селище Петриківка

Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Говорухи В.О., за участю секретаря судового засідання Неймак М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

17.12.2025 до Петриківського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за Кредитним договором № 205/3375682-СК від 16.11.2021 в розмірі 23 202,33 грн., з яких: 14 000,00 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту, 9 202,33 грн. – сума заборгованості за відсотками, а також понесені позивачем судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.11.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне обслуговування фізичних осіб № 205/3375682-СК, підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.taskombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору

02.12.2022 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/7-Ф, відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 202,33 грн.

З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 02.12.2022, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Отже, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 205/3375682-СК в розмірі 23 202,33 грн., з яких: 14 000,00 грн. – сума заборгованості по тілу кредиту; 9 202,33 грн. – сума заборгованості по відсоткам.

Ухвалою від 24.12.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом вживались заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, зокрема судом неодноразово за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача скеровувалась ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та додатками до неї. Поштові відправлення 21.01.2026 та 18.02.2026 повернулись на адресу суду із відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач відзив на позов не подав.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, вивчивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що 16.11.2021 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про комплексне обслуговування фізичних осіб № 205/3375682-СК, підписанням якого акцептував Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку: www.taskombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору.

Відповідно до умов Договору, ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 10 000,00 грн., строком на 12 місяців, з можливістю пролонгації. Дата використання ліміту: 01.09.2016. Процентна ставка під час пільгового періоду – 0,0001%. Процентна ставка після пільгового періоду – 48%.

02.12.2022 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № НІ/11/7-Ф, відповідно до якого АТ «ТАСКОМБАНК» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «ТАСКОМБАНК» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №НІ/11/7-Ф від 02.12.2022 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 23 202,33 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 205/3375682-СК від 16.11.2021 за період з 02.12.2022 по 31.10.2025 в розмірі 23 202,33 грн., з яких: 14 000,00 грн. – сума заборгованості по основному боргу (тіло кредиту), 9202,23 грн. – заборгованість по відсоткам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до змісту п. п. 57-59, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, саме виписки з особових рахунків клієнтів є різновидом регістрів обліку банку на підтвердженням виконаних за операцій та сум оборотів за його дебетом і кредитом, які, крім іншого, повинні містити прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1 та 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Обґрунтований розрахунок повинен містити обчислення (суму боргу, ставки проценту, комісії, пені; початок періоду нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів комісії, пені; кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, комісії, пені; розрахунок основного боргу або процентів, комісії, пені; розмір основного боргу або процентів, комісії, пені; підсумковий, загальний розмір заборгованості за всіма критеріями тощо), та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені законом або умовами договору.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не були надані докази на підтвердження зарахування кредитних коштів на банківський рахунок відповідача (реквізити банківської платіжної картки), виписки по рахунку тощо.

Згідно з Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.2012 року №578/5 до первинних документів, які фіксують факт виконання операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і у податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок.

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором, що споживач користувався кредитною карткою, ним вносились кошти на погашення заборгованості, або ні.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц. Велика палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 у постанові від 03 липня 2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку ( п.п. 5 п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, в редакції Постанови Національного банку№ 209 від 26.09.2022).

Однак, зазначена виписка не може слугувати первинним документом, який підтверджує рух коштів по рахунку та існування заборгованості, оскільки не містить особистого підпису або інших даних, що дали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.

У справі № 752/17604/15-ц Верховний Суд виснував про те, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанова від 11 вересня 2024 року).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позовні вимоги не підтверджені неналежними і допустимими доказами, Первинних бухгалтерських документів на підтвердження отримання кредиту, нарахування процентів та інших сум, суду не надано.

Наданий суду розрахунок заборгованості складений представником позивача, який не є первісним кредитором не є первинним бухгалтерським документом, яким може підтверджуватись видача кредиту, його розмір та проведені нарахування.

Оскільки позивачем не було надано доказів на підтвердження заборгованості, її розміру та складових, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку із відмовою в позові слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст.141,259,263,265,268,280-285,354,355 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Говоруха