Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №463/6611/23 — Франківський районний суд м. Львова

463/6611/23

2/465/1092/26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

25.02.2026 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Величка О.В.,

з участю секретаря судового засідання Венгринюк О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 29.07.2020 року у м. Львові на перехресті вул. Антоновича - Кульпарківська трапилась дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Нуundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Відповідно до постанови Личаківського районного суду м. Львова від 01.09.2020 року у справі № 463/7404/20 ОСОБА_1 було визнано винним в настанні ДТП.

У результаті даної ДТП було пошкоджено застрахований ОСОБА_2 згідно з умовами договору страхування № 3014/215/021002 від 24.12.2019 року у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» транспортний засіб «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_3 .

Власник пошкодженого автомобіля звернувся до позивача із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту. Згідно з умовами договору, на підставі розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку СТО та інших зібраних у справі документів було розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 62 322,64 грн. на рахунок СТО, що підтверджується платіжним дорученням. Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов Договору.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПАТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № АО/6463829 страхова компанія надала страховий захист своєму страхувальнику - відповідачу та здійснила страхову виплату у межах ліміту на користь позивача у розмірі 42 438,08 грн.

Різниця між завданою відповідачем шкодою і шкодою, яка відшкодувалася страховою компанією відповідача становить 19 884,56 грн. (62 322,64 (розмір завданої шкоди) - 42 438,08 грн. (сума відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС»). Претензією позивач письмово повідомив відповідача щодо необхідності виплати на його користь грошових коштів. Однак, відповідачем вказані кошти не відшкодовано, що зумовило звернення позивача до суду. А тому, позивач просить в судовому порядку стягнути на його користь з відповідача 19884,56 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26.12.2023 року вказану цивільну справу передано до Франківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 03.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

В судове засідання представник позивача не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, неодноразово, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відзиву, а також будь-яких клопотань на адресу суду не направляв, причини неявки суду не повідомив.

Як вбачається із відповіді ГУДМС України у Львівській області, відповідач ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак, знятий з реєстрації за вказаною адресою у Львівську обл., Пустомитівський район, с. Волиця. На вказані адреси відповідачу скеровувалися повістки про виклик в судове засідання, однак, такі повернуті на адресу суду із зазначенням «адресат відсутній», що відповідно до положень ст.128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про час і місце розгляду справи. Більше того, виклик відповідача в судові засідання здійснювався шляхом розміщення на сайті Судової влади України відповідних повісток про виклик.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 3 ст.223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід згідно ст.280 ЦПК України проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів. Наявних у справі матеріалів про права та обов`язки сторін достатньо для її розгляду у відсутності відповідача.

У відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши докази у своїй сукупності, доходить переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 29.07.2020 року у м. Львові на перехресті вул. Антоновича - Кульпарківська сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Renault Logan», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки «Нуundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 01.09.2020 року у справі № 463/7404/20 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У результаті ДТП пошкоджено застрахований ОСОБА_2 згідно з умовами договору страхування № 3014/215/021002 від 24.12.2019 року у ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» транспортний засіб «Hyundai Sonata», д.н.з. НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «СК «Універсальна» із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту. На підставі розрахунку суми страхового відшкодування, рахунку СТО розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 62 322,64 грн. (за вирахуванням із страхувальника ОСОБА_2 3309,80 грн. несплачених страхових платежів із зарахуванням їх на договір страхування №3014/215/021002 від 24.12.2019 року), що підтверджується аварійним сертифікатом від 12.08.2020 року, страховим актом № 62034/1 та платіжним дорученням № 203181 від 13.08.2020 року.

Цивільно - правова відповідальність власника автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахована в АТ "СГ "ТАС" згідно полісу № АО/6463829 від 15.08.2019 року.

Позивачем ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» направлено на адресу відповідача вимогу № 27 від 13.01.2022 року про відшкодування шкоди в розмірі 19 984 грн. 56 коп., однак, така залишилася без належної реакції. Згідно вказаної вимоги за зверненням ПрАТ "СК "Універсальна" до СГ "ТАС" останньою виплачено страхове відшкодування в розмірі 42438,08 грн. за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За правилами ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Така ж позиція викладена у ст. 27 Закону України «Про страхування».

Згідно з наведеними положеннями до страховика в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Перехід права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування є суброгацією.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Таким чином, Цивільний кодекс України та Закон України «Про страхування» передбачає три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Суброгація істотно відрізняється від регресу. Основна відмінність суброгації від регресу полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника. Право регресу це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов`язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.

Таким чином, регрес - це нове право, що виникає у особи внаслідок здійснення платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги страховика до регресату, через те що страховик виконав обов`язок за страховим зобов`язанням. А, отже, у страхуванні відповідальності, навіть після виконання зобов`язання страховиком, суброгація не припустима, оскільки виникають правовідносини із відшкодування витрат у порядку регресу.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Із правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення з особи, винної у настанні страхового випадку, сум виплаченого страховою компанією страхового відшкодування, викладеного в постанові від 25.12.2013 року у справі №6-112цс13, вбачається, що у разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (ст. 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України).

Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача.

Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме: страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, до ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 ЦК України в порядку суброгації на недоплачену суму відшкодування 19 884 грн. 56 коп. (62 322,64 (розмір завданої шкоди) - 42 438,08 грн. (сума відшкодування ПрАТ «СГ «ТАС» = 19884,56 грн.).

Будь-яких доказів в обгрунтування заперечень проти позову відповідачем суду надано не було.

Отже, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування підтверджується наявними матеріалами справи, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Враховуючи наведене, відповідач ОСОБА_1 повинен відшкодувати позивачу у порядку суброгації 19 884 грн. 56 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2684,00 грн.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 352, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» страхове відшкодування в розмірі 19 884 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 56 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», код ЄДРПОУ – 20113829, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 9.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Львівська обл., Пустомитівський район, с. Волиця.

Суддя Величко О.В.