Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №336/10912/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 26.02.2026 Справа № 336/10912/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/10912/25 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.

провадження № 22-ц/807/674/26 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої: Кочеткової І.В.,

суддів: Кухаря С.В.,

Подліянової Г.С.,

розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.

В обґрунтування зазначила, що з відповідачем мають спільну повнолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син продовжує навчання на 3-му курсі денної форми навчання, за спеціальністю фізична культура і спорт у Відокремленому структурному підрозділі «Економіко-правничий фаховий коледж Запорізького національного університету». Відповідач, ОСОБА_2 за рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/74/13-ц, сплачував аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття на утримання ОСОБА_3 . Відповідач має постійне місце роботи та постійний заробіток, працює в ДУ «Дружелюбівський ВЦ (номер № 1)». Має можливість та обов`язок утримувати та сплачувати аліменти на повнолітнього сина, який продовжує навчання, у зв`язку з чим не може працевлаштуватися самостійно та утримувати себе, а її коштів не вистачає на належне утримання дітей.

Посилаючись на викладені обставини, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання в розмірі частини від всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з дня подання позову і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення сином 23 річного віку.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з дня пред`явлення позову, а саме з 07.11.2025 і до закінчення сином навчання, але не більше як до досягнення ним 23 років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , просить скасувати частково рішення суду і ухвалити нове у відповідній частині, а саме стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/8 частини всіх видів навчання, але не більш як до досягнення 23 років.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що від матеріальної допомоги сину не відмовляється, проте, вважає що сума аліментів у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку, яку просить стягнути позивач, є великою. Оскільки на його утриманні знаходиться ще одна малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, та непрацездатна мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стан його здоров`я в останній час також є незадовільним, страждає гіпертонічну хворобу ІІ ст.. з переважним ураженням серця дуже високого кардіоваскулярного ризику. Дійсно має постійну та офіційну роботу, проте вважає, що стягнутий розмір аліментів є занадто великим.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.

За змістом п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження можуть розглядатися справи щодо аліментів.

Тому апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син сторін ОСОБА_3 продовжує навчання, потребує матеріальної допомоги, батько є працездатною особою і в змозі утримувати свого повнолітнього сина. Визначаючи розмір аліментів, суд врахував доходи відповідача, його вік, перебування на його утриманні малолітнього сина від другого шлюбу, потребу повнолітнього сина у матеріальній допомозі.

Проте в повній мірі погодитися з такими висновками суду не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільного повнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.9).

ОСОБА_3 навчається на третьому курсі денної форми навчання, за спеціальністю фізична культура і спорт у Відокремленому структурному підрозділі «Економіко-правничий фаховий коледж Запорізького національного університету» (а.с.10).

Згідно з рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя у справі № 333/74/13-ц, з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на користь ОСОБА_6 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 39-60).

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (у редакції Закону України від 17 травня 2016 року № 1370-VIII, далі – СК України), яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно ч.1 ст.198 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надати.

Обов`язок по утриманню повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, не є продовженням обов`язку по утриманню дитини до вісімнадцяти років. Це два самостійні обов`язки, які закріплені в різних главах СК України. Вони мають власні підстави виникнення і припинення.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (стаття 200 СК України ).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 17.04.2019 у справі №644/3610/16) обов`язок утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, виникає за сукупності юридичних фактів: продовження навчання, потреба в матеріальній допомозі, можливість батьків надавати таку допомогу.

Судом установлено, що ОСОБА_3 не працює, оскільки навчається на денній формі у навчальному закладі, знаходиться на утриманні матері, а отже потребує матеріальної допомоги своїх батьків.

Надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності за правилами ст.ст.89,264 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про спроможність відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину у розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку).

Разом із тим, колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів у частці 1/6 від усіх видів заробітку відповідача не повною мірою відповідає принципу співмірності та балансу інтересів сторін з огляду на сукупність установлених у справі обставин.

При визначенні розміру аліментів суд не дослідив майнове становище сторін і їх повнолітнього сина.

Із наявних у справі декларацій про майнові доходи сторін відомо, що позивачка працює слідчим у Головному Управлінні Національної поліції в Запорізькій області і її дохід (заробітна плата/грошове забезпечення ) за 2024 рік склав 677 104 грн, тобто 56 425 грн. в місяць. (а.с.32).

Повнолітній син сторін ОСОБА_3 , навчаючись на денному відділенні «Економіко-правничого фахового коледжу Запорізького національного університету», у 2024 році отримував стипендію у розмірі 18 000 грн., тобто по 1 500 грн. в місяць (а.с.32)

Відповідач ОСОБА_2 обіймає посаді чергового помічника начальника установи відділу нагляду і безпеки ДУ «Дружелюбівський виправний центр №1», де за 2024 рік отримав 318 264 грн., тобто 26 522 грн. Дружина відповідача ОСОБА_7 за 2024 рік отримала заробітну плату у загальному розмірі 210 760 грн., тобто по 17 563 грн. в місяць.

Відповідач ОСОБА_2 є батьком малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.40), який проживає разом з відповідачем і знаходиться на його утриманні.

Відомостей про стан здоров`я позивачки і сина сторін матеріали справи не містять.

Відповідач страждає на хронічне захворювання хребта і серцево-судинні захворювання, які потребують коштовного лікування.

Мати відповідача, ОСОБА_5 , 1948 р.н., є особою з інвалідністю 3 групи, страждає на хронічні захворювання ендокринної системи.

Вказаним обставинам суд першої інстанції ніякої оцінки не надав і залишив їх поза увагою.

Отже,у справі підтверджено наявність у відповідача об`єктивних фінансових зобов`язань, зокрема знаходження на його отриманні малолітнього сина від другого шлюбу, необхідність надання матеріальної допомоги непрацездатній матері, 1948 року народження, яка є особою з інвалідністю 3 групи, наявність хронічних серцево-судинних захворювань і захворювань хребта у відповідача, які потребують коштовного лікування, що не може бути повністю ігноровано при визначенні розміру аліментів.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вік та потреби повнолітнього сина, який отримує стипендію , а також необхідність дотримання розумного балансу між інтересами дитини та платника аліментів, колегія суддів вважає за доцільне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів, зменшивши його з 1/6 до 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Такий розмір аліментів є необхідним і достатнім для забезпечення потреб повнолітнього сина, яка продовжує навчання, та водночас відповідає принципам справедливості, розумності й співмірності, закріпленим у сімейному законодавстві.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

З урахуванням встановлених обставин та доводів апеляційної скарги, що знайшли часткове підтвердження під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір аліментів з 1/6 до 1/8 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 07 листопада 2025 року і до закінчення навчання сином у закладі вищої освіти, але не довше, ніж до досягнення ним 23-річного віку.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-383 апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 грудня 2025 року у цій справі в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який продовжує навчання змінити, зменшивши розмір стягнутих щомісячних аліментів з 1/6 частки до 1/8.

В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Головуюча І.В. Кочеткова

Судді: С.В. Кухар

Г.С. Подліянова