Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №490/5810/24 — Миколаївський апеляційний суд

26.02.26

22-ц/812/479/26

Єдиний унікальний номер судової справи: 490/5810/24

Номер провадження 22-ц/812/479/26 Суддя - доповідач апеляційного суду Крамаренко Т.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

розглянувши у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 , подану в його інтересах

адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною

на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року, ухваленого під головуванням судді - Кокорєва В.В. в приміщенні того ж суду по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (надалі - ТОВ «Іннова Фінанс») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У липні 2024 року ТОВ «Іннова Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01 червня 2023 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 562970623. Договір позики разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджених 17.10.2022 року (надалі - Правила) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким Позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору, позикодавець зобов`язався надати позичальнику позику у розмірі 5 200 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику у погоджений умовами договору строк та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та/або 1.5. цього Договору, його додатків.

Відповідно до умов договору строк кредиту становить 29 днів (дата надання позики - 01 червня 2023 року, дата повернення позики - 30 червня 2023 року), процентна ставка дисконтна (знижена) (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності ТОВ «Іннова Фінанс» - 1,99 % на день (726,35 % річних); позаакційна (базова) процентна ставка - 2,99% на день (1091,35% річних) фіксована.

Позикодавець свої зобов`язання виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 200 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за договором щодо сплати кредитних коштів, станом на день звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача складає 66 925,56 грн, з яких 5 200 грн - заборгованість за тілом кредиту та 61 725,56 грн - заборгованість за процентами.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики №562970623 від 01 червня 2023 року станом на 03 липня 2024 у розмірі 66 925,56 грн, з яких: 4 700 грн - заборгованість по тілу кредиту, 61725,56 грн - заборгованість по відсотках та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422, 40 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено належними доказами заявлені позовні вимоги. Натомість відповідачем переконливих доказів на їх спростування не надано, додана квитанція від 11 вересня 2024 року свідчить про оплату заборгованості у сумі 500 грн після звернення позивача до суду.

В листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Захар`єва Я.В. звернувся до суду із заявою про перегляд зазначеного заочного рішення.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року залишено без задоволення.

Не погодившись із заочним рішенням суду, адвокат Сікорська І.С. яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розрахунок заборгованості складений позивачем в односторонньому порядку, залежить від його волевиявлення, а тому не є первинним документом та не підтверджує ні факт користування відповідачем кредитним лімітом ні факт наявності заборгованості. Натомість виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, однак у матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, виписки по картковому рахунку, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок Відповідача грошових коштів за кредитними договорами.

Відповідач не отримував грошових коштів за вказаним договором. В якості доказу видачі кредитних коштів та наявності заборгованості у заявленому розмірі позивачем надано тільки лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім». Виписка по рахунку або будь - які інші платіжні документи відсутні. Лист ТОВ «ФК «Контрактовий дім» не містить не дані отримувача, ні призначення платежу, ні номер договору, ні рахунок на який зараховувались кошти. А тому, долучений документ не є первинними бухгалтерським документом, не містить даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Іннова Фінанс» коштів на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.

Також в матеріалах справи відсутні докази верифікації банківської картки, на яку, начебто, здійснювалося перерахування коштів за договором. Верховний Суд в своїх постановах неодноразово висловлював правову позицію, що документи складені банком без участі позичальника не підтверджують факт надання позичальнику кредитних коштів, не доводять існування відповідного його волевиявлення, а отже й укладення сторонами певного правочину із дотриманням правил статті 1055 ЦК України (постанова Верховного Суду від 11.07.2018р. по справі № 752/6743/16-ц).

Розрахунок заборгованості складений позивачем не є доказом наявності заборгованості оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6- 16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Адвокат вважає, що з урахуванням того, що строк користування кредитом складає 29 днів, а доказів про його продовження матеріали справи не містять, нарахування процентів після 30 червня 2023 року є безпідставним і не законними.

Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач не скористався.

За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи і таке та встановлено судом, що 01 червня 2023 року між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику № 562970623, відповідно до умов якого позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 5200 грн шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами Договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.1.3., п.1.4. та/або 1.5. цього Договору, його додатків.

Відповідно до п.1.1.1-1.3.2. Договору типом позики є Кредит; мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльності, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; строк позики (строк дії Договору) - 29 днів; дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов Програми Лояльності TOB «Іннова Фінанс» - 1,99 % на день (726,35 % річних); процентна ставка Позаакційна (базова) - в день 2,99% на день (1091,35% річних) фіксована; дата надання позики - 01 червня 2023 року; дата повернення позики - 30 червня 20232023 р.

Зазначений договір було підписано сторонами за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора - 1ewd4c7r0 (а.с. 53).

Відповідно до довідки від 01 липня 2024 року за вих. №7/5255 ТОВ «ФК» Контрактовий дім» повідомило ТОВ «Іннова Фінанс» про успішність операції згідно договору № 160523/1 від 16 травня 2023 року. Так, 01 червня 2023 року о 16 год 25 хв було проведено транзакцію № 1243462095, згідно якої ОСОБА_2 на карту № НОМЕР_1 було перераховано 5 200 грн (а.с.56).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом частини 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п.1.9 Договору надання грошових коштів, договір підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням - пропозицією укласти Договір. На вказану Позичальником електронну пошту або смс повідомлення надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання Договору, що згенерований під час проходження Позичальником процедури укладення Договору. Позичальник, приймаючи пропозицію Позикодавця укласти Договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на Договір. Після підписання такими електронними підписами Договору його умови вважаються прийнятими, а договір укладеним.

Судом встановлено, що 01 червня 2023 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Іннова Фінанс» Договір про надання грошових коштів у позику № 562970623 дистанційно, в електронній формі, за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора – 1ewd4c7r0.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає доведеним, що Договір про надання грошових коштів у позику № 562970623 був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, що і є його безпосереднім підписом.

Доказів на спростування факту підписання ОСОБА_1 вказаного договору матеріали справи не містять.

За такого доводи апеляційної скарги про відсутність доказів на підтвердження факту укладання договору та перерахування коштів на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , яка зазначена в анкеті-заяві є безпідставні.

Що стосується розміру заборгованості за Договором про надання грошових коштів у позику № 562970623 то колегія виходить з наступного.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Іннова Фінанс» зазначило, що свої зобов`язання за договором про надання грошових коштів у позику № 562970623 виконало в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 всупереч умовам договору позики свої зобов`язання належним чином не виконував, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, а тому його заборгованість станом на 08 липня 2024 року склала 66 925,56 грн, з яких: 5 200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 61 725,56 грн - заборгованість за процентами.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 було надано квитанцію № 334238783480806 від 11 вересня 2024 року, яка свідчить про сплату ним заборгованості за договором позики в сумі 500 грн вже після звернення ТОВ «Іннова Фінанс» до суду з даним позовом (а.с. 76 а).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку недостатності суми платежу здійсненого позичальником для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі, грошові кошти зараховуються у наступному порядку: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума позики та прострочені проценти за користування позикою; 2) у другу чергу сплачуються сума позики та проценти за користування позикою; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору.

За такого, грошові кошти у сумі 500 грн, сплачені ОСОБА_1 11 вересня 2024 року слід віднести на тіло кредиту, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 4 700 грн (5200 грн – 500 грн).

Що стосується процентів за користування позикою, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що договором про надання позики передбачено строк позики (строк дії Договору) на 29 днів (п.1.1).

За положеннями п. 4.1. Договору, позичальник має право продовжити строк (надалі - пролонгація) користування позикою.

У випадку ініціювання Позичальником пролонгації Позичальник сплачує Товариству проценти на умовах, що були обрані для здійснення певного виду Пролонгації. При цьому, розмір процентів, що сплачує Позичальник при оформленні Пролонгації змінюється та визначається виходячи з позаакційної (базової) процентної ставки визначеної у пункті 1.1.5. цього Договору, якщо інше не буде визначено в додатковіи? угоді, укладеніи? між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідніи? додатковіи? угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті (п. 4.2. Договору).

Як встановлено, ОСОБА_1 позику у сумі 5 200 грн протягом строку дії договору не повернув, строк користування позикою за його ініціативою з укладенням додаткової угоди відповідного до умов Договору не було пролонговано, а відтак строк позики становить з 01 червня 2023 року до 30 червня 2023 року.

За такого, у позивача відсутнє право щодо нарахування процентів поза межами визначеного сторонами строку кредитування з 01 липня 2023 року по 08 липня 2025 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Пунктом 1.4. Договору передбачено що на період строку, визначеного п. 1.2. Договору, нарахування процентів здійснюється за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 1.99% (з урахуванням Програми Лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», Правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми позики за кожний день користування позикою. 1.4.1. У межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до п.1.3. цього Договору застосовується позаакційна (базова) процентна ставка визначена у пункті 1.1.5. цього Договору з першого дня дії Договору, якщо інше не буде визначено в додатковіи? угоді, укладении? між Сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовженням Строку Позики визначаються у відповідніи? додатковіи? угоді, що укладається між Сторонами та відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.

У випадку користування Позикою понад строк, встановлений п. 1.2. Договору, з наступного дня після спливу строку вказаного в п. 1.2 цього Договору умови щодо нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою у розмірі 1.99% на день (з урахуванняи Програми Лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», Правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між Сторонами застосовується Позаакційна (Базова) процентна ставка в розмірі 2,99% на день від суми Позики за кожен день користування Позикою з першого дня дії Договору (п.1.5 Договору)

Отже, з урахуванням вказаних положень, заборгованість ОСОБА_1 за процентами становить 4508,92 грн (5 200 грн (тіло кредиту) х 2,99 % х 29 (строк дії договору).

За такого, загальний розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» складає 9 208,92 грн (4 700 грн + 4 508 92 грн).

Суд першої інстанції, на встановлене належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 66 925,56 грн.

За таких обставин, рішення суду на підставі п. 1,2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підлягає зміні шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 562970623 від 01 червня 2023 року станом на 08 липня 2024 року у розмірі 9 208, 92 грн, з яких: 4 700 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 508,92 грн - заборгованість за процентами.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню (86,24%), а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 9 208,92 грн із заявленої суми 66 925, 56 грн, що становить 13,76% %, з відповідача на користь позивача пропорційно підлягає стягненню 333,32 грн (2422 грн х 13,76 %) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви. При цьому, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 3 133,62 грн (3 633,60 грн х 86,24 %) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з цим, з урахуванням положень ч.10 ст. 141 ЦПК України з позивача на користь відповідача слід стягнути судові витрати понесені відповідачем у розмірі 2 800, 30 грн (3 133,62 грн – 333,32 грн), що становить різницю між сумами судових витрат, що підлягають компенсації кожній із сторін.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Сікорською Іриною Станіславівною задовольнити частково.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у позику № 562970623 від 01 червня 2023 року станом на 08 липня 2024 року у розмірі 9 208, 92 грн, з яких: 4 700 грн – заборгованість за тілом кредиту, 4 508, 92 грн – заборгованість за процентами.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» на користь ОСОБА_1 2 800, 30 грн судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного тексту постанови.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 26 лютого 2026 року.