Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №381/1985/23 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 381/1985/23

Провадження № 2/369/802/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Козак І. А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики –

ВСТАНОВИВ :

У провадження Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 404 000 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати;

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 14.03.2023 між сторонами було укладено договір позики, у вигляді боргової розписки, відповідно до якого позивач надав відповідачу в борг 404 000 грн, які відповідач зобов`язався повернути позивачу до 14.04.2023. На момент подання позову до суду, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики. При цьому, в досудовому порядку, відповідач уникає спілкування з позивачем, що свідчить про відсутність наміру у відповідача добровільно повертати отримані грошові кошти за договором позики. Позивач зазначає про неодноразові звернення в усній та письмовій формі до відповідача з приводу повернення суми боргу, однак відповідач не відповідає на його звернення, тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення суми боргу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А.Я. від 05.09.2023 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження.

Однак, згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутної Н. О., щодо повторного автоматичного розподілу справи № 2051 від 06.11.2024 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 07.11.2024 року, який проведений відповідно до пунктів 2.3.49, 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, дану справу передано до провадження судді Козак І. А.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Козак І.А. від 03.01.2025 року справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.09.2025 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Позивач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив.

Однак у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , у якій він просить суд розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримав та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов суду не подав. Причини неможливості подати відзив суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити по справі заочне рішення.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 14.03.2023 року. між сторонами було укладено договір позики, у вигляді боргової розписки, наступного змісту:

«Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 639, зареєстрований та проживаю за адресою АДРЕСА_1 . Взяв в займи у громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає АДРЕСА_2 у сумі 404 000 грн (чотириста чотири тисячі гривень) на період з 14.03.2023 по 14.04.2023. Зобов`язуюсь віддати гроші вчасно без затримки. Залишаю громадянину ОСОБА_1 документи на майно, оригінали документів на квартиру та ключі. Несвоєчасне повернення коштів зобов`язуюсь виплатити процент за кожен день просрочки у сумі 10%. До розписки додаю ксерокопію паспорту».

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Надаючи оцінку наведеній вище розписці з урахуванням наведених норм матеріального права та висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах суд вважає доведеним факт укладання між сторонами договору позики, у вигляді боргової розписки.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всієї суми заборгованості позивачу судом не встановлено, в силу положень ч. 3 ст. 545 ЦК України.

Отримання відповідачем зазначеної суми позики, підтверджується письмовим доказом, а саме розпискою від 14.03.2023, оригінал якої міститься в матеріалах судової справи.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики. У зв`язку з цим, з метою захисту прав позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості 404 000 грн.

Наслідки порушення позикових зобов`язань визначені нормою статті 1050 ЦК України, якою передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Однак, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Водночас, як убачається з матеріалів справи та змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача виключно основну суму заборгованості за договором позики, без нарахування та стягнення відсотків, інфляційних втрат та процентів річних.

Позивач зазначив, що судові витрати у справі, понесені ним, складаються із судового збору у розмірі 4 040 грн, а також витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у сумі 20 000 грн. Водночас позивачем не наведено обґрунтування складу, підстав та розміру зазначених витрат у сумі 20 000 грн, а також не подано належних і допустимих доказів їх понесення або обов`язку їх сплати. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача лише судового збору у розмірі 4 040 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 040 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76–81, 89, 133, 141, 223, 258–265, 268, 274, 280, 282, 352–355 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 525, 526, 545, 610, 612, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України, Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 14.03.2023. у розмірі 404 000 (чотириста чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 4 040 (чотири тисячі сорок) грн.

У решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт № НОМЕР_1 , адреса:

АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 25 лютого 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК