Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №693/1331/24 — Жашківський районний суд Черкаської області

Справа № 693/1331/24

Провадження № 1-кп/693/81/26

В И Р О К

Іменем України

26.02.2026 р. м. Жашків

Жашківський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Жашків кримінальне провадження № 12024250330000329 від 17.08.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Межиріччя Сторожинецького району Чернівецької області, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм у ТОВ «Тікич-Агро», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор – ОСОБА_5 ,

обвинувачений – ОСОБА_4 ,

адвокат – ОСОБА_6 ,

потерпілий – ОСОБА_7 ,

представник потерпілого – адвокат - ОСОБА_8 ,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_4 17 липня 2024 року близько 05 год. 30 хв. перебуваючи на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на ґрунті неприязних відносин, діючи з прямим умислом, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , який є особою похилого віку, наніс останньому не менше одного удару кулаком правої руки в ділянку голови та не менше одного удару кулаком правої руки в ділянку грудної клітки зліва, внаслідок чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у виді саден обличчя, що, згідно з висновком судово-медичного експерта від 26.09.2024 № 05-7-01/473, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, перелому 7 ребра зліва, підшкірної емфіземи зліва, лівобічного пневмотораксу, що, згідно з висновком судово-медичного експерта від 26.09.2024 № 05-7-01/473, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, а саме: умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

У судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину визнав частково, та показав, що в нього був конфлікт з потерпілим, оскільки він розповсюджував неправдиві факти про його дружину, ображав її. Обвинувачений попереджав потерпілого, щоб той зупинився, але останній не хотів чути. 17.07.2024 о 05.00 ОСОБА_9 прийшов до ОСОБА_7 , почалася розмова та образи. В подальшому обвинувачений 1 чи 2 рази вдарив по обличчю потерпілого. Ударів по тулубу не здійснював. В подальшому обвинувачений припустив, що ребра потерпілому зламала корова, яка агресивно поводиться та вже ламала ОСОБА_7 ребра.

Про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:

- показання потерпілого ОСОБА_7 , який пояснив у суді, що 17.07.2024 коли він тільки проснувся і вийшов на подвір`я, то побачив ОСОБА_4 . Відразу почалася бійка. Обвинувачений бив потерпілого руками та ногою у бік. Спочатку наніс удар у ліве вухо, потім в груди та по ребрах. Було близько 5 ударів правою рукою. Після останнього удару ОСОБА_7 впав. Потім ОСОБА_4 пішов додому. Після події ОСОБА_10 займався господарством та кормив корову. До потерпілого приїхала невістка та останній їй повідомив, що впав, а наступного дня поїхали до лікарні. Приблизно за рік до події мав зламані ребра, які дійсно зламала корова. Потерпілий пояснив, що можливо і говорив щось про дружину ОСОБА_4 , але все ж таки обвинувачений перебільшує. В судових дебатах просив призначити покарання з іспитовим строком.

- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка пояснила у суді, що 17.07.24 року о 05 год.00 хв. вона прокинулася та вийшла на двір випустити гусей. Побачила, що «пролетів» автомобіль білого кольору марки «жигулі», який рухався від потерпілого. У подальшому побачила потерпілого, який хапається в області грудей, він себе погано почував. На обличчі була кров та обличчя було зчесане, вухо в крові, під носом кров. Останній повідомив, що впав. На початку 12 години ОСОБА_7 прийшов до свідка, був у синцях та повідомляв, що йому погано дихати. Просив щоб чоловік ОСОБА_11 допоміг йому грузити тюки. Коли грузили тюки ОСОБА_7 зняв футболку і вона побачила синець в області ребра (синє ребро). Приблизно о 07 год. потерпілий не міг везти корову та держався за ребра. На другий день ОСОБА_7 стало гірше і невістка його відвезла до лікарні та сказала, що останнього побили.

Також, у судовому засіданні досліджені:

1.висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 05-7-01/473 від 26.09.2024 року;

2.протокол проведення слідчого експерименту від 30.09.2024 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , в ході якого ОСОБА_4 підтвердив, що дійсно бив потерпілого по тулубу. Зазначив, що був у дуже емоційному стані.

3.протокол огляду місця події від 05.09.2024 року з фототаблицею;

4.протокол проведення слідчого експерименту від 05.09.2024 року за участю потерпілого ОСОБА_7 .

За приписами пунктів 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений та чи винен обвинувачений у вчиненні цього правопорушення.

Наведені приписи вказують на те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, що за вимогами ст. 91 КПК підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами застосовує закон про кримінальну відповідальність, чим підтверджує або спростовує викладене в обвинувальному акті, зокрема, щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, – є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, в межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України – умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 Кримінального кодексу України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров`я.

Обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено.

Як обставину, що обтяжує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд враховує вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Враховуючи всі обставини справи в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, ставлення обвинуваченого до вчиненого, відсутність пом`якшуючих та наявність обтяжуючих обставин, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання передбачене санкціями норми, за якою кваліфіковані його дії, у вигляді позбавлення волі.

З врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе, на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та, з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого, у період його дії на нього слід покласти передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки, які, на думку суду, будуть необхідні і достатні для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

30.10.2024 року у підготовчому засіданні позивачем (потерпілим) ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення, в якому просив стягнути з останнього на його користь 60 000 (шістдесят тисяч) гривень.

12.03.2025 року через канцелярію суду від представника позивача адвоката ОСОБА_8 до суду надійшло клопотання, яке підтримане потерпілим ОСОБА_7 про залишення цивільного позову без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки представник позивача адвокат ОСОБА_8 звернувся до суду із клопотанням про залишення цивільного позову у рамках кримінального провадження без розгляду, тому суд вважає за необхідне позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, залишити без розгляду.

Керуючись ст. ст. 342-351, 363-368 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України і призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк тривалістю три роки.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вони мають право звернутися до суду повторно.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Жашківський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подачі апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

За приписами ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_12