Вирок від 26 лютого 2026 р. у справі №629/3537/21 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 629/3537/21

(1-кп/199/81/26)

ВИРОК

іменем України

26 лютого 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі (далі стисло Суд):

Головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції)

обвинуваченого ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202122111000251 від 08.06.2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. М-Телковичі, Володимирецького району, Рівненської області, громадянина України, одруженого, пенсіонера, освіта середня, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Розпорядженням голови Верховного Суду від 06 квітня 2022 року № 16/0/9-22 територіальну підсудність Лозівського міськрайонного суду Харківської області визначено за Амур-Нижньодніпровськім районним судом міста Дніпропетровська (у теперішній час місто Дніпро).

1. Формулювання обвинувачення, яке Суд вважає доведеним із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Формулюючи обвинувачення ОСОБА_4 , яке Суд вважає доведеним, Суд робить застереження, що здійснює розгляд кримінального провадження виключно в межах цього обвинувачення, пред`явленого обвинуваченому відповідно до обвинувального акту.

Суд уважає доведеним, що відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону .

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128цього Кодексу.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 87 Водного кодексу України, для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України, з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 89 Водного кодексу України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

Однак, в порушення вказаних норм, ОСОБА_4 , на початку квітня 2021 року, точної дати не встановлено, маючи умисел на зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, достовірно для себе розуміючи, що ним не отримано відповідного рішення уповноваженого органу та державної реєстрації про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, самовільно зайняв земельну ділянку розміром 0,4978 га, яка розташована у прибережно-захисній смузі водного об`єкту (каналу) «Дніпро-Донбас» на території Орільського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади, а також межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 6323955704:00:002:0040, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , здійснивши на вказаній земельній ділянці посів сільськогосподарської культури ячмінь, що потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), таким чином самовільно зайнявши вказану земельну ділянку в прибережній захисній смузі розміром 0,4978 га.

2. Позиція сторони обвинувачення.

2.1. Прокурор ОСОБА_3 підтримав обвинувачення, висунуте ОСОБА_4 .

Вважав, що винуватість обвинуваченого в інкримінованому злочині найшла своє повне підтвердження під час судового розгляду, адже, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів з числа передбачених ст. 84 КПК, слідує, що ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Пропонував Суду обвинуваченому призначити певне покарання.

2.2. Потерпілим по кримінальному провадженню є Управління каналу Дніпро-Донбас, її представником – ОСОБА_6 .

Представник потерпілого ОСОБА_6 у судові засідання за викликом Суду не прибув. Звернувся до Суду з письмовою заявою про розгляд справи без участі потерпілого. Обвинувачення підтримує у повному обсязі (т. 2 а.с. 100;101).

3. Позиція сторони захисту.

Обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе в пред`явленому обвинуваченні не визнав. Користуючись статтею 63 Конституції України відмовився давати показання щодо себе.

В останньому слові ОСОБА_4 заявив, що він злочин не скоював, закон не порушував, просив Суд ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, окрім випадків, передбачених цією статтею. Зокрема, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Свою позицію захисник ОСОБА_5 висловив в ході судових дебатів.

Позиція захисника (Стисло) зводиться до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що, на його переконання, дії обвинуваченого не містять складу кримінального правопорушення, а певні докази, здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, інші - не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, деякі є недостовірними.

Захисник вважав, що обвинувачення, пред`явлене ОСОБА_4 , не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, тому просив Суд відносно обвинуваченого ухвалити виправдувальний вирок.

4. Суть питання, що вирішується судом

З обвинувального акту у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 08.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202122111000251 слідує, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, тобто у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.

5. Обставини, які Суд вважає доведеними під час судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 337, п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 368 КПК України, здійснивши судовий розгляд стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акта, допитавши свідків, дослідивши під час судового розгляду всі докази, надані сторонами кримінального провадження, Суд вважає, що мало місце діяння, у вчинені якого обвинувачується ОСОБА_4 , це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, та обвинувачений винний у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, що підтверджується доказами, отриманими під час кримінального провадження, долученими Судом та дослідженими під час судового розгляду.

6. Докази на підтвердження встановлених Судом обставин.

Судом у відкритому судовому засіданні заслухані показання свідків.

Під час показань свідків відбувся їх прямий та перехресний допит.

Також, у відкритому судовому засіданні Судом були досліджені подані сторонами документи.

Під час дослідження доказів сторони скористалися наданими їм процесуальними правами надавати Суду усні та письмові пояснення та заперечення.

Під час дослідження доказів Суд дійшов висновку, що спосіб отримання стороною обвинувачення доказів, визнаних Судом належними і допустимими, був справедливим, а процес дослідження доказів під час судового провадження забезпечував право обвинуваченого на захист.

За наслідками судового розгляду та здійсненої у нарадчій кімнаті оцінки доказів Суд робить висновок про належність та допустимість наступних доказів на доведення вини обвинуваченого у кримінальному провадженні .

Викладаючи цей розділ вироку, Суд зазначає, що КПК не передбачає обов`язку суду дослівно викладати показання свідків. Таке джерело доказів суд відображає в тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні (постанова Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 754/10882/17).

Разом з цим, Суд,з метою неупередженого та об`єктивного розгляду справи, що є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя, та з метою дотримання цієї гарантії, вважає необхідним викласти показання свідків в тому обсязі, в якому вони дали Суду, фактично дослівно.

Свідок ОСОБА_7 показав Суду, що він займав посаду на початок квітня 2021 року головного агроному ДП «Комсомолець», Лозівського району. Його було залучено в якості спеціаліста для огляду земельної ділянки, який проводився 15.06.2021 року. Земельна ділянка була на Оріховському водосховищі. На час огляду ця земельна ділянка було засіяно ячменем. Ячмінь був на всій земельній ділянці. Суцільним масивом засіяно. По фазі дозрівання однаковий. Ячмінь шестирядний був, одного типу. Обвинуваченого не знав і не знає. Прізвище ОСОБА_8 стало знайомо, коли викликали до суду, до цього не знав. Викликали його як агронома з`ясувати та розповісти, що це за посів, чи суцільний він чи ні, що це за культура, в якій фазі розвитку, якою технікою засівали. Про ці території йому не відомо було. Цей округ межує з господарством, 5 кілометрів від нього. Про осіб, які користуються цими земельними ділянками нічого не відомо. Огляд земельної ділянки проводився на берегу водосховища. Побачив там посів суцільного ярового ячменя. Якщо є дозвіл посів можливий. Хто саме засіяв цю земельну ділянку йому не відомо.

Свідок ОСОБА_9 показав Суду, що він особисто ОСОБА_8 не знав. 19 травня 2021 року він заїхав на земельну ділянку. Село Українське, біля ОСОБА_10 була «спахана» земельна ділянка, яка межує із іншою земельною ділянкою. Це в селі Українське, біля водосховища, біля приватної власності ОСОБА_8 , який на земельну ділянку прийшов і щось казав. Зрозумів, що бачу саме ОСОБА_8 , бо той представився ОСОБА_8 . Прибув на ділянку на підставі наказу головного управління на перевірку земельної ділянки. Було встановлено, що це «спахана» земельна ділянка.

Відповідно до витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.06.2021 - 07.06.2021 року до Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області надійшли матеріали з ГУ Держгеокадастру у Харківській області про те, ще ОСОБА_4 на земельній ділянці площею 0,8583 га в прибережній захисній смузі водосховища (каналу), здійснив посів сільськогосподарської культури – ячмінь, що свідчить про втручання в первинний стан ґрунту в прибережній захисній смузі, тим самим самовільно зайняв земельну ділянку в охоронній зоні.

З повідомлення заступника начальника – начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель ОСОБА_11 від 03.06.2021 року слідує, що управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі – Управління) 19.05.2021 року було проведено заходи державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області, і встановлено наступне.

Земельна ділянка державної форми власності, категорія земель – землі водного фонду, цільове призначенням – для водогосподарських потреб загальною площею 775,7207 га, яка розташована на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області перебуває у постійному користуванні Управління каналу «Дніпро-Донбас» (код ЄДРПОУ 05387179) на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 318113 від 17.03.2011 за № 632390003000018.

За результатами державного нагляду (контролю) було виявлено, що прибережна захисна смуга, угіддя – пасовища площею 0,8583 га використовується громадянином ОСОБА_4 єдиним масивом поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме проведено посів сільськогосподарської культури – ячмінь.

Посів сільськогосподарських культур потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), що свідчить про втручання в первинний стан ґрунту в прибережній захисній смузі. Чим порушено правовий режим зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг водних об`єктів щодо розорювання земель в зоні санітарної охорони, прибережної захисної смуги.

Вищезазначена земельна ділянка використовується громадянином ОСОБА_4 не за цільовим призначенням та без документів що посвідчують право власності чи користування нею.

Вказаними діями порушені вимоги статей 61, 96, 113, 125, 126 Земельного кодексу України та статей 35-37 ЗУ «Про охорону земель».

Відповідальність за вчинені правопорушення передбачена пунктом «б» статті 211 Земельного кодексу України, статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та частиною 2 статті 197-1 Кримінального кодексу України (самовільне зайняття земельної ділянки в зоні санітарної охорони).

Передбачувана шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття зазначеної вище земельної ділянки площею 0,8583 га буде становити 2218,71 гривень та використання земельної ділянки не за цільовим призначенням 1696,28 гривень.

Керуючись статтею 253 кодекс України про адміністративні правопорушення (далі за текстом – КУпАП) направляємо Вам матеріали проведених заходів державного нагляду (контролю) при використанні земельної ділянки державної форми власності, категорії земель – землі водного фонду, яка розташована на території Орільського старостинського округу Лозівської міської ОТГ Лозівського району Харківської області використовується громадянином ОСОБА_4 з порушенням земельного законодавства.

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом – земельної ділянки, №236-ДК від 19.05.2021 року встановлено: земельна ділянка державної форми власності, категорія землі – землі водного фонду, цільове призначенням – для водогосподарських потреб загальною площею 775,7207 га, яка розташована на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області перебуває у постійному користуванні Управління каналу «Дніпро-Донбас» (код ЄДРПОУ 05387179) на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 318113 від 17.03.2011 за №632390003000018.

За результатами державного нагляду (контролю) було виявлено, що прибережна захисна смуга, угіддя – пасовища орієнтовною площею 1.00 га використовується громадянином ОСОБА_4 єдиним масивом поруч земельною ділянкою з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме проведено посів сільськогосподарської культури – ячмінь. Посів сільськогосподарських культур потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), що свідчить про втручання в первинний стан ґрунту в прибережній захисній смузі.

Чим порушено правовий режим зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг водних об`єктів щодо розорювання земель в зоні санітарної охорони, прибережної захисної смуги.

Вищезазначена земельна ділянка використовується громадянином ОСОБА_4 не цільовим призначенням та без документів що посвідчують право власності користування нею.

Вказаними діями порушені вимоги статей 61, 96, 113, 125, 126 Земельного кодексу України та статей 35-37 ЗУ «Про охорону земель».

З протоколу про адміністративне правопорушення №236-ДКвід 19.05.2021 року вбачається, що19 травня 2021 року складено протокол за адресою: село Українське, Лозівський район, Харківська область. При перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки земель водного фонду розташованої на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.04.2021 № 236-ДК

Земельна ділянка державної форми власності категорії земель – землі водного фонду прибережна захисна смуга, угіддя – пасовища орієнтовною площею 1,00 га використовується громадянином ОСОБА_4 єдиним масивом поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040 на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва а саме проведено посів сільськогосподарської культури – ячмінь, без документів що посвідчують право власності чи користування нею, що є порушенням статті (статей) 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки громадянин ОСОБА_4 (для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови)) за адресою: Орільський старостинський округ Лозівської міської ОТГ Лозівській район Харківська область (за межами населених пунктів) місце розташування земельної ділянки – Орільський старостинський округ Лозівська міська ОТГ Лозівського району Харківської області, поруч із з/д з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040, функціональне використання земельної ділянки згідно із земельно-кадастровою документацією – для водогосподарських потреб, категорія земель за основним цільовим призначенням – землі водного фонду, форма власності на землю – державна, розмір заподіяної шкоди – 2218,71 грн.

З протоколу про адміністративне правопорушення№236-ДКвід 19.05.2021 року слідує, що протокол складено за адресою: село Українське, Лозівський район, Харківська область. При перевірці дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки земель водного фонду розташованої на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області. Наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26.04.2021 № 236-ДК.

Земельна ділянка державної форми власності категорії земель – землі водного фонду прибережна захисна смуга, угіддя – пасовища орієнтовною площею 1,00 га використовується громадянином ОСОБА_4 єдиним масивом поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040 на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва а саме проведено посів сільськогосподарської культури – ячмінь, не за цільовим призначенням, що є порушенням статті 96 Земельного кодексу України та статей 35-37 Закону України «Про охорону земель».

Відповідно до розрахунку розміру шкоди,заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням громадянин ОСОБА_4 (для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови)) за адресою: Орільський старостинський округ Лозівської міської ОТГ Лозівській район Харківська область. (за межами населених пунктів) слідує що, місце розташування земельної ділянки – Орільський старостинський округ Лозівська міська ОТГ Лозівського району Харківської області, поруч із з/д з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040, функціональне використання земельної ділянки згідно із земельно-кадастровою документацією – для водогосподарських потреб, категорія земель за основним цільовим призначенням – землі водного фонду, форма власності на землю – державна, розмір заподіяної шкоди – 1696,28 грн.

Згідно відповіді на лист начальника Міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій ОСОБА_12 від 20.05.2021 року слідує, що відповідь було надано на лист від 20.05.2021 року № 5270/34-21-0.5,7 щодо надання інформації стосовно земельної ділянки, яка розташована поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040 на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області, Міськрайонне Управління у Лозівському районі та м. Лозовій Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області, а саме земельна ділянка, яка позначена на доданому до листа викопіюванні, входить до складу земельної ділянки загальною площею 775,7207 га. Вказана земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Управління каналу «Дніпро-Донбас» (державний акт серії ЯЯ № 318113, зареєстрований 17.03.2011 року за №632390003000018). Категорія земель – землі водного фонду (угіддя – пасовища). Цільове призначення – водогосподарських підприємств (для водогосподарських потреб). Форма власності – держава.

З припису, який виданий громадянину ОСОБА_4 за№236-ДК… від 03.06.2021 року, вбачається, що припис видано державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ОСОБА_9 .

Так, згідно з актом від 19.05.2021 № 236-ДК…під час перевірки виявлені порушення: земельна ділянка державної форми власності, категорія земель – землі водного фонду, цільове призначенням – для водогосподарських потреб загальною площею 775,7207 га, яка розташована на території Орільського старостинського округу Лозівської міської об`єднаної територіальної громади Лозівського району Харківської області перебуває у постійному користуванні Управління каналу «Дніпро-Донбас» (код ЄДРПОУ 05387179) на підставі державного акту на право постійного користування серія ЯЯ № 318113 від 17.03.2011 за №632390003000018.

За результатами державного нагляду (контролю) було виявлено, що прибережна захисна смуга, угіддя – пасовища площею 0,8583 га використовується громадянином ОСОБА_4 єдиним масивом поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6323955704:00:002:0040 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме проведено посів сільськогосподарської культури – ячмінь. Посів сільськогосподарських культур потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), що свідчить про втручання в первинний стан ґрунту в прибережній захисній смузі.

Чим порушено правовий режим зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг водних об`єктів щодо розорювання земель в зоні санітарної охорони, прибережної захисної смуги.

Вищезазначена земельна ділянка використовується громадянином ОСОБА_4 не за цільовим призначенням та без документів що посвідчують право власності чи користування нею.

Вказаними діями порушені вимоги статей 61, 96, 113, 125, 126 Земельного кодексу України та статей 35-37 ЗУ «Про охорону земель».

Відповідно до постанови про закриття справи №236-ДК/0102По/08/01/-21 від 03.06.2021 року справу про адміністративне правопорушення, яке вчинив (ла) громадянин ОСОБА_4 , закрито. Матеріали справи передано до Лозівського РВП ГУ НП України в Харківській області. Відповідно до статей 287-289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення: у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративні правопорушення, який протягом трьох діб надсилає її разом із справою органу (посадовій особі), правомочному її розглядати.

З довідки про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_6 ЖЄО №2904 від 19.03.2021 року слідує, що19.03.2021 року до Лозівського РВП ГУНП України в Харківській області надійшов лист з Управління каналу Дніпро-Донбас, в якому повідомляється про порушення законодавства невстановленими особами, який було зареєстроване в ЖЕО Лозівського РВП під №2904 від 19.03.2021 року. В ході проведення перевірки було встановлено, що за даним фактом вже зверталась до Лозівського РВП з на які вже отримувала відповідь, але жодного разу у встановленому порядку не оскаржила їх. Згідно ст. 8 Закону України про звернення громадян, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Виходячи з вищевикладеного мною було прийняте рішення про припинення подальшого розгляду звернення та списання матеріалів ЖЕО №2904 від 19.03.2021 року до справи згідно із Законом України «Про звернення громадян». Заявникові надіслана відповідь про результати розгляду звернення вихідний Лозівського РВП ГУНП в Харківській області №4779 від 02.04.2021 року.

Відповідно до заяви Управління каналу Дніпро-Донбас начальнику Лозівського РВП ГУНП у Харківській області полковнику поліції ОСОБА_13 №У-01/347 від 11.03.2021 року - 10 березня 2021 року від начальника Орільської дільниці Управління каналу Дніпро-Донбас ОСОБА_14 надійшла інформація, що на території Орільської дільниці каналу Дніпро-Донбас невстановлений мешканець села Українське, Лозівського району, Харківської області, самовільно зайняв земельну ділянку на березі Орільського «Орільківського» водосховища, який входить до зони санітарної охорони стратегічного об`єкту та знаходиться у державній власності, а саме: у власності Управління каналу Дніпро-Донбас.

Згідно з рішенням Харківської обласної ради народних депутатів №772 від 26 листопада 1982 року «Про зону санітарної охорони каналу Дніпро-Донбас 1-ї черги», межа першого поясу зони санітарної охорони по берегах Орільського водосховища встановлений не менше 100м.

Згідно ч.2 Постанови кабінету міністрів України №2024 від 18.12.1998 року, залежно від типу джерела водопостачання (поверхневий, підземний), ступеня його захищеності і ризику мікробного та хімічного забруднення, особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також характеру забруднюючих речовин встановлюється межі ЗСО та їх окремих поясів.

За ч.4 Постанови №2024 визначено, що ЗСО поверхневих та підземних водних об`єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму, перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу.

Так, у відповідності до п.2 ч.6 Постанови №2024 передбачено, що у межах першого поясу ЗСО забороняється, зокрема перебування сторонніх осіб, вилов риби та інші види використання, що впливають на якість води.

Згідно ч.2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, самовільне зайняття земельної ділянки особою щодо земельних ділянок особливо цінних земель, земель в охоронних зонах, зонах санітарної охорони, санітарно-захисних зонах чи зонах особливого режиму використання земель, - є кримінальним злочином.

Своїми умисними діями невстановлена особа порушила Постанову КМУ №2024 від 18.12.1998 року, «Про правовий режим зон санітарної охорони водних об`єктів», що завдає значної шкоди навколишньому середовищу, та вчинила злочин, передбачений ч.2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Приймаючи до уваги, що в протиправних діях невстановленої особи вбачаються ознаки кримінального правопорушення, керуючись ст. ст. 60, 214, 215, 216, 218 КПК України, заявник просить:

1. Прийняти та зареєструвати цю заяву про вчинення злочину, внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

2. Розпочати, за цією заявою про вчинення злочину, досудове розслідування у формі досудового слідства у зв`язку із вчиненням дій, які мають ознаки складу злочину за ч.2 статті 197-1 Кримінального Кодексу України.

3. Повідомити Управління каналу Дніпро-Донбас письмово, у встановленому Законом порядку та термін, про початок кримінального провадження, та закінчення досудового розслідування злочину.

З державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 318113 від 17.03.2011 року слідує, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видано Управління каналу «Дніпро-Донбас»

Місце знаходження – адреса: Дніпропетровська обл., місто Дніпродзержинськ, вул. Дніпробудівська, буд. 6а і на підставі рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування Розпорядження Лозівської районної державної адміністрації Харківської області від 13 жовтня 2010 року №309, є постійним користувачем земельної ділянки площею 775.7207 га

Земельна ділянка розташована на території Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області (за меж. нас. п.)

Цільове призначення (використання) земельної ділянки водогосподарських підприємств (для водогосподарських потреб)

Державний акт складено у двох примірниках, перший з яких передано постійному користувачу земельної ділянки, другий зберігається у Управлінні Держкомзему у Лозівському районі Харківської області.

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №632390003000018.

З платіжного доручення №202 від 01.03.2021р. слідує, що платник – Управління каналу Дніпро-Донбас, код – 05387179, банк платника – Держказначейська, номер рахунку – UA91820172034311100320001543, зробив переказ грошової суми 862294,89 (Вісімсот шістдесят дві тисячі двісті дев`яносто чотири грн. 89 коп.), отримувач – ГУК Харків. обл/МТГ Лозова/18010500, код – 37874947, банк отримувач – казначейство, номер рахунку – UA8888999980334179811000020573

Призначення платежу: 101;05387179;2707050;2800; земельний податок з юридичних осіб. за січень 2021.

З державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03.06.2020 року слідує наступне.

Індексний номер витягу: 211279464. Дата, час формування: 03.06.2020 16:03:58.

Витяг сформовано: ОСОБА_15 , Лозівська районна державна адміністрація, Харківська обл.

Підстава формування витягу: заява з реєстраційним номером: 39784240, дата і час реєстрації заяви: 01.06.2020 08:33:51, заявник: ОСОБА_4 .

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2092934163239.

Об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка.

Кадастровий номер: 6323955704:00:002:0040.

Опис об`єкта: площа(га): 1.3736. Номер запису про право власності / довірчої власності: 36741472.

Тип права власності: право власності.

Дата, час державної реєстрації: 01.06.2020 08:33:51.

Державний реєстратор: ОСОБА_15 , Лозівська районна державна адміністрація, Харківська обл.

Підстава для державної реєстрації права власності: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: б/н, виданий 21.05.2020, видавник: Орільська селищна рада Лозівського району Харківської області.

Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкритого розділу), індексний номер: 52505617 від 03.06.2020 16:02:05, ОСОБА_15 , Лозівська районна державна адміністрація, Харківська обл.

Форма власності: приватна.

Власники: ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна.

Витяг сформував: ОСОБА_15 .

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.03.2020 року слідує наступне.

Номер витягу: НВ-6312763612020

Дата формування: 06.03.2020

Надано на заяву (запит): ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЗВ-9702159112020

Дані, за якими здійснювався пошук інформації у Державному земельному кадастрі

Кадастровий номер земельної ділянки: 6323955704:00:002:0040

Загальні відомості про земельну ділянку

Кадастровий номер: 6323955704:00:002:0040

Місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): Харківська область, Лозівський район, село Українське

Цільове призначення: 01.03 Для ведення особистого селянського господарства

Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення

Вид використання земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства

Форма власності: комунальна власність

Площа земельної ділянки, гектарів: 1.3736

Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки

Інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки: Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 04.03.2020; фізична особа-підприємець

ОСОБА_16 , який зареєстрував земельну ділянку: міськрайонне управління у Лозівському районі та м. Лозовій, управління Держгеокадастру у Харківській області

Дата державної реєстрації земельної ділянки: 06.03.2020

Відповідно до відповіді на заяву т.в.о. начальника Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_17 від 02.04.2021 року слідує, що(дослівно) Лозівським РВП ГУНП в Харківській області розглянута Вашу заяву ( ОСОБА_6 ), яку зареєстровано в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події №2904 від 19.03.2021 року. В ході проведення перевірки було встановлено, що за даним фактом вже зверталась до Лозівського РВП з заявами на які вже отримувала відповідь, але жодного разу у встановленому порядку не оскаржила їх.

Згідно ст. 8 Закону України про звернення громадян, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.

Також повідомляється, що за даним фактом направлено листа до Державного управління контролю за використанням та охороною земель для проведення перевірки порушень.

Відповідно до відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.06.2021 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2092934163239, об`єктом є земельна ділянка, площею (га): 1.3736, власником є ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна.

З протоколу огляду місця події місто (сел.) Українське від 15.06.2021 року слідує, що огляд провів старший слідчий СВ Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області капітан поліції ОСОБА_18 , на підставі ЄРДР №12021221110000251 від 08.06.2021 року, за участю спеціаліста: ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , агронома ДП ДГ «Комсомолець ІСГПС НААН України», м.т. 0501567181

Перед початком огляду зазначеним вище особам роз`яснено їхнє право бути присутніми при всіх діях, які проводяться в процесі огляду, робити зауваження, що підлягають занесенню до протоколу. Особам, які беруть участь у проведенні огляду, також роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 66 КПК України про їх обов`язок не розголошувати відомості щодо проведеної процесуальної дії, а також про застосування технічних засобів фіксації, умови та порядок їх використання: проводилась фотозйомка фотокамерою моб. телефону: «XiaomiNote 10».

Проведеним оглядом встановлено: безпосереднім місцем огляду є земельна ділянка з кадастровим номером: 6323955704:00:002:0040, площею 1.3736 га на території Орільського старостинського округу Лозівської ОТГ Харківської області, яка згідно Витягу з реєстру речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_4 . Вказана земельна ділянка знаходиться біля автомобільної дороги, яка веде до смт. Орілька, Лозівського району, Харківської області, та також розташована за будинками за адресою: Харківська область, Лозівський район, с. Українське, вул. Центральна, буд. №3 та АДРЕСА_1 .

На момент огляду встановлено, що на вказаній земельній ділянці здійснено посів та вирощено ячмінь яровий. Посів здійснено від асфальту автомобільної дороги до каналу Дніпро-Донбас єдиним проходом техніки сівалки, при цьому частина посіву знаходиться в прибережній захисній смузі каналу. Розмір сівалки 3,6 метри. Фаза розвитку ячменя однакова, що свідчить про те, що його було засіяно за один прохід техніки сівалки в однаковий час. Ячмінь ідентичний по розвитку та морфологічним ознакам. На момент огляду фаза розвитку ячменя – колосіння. Проведеним оглядом та аналізом кадастрової зйомки ТОВ «Горізонт-проект» встановлено, що посів ячменя здійснено єдиним масивом як на земельній ділянці ОСОБА_4 з к.н.: 6323955704:00:002:0040, так і на земельній ділянці площею 0,8583 га, яка входить в прибережну захисну смугу каналу, в одному напрямку посіву, будь – які межі відсутні.

Під час огляду виявлено посіви та всходи ячменя ярового.

Під час огляду нічого не вилучалось

Під час огляду застосовані технічні засоби: фотозйомка фотокамерою моб. телефону: «Xiaomi Note 10»

Огляд проводився: у денну погоду, при t – повітря +27?, при денному освітленні.

Зауважень до протоколу не має.

Документи, які характеризують особу ОСОБА_4

Характеристика

Громадянин України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 . за місцем проживання характеризується посередньо. До адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_4 в межах поточного року згідно довідки із бази «АРМОР» не притягувався. Більше ніякими компрометуючими матеріалами на гр. ОСОБА_4 Лозівський РВП ГУНП в Харківській області не володіє.

Відповідь на запит від 09.06.2021 р. за № 8297/11986/24-2021 згідно якої,психіатричне відділення КЗОЗ «Лозівське ТМО», повідомляє, що громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . На обліку у лікаря психіатра не перебуває

Відповідь на запит від 09.06.2021 р. за № 8297/119-86/24-2021 згідно якої,наркологічне відділення КНП «Лозівське ТМО», повідомляє, що громадянин ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкає за адресою АДРЕСА_1 . На обліку не перебуває

7.Мотиви Суду та положення закону, якими керувався Суд.

7.1. Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зазначене свідчить, що законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлені, зокрема, дотриманням порядку оцінки доказів і визначенням їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів повинна бути оцінена судом з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК України).

Також, жоден доказ не має наперед встановленої сили.

7.2. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі скорочено ЄСПЛ) суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у справі «Перес проти Франції» (рішення від 12.02.2004) вказав, що дія статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) полягає і в тому, щоб серед іншого зобов`язати суд провести належне дослідження зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами по справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належність до справи.

Тобто, право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29–30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, але суд зобов`язаний дати відповідь на істотні аргументи сторони.

ЄСПЛ у справі «Жогло проти України» (п. 38, рішення від 24.04.2008 року) зазначив, що усі докази зазвичай мають бути представлені у відкритому слуханні справи в присутності обвинуваченого для забезпечення можливості надати аргументи іншій стороні. Існують винятки з цього правила, але вони не повинні порушувати права захисту.

Як загальне правило, пункти 1 та 3 статті 6 вимагають надання підсудному відповідної та належної можливості заперечити, а також ставити запитання свідкові обвинувачення, - або під час давання показань, або на пізнішому етапі (рішення від 15.06.1992 року у справі «Люді проти Швейцарії»).

Обвинувачення не повинно ґрунтуватись виключно чи вирішальною мірою на тих показаннях, які сторона захисту не могла оскаржити (рішення від 26.03.1996 року у справі «Дурсон проти Нідерландів»).

7.3. Суд отримав можливість ознайомитися з позиціями сторони обвинувачення та сторони захисту, вони представлені обома сторонами ґрунтовно, докладно, а викладені в них мотиви зрозумілі. Також слід констатувати, що в ході розгляду справи жодна зі сторін не стверджувала про існування обмежень у реалізації донести свою позицію до Суду та не повідомляла про перешкоди у її доведенні.

Отже, Суд забезпечив змагальність судового процесу і ключовим предметом оцінки є лише переконливість кожної з позицій в аспекті стандарту доведення, про який буде зазначено пізніше.

Попри діаметральну протилежність позицій (твердження про вчинення злочину зі сторони обвинувачення і твердження про його відсутність з боку захисту), обидві позиції будуються навколо тих самих обставин, дій та фактів, послідовність яких в цілому підтверджується обома сторонами, а розбіжності в їх деталях, часі існування та характері не мають вирішального значення для відповіді на головне питання судового розгляду.

Ключовою суперечністю між сторонами протягом всього судового розгляду та під час судових дебатів була не послідовність, а природа цих обставин та дій, їх трактування та мотиви, якими керувався захисник, та позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого з огляду на те, що останній не скоював злочин, а докази, подані стороною обвинувачення, не містять відомості, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 197-1 КК України.

Посилаючись на ці обставини захисник звернувся до Суду з клопотанням про ухвалення виправдувального вироку.

7.4. Судом надається оцінка вказаним клопотанням сторони захисту.

Суд враховує, що оскільки у своїх зазначених клопотаннях докази та доводи, приведені захисником, безпосередньо стосуються вирішенню питання винуватості або невинуватості обвинуваченого, тому, Суд, керуючись КПК України, сталою практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, зобов`язаний вирішити питання недопустимості доказів за даним кримінальним провадженням, фактично порушених захисником, діючого в інтересах обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» п.282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

За правилами статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними та допустимими в розумінні ст.ст. 85-86 КПК України.

За правилами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За даним кримінальним провадженням Судом не встановлені порушення порядку проведення процесуальних дій та недопустимість засобів доказування в розумінні частин 2, 3 ст. 87 КПК України.

7.5. Всі докази подані Суду стороною обвинувачення переконливо свідчать про наявність у діяннях обвинуваченого ОСОБА_4 об`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення.

Отже, для Суду є очевидним, поза розумним сумнівом, що у цьому кримінальному проваджені сукупність прямих та непрямих доказів переконливо свідчить про те, що обвинувачений діяв з прямим умислом (умисно).

Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

8. Висновок Суду щодо кваліфікації дій обвинуваченого.

8.1. Згідно ст. 2, 11 КК підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом, вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Відповідно, при кваліфікації дій обвинуваченого, суд враховує позицію Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду викладену у постанові від 05.04.2018 року (справа № 658/1658/16-к) в якій зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними,криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин:

1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності;

2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Склад кримінального правопорушення - це сукупність встановлених у кримінальному законі юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

Обов`язковими (універсальними) елементами складу будь-якого кримінального правопорушення є: 1) об`єкт кримінального правопорушення; 2) об`єктивна сторона кримінального правопорушення; 3) суб`єктивна сторона кримінального правопорушення; 4) суб`єкт кримінального правопорушення.

8.2. Об`єкт кримінального правопорушення - це те, на що завжди посягає кримінальне правопорушення і чому воно завжди заподіює певної шкоди. Це ті суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ст. 197-1КК, є право власності на землю (право володіння і користування землею).

Додатковими об`єктами вказаного злочину виступають, зокрема: правомірна управлінська діяльність державних і самоврядних органів у галузі земельних відносин; система оподаткування (винні у самовільному зайнятті земельних ділянок, як правило, не сплачують плату за землю, яка включає земельний податок й орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності і входить у систему оподаткування).

Стороною обвинувачення у даному кримінальному провадженні повністю доведено посягання ОСОБА_4 на вказані зазначені об`єкти, як основний так і додаткові.

Предметом злочину, передбаченого ст. 197-1КК, виступає конкретна земельна ділянка, під якою треба розуміти частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Юридичними ознаками земельної ділянки як об`єкта права власності та як предмета розглядуваного злочину визнаються: 1) її виокремлення в аспекті землевпорядкування за місцем розташування та розміром площі у складі однієї з категорій земельного фонду країни; 2) визначення правового титулу належності земельної ділянки конкретній особі та закріплення прав останньої щодо неї. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на: 1) поверхневий (ґрунтовий) шар; 2) водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться; 3) простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Аналізований злочин може бути вчинений стосовно земельної ділянки будь-якої категорії, на які поділяються землі України за основним цільовим призначенням (землі сільськогосподарського призначення, житлової та громадської забудови, водного фонду, промисловості, транспорту, запасу тощо).

При цьому належність самовільно зайнятої земельної ділянки до земель зі специфічним правовим режимом (наприклад, до земель в охоронних зонах) визнається кваліфікуючою ознакою (ч. 2 ст. 197-1 КК), що має місце в даному кримінальному провадженні.

Варто враховувати і те, що згідно з чинним законодавством об`єктами права державної власності, на які може посягати винний, є не тільки конкретні земельні ділянки, відокремлені за ознаками визначення місць розташування і встановлення меж на земній поверхні, а й усі землі відповідних категорій у просторових межах держави, які не віднесені до комунальної та приватної власності.

Самовільне зайняття земельної ділянки має місце і у випадку, коли власник або законний володілець земельної ділянки самовільно змінює її межі, приєднуючи частину суміжних земель до своєї ділянки, що поза розумним сумнівом доведено стороною обвинувачення в даному кримінальному провадженні, адже обвинувачений ОСОБА_4 , не маючи законного, правового дозволу або підстав, приєднав частину суміжних земель, які йому не належать до своєї ділянки.

8.3. Об`єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об`єкту кримінального правопорушення.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1КК, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки, а злочину, передбаченого ч. 3 цієї статті, - у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Самовільне зайняття земельної ділянки - це фактичне заволодіння (чи заволодіння і користування) земельною ділянкою або її частиною, вчинене в особистих інтересах або інтересах інших осіб тим, кому ця ділянка у встановленому порядку не надавалась у володіння і користування (постійне, оренда, земельний сервітут, емфітевзис, суперфіцій) або не передавалась у власність, або за відсутності вчинення правочину щодо такої земельної ділянки (чи щодо об`єкта, розташованого на земельній ділянці).

Для встановлення суті кримінально караного самовільного зайняття земельної ділянки важливим є визначення моменту виникнення права власності на земельну ділянку чи права користування нею. За чинним земельним законодавством право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Це означає, що наявність рішення уповноваженого органу про передачу земельної ділянки у власність або надання її у користування поки що не створює права на землю і є лише умовою виникнення такого права у майбутньому.

Самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію (освоєння).

8.4. Суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК, див. постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року в справі №761/37225/20).

В розумінні ч. 1 ст. 18 КК і згаданої постанови Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 16 січня 2023 року обвинувачений ОСОБА_4

є фізичною осудною особою, яка вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

8.5. Суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 197 -1 КК України, характеризується умисною виною: особа, (в даному випадку ОСОБА_4 ), усвідомлює, що самовільно, з порушенням встановленого порядку займає (захоплює) чужу для неї земельну ділянку.

8.6. Відомості, вказані у цьому вироку в частині складу кримінального правопорушення, є установленими та доведеними у порядку визначеному КПК.

За таких обставин, Суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення: та дії ОСОБА_4 кваліфікує за ч. 2 ст.197-1 КК України у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

8.7. Доводи захисника про невинуватість ОСОБА_4 , Судом відхиляються з огляду на наступне.

Суд вже зазначав, під час судового розгляду кримінального провадження були досліджені вище вказані докази, подані стороною обвинувачення, які безумовно та прямо вказують, що ОСОБА_4 не мав (не набував тощо) право власності на згадану земельну ділянку розміром 0,4978 га в охоронній зоні, яку він самовільно зайняв, та яка розташована у прибережно-захисній смузі водного об`єкту (каналу) «Дніпро-Донбас» на території Орільського старостинського округу Лозівської міської територіальної громади, а також межує із земельною ділянкою з кадастровим номером: 6323955704:00:002:0040, яка перебуває у власності ОСОБА_4 .

Тобто, обвинувачений ОСОБА_4 власник, законний володілець земельної ділянки з кадастровим номером: 6323955704:00:002:0040, самовільно змінив її межі, приєднавши частину суміжних земель, розташованих в охоронній зоні, до своєї ділянки, що поза розумним сумнівом доведено стороною обвинувачення в даному кримінальному провадженні, адже обвинувачений ОСОБА_4 , не маючи законного, правового дозволу або підстав, приєднав частину суміжних земель, які йому не належать до своєї ділянки.

Причому, обвинувачений здійснив на самовільно зайнятій вказаній земельній ділянці посів сільськогосподарської культури ячмінь, що потребує певного обробітку землі (оранка, дискування, чизельний обробіток, культивація тощо), тобто, діяв з корисливого мотиву, з метою наживи.

Стороною захисту не спростовано зворотне, не надані Суду документи, які підтверджують право власності ОСОБА_4 чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, на земельну ділянку розміром 0,4978 га в охоронній зоні або документи, що обвинувачений сплачував плату за цю земельну ділянку, яка включає земельний податок й орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності і входить у систему оподаткування та відноситься до земель зі специфічним правовим режимом - до земель в охоронних зонах.

Такий висновок Суду повністю узгоджується з правовою позицією, яку висловив Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року (справа № 743/2194/19, провадження № 51-1253км22).

8.8. Суд вважає, що мотиви доводів захисника фактично ґрунтуються на незгоді сторони захисту із доказами, які були отримані стороною обвинувачення під час досудового розслідування, оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії події, та заперечення встановлених за результатами судового розгляду фактів.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_4 не скоєно кримінальне правопорушення, Судом відхиляються, оскільки вони зводяться до особистого тлумачення норм матеріального та процесуального закону і хибній оцінці одиничних доказів.

Стороною захисту не наведені конкретні обґрунтовані та вагомі обставини, підстави, передбачені кримінально-процесуальним законом, які б вказували на необ`єктивність, зацікавленість, протиріччя показів свідків, недопустимість доказів, поданих стороною обвинувачення та не надано Суду жодних належних та допустимих доказів з цього приводу або інших доводів обвинувачення.

При чому, доводи сторони захисту сторона захисту ґрунтуються на власному довільному тлумаченні приписів процесуального законодавства, базуються на власних оціночних категоріях та оцінці окремих процесуальних рішень та сторона захисту оцінює і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність, тому Суд не погоджується з доводами сторони захисту та відхиляє їх.

Будь-яких інших доказів сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, протягом судового розгляду, враховуючи, що Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження, створив їм всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

9. Призначення покарання.

9.1. Обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у скоєнні кримінального правопорушення не визнав, не розкаявся.

Обставиною, відповідно до ст. 66 КК України, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 , Суд вважає відсутність у нього судимостей в минулому.

Обставини, відповідно до ст. 66 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відсутні та прокурор на такі обставини не посилається.

9.2. Суд виходить з того, що покарання - це захід державного примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому кримінальним законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Відповідно до частини 5 статті 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

Статтею 49 КК України передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України (Класифікація кримінальних правопорушень) нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Діяння, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке вчинене ОСОБА_4 , є нетяжким кримінальним правопорушенням, оскільки карається обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на строк до двох років.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 КК України встановлено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Під час судового розгляду кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України у квітні 2021 року, тобто на момент судового розгляду закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в постанові від 18.06.2020 року у справі № 756/6876/19 (провадження № 51-5464 км 19) зазначив, що "системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань "звільнення від покарання" (ч. ч. 4, 5 ст. 74, ч. 1 ст. 105 КК України), "звільнення від відбування покарання" (ст. ст. 75, 79, 104 КК України), "звільнення від призначеного покарання" (ст. 78 КК України) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення, як виду примусових заходів в цілому. Таким чином, суд, приймаючи рішення про звільнення від покарання, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині та звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру."

У кримінальному провадженні Судом не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання трирічного строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

З огляду на зазначене, у даному кримінальному провадженні закінчився строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, вчиненого у квітні 2021 року, а тому з врахуванням положення ч. 5 ст. 74 КК України та згаданої правової позиції Верховного Суду обвинувачений ОСОБА_4 підлягає звільненню від покарання за вказаний злочин без визначення його виду і розміру.

Інші питання, які вирішує Суд при ухваленні вироку.

Запобіжний захід обвинуваченому не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній та до початку судового розгляду не подавався Суду.

Арешт майна не застосовувався.

Витрати, пов`язані з залученням експерта та складанням висновку експерта, відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, Суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України.

ОСОБА_4 на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 197-1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику в день його проголошення.

Головуючий судя: ОСОБА_1

27.02.2026