Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №463/11345/25 — Шептицький міський суд Львівської області

Справа № 463/11345/25

Провадження № 2/459/1534/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

25 лютого 2026 року Шептицький міський суд Львівської області в складі:

головуючого судді Отчак Н.Я.

з участю секретаря судового засідання Савіцької Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шептицький за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

21.11.2025 позивач звернувся до суду з позовною заявою, якою просить стягнути з відповідача в його користь заборгованість за договором про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022 в сумі: 20 500,00 грн., а також понесені судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн. Позовні вимоги мотивує тим, що15.09.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №8820448, за умовами якого відповідач отримав 5000грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливихштрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Вказує, що договір укладено у відповідності до вимог ст.ст.11,12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст.ст.6, 7, 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що кредитодавець умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит в сумі визначеній Кредитним договором. В свою чергу, відповідач належним чином не виконав зобов`язань за договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Між цим також вказав, що 27.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 87-МЛ, згідно умов якого право грошової вимоги за договором про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022перейшло до позивача, сума заборгованості складає 20500,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 14550,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 950,00 грн.

Зазначає, що відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 22204879/193 від 12.08.2025, однак така була залишена відповідачем без реагування. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просило позов задовольнити.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24.11.2025 справу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Шептицького міського суду Львівської області та така надійшла 23.12.2025.

Ухвалою від 24.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.

Через першу неявку у судове засідання належним чином повідомленого відповідача, розгляд справи 28.01.2026 відкладено на 25.02.2026.

25.02.2026 сторони в судове засідання не з`явились.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідач повторно у судове засідання не з`явився, не повідомив суду про причини своєї відсутності, заяв чи клопотань не подав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ст.247 ЦПК України, розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що15.09.2022 року між ТзОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №8820448, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти, зі сплатою процентів за користування кредитом відповідно до пунктів 1.5.2,15.3, 1.6. цього договору, інших платежів, що передбачені цим договором.

Згідно п.п.1.2,1.3 договору сума кредиту становить –5000 грн., кредит надається стоком на 105 днів з 15.09.2022.

Відповідно до п.1.3.1 договору, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 30.09.2022 (рекомендована дата платежу).

Відповідно до п.1.5.1 договору, комісія за надання кредиту: 950,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2 договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1500.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п.1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Пункт 7.1. цього договору визначає, що він набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, - з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п.2.1 цього Договору.

ОСОБА_1 підписав договір про споживчий кредит №8820448, додатки № 1 (графік платежів за договором) та №2(паспорт споживчого кредиту) електронним підписом у виді одноразового ідентифікатора U61859 (а.с.14-20).

Укладаючи зазначений договір, відповідачем було заповнено анкету-заяву від 15.09.2022 року, у якій зазначено його анкетні дані, номер мобільного телефону, адреса проживання (а.с.21 зворот).

ТзОВ «МІЛОАН» було надано відповідачеві ОСОБА_1 кредит у сумі 5000 грн. 00 коп. на його банківську карту НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 82684311від 15.09.2022 року (а.с.22 зворот).

27.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір відступлення прав вимоги № 87-МЛ, відповідно до умов якого, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.24 зворот –31).

Згідно акта приймання-передачі Реєстру Боржників за договором відступлення прав вимоги № 87-МЛ від 27.12.2022, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників кількістю 1705 осіб (а.с.32).

Факт оплати суми фінансування за договором відступлення прав вимоги № 87-МЛ від 27.12.2022підтверджується платіжною інструкцією №69505 від 27.12.2022 (а.с.32 зворот).

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до договору відступлення прав вимоги № 87-МЛ від 27.12.2022, сума заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №8820448, складає 20500,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 5000,00 грн; заборгованість відсотками – 14550,00 грн; заборгованість за комісією – 950,00 грн (а.с.33).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Відповідно до положень статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними длядоговорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу вимог ч.ч. 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Надаючи правову оцінку кредитному договору,суд враховує, що такий договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором U61859, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника та повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісій, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Таким чином, між сторонами було укладено договір. В той же час, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.

У пункті 2.1. Договору зазначено, що кошти кредиту надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_2 *88.

Факт перерахування грошових коштів у розмірі 5000 грн за договором №8820448 від 15.09.2022 саме на цю кредитну картку позивач підтвердив платіжним дорученням 82684311 від 15.09.2022 року.

Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

Виходячи з наведеного, судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази як укладення кредитного договору так і отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, як правоноступник первісного кредитора, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022у розмірі 20500,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 14550,00 грн; прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту – 950,00 грн.

Щодо набуття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги за вказаним кредитним договором, суд виходить з наступного.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За наведених обставин, суд вважає, що на підставі договору відступлення прав вимоги № 87-МЛ, укладеного 27.12.2022 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановлено, що відповідач прострочив виконання кредитного зобов`язання, суми кредиту в розмірі 5000,00 грн не повернув.

У договорі про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022, сторони погодили, що пільговий період - строк, що настає з дати видачі кредиту, згідно п. 1.3. та завершується п. 1.3.1 Договору дату (рекомендовану дату платежу). Під час дії цього періоду, проценти за користування кредитом можуть, якщо це передбачено умовами договору, нараховуватися за знижено відсотковою ставкою. З дати завершення пільгового періоду строк виконання зобов`язання Позичальником вважається таким, що настав і триває протягом поточного періоду.

Поточний період - строк, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується у визначену п. 1.3.2 Договору дату (дату остаточного погашення заборгованості). Протягом дії цього періоду проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною ставкою. Позичальник має виконати зобов`язання в день завершення пільгового періоду, але не пізніше останнього дня поточного періоду. З завершенням поточного періоду спливає строк кредитування за Договором. З дня наступного за днем завершення поточного періоду, у випадку існування непогашеної заборгованості, строк виконання зобов`язання зі сплати платежів (заборгованості) вважається порушеним (простроченим) Позичальником, шо тягне настання наслідків обумовлених розділом 4 цього Договору та надає Кредитодавцю право розпочати процедуру врегулювання простроченої заборгованості та/або стягнення її в примусовому порядку.

При цьому, рекомендованою датою платежу є календарна дата, з настанням якої завершується пільговий період та настає строк виконання.

У судовому засіданні встановлено, ОСОБА_2 кредитне зобов`язання у обумовлений 15-денний пільговий період кредитування не виконав, а тому з 16 дня кредитування до закінчення поточного періоду йому нараховано відсотки за користування кредитом за стандартною відсотковою ставкою.

За умовами п.1.5 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 20 950 грн.

Вказані умови повністю узгоджуються та відповідають Графіку платежівза договором про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022.

У договорі про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022 погоджено, що комісія за надання кредиту - одноразова винагорода, що сплачується позичальником за підготовку, організацію та надання кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена у п.1.5.1 цього договору. А саме, комісія за надання кредиту 950,00 грн нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Зважаючи на викладені вище обставини справи та норми закону, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є належним доказом та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчить як про отримання відповідачем кредитних коштів так і користування ними. При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.

Таким чином, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги задоговоромпро споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022, а ОСОБА_1 прийняв умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору, не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з нього заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5000,00 грн., нарахованими процентами у сумі 14550,00 грн, які розраховано, виходячи із процентної ставки, погодженої сторонами, що відповідає принципу свободи договору, в межах строку кредитування, та сумою комісії в розмірі 950,00 грн. За наведених обставин, позов є підставним та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування розміру понесених витрат позивач надав наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 №0107укладеного між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.36 зворот); копію акту №Д/3425 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 20.08.2025 на суму 8000, 00 грн (а.с.37 зворот); детальний опис наданих послуг до акту №Д/3425 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 (а.с.38); ордер серії ВС №1381377на ім`я адвоката Усенка М.І. (а.с.37).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Враховуючи вищевикладене, складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи та витрачений час (адвокат не приймав участь у судових засіданнях), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у сумі 4000 гривень.

Оскільки за наслідком розгляду справи суд дійшов висновку про задоволення позову, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 2422,40 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 258,259, 263- 265, 268, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 20500 гривень(двадцять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) заборгованості за договором про споживчий кредит №8820448 від 15.09.2022, з яких: заборгованість за сумою кредиту 5000,00 грн; заборгованість за сумою відсотків – 14550,00 грн; заборгованість за комісією за видачу кредиту – 950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4000,00 гривень (чотири тисячі гривень 00 копійок) судових витрат понесених на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2422,40 гривні (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судових витрат понесених на сплату судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 3523 4236);

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 25.02.2026.

Суддя: Н. Я. Отчак