Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №479/294/25 — Миколаївський апеляційний суд

25.02.26

22-ц/812/301/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа №479/294/25

провадження №22-ц/812/301/26

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання – Шурмою Є. М.,

за участі представника позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , на рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Репушевської О. В. у приміщенні суду у селищі Криве Озеро Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В березні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до суду з зазначеним вище позовом, який обґрунтовували наступним.

Позивачки вказували, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,1506 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0123, а ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 5,1507 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0122, які розташовані в межах території Кривоозерської селищної ради Первомайського району Миколаївської області (раніш Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області), що були успадковані ними після смерті матері ОСОБА_5 .

Вказані земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди землі №120/К від 01 січня 2005 року, укладеного між ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності ВАР №521135 від 10 жовтня 2003 року, що була посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А., зареєстрована в реєстрі за №8321.

Позивачки зазначали, що під час укладання правочину ОСОБА_5 особисто присутньою не була, належний їй примірник договору не отримувала.

На думку позивачок, укладаючи оспорюваний договір, ОСОБА_4 визначав істотні умови договору самостійно, попередньо не погоджуючи їх з ОСОБА_5 .

Отримуючи від ОСОБА_5 довіреність щодо вчинення від її імені будь-яких дій відносно належних їй земельних ділянок, повірений керувався не її інтересами, як довірителя, а цілеспрямовано вчиняв всі можливі дії на передачу земельної ділянки у користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на вигідних для останнього умовах, так як перебував на той час у трудових відносинах з ОСОБА_6 , який є засновником ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» та ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Про це свідчить і зміст виданої ОСОБА_5 довіреності, де окрім повіреного ОСОБА_4 , повіреними особами зазначені ОСОБА_7 , який є директором орендаря, та який уклав від імені товариства договір оренди, ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ОСОБА_6 . Тобто усі зазначені ОСОБА_5 повірені особи заздалегідь діяли не в її інтересах, як орендодавця, а в інтересах орендаря.

У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вважали, що зазначені в довіреності повірені не керувалися інтересами орендодавця, а цілеспрямовано вчиняли всі можливі дії на передачу земельної ділянки ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на вигідних для орендаря умовах, а тому такий правочин є недійсним, оскільки його вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною та в інтересах орендаря.

Посилаючись на вказані обставини та ст.232, 238 ЦК України, позивачки просили визнати недійсним договір оренди землі №120/К, укладений 01 січня 2005 року між ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ОСОБА_5 , в особі ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності ВАР №521135 від 10 жовтня 2003 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А., зареєстрована у реєстрі за №8321.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

ТОВ «Агрофірма Корнацьких» проти задоволення позову заперечувало, вказуючи, що ОСОБА_5 при складанні та видачі довіреності було роз`яснено норми ЦК України, про що свідчить зміст довіреності, яка підписана власноруч ОСОБА_5 . Нотаріально посвідчений обсяг та зміст повноважень, наданих ОСОБА_5 , свідчить про її свідоме волевиявлення щодо надання повноважень, зокрема, ОСОБА_4 . За такого договір оренди від 01 січня 2005 року є правомірним відповідно до положень ст.204 ЦК України.

Крім того, відповідач звертав увагу на те, що з моменту укладення договору оренди землі і до моменту смерті ОСОБА_5 не зверталася до товариства з претензіями щодо невиконання чи неналежного виконання умов договору.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відмовлено у задоволені позову.

Ухвалюючи таке судове рішення, суд виходив з того, що договір оренди укладено сторонами у відповідності до вимог законодавства, внаслідок чого відсутні підстави для визнання його недійсним.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що укладений між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір оренди земельних ділянок має бути визнаний судом недійсним, оскільки був укладений між ОСОБА_4 , який діяв від імені орендодавця на підставі виданої нею довіреності, в той час коли ОСОБА_4 був директором ТОВ «Юридична фірма Корнацьких», засновником якої був та є ОСОБА_6 . Одночасно від імені ТОВ «Агрофірма Корнацьких» договір підписано ОСОБА_7 , який також виступав повіреною особою у вищезгаданій довіреності. Тому ці обставини вказують на те, що особи, які набули статусу повірених, під час укладення договору оренди керувалися не інтересами ОСОБА_5 , а укладали договір на вигідних для орендаря умовах, оскільки на той час перебували у тісному трудовому зв`язку з ОСОБА_6 , що свідчить про існування зловмисної домовленості між зазначеними особами та недотримання інтересів ОСОБА_5 .

При цьому зауважувала, що критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю. У цьому випадку важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Факт перебування повіреного ОСОБА_4 у тісному трудовому зв`язку з засновником ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» підтверджено наявною у матеріалах справи інформацією про створення та реєстрацію юридичних осіб, наданою Первомайською міською радою Миколаївської області, що є свідченням наявності у ОСОБА_4 можливості, користуючись наданими йому довіреністю повноваженнями, укласти договір без погодження із довірителем, діючи при цьому виключно в інтересах та з корисливих мотивів орендаря.

При цьому отримання ОСОБА_4 особистої вигоди від укладення правочину є не обов`язковим, оскільки достатнім є факт перебування повіреного у трудових відносинах з ОСОБА_6 , від якого безпосередньо залежало подальше зайняття ним відповідної посади. Тому, на її переконання, ОСОБА_4 свідомо допускав настання несприятливих наслідків для довірителя, укладаючи договір оренди земельної ділянки на вкрай невигідних для останнього умовах. Так само, як і ОСОБА_7 , який підписав договір від імені орендаря, будучи також повіреним орендодавця.

Позивачка ОСОБА_1 вказувала, що оскільки обидві особи, які підписали договір оренди земельної ділянки №120/К від 01 січня 2005 року, є повіреними особами ОСОБА_5 вказаний договір був укладений не в інтересах довірителя, а у своїх власних, а це у свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Несприятливими наслідками для орендодавця стало укладення договору на максимально можливий термін користування земельною ділянкою у 50 років та за мінімального розміру орендної плати в сумі 1950,30 грн, що у свою чергу є фіксованою щорічною платою протягом тривалого часу дії договору, та без урахування індексів інфляції.

Вважала, що наведене свідчить про наявність зловмисної домовленості.

Доводи інших учасників справи

ТОВ «Агрофірма Корнацьких» подала відзив на апеляційну скаргу, у якому наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

За життя ОСОБА_5 , яка є матір`ю позивачок, на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії МК №088081 та серії МК №088082 від 30 вересня 2003 року належали дві земельні ділянки: площею 5,15 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0123 та площею 5,15 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0122, які розташовані в межах території Багачівської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

01 січня 2005 року між ОСОБА_5 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» укладено договір оренди землі №120-К строком на 50 років, на період з 01 січня 2005 року до 31 грудня 2054 року. Договір зареєстровано у Кривоозерському районному відділі МРФ ДП «Центр ДЗК» 28 серпня 2006 року за №040601700145.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_5 передала ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в оренду вказані вище земельні ділянки, що підтверджується актом прийому-передачі земельних ділянок.

Договір підписано від імені ТОВ «Агрофірма Корнацьких» генеральним директором ОСОБА_7 та від імені власника землі ОСОБА_5 її представником ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВАР №521135 від 10 жовтня 2003 року.

Відповідно до змісту довіреності від 10 жовтня 2003 року ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ТОВ «Агрофірма Корнацьких», ОСОБА_7 , ОСОБА_4 користуватися та розпоряджатися земельними ділянками, які їй належали на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії МК №088081, 088082. Для цього ОСОБА_5 надала повіреним, зокрема, ОСОБА_4 , право: здійснювати нагляд за належною їй землею, мати вільний доступ до ділянки, при настанні сезону вживати заходи до обробки землі, збору врожаю та його використанню, вносити необхідні платежі, які стосуватимуться реалізації її права власності на земельну ділянку; вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню, користуванню земельною ділянкою (продавати, міняти, здавати в оренду, заставляти, вносити до статутного фонду господарських товариств з правом підпису в установчих документах та документів, пов`язаних з виходом зі складу цих товариств тощо), визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від її імені заяви, розписуватися за неї, отримувати гроші, майно по укладеним договорам тощо.

Наразі ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 5,1506 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0123, а ОСОБА_3 – власницею земельної ділянки площею 5,1507 га з кадастровим номером 4823980400:02:000:0122.

З відомостей на виплату грошей за 2016-2019 рр. інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела, суми нарахованих доходів за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2015 року, вбачається, що упродовж вказаних періодів орендодавиці виплачувалася орендна плата ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

З повідомлення Виконкому Первомайської міської ради Миколаївської області від 11.06.2025 випливає, що станом на дату державної реєстрації ТОВ «Юридична фірма Корнацьких», яка відбулася 07 серпня 2003 року, засновниками товариства були: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , керівником був ОСОБА_4 . Зміна керівника відбулася 06 листопада 2008 року.

На дату державної реєстрації юридичної особи ТОВ «Агрофірма Корнацьких» засновниками були: ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 .

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з вимогами статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

За частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірному договорі) договір оренди землі укладається в письмовій формі та за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України «Про оренду землі» є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відносяться: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За змістом частини 3 статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Тлумачення статті 232 ЦК України свідчить, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої, проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання. Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок поміж зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя та волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі №759/25757/21.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, позивачки вказували, що повірений ОСОБА_4 діяв як у власних інтересах, так і внаслідок зловмисної домовленості між ним та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», направленої на шкоду інтересам орендодавця, що є підставою для визнання його недійсним.

Саме посилаючись на склад засновників ТОВ «Агрофірма Корнацьких» та іншої юридичної особи – ТОВ «Юридична фірма Корнацьких», виконання відповідачем ОСОБА_4 на час укладання угоди обов`язків керівника ТОВ «Юридична фірма Корнацьких», та наявність усіх цих осіб, крім юридичної фірми, у переліку повірених у виданій померлою орендодавицею довіреності, позивачки вважали, що представниками сторін вчинено правочин на шкоду інтересам орендодавиці та внаслідок зловмисної домовленості представників сторін.

Інших доказів на підтвердження наявності зловмисної домовленості та як наслідок заподіяння шкоди орендодавиці не надали, крім визначення ними шкоди у виді тривалості строку оренди та розміру орендної плати за умовами договору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачки не довели заявлених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Досліджені докази свідчать, що при укладенні договору оренди повірена особа ОСОБА_4 діяв як фізична особа, а не як представник будь-якої юридичної особи, та в інтересах ОСОБА_5 , а не в своїх інтересах та не був одночасно представником іншої сторони правочину.

Посилання на наявність в складі засновників ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» одних і тих же фізичних осіб, яким ОСОБА_4 не є, немає правового значення для оцінки добросовісності дій повіреного. Зокрема, і враховуючи те, що ТОВ «Юридична фірма Корнацьких» не була учасником правочину з прав оренди, а ОСОБА_4 вчиняв дії повіреного як фізична особа, а не у зв`язку з виконанням будь-яких трудових обов`язків.

Сама довіреність видана довірителем на користь декількох повірених, кожний з яких діяв самостійно в інтересах одного довірителя, а не в інтересах один одного.

Таким чином, доводи позивачки ОСОБА_1 про укладення відповідачем ОСОБА_4 договору оренди в своїх інтересах або інтересах іншої сторони, представником якої він міг бути одночасно, не є слушними та суперечать наявним у справі доказам.

Щодо інших підстав для визнання договору оренди недійсним, а саме, відповідно до вимог статті 232 ЦК України, то посилання ОСОБА_1 та її представника на обставини наявності зловмисної домовленості представників однієї сторони з другою стороною ґрунтуються виключно на припущеннях, не маючі на їх підтвердження належних, достовірних та достеменних доказів.

Позивачці ОСОБА_1 слід було довести суду, що ОСОБА_4 діяв умисно на шкоду довірителю ОСОБА_5 , бажав діяти саме таким чином та для цього мав зловмисну домовленість з представником орендаря з метою настання для ОСОБА_5 несприятливих наслідків.

Втім, наявність умислу в діях ОСОБА_4 не доведена, наявність зловмисної домовленості його як представника з представником орендаря на шкоду довірителя не є підтвердженою.

Наявні у справі докази доводять, що ОСОБА_5 , передавши належні їй земельні ділянки в оренду, щорічно отримувала за їх використання від орендаря орендну плату. За життя вона не пред`являла претензій орендарю або своєму повіреному щодо строків оренди та розмірів її виплати.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 безпідставними.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 06 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Крамаренко

О. О. Ямкова

Повне судове рішення складено 26 лютого 2026 року.