Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №753/13985/24 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/13985/24

провадження № 2/753/3346/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року Дарницький районний суд міста Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Петрової Т.О.

представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Дарницького районного міста Києва цивільну справу

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2

про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Узагальнені доводи сторін

22.07.2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що він та його брат - відповідач ОСОБА_2 є співвласниками в рівних частках трьохкімнатноїквартири № 126, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У квартирі проживає відповідач, який на власний розсуд користується квартирою, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає алкогольними напоями та наркотичними засобами, має заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг.

Після смерті матері у 2024 році позивач вирішив переїхати до квартири з метою постійного проживання, але відповідач не пускає його до квартири, вчиняє конфлікти та бійки, а в подальшому взагалі перестав відчиняти двері та надавати доступ до квартири, що стало підставою звернення до поліції.

Іншого житла позивач не має, тому змушений винаймати житло та нести витрати на орендну плату.

З огляду на вищевикладене, та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог у від 12.12.2024 року, позивач просить суд: - усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом його вселення в квартиру; - зобов`язати відповідача не чинити перешкод у користуванні квартирою; - стягнути з відповідача на його користь 87 976,00 грн. в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок вимушеного найму іншого житла.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 правом на подання відзиву на позов не скористався, проте в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що між ним та позивачем склалися тривалі напружені стосунки, зумовлені, зокрема, питаннями користування спільною квартирою, проте зауважив, що він не створював позивачу перешкод у користуванні квартирою та не вчиняв дій, спрямованих на обмеження прав позивача як співвласника квартири.

Встановлені судом обставини

Судом встановлено, що сторони є співвласниками 3-кімнатної квартири АДРЕСА_2 .

Вказана квартира 10.02.2003 року була приватизована у рівних частках позивачем, відповідачем та їх матір`ю - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті матері позивач оформив право на спадщину на 1/6 частку від 1/3 частки квартири, яка належала спадкодавиці.

Відповідач за отриманням свідоцтва про право на спадщину на частку квартири після смерті матері не звертався.

Позивач та відповідач мають зареєстроване місце проживання в зазначеній квартирі.

Вказані обставини підтверджені належними письмовими доказами: свідоцтвом про свідоцтвом про право власності на житло, свідоцтвом про право на спадщину, паспортними даними позивача, відповіддю з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» (а.с. 7-9, 11, 12, 13, 14, 42, 97-98).

В квартирі проживає відповідач, а позивач в квартирі не проживає, що відповідачем визнається.

Судом також встановлено, що позивач наймає житло за договором найму (оренди) нерухомого майна № 04/24 від 10.04.2024 року, укладеного з ФОП ОСОБА_5 (а.с. 26-27, 28).

У відповідності до п. 1.1. вказаного договору, предметом даного Договору є тимчасова передача в найм (оренду) на оплатній основі житлове приміщення, а саме двохкімнатну квартиру загальною площею 44,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Термін дії Договору з 10.04.2024 року по 10.10.2024 року (п. 4.1. Договору).

За домовленістю сторін, щомісячна плата за користування об`єктом нерухомості (орендан плата) вноситься наймачем у грошовій формі і складає 10 000,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Крім того, 01.08.2024 року ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_5 уклали Додаткову угоду до Договору найму (оренди) нерухомого майна № 04/24 від 10.04.2024 року, у відповідності до якої погодили, що розмір щомісячної орендної плати становить 12 000,00 грн. Сторони також продовжили строк дії договору до 10.04.2025 року (а.с. 60).

За період з 10.04.2024 року по 30.07.2024 року позивачем сплачено за договором оренди у 87 956,00 грн., що підтверджується квитанціями (а.с. 32-35, 61-64): № 3410-4254-4819-0050 від 03.05.2024 року на суму 10 000,00 грн., № 3429-4231-6032-0506 від 22.05.2024 року на суму 9 980,00 грн., № 3445-3933-3469-0552 від 07.06.2024 року на суму 10 000,00 грн., № 3478-4542-4458-0105 від 10.07.2024 року на суму 10 000,00 грн., № 3522-3687-8611-0779 від 23.08.2024 року на суму 11 976,00 грн., № 3550-5938-1612-0340 від 20.09.2024 року на суму 12 000,00 грн., № 3568-4400-1285-0997 від 08.10.2024 року на суму 12 000,00 грн., № 3599-3933-1420-0050 від 08.11.2024 року на суму 12 000,00 грн.

Судом також встановлено, що позивач неодноразово звертався до поліції із заявами з приводу того, що не має доступу до квартири, у якій проживає його брат:

- 16.04.2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до поліції із заявою, в якій вказав, що 16.04.2024 року прийшов до брата ОСОБА_2 домовитись про можливий продаж квартири, однак в результаті розмови між ними виник словесний конфлікт, в результаті якого, ОСОБА_2 почав зачиняти двері та прищемив палець на правій руці. В ході виїзду до квартири двері ніхто не відчинив, а мобільний телефон, вказаний у поясненні, перебуває поза зоною;

- 16.05.2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до поліції із заявою, в якій вказав, що відповідач ОСОБА_2 не впускає до квартири та змінив замки.

23.12.2024 року позивач ОСОБА_3 звернувся до поліції із заявою, з метою фіксації факту непотрапляння до квартири за адресою: АДРЕСА_4 та зміни замків. Піднявшись спільно із заявником до вказаного помешкання, працівники поліції виявили, що на неодноразові стуки двері ніхто не відчинив.

Вказані обставини підтверджені матеріалами Дарницького УП ГУНП в м. Києві за результатами перевірки заяв ОСОБА_3 , а також відеозаписом (а.с. 16-20, 21-23, 72-73, 135).

Крім того, відповідач також звертався до поліції із заявою, якій зазначив про те, що позивач ОСОБА_3 викрав у нього документи на квартиру, та змушував відмовитися від своєї частки у праві власності на квартиру.

Вказана обставина підтверджена копією заяви ОСОБА_2 (а.с. 99-101).

Отже, судом встановлено, що сторони є співвласниками спірної квартири, у якій мають зареєстроване місце проживання.

В квартирі проживає відповідач, який користується квартирою на власний розсуд, а позивач в квартирі не проживає, винаймаючи інше житло за плату.

Між сторонами існує конфлікт з приводу користування квартирою.

Відповідач не визнає вимогу позивача про його вселення в квартиру.

Оцінка суду

Позивачем заявлено три позовні вимоги: 1) про усунення створених відповідачем перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення позивача в квартиру; 2) про зобов`язання відповідача не чинити позивачеві перешкод у користуванні квартирою; 3) про стягнення з відповідача шкоди у розмірі 87 976,00 грн., завданої вимушеним наймом житла.

Надаючи оцінку кожній із заявлених позовних вимог, суд, з урахуванням висновків Верховного Суду щодо вибору та застосування відповідної норми права відповідно до ст. 263 ЦПК України, зауважує наступне.

Позовну вимогу про усунення створених відповідачем перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення позивача в квартиру суд визнає обґрунтованою з наступних підстав.

При вирішенні справи в зазначеній частині суд враховує правові висновки, які Верховний Суд виснував в постанові КЦС ВС від 28.04.2022 року у справі № 334/815/21, вказавши наступне.

«Положеннями статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

При цьому згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника житлового будинку, квартири визначені статтями 317, 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання у права власника можливе лише з підстав, передбачених законом. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна при наявності дій осіб, спрямованих на перешкоджання вільного користування та розпорядження власником своїм майном, вимагати усунення таких перешкод».

У цій справі, Верховний Суд визнав обґрунтованим вселення співвласника в квартиру, звернувши увагу на те, що саме по собі звернення позивача до суду з відповідним позовом про усунення перешкод у користуванні власністю й заперечення відповідачів щодо його задоволення, свідчить про наявність таких перешкод.

Позовну вимогу про зобов`язання відповідача не чинити позивачеві перешкод у користуванні квартирою суд визнає не обґрунтованою з наступних підстав.

Вказана вимога про зобов`язання відповідача не чинити перешкоди позивачу у здійсненні права власності на квартиру заявлена «на майбутнє», а тому не підлягає задоволенню, оскільки припущення щодо можливого порушення прав у майбутньому, за відсутності встановленого факту такого порушення на момент звернення до суду, не може бути предметом судового захисту, адже відповідно до засад цивільного судочинства та положень процесуального закону судовий захист надається у разі порушення, невизнання або оспорювання конкретного права, свободи чи законного інтересу особи, які вже мають місце та підтверджені належними і допустимими доказами.

За загальним правилом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є припинення дії, яка порушує право.

Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 23.12.2023 року у справі № 755/3459/22 виснував, що вимога «зобов`язати не чинити перешкоди» (негаторний позов) є належним способом захисту, якщо перешкоди є триваючими та реальними на момент звернення до суду. Якщо ж перешкоди не доведені або не існують, такий спосіб захисту визнається неефективним (неналежним), що веде до відмови в позові.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався виключно на неможливість вселення в квартиру для проживання, але не вказував на будь-які інші конкретні факти створення відповідачем перешкод у користуванні квартирою, які він просить усунути, а також не вказував на способи усунення таких перешкод.

Позовну вимогу про стягнення з відповідача 87 976,00 грн. суд визнає частково обґрунтованою з наступних підстав.

Стаття 22 ЦК України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Судом встановлено, що позивач, не маючи можливості проживати у спірній квартирі через створені йому відповідачем перешкоди, вимушений був наймати інше житло.

Понесені позивачем витрати на оренду житла у розумінні ст. 22 ЦК України є збитками, які вимушено позивач поніс внаслідок неможливості проживати в належній йому на праві власності квартирі.

Разом з тим, позивачем заявлено загальний розмір відшкодування в сумі 87 976,00 грн., а платіжними квитанціями підтверджено понесення цих витрат у загальному розмірі 87 956,00 грн.

Висновок суду

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: - в частині усунення перешкоди у користуванні квартирою шляхом вселення - позов підлягає задоволенню; - в частині зобов`язання відповідача не чинити перешкод у користуванні квартирою - позов задоволенню не підлягає; - в частині стягнення збитків у розмірі 87 976,00 грн. - позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 87 956,00 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу згідно із ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України є витратами, пов`язаними з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК" від 21.02.2013 №7).

Позивачем заявлено про відшкодування понесених ним судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідачем не заявлено про відшкодування понесених ним судових витрат.

Судовий збір

Позивачем заявлено дві немайнові вимоги та одну майнову вимогу з ціною позову 87 976,00 грн.

За кожну з цих вимог підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 211,20 грн., що в сумарному виразі становить 3 633,60 грн.

Сплата позивачем судового збору в зазначеному розмірі підтверджена платіжними документами (а.с. 6, 47).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню у відшкодування витрат на сплату судового у розмірі 1 816,80 грн. (3 633,60 грн. : 2 = 1 816,80 грн.).

Витрати на професійну правничу допомогу

Позивачем заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., який підтверджено договором про надання правової допомоги № 29/24 від 22.06.2024 року та актом оплати гонорару за надання правової допомоги від 12.07.2024 року на суму 8 000,00 грн. (а.с. 36-37).

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. (8 000,00 грн. : 2 = 4 000,00 грн.).

Таким чином, з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат підлягають стягненню 5 816,80 грн. (1 816,80 грн. + 4 000,00 грн. = 5 816,80 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 13, 76 - 82, 89, 141, 258, 263, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та стягнення майнової шкоди - задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою - вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_5 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 збитки у розмірі 87 956,00 грн., та у відшкодування судових витрат 5 816,80 грн., а всього у розмірі 93 772 (дев`яносто три тисячі сімсот сімдесят дві) гривні 80 копійок.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зобов`язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Суддя: Л.М. Осіпенко