Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №945/2399/25 — Миколаївський апеляційний суд

Суд: Миколаївський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 25 лютого 2026 р.

Справа: №945/2399/25

Суддя: Лівінський І. В.

26.02.26

33/812/85/26

Справа № 945/2399/25 Головуючий у першій інстанції Войнарівський М.М.

Провадження № 33/812/85/26 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

іменем України

26 лютого 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Лівінського І.В.,

з секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,

за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Коваля В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494330 від 26 жовтня 2026 року, того ж дня о 04 годині 50 хвилин в селі Нечаєне, Миколаївської області, Миколаївського району, по вул. Одеське шосе, біля будинку 2А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя). Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Алкотестер Драгер» у встановленому законом порядку, на що водій дав свою згоду. Після продуття у прилад, показник склав 0,77 %0, тест № 486 від 26 жовтня 2025 року. З результатом огляду водій згодний, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції. За що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постановою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необ`єктивність постанови, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не вживав у той день алкогольних напоїв та не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. У співробітників поліції взагалі було відсутнє право щодо зупинки транспортного засобу, а в подальшому і його перевірки на стан алкогольного сп`яніння. А сама процедура огляду на стан алкогольного сп`яніння проходила з порушенням вимог чинного законодавства, застосування до нього грубого поводження зі сторони співробітників поліції, не роз`яснення йому його процесуальних прав. Як наслідок, докази, які наявні в матеріалах справи, є неналежними та не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Зазначає, що поліцейськими не було дотримано вимог п.п. 2, 4 розділу І та п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735) та вимог «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103).

Вказує, що з доказів, які додані до протоколу, не вбачається, що працівниками поліції встановлювались будь-які ознаки алкогольного сп`яніння. Більш того, працівниками поліції не перевірялась реакція зіниць очей на світло.

ОСОБА_1 зазначає, що зважаючи на те, що факт його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не зафіксований відповідно до вимог законодавства, а визнання винуватості не може ґрунтуватися на припущеннях, вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов такого.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494330 від 26 жовтня 2026 року, того ж дня о 04 годині 50 хвилин в селі Нечаєне, Миколаївської області, Миколаївського району, по вул. Одеське шосе, біля будинку 2А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Ford Mondeo», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя). Водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Алкотестер Драгер» у встановленому законом порядку, на що водій дав свою згоду. Після продуття у прилад, показник склав 0,77 %0, тест № 486 від 26 жовтня 2025 року. З результатом огляду водій згодний, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху (керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції. За що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився під підпис. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначив: «надам пояснення у суді».

У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Роздруківкою газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», прилад № ARLМ- 0341, принтер № ARМА-0103, тест № 486, в якому зазначений результат огляду на стан сп`яніння, а саме показник 0,77%о (проміле), підтверджується перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом (а.с.4).

До протоколу доданий акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя. Показник результату огляду на стан сп`яніння за допомогою «Алкотестер Драгер ARLМ- 0341»: позитивна, 0,77 %о, тест 486 від 26.10.2025. З цим в акті ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власний підпис (а.с. 5).

Доводи апеляційної скарги про те, що з доказів, які додані до протоколу, не вбачається, що поліцейськими встановлювались будь-які ознаки алкогольного сп`яніння, спростовуються актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, у якому перелічені виявлені ознаки: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду на стан сп`яніння, ці документи складались у присутності ОСОБА_1 , підписувались ним, заперечень щодо складання цих документів ОСОБА_1 , ставлячи свій підпис, не зазначав.

Посилання апелянта, що поліцейським не перевірялась реакція зіниць очей на світло, є безпідставним, оскільки як вбачається з матеріалів справи, поліцейським був проведений огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, у зв`язку із виявленими ознаками такого стану (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, почервоніння шкіри обличчя).

А «звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло», є ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, які поліцейським у водія виявлені не були (розділ І Інструкції № 1452/735).

Як вбачається із відеозапису із нагрудної камери поліцейського, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, поліцейським було запропоновано водію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Алкотестер Драгер», у зв`язку із тим, що під час спілкування з водієм, поліцейським були виявлені у останнього ознаки алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова), на що водій погодився. Поліцейським було роз`яснено водію, що допустима норма показника на спеціальному приладі становить 0,2 проміле алкоголю в крові. Якщо цей показник буде більшим, ніж 0,2 проміле, то рахується, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння. Після продуття у технічний прилад, цифровий показник результату огляду склав 0,77 %0. Водію також було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі. Водій погодився з оглядом та його результатом, який проводився поліцейським на місці. Після цього працівниками поліції були складені відносно ОСОБА_1 адміністративні матеріали.

Вказаний відеозапис зроблений поліцейським з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.

Цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, здійсненому працівником поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

А тому твердження апелянта про те, що факт його керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не зафіксований відповідно до вимог законодавства, а визнання винуватості не може ґрунтуватися на припущеннях, є безпідставними, з огляду на вказані вище обставини, зафіксовані, зокрема, на відеозаписі події.

Безпідставними є також посилання апеляційної скарги на те, що поліцейськими не було дотримано вимог п.п. 2, 4 розділу І та п. 12 розділу ІІ Інструкція № 1452/735 та вимог Порядку № 1103, з огляду на таке.

Так, підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп`яніння, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією № 1452/735 та Порядком № 1103.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452/735). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя (пункт 3 Інструкції №1452/735).

Огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність);

лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 6 Інструкції №1452/735).

Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (таке ж положення міститься у пункті 6 розділу ІІ Інструкції №1452/735) .

За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів (пункт 1 розділу ІІ Інструкції №1452/735).

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ вказаної Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (пункт 5 розділу ІІ Інструкції №1452/735).

Згідно із пунктом 7 розділу ІІ вказаної Інструкції, установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Інструкції №1452/735, результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння.

Якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Оформлення матеріалів огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу здійснюється згідно з чинним законодавством (пункт 11 розділу ІІ Інструкції №1452/735).

Отже, із системного аналізу положень статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 вбачається, що проведений поліцейським огляд ОСОБА_1 відповідав зазначеним вище положенням чинного законодавства.

Оскільки ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, був згодний з результатами огляду за допомогою спеціального технічного приладу, проведення поліцейськими такого огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу зі здійсненням відеозапису, відповідало вищезазначеним вимогам статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103.

При цьому безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що поліцейським не було дотримано пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735.

Відповідно до вказаного пункту, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Разом з тим, за матеріалами справи, поліцейським, у зв`язку із виявленням у ОСОБА_1 ознак саме алкогольного сп`яніння, був проведений огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану, за його згодою на місці зупинки транспортного засобу. Ні протоколом про адміністративне правопорушення, ні відеозаписом, до даного протоколу, не підтверджується незгода ОСОБА_1 з результатами огляду на місці зупинки. А тому у поліцейського не було підстав направляти водія до закладу охорони здоров`я.

ОСОБА_1 не був позбавлений права пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, якщо б він виявив таке бажання, не погодившись із результатами огляду на місці зупинки.

Доводи апелянта про те, що його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, оскільки він не вживав у той день алкогольних напоїв та не керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, не заслуговують на увагу.

Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема, у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Отже, зафіксовані на вказаному вище відеозаписі обставини повністю узгоджуються з даними, викладеними поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які об`єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт керування останнім транспортним засобом з порушення ним вимог пункту 2.9 «а» ПДР, чим спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність складу даного адміністративного правопорушення.

Доводи ОСОБА_1 про те, що поліцейськими не були роз`яснені його процесуальні права, не можуть бути достатньою підставою для визнання протоколу не належним доказом, оскільки такі наслідки положення статей 256, 266 КУпАП не передбачені.

Зазначені доводи не стосуються порядку огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, в розумінні статті 266 КУпАП, не спростовують обставини правопорушення, викладені в протоколі серії ЕПР1 № 494330, а тому є недостатніми для скасування оскаржуваної постанови місцевого суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що у поліцейських взагалі було відсутнє право щодо зупинки транспортного засобу, а в подальшому і його перевірки на стан алкогольного сп`яніння, і як наслідок, докази, які наявні в матеріалах справи, є неналежними та не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, є безпідставними, оскільки причина зупинки транспортного засобу поліцейськими не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

До того ж, під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній не вказував свою незгоду з тим, що був зупинений співробітники патрульної поліції.

Водночас, хоча в апеляційній скарзі апелянт і не погоджується із вказаними діями поліцейських, однак у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження їх дій, відповідно до вимог статті 267 КУпАП.

Також апеляційний суд звертає увагу, що законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи. У даній ситуації, ОСОБА_1 міг би використати це право для заперечення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; вказівки на порушення процедури з боку поліцейських (наприклад, не роз`яснення прав, безпідставна зупинка тощо); не погодження з результатами огляду на місці зупинки; висловлення інших зауважень щодо обставин події. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що його позиція, як водія, не була належним чином зафіксована у первинному процесуальному документі, що створює враження непослідовності у доводах захисту, викладених у апеляційній скарзі, оскільки первинна можливість спростувати обставини або вказати на порушення були проігноровані.

З точки зору принципу "поза розумним сумнівом" (in dubio pro reo), ненадання ОСОБА_1 пояснень на момент складання протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП має суттєве значення. Цей принцип вимагає, щоб усі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи тлумачилися на його користь. Проте, відсутність пояснень або заперечень безпосередньо у момент фіксації правопорушення не створює автоматично розумного сумніву щодо достовірності складеного протоколу чи інших доказів.

Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу, погодився із його результатом та не виявив бажання проїхати до медичного закладу для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, не вказував при цьому, що він не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, тощо.

Фактично, коли особі надається можливість висловити свою позицію, надати зауваження до дій поліцейських, заперечити факт керування або вказати на будь-які порушення процедури саме у первинному процесуальному документі (протоколі), і вона цією можливістю не користується, це позбавляє її доводи, висловлені пізніше (наприклад, в апеляційній скарзі), належного первинного підкріплення.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, апеляційним судом відхиляються з огляду на викладене вище.

Отже в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не виявлено.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.9 «а» ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494330 від 26 жовтня 2025 року; роздруківки «Алкотестер драгер»; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та результат огляду на стан сп`яніння; відеозапису з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора патрульного автомобіля, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .

За такого, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Миколаївського районного суду Миколаївської області від 17 грудня 2025 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду І.В. Лівінський

Оригінал: reyestr.court.gov.ua