Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №711/10348/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/10348/25

Провадження № 22-ц/821/525/26

категорія: 331050100

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Новікова О.М., Фетісової Т.Л.

за участю секретаря: Руденко А.О.

учасники справи:

заявник: ОСОБА_1

представник заявника: адвокат Гудзь Олександр Сергійович

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справа дітей Черкаської міської ради

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Демчика Р.В. в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси) у справі за заявою ОСОБА_1 про усиновлення дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усиновлення дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради.

Вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 14.05.2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , яка має неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якої у свідоцтві про народження записаний ОСОБА_4 відповідно до ч. 1ст. 135 СК України.

Також заявник зазначив, що протягом 11 років проживає разом з ОСОБА_2 та неповнолітньою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Він виховує та утримує дитину як власну доньку. До кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має, в розшуку не значиться, на обліку у лікарів не перебуває. Відповідно до висновку про стан здоров`я, протипоказань для усиновлення дитини не має. Зі станом здоров`я дитини він ознайомлений та повністю усвідомлює відповідальність й правові наслідки усиновлення. Він працює монтажником будівельних конструкцій у ТОВ «Миколаїврибпром» та начальником технічного відділу у ТОВ «АЛГ-ГРУП» по сумісництву.

25.05.2024 року заявник визнав батьківство щодо дітей дружини ОСОБА_2 , малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі заяв про визнання батьківства №10 та №9. Батьківських прав не позбавлявся.

Відповідно до Висновку ВК Черкаської міської ради про доцільність усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 та відповідність ОСОБА_1 інтересам дитини, виконавчий комітет Черкаської міської ради вважає усиновлення недоцільним, так як не може встановити, що усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 громадянином ОСОБА_1 відповідатиме найкращим інтересам дитини. У заяві від 08.09.2025 року неповнолітня ОСОБА_3 надала згоду на її усиновлення ОСОБА_1 та зміну по батькові.

Мати неповнолітньої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 надала нотаріально засвідчену згоду на усиновлення ОСОБА_1 її доньки.

Враховуючи наведені обставини, заявник просить суд оголосити ОСОБА_1 усиновлювачем дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внести зміни до актового запису про народження №7 від 02.09.2025 року, зробленого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме: змінити по батькові « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », залишивши без змін прізвище, ім`я та дату народження. Записати його батьком усиновленої дитини.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2025 року в задоволенні заяви - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що ОСОБА_1 , проживаючи спільно з ОСОБА_2 11 років (з 2014 року) та після введення в 2022 році в Україні воєнного стану та фактично до моменту його мобілізації, не виявляв бажання та не вчиняв дій, направлених на усиновлення дитини.

Посилання заявника на відсутність свідоцтва про народження дитини українського зразка та відмови органів РАЦС у видачі свідоцтва про народження суд вважав безпідставними, оскільки такі його твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Також суд першої інтсанції вважав, що подача такого роду заяви про усиновлення може бути нічим іншим як способом ухилення заявника від військової служби. Перебування на утриманні заявника трьох дітей надасть можливість йому на звільнення від військової служби, встановленої ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та вільний перетин Українського кордону. Сукупність вказаних обставин дає підстави для висновку, що заява про усиновлення дитини подана здебільшого в інтересах самого заявника, а не дитини.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У поданій 08 січня 2026 року апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Гудзь О.С., вважаючи рішення суду незаконним та необгрунтованим, таким, що не відповідає обставинам справи, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги заяви про усиновлення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що послідовність дій заявника щодо юридичного закріплення свого статусу в сім`ї підтверджується не лише цим процесом усиновлення, а й офіційним визнанням батьківства щодо двох інших молодших дітей, спільних із ОСОБА_2 , яке було оформлене у травні 2024 року. Ці факти в сукупності свідчать про єдиний, логічний та тривалий намір заявника привести фактичні сімейні відносини, що існують роками, у відповідність до вимог чинного законодавства. Отже, розгляд питання про усиновлення крізь призму військового обов`язку є помилковим, оскільки справжньою метою усиновлення є виключно забезпечення найкращих інтересів дитини.

Таким чином, відмова в усиновленні лише через те, що батько є військовослужбовцем, не відповідає інтересам дитини, оскільки позбавляє її законного зв`язку з особою, яка її фактично виховує на протязі 11 років.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, побудував свою аргументацію виключно на суб`єктивному припущенні про те, що метою усиновлення є начебто намір заявника отримати підстави для звільнення з військової служби. Жодного фактичного доказу «нещирості» намірів ОСОБА_1 судом наведено не було.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було фактично проігноровано свідоме волевиявлення самої дитини, що становить пряме порушення вимог статті 218 Сімейного кодексу України та статті 12 Конвенції ООН про права дитини.

Також зазначено, що заявник діяв максимально оперативно, подавши заяву про усиновлення одразу після того, як держава Україна офіційно видала документ, що ідентифікує дитину як громадянина України з належним актовим записом.

Матеріальне забезпечення сім`ї є стабільним та достатнім: заявник має постійне місце роботи та стабільний дохід, що дозволяє не лише забезпечувати базові потреби дитини, а й підтримувати її всебічний розвиток, зокрема навчання у школі мистецтв.

Окрім матеріального аспекту, судом було проігноровано бездоганні характеристики особистості заявника. ОСОБА_1 не має медичних протипоказань до усиновлення, ніколи не був судимим, а за місцем роботи та служби характеризується виключно позитивно.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянином України, який з 14.05.2024 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з матір`ю дитини ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Новоодеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), актовий запис № 42.

У відповідності до вимог ст. 217 СК України, ОСОБА_3 надала свою згоду на усиновлення її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , її чоловіком ОСОБА_1 , що підтверджується її заявою, посвідченою 29.04.2025 року приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Лічевецькою Л.Г. та зареєстрованою в реєстрі за №758.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 від 08.09.2025 року, написаної в присутності головного спеціаліста сектору первинної роботи відділу опіки , піклування та усиновлення дітей ССД ЧМР Барабанщикової О, добровільно, без будь-якого примусу, останньою надано згоду на її усиновлення ОСОБА_1 та зміни її по батькові.

З акту обстеження умов проживання №730 від 25.09.2025 року вбачається, що умови проживання відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Комісією зроблено висновок, що в сім`ї ОСОБА_1 створені належні умови для утримання дитини.

Відповідно до висновку про стан здоров`я від 19.05.2025 року, виданого ТКНП «Другий черкаський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за станом здоров`я протипоказань до усиновлення не виявлено.

Згідно витягу з Інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВА-003704376, виданого Департаментом інформатизації Міністерства внутрішніх справ України, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 24.04.2025 року відомості про притягнення до кримінальної відповідальності відсутні, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні та відомості про розшук відсутні.

Відповідно до характеристики від 16.10.2025 вих.№16/10-25, наданої ТОВ «АЛГ ГРУП» та засвідченої директором Горнєвим Я.В., головним бухгалтером ОСОБА_9 - ОСОБА_1 з 01.07.2022 року обіймає посаду начальника технічного відділу (за сумісництвом), за місцем роботи характеризується позитивно. Згідно з довідкою ТОВ «АЛГ ГРУП» дохід ОСОБА_1 за період з 01.10.2024 по 01.09.2025 року склав 92859.67 грн.

Також, відповідно до характеристики ТОВ «Миколаїврибпром» наданої директором ОСОБА_10 , з 2022 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «Миколаїврибпром», за час роботи зарекомендував себе з позитивної сторони. Згідно з довідкою про доходи ТОВ «Миколаїврибпром» загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по вересень 2025 року становить 102 500.00 грн.

Відповідно до висновку Виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.10.2025 №2562-01-21, який здійснює функції органу опіки та піклування, захищаючи інтереси дитини, керуючись статтями 207,208,211,212,213,217,218,229,230 СК України, Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав всиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2008 №905, беручи до уваги нетривале перебування заявника ОСОБА_1 у шлюбі з матір`ю дитини (з травня 2024 року) орган опіки та піклування м.Черкаси в особі виконавчого комітет Черкаської міської ради не може встановити, що усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_1 відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (№ 0045459203 від 11.06.2024 року) ОСОБА_11 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області 20.08.2019 року складено відповідний актовий запис №1704. Відомості про батька: ОСОБА_12 . Відомості про матір: ОСОБА_2 . Підстава запису відомостей про батька: Державна реєстрація народження проведена відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

24.05.2024 року в актовий запис було внесено зміни, а саме: Підстава внесення змін: заява про визнання батьківства №10 від 14.05.2024 року. Суть змін: прізвище дитини змінено з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 , прізвище батька змінено з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 . Державна реєстрація проводиться: Відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) змінено на відповідно до ст. 126 СК України.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (№ 0045459384 від 11.06.2024 року) ОСОБА_15 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 27.03.2023 року складено відповідний актовий запис №570. Відомості про батька: ОСОБА_12 . Відомості про матір: ОСОБА_2 . Підстава запису відомостей про батька: заява матері дитини від 27.04.2023 року. Державна реєстрація народження проведена відповідно до ст. 133 СК України.

27.04.2023 року, у зв`язку з помилкою реєстратора, в актовий запис було внесено зміни, а саме: Відповідно до ст. 133 СК України ЗМІНЕНО на відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері).

22.05.2024 року в актовий запис було внесено зміни, а саме: Підстава внесення змін: заява про визнання батьківства №9 від 14.05.2024 року., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Суть змін: прізвище дитини змінено з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 , прізвище батька змінено з ОСОБА_13 на ОСОБА_14 . Державна реєстрація проводиться: Відповідно до ч.1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) ЗМІНЕНО НА відповідно до ст. 126 СК України.

Згідно Довідки №3368 від 27.10.2025 року, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_16 , сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30.09.2025 року №1125 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до Т0500.

Позиція Апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 Сімейного Кодексу України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Усиновленою може бути дитина (ч. 1 ст. 208 СК України). Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно з положеннями статті 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 211 СК України усиновлювачем може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років.

Згідно з положеннями статті 217 СК України усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Угода про надання усиновлювачем плати за згоду на усиновлення дитини батькам, опікунам чи іншим особам, з якими вона проживає, є нікчемною. Згода батьків на усиновлення може бути дана ними лише після досягнення дитиною двомісячного віку. Якщо мати чи батько дитини є неповнолітніми, крім їхньої згоди на усиновлення потрібна згода їхніх батьків. Письмова згода матері на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Статтею 218 СК України передбачено, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вбачається, що вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин 1 - 3 статті 218 СК щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Статтею 223 СК України встановлено, що особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Подання такої заяви через представника не допускається. Заява про усиновлення може бути відкликана до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Відповідно до положень статті 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно зі статтею 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до статті 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Суд, постановляючи рішення про усиновлення неповнолітньої особи, враховує мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їхнього спільного проживання, їхній сімейний стан та стан здоров`я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

При дотриманні всіх умов, встановлених СК України, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На думку колегії суддів , суд першої інстанції надав правильну оцінку наявним у справі доказам та прийшов до обґрунтованих висновків про відсутність підстав для усиновлення дитини, оскільки відсутні докази того, що таке усиновлення відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Згідно з частинами 1,2 статті 10 Європейської конвенції про усиновлення дітей від 27.11.2008 (ратифікованої Україною 15.02.2011), компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише після належного попереднього встановлення обставин стосовно усиновлювача, дитини та її сім`ї. Під час такого встановлення обставин і після цього дані можуть збиратися, оброблятися й розповсюджуватися лише відповідно до правил, які стосуються професійної конфіденційності й захисту персональних даних.

Установлення обставин в належному обсязі в кожній справі стосується настільки, наскільки це є можливим, та inter alia, таких питань:

a) особистості, стану здоров`я та соціального середовища усиновлювача, подробиць про його домівку та умови проживання, його здатності виховувати дитину;

b) причин, з яких усиновлювач бажає усиновити дитину;

c) причини, через які інший з подружжя або зареєстрованих партнерів не приєднується до заяви, коли лише один з подружжя або зареєстрованих партнерів звертається із заявою про усиновлення;

d) взаємної сумісності дитини й усиновлювача, а також тривалості часу, протягом якого дитина перебувала під його опікою;

e) особистості, стану здоров`я й соціального середовища дитини, а також з урахуванням встановлених законом обмежень її сімейного походження та її цивільного стану;

f) етнічного, релігійного та культурного походження усиновлювача й дитини.

Положення цієї статті не впливають на повноваження чи обов`язок компетентного органу отримувати будь-яку інформацію або докази, незалежно від того, чи охоплюються вони обсягом такого встановлення обставин, і які він розглядає як такі, що можуть бути використані (ч.4 ст.10 Європейської конвенції про усиновлення дітей).

Компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини (ч.1 ст.4 Європейської конвенції про усиновлення дітей) .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не зазначено чітких та переконливих мотивів, що спонукають його на усиновлення дитини, а лише вказано про спільне проживання із нею та матір`ю дитини, з якою він уклав шлюб за однією адресою. При цьому, в матеріалах справи відсутні достатні та переконливі дані, що рішення заявника про усиновлення є проявом справжніх намірів, з врахуванням його звернення до суду із заявою про усиновлення у 2025 році , зважаючи на те , що однією сім`єю із матір`ю дитини заявник проживає з 2011 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що неможливість звернення з такою заявою раніше пояснювалась затримкою в отриманні свідоцтва про народження неповнолітньої ОСОБА_3 українського зразка є недоведеними, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження вказаної обставини. Навпаки, в матеріалах справи наявний паспорт неповнолітньої ОСОБА_3 , який видано 22.09.2023 року, що безумовно свідчить про наявність свідоцтва про народження українського зразка при виготовленні паспорта громадянина України.

Крім того, апеляційний суд зважає й на те, що заявником не надано доказів того, що із заявою про усиновлення від звернувся не з метою уникнення мобілізації, оскільки сам заявник вказує, що броні чи відстрочки у встановленому законом порядку він не має.

Наразі, згідно Довідки №3368 від 27.10.2025 року, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_16 , сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_8 від 30.09.2025 року №1125 призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до Т0500.

Також матеріали справи не містять доказів того, що усиновлення відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, достовірно невідомо, які відносини склалися між дитиною та кандидатом в усиновлювачі (заявником), не відображено дійсні обставини усиновлення, а також добросовісність і мету такого усиновлення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що звернення до суду із заявою про усиновлення є формальним, і таке усиновлення у даному випадку не буде відповідати якнайкращим інтересам дитини.

За встановлених обставин справи, саме лише волевиявлення дитини на усиновлення є недостатнім для набуття такого статусу, оскільки усиновлення - це складний процес, який вимагає відповідності певним критеріям усиновлювача та встновлення дійсної мети такого усиновлення.

Проте, у даній справі, у суду апеляційної інстанції відсутнє об`єктивне переконання дійсності намірів ОСОБА_1 в усиновленні неповнолітньої ОСОБА_3 .

Інші обставини, на які скаржник посилається в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду з ухваленням нового немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України немає.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гудзя Олександра Сергійовича - залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 08 грудня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 про усиновлення дитини, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Черкаської міської ради - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Т.Л. Фетісова

О.М. Новіков

/повний текст постанови суду складено 26 лютого 2026 року/