Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №711/9331/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/9331/25

Провадження № 22-ц/821/502/26

Категорія: 310030000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Василенко Л.І., Новікова О.М.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача : адвокат Драчук Сергій Вячеславович,

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Петренка О.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси, повне рішення складене 08 грудня 2025 року) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини ,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

07 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що27 вересня 2014 року між сторонами було укладено шлюб, який розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2025 року.

Перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказує, що сторони не проживають разом однією сім`єю, починаючи з 20.06.2025 і дитина проживає разом з нею.

Незважаючи на те, що відповідач зобов`язувався брати участь в утриманні дитини, однак матеріальну допомогу не надає, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.

Позивачка вказує, що у грудні 2024 року дитина почала скаржитись на біль у коліні, почав кульгавити. У січні 2025 року було проведено ряд обстежень: УЗД колін, МРТ кульшових суглобів та поставлено діагноз: хвороба Легг-Кальве-Пертеса (остеохондрит головки стегнової кістки).

Хвороба сина є дуже тяжкою і не дає можливості дитині самостійно себе обслуговувати, забезпечувати самостійно елементарні життєві потреби, він потребує догляду, такий догляд йому забезпечує вона самостійно.

Крім того, вона працює, проте її доходів не достатньо для забезпечення потреб сина, який потребує постійного стороннього догляду та має відповідні потреби у реабілітації.

Відповідач жодним чином не приймав участі в цьому. На даний час реабілітація триває. Також є потреба у лікуванні зубів.

На підтвердження витрат посилається, зокрема:

1. магнітно-резонансна томографія від 24.01.2025 в ТОВ «Німецький діагностичний центр», протокол МРТ – дослідження кульшових суглобів: оплата підтверджується чеком продажу №Нім-250124-0056 від 24.01.25 - 2100,00 грн;

2. комплект для проведення операції, придбаний в ТОВ «Азимут»: товарний чек №69395 від 14.02.2025 на суму 3753,36 грн разом з внеском допомогою в Інститут травматології та ортопедії для оформлення до лікарні – квитанція №0.0.41274046.1 від 14.02.2025 – оплата на суму 3232,00 грн;

3. оплата за медичні послуги Інституту травматології та ортопедії: квитанція до платіжної інструкції №20164 1150909 4552 від 17.03.2025 на суму 2140,00 грн;

4. набір для тунелізації та набір імплантів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки відділу стегнової кістки педіатричною пластиною (титан), придбані в ФОП ОСОБА_4 20.03.2025 згідно видаткової накладної №6-00000074 від 20.03.2025 на суму 56100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.08.2025;

5. лабораторні дослідження в медичній лабораторії СSP LAB ТОВ «Авіцена» замовлення №CS0642122 від 26.02.2025 на суму 5360,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №5 від 26.02.2025;

6. лікування в стоматолога в СК «Джулія», що підтверджується актами виконаних робіт від 29.09.2025 на суму 2850,00 грн та від 04.10.2025 на суму 12000,00 грн. Оплата підтверджується згідно товарного чека від 29.09.2025 та товарного чека від 04.10.2025.

Позивачка вказує, що всього нею було понесено додаткових витрат на утримання дитини на загальну суму 87 535,36 грн. У зв`язку з цим, відповідач має відшкодувати 50% додаткових витрат, тобто в розмірі 43 767,58 грн.

На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 43 767,58 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що викликані особливими обставинами, в розмірі 34 726,68 грн.

Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,77 грн.

У іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що понесені позивачем витрати, пов`язані з діагностикою та оперативним втручанням задля лікування малолітнього ОСОБА_3 у зв`язку зі встановленням наявності у нього хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки) в сумі 69 453,36 грн і є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України.

У зв`язку з цим половина понесених позивачем витрат на діагностування та оперативне втручання задля лікування малолітнього ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю в нього хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки), тобто 34 726,68 грн (69 453,36 грн / 2), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача половини вартості благодійного внеску Інституту травматології та ортопедії для оформлення до лікарні в сумі 3 200,00 грн, суд виходив із того, що це не є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача коштів за проведення лікування зубів, суд першої інстанції виходив із того, що вказані витрати позивача не є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України, оскільки вони не викликані як особливими обставинами, так і особливими потребами, а відносяться до загальних потреб дитини, які покриваються за рахунок аліментів і витрат того з батьків, який мешкає з дитиною, та є складовою аліментів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 05 січня 2026 року ОСОБА_2 , вважаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнятим при невідповідності висновків суду обставинам справи, із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що судом не враховано фінансовий стан відповідача, який не працює та за період з січня 2022 року до липня 2025 року отримав дохід у розмірі 2 161,00 грн, тому визначений судом розмір додаткових витрат на дитину ставить його в тяжке матеріальне становище.

Суд грубо проігнорував той факт, що хвороба Легг-Кальве-Пертеса має два шляхи лікування і лікар вказав саме на консервативний метод, до якого схилявся і він, проте позивач рекомендацій лікаря не дотримувалась, і замість того, щоб встановити ортези на тазостегновий суглоб згідно висновку ЛКК, знайшла спосіб провести операцію дитині.

Судом також проігноровано той факт, що відповідач придбав милиці і інвалідний візок.

Судом не було враховано, що у товарних чеках: № 1 від 24.01.2025 на суму 2 100,00 грн, №69395 від 14.02.2025 на суму 3 753,00 грн, та на квитанціях до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4191274046.1 від 14.02.2025 на суму 3 200,00 грн та №20164-1150909-4522 від 17.03.2025 на суму 2 140,00 грн платником не є саме позивач, що свідчить не лише про те, що не позивач сплачувала ці кошти, а те, що на той час у подружжя не стояло питання про розподіл витрат.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 26 січня 2026 року, представник ОСОБА_1 – адвокат Драчук С.В., вважаючи доводи апеляційної скарги необгрунтованими та недоведеними належними та допустимими доказами, просив відмовити відповідачу у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 27 вересня 2014 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №10, який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2025, що ухвалено за результатами розгляду цивільної справи №711/3153/25 (а.с.9-10,12).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 06 квітня 2017 року Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, вбачається, що, перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Із висновку (довідки) ЛКК №96 від 06.02.2025, що підготовлений Комунальним некомерційним підприємством «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку у лікаря ортопеда-травматолога КНП «ТЧМЛ ШВД» у зв`язку зі встановленням йому діагнозу: хвороба Пертеса обох стегнових кісток. Праворуч 1 ст., ліворуч 3 ст. (а.с.13).

Із копії консультативного висновку спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 27.01.2025 суд встановив, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено діагноз: юнацький остеохондроз голівки обох стегнових кісток (хвороба Пертеса), праворуч І ст., ліворуч ІІ-ІІІ ст. У зв`язку з цим, дитині рекомендовано нагляд ортопедом поліклініки за місцем проживання, ЛФК, фіксація нижніх кінцівок у відвідних шинах з внутрішньою ротацією обох стегон, виключення фізичних навантажень на нижні кінцівки, пересування на візку, організація шкільних занять вдома на 5 місяців, а також огляд ортопедом КНП «ЧОДЛ ЧОР» через 6 місяців (а.с.14).

Із копії медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років №87 від 23.06.2025, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має захворювання, що відповідає розділу VI, пункту 2, підпункту 2,19 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516. Крім того, з означеного засобу доказування суд встановив, що медичний висновок чинний до 01 липня 2030 року (а.с.15).

Судом був досліджений протокол МРТ-дослідження від 24.01.2025 кульшових суглобів у пацієнта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким зроблено висновок, що МР-картина асептичного некрозу голівок стегнових кісток справа 0-І ст., зліва ІІ-ІІІ ст. нерізко виражений синовіїт зліва (а.с.16).

Із чеку продажу №1 від 24.01.2025 суд встановив, що за проведення МРТ кульшових суглобів ОСОБА_3 ТОВ «Німецький діагностичний центр» було сплачено 2 100,00 грн (а.с.17).

Із платіжної інструкції №1.273955669.1 від 22.08.2025 у взаємозв`язку з рахунком-фактурою №6-00000087 від 20.03.2025 суд встановив, що ОСОБА_1 придбала набір імплантатів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки педіатричною пластиною (титан) вартістю 56 100,00 грн (а.с.19,20).

Судом також була досліджена квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4191274046.1 від 14.02.2025, з якої вбачається, що було сплачено 3 200,00 грн благодійної допомоги до Благодійного фонду сприяння розвитку Інституту травматології та ортопедії (а.с.21).

Із товарного чеку №69395 від 14.02.2025 суд встановив, що позивач придбала в ТОВ «Авіцена» медичні засоби: комплект одягу та покриттів операційних для ортопедії (стегновий), покриття операційне стерильне, чохол для інструментального столу «Мейо», халат медичний, пакет поліетиленовий, покриття операційне стерильне, VCP371H-2019-VICRYL PLUS, вікрил з покриттям, пролен та серветка марлева медична, загальною вартістю 3 753,36 грн (а.с.22).

Із квитанції до платіжної інструкції №20164-1150989-4552 від 17.03.2025 суд встановив, що позивачем сплачено 2 140,00 грн за медичні послуги Інституту травматології та ортопедії, що були надані ОСОБА_3 (а.с.23).

Крім того, із замовлення №CS0642122 від 26.02.2025 у взаємозв`язку з квитанцією до прибуткового касового ордеру №5 від 26.02.2025 суд встановив, що позивач сплатила 5 360,00 грн ТОВ «Авіцена» за провелення досліджень ОСОБА_3 (а.с.24,25).

Із акту виконаних робіт за період з 04.10.2025 до 04.10.2025, що складений Стоматологією «Джулія», суд встановив, що ОСОБА_3 були виконані маніпуляції: відбитки блоком А-силікон та апарат Marco Rossa, загальною вартістю 12 000,00 грн. Також із товарного чеку Стоматології «Джулія» суд встановив, що 04.10.2025 були сплачені кошти за стоматологічні послуги в сумі 12 000,00 грн (а.с.26, 26 зворот).

Із акту виконаних робіт за період з 27.09.2025 до 27.09.2025, що складений Стоматологією «Джулія», суд встановив, що ОСОБА_3 були виконані маніпуляції: реставрація молочного зуба фотополімерним матеріалом, анестезія, полірування зуба, анестезія, препарування каріозної порожнини зуба, механічна обробка кореневого каналу, медикаментозна обробка каналу, комп`ютерна діагностика, пломбування кореневого каналу, загальною вартістю 2 850,00 грн. Також із товарного чеку Стоматології «Джулія» суд встановив, що 27.09.2025 були сплачені кошти за стоматологічні послуги в сумі 2 850,00 грн (а.с.27, 27 зворот).

Із відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.09.2025, за період з січня 2022 року до липня 2025 року, відповідач ОСОБА_2 в означений період в часі мав такі доходи: жовтень 2023 року – страхові виплати за договором від ТДВ «СК «Кворум» в сумі 1 666,67 грн, липень 2024 року – ТОВ «ЦСК «Біофарма Плазма» з сумі 495,32 грн (а.с.51).

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Предметом даного спору є стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

У постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/20 зазначено, що «аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягає доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.

Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання малолітньої дитини, які пов`язані з витратами на обстеження та лікування.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що витрати які підлягають стягненню з відповідача, це витрати, які були понесені позивачем і пов`язані з діагностикою та оперативним втручанням задля лікування малолітнього ОСОБА_3 у зв`язку зі встановленням наявності у нього хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остеохондрит головки стегнової кістки), дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача половини доведеної суми.

Судом вірно зазначено, що означена хвороба не є повсякденною на кшталт ГРВІ тощо, що призвела до встановлення малолітньому ОСОБА_3 статусу дитини-інваліда віком до 18 років, тому це є особливими обставинами в розумінні ст.185 СК України, що зумовлені негативним фактором (тяжкою хворобою), а відповідно витрати, понесені позивачем на діагностику та лікування означеного захворювання дитини, судом визнаються такими, що охоплюються поняттям додаткові витрати.

На підтвердження розміру понесених додаткових витрат на обстеження, викликані захворюванням дитини та його лікування (оперативним втручання) позивачем були надані ряд копій медичних документів, при дослідженні яких судом першої інстанції було вірно встановлено, що витрати у розмірі 69 453,36 грн, були здійснені з метою проведення обстеження та лікування сина, вказаний розмір є доведеним та є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України.

Є необґрунтованими доводи апеляційної скарги, що судом не враховано фінансовий стан відповідача, який не працює та за період з січня 2022 року до липня 2025 року отримав дохід у розмірі 2 161,00 грн, у зв`язку із чим визначений судом розмір додаткових витрат на дитину ставить його в тяжке матеріальне становище, оскільки відсутність постійного доходу не звільняє батька від обов`язку утримувати дитину та брати участь у додаткових витратах, а працездатність особи передбачає можливість отримання доходу, що підтверджується принципом забезпечення найкращих інтересів дитини.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є працездатною особою, при цьому, не надано доказів про його стан здоров`я чи матеріальний стан, інших утриманців, як і не надано доказів неможливості його участі у додаткових витратах.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ігнорування судом факту придбання ним милиць і інвалідного візка, є безпідставними, оскільки відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження придбання вказаних речей.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині того, що судом не було враховано, що у товарних чеках: № 1 від 24.01.2025 на суму 2 100,00 грн, №69395 від 14.02.2025 на суму 3 753,00 грн, та на квитанціях до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4191274046.1 від 14.02.2025 на суму 3 200,00 грн та №20164-1150909-4522 від 17.03.2025 на суму 2 140,00 грн платником не є саме позивач, що свідчить не лише про те, що не позивач сплачувала ці кошти, а те, що на той час у подружжя не стояло питання про розподіл витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно товарного чеку № 1 від 24.01.2025 на суму 2 100,00 грн, вбачається, що вказані кошти були сплачені за МРТ кульшових суглобів ОСОБА_3 , кошти були сплачені готівкою, а враховуючи, що вказаний чек наданий позивачем, тому у колегії суддів відсутні сумніви, що оплату за послуги ТМР були здійснені не позивачем, а іншою особою. Крім того, відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції підтвердив, що через дії позивача було проведено оперативне втручання, отже саме позивач здійснювала обстеження сина перед оперативним втручанням та сплачувала вказані обстеження.

Згідно копії товарного чеку №69395 від 14.02.2025 на суму 3 753,00 грн вбачається, що вказані кошти були сплачені ОСОБА_6 за медичні засоби: комплект одягу та покриттів операційних для ортопедії (стегновий), покриття операційне стерильне, чохол для інструментального столу «Мейо», халат медичний, пакет поліетиленовий, покриття операційне стерильне, VCP371H-2019-VICRYL PLUS, вікрил з покриттям, пролен та серветка марлева медична, які були використані під час оперативного втручання та враховуючи, що даний чек наданий позивачем, тому у колегії суддів відсутні сумніви, що вказані кошти були сплачені не позивачем.

Водночас, відповідачем не надано доказів, що вказані кошти були сплачені ним або іншими особами.

Згідно копії квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №20164-1150909-4522 від 17.03.2025 на суму 2 140,00 грн, вбачається, що вказані кошти були сплачені за витрати на медичні послуги Інституту травматології та ортопедії і сплачені саме позивачем, оскільки на копії квитанції вказано не лише її прізвище, а і її номер телефону.

За наведених підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно врахував дані квитанції як докази на підтвердження понесення позивачем додаткових витрат на дитину, і це не було спростовано відповідачем.

Щодо квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4191274046.1 від 14.02.2025 на суму 3 200,00 грн, колегія суддів звертає увагу скаржника, що вказана квитанція не була врахована судом як доказ на підтвердження понесених позивачем додаткових витрат, оскільки судом вказані витрати були визначені як благодійні внески, що не є додатковими витратами у розумінні ст. 185 СК України.

Також колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що витрати, понесені позивачем на діагностування та оперативне втручання малолітнього сина ОСОБА_3 , не здійснені за рахунок спільного бюджету сторін, а є витратами, понесеними позивачем з власних джерел доходу.

Інші доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, а фактично зводяться до незгоди відповідача із висновками суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.І. Василенко

О.М. Новіков