Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №761/7980/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Київ

справа № 761/7980/25

провадження № 22-ц/824/2029/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Акціонерне товариство «Укрпошта»

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта»

на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 липня 2025 року, ухвалене у складі судді Пономаренко Н.В., -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Укрпошта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, відповідно до якої позивач із урахуванням закриття провадження в частині позовних вимоги, остаточно просив суд: стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 16 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.03.2024 позивач та його брат - ОСОБА_2 (особа з інвалідністю на візку 2-ої групи довічно) склали листа депутатові Київської міської ради ОСОБА_3 , який, разом із додатками цього ж дня надіслали за адресою його громадської приймальні, розташованої у буд. АДРЕСА_1 . При цьому, вказаного листа № 0304011541053 скерували через відділення поштового зв`язку за місцем їх проживання «Київ-03040» АТ «Укрпошта» рекомендованим і пріоритетним листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, за що сплачено, згідно фіскального чеку - 90 гривень. Приблизно 19.03.2024, даного листа було повернуто без вручення його адресатові з відділення поштового зв`язку (далі-ВПЗ) № 04111. Після цього, 23.03.2024, позивачу довелося дуже далеко їхати до цього ВПЗ «Київ-04111», розташованому у буд. АДРЕСА_2 , для з`ясування причини невручення згаданого листа адресатові.

У позовній заяві зазначено, що 27.03.2024, позивач надіслав звернення-заяву гендиректорові АТ «Укрпошта» ОСОБА_4 з проханням відшкодувати витрати за відправку листа депутатові, оскільки довелося самостійно доставляти його адресату. «Укрпошта» відмовила та у відповіді від 22.04.2024 за вих. № 1853-Л-2024040210260-В вказано, що його відправлення Яловому, за яким не звернулися, було повернуто за закінченням терміну зберігання. Позивачу, за таких обставин, довелося звертатися зі зверненням-скаргою до віце-прем`єр-міністра України, - в.о. Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Шкуракову В.

Позивачем зазначено, що наприкінці липня 2024 року, було отримано листа з АТ «Укрпошта» від 23.07.2024 № 1.10.004-19592-24, з його змісту вбачається, що відповідачем опрацьовано звернення до Міністерства від 08.07.2024 і повідомлено, що рекомендований лист на адресу ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) від 04.03.2024 № 0304011541053 надійшов до відділення № 111 у м. Києві 05.03.2024. У зв`язку з некомплектом штату листонош у відділенні № 111 та відповідно великим навантаженням на працівників вказаного відділення, лист не був виданий у доставку для здійснення вручення адресату. Оскільки рекомендований лист № 0304011541053 не був вручений адресату за закінченням строку зберігання його повернуто відправнику. З метою упередження виникнення подібних випадків у подальшому, дана ситуація опрацьована у колективі відділення зв`язку № 111, працівників попереджено про недопущення повторних порушень у подальшій роботі. Далі відповідач інформує, що згідно зі статтею 32 Закону України «Про поштовий зв`язок» та пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених ПКМУ від 10.10.2023 № 1071, оператори поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несуть матеріальну відповідальність перед користувачами. Для вирішення питання щодо виплати відшкодування за рекомендований лист № 0304011541053, відправник може звернутись із заявою до Укрпошти з посиланням на № звернення (Л-7747/0-24 від 09.07.2024) та наданням заяви встановленого зразка, додавши обов`язково копію квитанції (чеку) про прийняття відправлення.

З метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди через ненадання послуги, позивач пересилав низку документів, у тому числі, ксерокопії листів, картки реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку й оригіналу власноручно заповненої заяви від 03.08.2024 про відшкодування. Натомість, наприкінці вересня минулого року отрмав лист відповідача, де подякували за звернення і повідомили, що згідно статті 8 ЗУ «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення, якщо перше вирішено по суті.

Позивач вважає, що працівники відповідача порушили його права як споживача поштових послуг. При цьому, своїми неправомірними та протиправними діями впродовж року, завдавали позивачу невиправданих емоційних хвилювань і матеріальних збитків, викликали у нього появу стану хронічної нервовості, відчуття несправедливості, тривалої невизначеності та розчарування й інші негативні переживання.

Враховуючи наведене, позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 16 000 грн, яка, на його думку, є справедливою, розумною, виваженою та співмірною. Крім того, позивачу завдано матеріальної шкоди у сумі 90,00 грн..

У зв`язку з зазначеним, позивач, посилаючись на вимоги ст. 22 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів», просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.06.2025 клопотання АТ «Укрошта» задоволено.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрошта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, в частині вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 90.00 грн. закрито.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 07.07.2025 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Укрпошта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з АТ «Укрпошта» на користь держави судовий збір у розмірі 5,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суду щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, представник АТ «Укрпошта» 5 серпня 2025 року через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не врахував зазначені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача про відсутніссть документального підтвердження завданої моральної шкоди. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди діями відповідача, оскільки матеріали справи № 761/7980/25 не містять таких доказів. Факт перенесення позивачем моральних страждань жодним доказом не підтверджуються, а тільки зазначаються у позові. Ввважає, що Шевченківським районним судом міста Києва внаслідок неправильного тлумачення норм матеріального права прийнято помилкове судове рішення.

Правом на подання відзиву позивач не скористався.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.02.2026 в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом установлено, що 04.03.2024 позивач та його брат - ОСОБА_2 склали листа депутатові Київської міської ради Яловому В., листа, разом із додатками, цього ж дня надіслали за адресом його громадської приймальні, розташованої у буд. АДРЕСА_1 . При цьому, вказаний лист № 0304011541053, скерували через відділення поштового зв`язку за місцем їх проживання «Київ-03040» АТ «Укрпошта» рекомендованим і пріоритетним листом із повідомленням про вручення поштового відправлення, за що сплачено, згідно фіскального чеку - 90 гривень. (а.с. 15-16). Рекомендований лист № 0304011541053 від 04.03.2024 адресату ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ) у зв`язку з некомплектом штату листонош у відділенні № 111, за закінченням строку зберігання було повернуто відправнику (позивачу).

27.03.2024, позивач надіслав звернення-заяву гендиректорові АТ «Укрпошта» ОСОБА_4 з проханням відшкодувати витрати за відправку листа депутатові, оскільки довелося самостійно доставляти його адресату. Відповідно до відповіді АТ «Укрпошта» від 22.04.2024 за вих. № 1853-Л-2024040210260-В вказано, що згідно обліковими даними Укрпошти: рекомендований лист №0304011541053 від 04.03.2024 направлений ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_3 , надійшов до відділення поштового зв`язку 04111 03.03.2024 відправлення, за яким не звернулися, був повернутий за закінчення терміну зберігання. Також, вказано, що працівники поштового зв`язку не мають важелів впливу адресатові щодо одержання ними поштових відправлення, що надходять на їх адресу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертатися зі зверненням-скаргою № ком-8583/0/2024 до віце-прем`єр-міністра України, - в.о. Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Шкуракову В.

У листі АТ «Укрпошта» від 23.07.2024 № 1.10.004-19592-24,який був надісланий позивачу, відповідачем зазначено про те, що було опрацьоване звернення до Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 08.07.2024 і повідомлено, що за повідомленням відділення №111 м. Київ, рекомендований лист № 0304011541053 від 04.03.2024 адресат ОСОБА_5 (вул. Салютна, 4-А, м. Київ, 04111) надійшов до відділення № 111 у м. Києві 05.03.2024. У зв`язку з некомплектом штату листонош у відділенні № 111 та відповідно великим навантаженням на працівників указаного відділення, лист не був виданий у доставку для здійснення вручення адресату. Оскільки рекомендований лист № 0304011541053 не був вручений адресату, за закінченням строку зберігання його повернуто відправнику. З метою упередження виникнення подібних випадків у подальшому, дана ситуація опрацьована у колективі відділення зв`язку № 111, працівників попереджено про недопущення повторних порушень у подальшій роботі. Далі відповідач інформує, що згідно зі статтею 32 Закону України «Про поштовий зв`язок» та пунктом 114 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених ПКМУ від 10.10.2023 № 1071, оператори поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несуть матеріальну відповідальність перед користувачами. Для вирішення питання щодо виплати відшкодування за рекомендований лист № 0304011541053, відправник може звернутись із заявою до Укрпошти з посиланням на № звернення (Л-7747/0-24 від 09.07.2024) та наданням заяви встановленого зразка, додавши обов`язково копію квитанції (чеку) про прийняття відправлення. Від імені Укрпошти приносимо вибачення, сподіваємося на взаєморозуміння.

Так, позивач через ненадання послуги, пересилав низку документів, у тому числі, ксерокопії листів, картки реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку й оригіналу власноручно заповненої заяви від 03.08.2024 про відшкодування, формалізований бланк якої йому надіслано відповідачем як додаток до свого листа від 23.07.2024 надіслав звернення до відповідача.

Згідно листа від 09.09.2024 № 1853-Л-2024081310150-B, де подякували за звернення і повідомили, що згідно ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення, якщо перше вирішено по суті. Зазначено, що у надісланій позивачу відповіді від 22.04.2024 №1853-Л-2024040210260-В питання розглянуте у повному обсязі (а.с. 28).

Таким чином, в розуміння Закону України «Про поштовий зв`язок» 04.03.2024 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем було укладено договір про надання послуг поштового зв`язку, за умовами якого відповідач зобов`язався доставити (вручити) адресату - рекомендований лист № 0304011541053 від 04.03.2024 адресат ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 ).

Так, відповідачем було відшкодовану позивачу кошти за пересилання поштового відправлення №0304011541053 у розмірі 90,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.04.202

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних з наданням неякісних послуг поштового зв`язку, діями пов`язаними із поверненням коштів за оплату послуги поштового зв`язку, у порушенні його життєвих планів, звичайного способу життя та необхідності докладати додаткових зусиль для його організації.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив, зокрема з характеру страждань, які зазнав позивач, їх тривалості, а також враховував стан його здоров`я, вимушені зміни в життєвих стосунках, тому керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності вважав, що компенсація в сумі 500,00 грн. буде належною сатисфакцією понесених душевних страждань.

Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Звертючись до суду з цим позовом щодо стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 зокрема посилався на те, що своїми некомпетентними діями, відповідач впродовж року завдавав йому невиправданих емоційних хвилювань і душевних страждань, що призвело до погіршення самопочуття та стану здоров'я.

Проте, на підтвердження заявлених позовних вимог щодо завданої шкоди суду жодного доказу (виписки з лікарні, висновок лікаря тощо) позивачем надано не було.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. ст. 77, 81 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року, справі №826/18130/16 вказав наступне, пряма мова «при цьому, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо».

У рішенні Верховного Суду України від 18 липня 2007 року № 6-2175кс04 суд зазначив, при відшкодуванні моральної шкоди необхідно з`ясовувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить

У постанові від 25травня 2022 року, справа № 487/6970/20 Верховний Суд зазначив, «апеляційний суд вважав, що при компенсації для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову. Проте суд апеляційної інстанції не врахував, що за умови встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини». У вказаній поставі ВС також вказав «тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі».

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність доказів того, що внаслідок дій відповідача, ОСОБА_1 було завдано моральної шкоди, не надано доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, а також доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та моральними стражданнями позивача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що саме по собі повернення поштового відправлення відправнику ( ОСОБА_1 ) у зв'язку із закінченням терміну зберігання через те, що особа, якій було адресовано лист, не отримала таке повідомлення у поштовому відділенні, не дає підстав для висновку про заподіяння позивачеві шкоди, в тому числі і моральної. Факт заподіяння позивачу моральної шкоди останнім належними та допустимими доказами не доведено. Повернення відповідачем позивачу коштів, сплачених ОСОБА_1 за поштове відправлення, не дає підстав вважати, що тим самим відповідач визнав заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, у тому числі, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідно до ч.7 ст. 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Керуючись ст. ст. 141, 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта»задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 7 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовитиу ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д.Поливач

А.М.Стрижеус