Рішення від 19 лютого 2026 р. у справі №452/4894/25 — Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4894/25

Провадження № 2/452/396/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" лютого 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

при секретарі Кафтан О.Ю.,

із участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Бельдій Н.В.,

представника відповідача адвоката Маланій І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Самборі Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 29.12.2025р. звернулася до суду з позовом про стягнення аліментів із ОСОБА_2 посилаючись на те, що вони перебували у шлюбі, від якого в них народилося троє синів, з котрих на двох старших урегульоване питання їх утримання за судовим рішенням від 24.04.2014 року, а на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач не надає належної та необхідної матеріальної допомоги, хоча має в тому зобов`язання і можливість, оскільки самостійно про свій майновий стан зазначає у зустрічному позові про поділ майна подружжя, що розглядається Сихівським районним судом м. Львова, де додає договори купівлі-продажу майна, банківські виписки, декларацію про доходи та інше. На переконання сторони позивача зазначене свідчить про фінансову спроможність відповідача належним чином виконувати щомісячні аліментні зобов`язання на молодшого сина у розмірі по п`ятдесят тисяч гривень з моменту звернення до місцевого суду.

Відповідач ОСОБА_2 у свою чергу 02.02.2026 року подав Відзив на позовну заяву, де просить відмовити у задоволенні позову та на підтвердження власної позиції вказує, що син ОСОБА_4 по суті почергово проживає із обидвома батьками, що з ним проводить значну частину часу і тоді він несе витрати на його утримання, купує їжу, одяг та інше, - що все означає, що саме він виконує обов`язок по утриманню дитини; сплачує за відвідування сином дитячого садочка (п`ять-шість тисяч гривень у місяць) та несе інші витрати. Тому на думку сторони відповідача він у рівній мірі з позивачем здійснює обов`язок щодо утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 і тому відсутні підстави для присудження аліментів, оскільки таке було б явно несправедливим. Заявлений до нього розмір у п`ятдесят тисяч гривень є значно позивачем завищеним через створення фінансового тиску в зв`язку з розглядом цивільної справи про поділ майна подружжя і не відповідає реальним потребам дитини, оскільки у тридцять шість разів перевищує державою установлений мінімальний гарантований розмір на дитину відповідного віку(1408,5грн); на даний час відповідач є пенсіонером, людиною з інвалідністю третьої групи та в нього на утриманні є ще його батьки, котрі також являються пенсіонерами. Водночас у відзиві відповідач вказує про завищений розмір правничої допомоги і просить зменшити її до однієї тисячі гривень, а сам очікує понести десять тисяч гривень з цього питання.

Надалі стороною позивача подано Відповідь на відзив 04.02.26р., а 09.02.26р. відповідачем Заперечення, де сторони висловились про незмінність позицій, зайвий раз вказали про спірне між ними майнове питання і жодним чином нічого не конкретизували про регламентовані Сімейним Законом обставини, що мали б враховуватись судом при визначенні розміру аліментів.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду та перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку:

Судом із фотокопії судового рішення встановлено, що шлюб між сторонами розірвано 26.11.2025 року; від цього шлюбу в них народився у тому числі син ОСОБА_4 09.04.2021 року, - Актовий запис №13, Свідоцтво про народження НОМЕР_1 , котрий із жовтня 2023 року по сьогодні систематично відвідує групу «Світлячки» закладу дошкільної освіти Святого Миколая Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

У судовому засіданні під час розгляду цивільної справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 частково у минулому виконував обов`язок по утриманню сина, а також брав участь у його вихованні так само як і позивач, котра була допитана судом як свідок та показала, що сина сторін ОСОБА_5 відповідач тепер по суті раз у два тижні може забрати до себе на один день, або інколи з ночівлею, але ОСОБА_1 приходилось за ним приїжджати і забирати; взагалі протягом останнього календарного року відповідач оплачував відвідування сином садочка, але дрібно-побутовими і з тим пов`язаними питаннями займалася матір або няня, у свою чергу відповідач не придбав за цей період жодного одягу ані іграшок дитині; а листопад місяць 2025 року став для сторін переломним і конфліктна ситуація наросла не лише за майновий спір, а щодо утримання дітей.

Відповідно до ст. ст. 3, 6 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ст. ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

У Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959р. принцип 6, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові, розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

За українським законом (статті 180, 181 СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття у способи, що визначені за домовленістю між ними; з а домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; з а рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Судом установлено, що між сторонами в даній цивільній справі не досягнуто згоди. Водночас не зважаючи на спір, що виник між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з приводу матеріального утримання наймолодшого сина і, жодним чином не зважаючи на далі визначений результат щомісячних платежів у дванадцять тисяч гривень за цим судовим рішенням, що найімовірніше не задовольнить нікого із сторін, на переконання суду вони ще досягнуть такої згоди невдовзі, чи на стадії виконання, оскільки знають реально про свої кожен і кожного доходи (приховані дивіденди), в минулому розходились і потім відновили подружній зв`язок, а через п`ять років народився молодший син ОСОБА_4 , сторони є освіченими і розвинутими особистостями, дійсно можуть у даних правовідносинах відійти від своїх принципів задля інтересів дитини, якщо докладуть зусиль, змінять власні безкомпромісні позиції та матимуть в тому бажання, а не намір один другому довести свою правоту - що стає важливішим за реальний результат, а через інший цивільний майновий спір сторони перестали бачити альтернативні варіанти вирішення проблеми належного виховання і утримання дитини хоча б на тому рівні, що мав місце протягом 2025 року та, відхиливши домовленість і виник між ними аліментний спір, - що в тому числі дозволяє процесуальний Закон і на стадії виконання судового рішення їм досягнути згоди (домовитись).

Статтею 182 Сімейного кодексу України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Із Пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 відомо, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримує пенсійне забезпечення по інвалідності 3 групи, інвалідність Армії; пенсія відповідача згідно наявної Довідки про доходи за півроку із липня по грудень 2025р. включно становить 106586,22(сто шість тисяч п`ятсот вісімдесят шість гривень 22коп)грн.

При встановленні особи зі слів позивача середньомісячний її дохід становить у межах до сорока тисяч гривень.

За наявними у матеріалах цивільної справи фотокопіях щомісячних платіжних інструкцій у 2025 році по 5-6 тисяч гривень було сплачено саме ОСОБА_2 Релігійній організації «Самбірсько-Дрогобицької Української Греко-Католицької Церкви», - оплата за відвідування сином сторін дошкільної установи (дитячого садка).

Допитана як свідок ОСОБА_1 суду ствердила, що в минулому році більш менш син ОСОБА_4 був матеріально забезпечений і вона не хотіла б, щоб це питання було звужене, оскільки це цілком не в інтересах дитини; наприкінці року відносини між сторонами ускладнились саме через майновий спір, відповідач цілком перестав надавати будь-яку матеріальну допомогу, у тому числі не сплачує за відвідування сином садочка, став рідше ним цікавитись; у загальному дитині нічого не придбав з одягу та про це обманює у Відзиві, але попри все ОСОБА_1 вцілому забезпечувала та займалась дитиною і висловилась, що хоче щоб рівень його забезпеченості на ставав меншим.

У зв`язку з цим суд надає віри стороні позивача в тому, що фактично тепер син ОСОБА_4 перебуває на її утриманні та саме нею використовуються і затрачаються кошти на утримання неповнолітньої дитини, - на харчування, побут, їжу, додаткове навчання, за допомогу няньки та все інше, але вона про це не в змозі підтвердити, оскільки чеки (квитанції) про таке не збирались.

Водночас за власною позицією позивач переконана у необхідності присудити до стягнення щомісячні платежі з відповідача у розмірі по п`ятдесят тисяч гривень на утримання сина ОСОБА_5 , оскільки таку вбачає потребу, але жодним чином суду ні в письмових зверненнях, ані в судовому засіданні такого не доводить ніякими даними як і не доказує, що відповідач може у такому розмірі вчиняти такі платежі та з яких конкретно доходів.

Максимальний розмір аліментів на одну дитину в Україні законодавчо є обмеженим у десять прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та по суті у наказному провадженні. У 2026 році це становить орієнтовно 27830 – 28170грн (до 6 років) та 34710 – 35120грн (6-18 років). Оскільки позивач обрала більшу суму, на яку претендує і вважає таку необхідною для потреб дитини, тому звернулася у загальному позовному провадженні.

Однак, як зазначалось раніше, що ніхто із сторін навзаєм не наводить конкретики і не виконує у добросовісний процесуальний спосіб доказування обставин, що мають істотне значення, від чого залежить розмір аліментів; як стягувач ОСОБА_1 претендує на значний розмір аліментів, але його не обґрунтовує; звертає увагу суду на нібито приховані доходи батька і не надає детального підтвердження витрат як матері, - тому через принцип змагальності та доведення вибраної нею цифри залишається без задоволення через недоведеність у такому розмірі, а в свою чергу суд визначає і обмежує розмір середньостатистичним у даних спірних правовідносинах оцінюючи не емоції чи справедливість, а виключно якість наданої сторонами доказової бази.

Разом з тим у судовому засіданні установлено як із матеріалів цивільної справи, так із пояснень сторін, що ОСОБА_2 у минулому році сплачував за відвідування сином садочка, в більшій мірі ніж тепер брав участь у розвитку дитини, а отже за тих же доходів і матеріальної забезпеченості як пенсіонер мав спроможність і можливість надавати матеріальну допомогу і утримувати дитину; будь-яких даних про зміну рівня життя в порівнянні з минулим роком стороною відповідача суду не надано.

У відповідності до ст. 184 СК України при визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; за ч. 2 цієї норми Закону розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. За врахуванням наведеного і беручи до уваги норму Сімейного Закону, що аліментні зобов`язання присуджуються від дня пред`явлення позову, суд прийшов до переконання, що слід присудити до стягнення аліменти саме із 29.12.25р.

Аналізуючи зібрані докази сторонами із зазначеними нормами закону, пояснення позивача у суді та представників сторін адвокатів, ураховуючи інтереси дитини, обставини при визначенні розміру аліментів, суд прийшов до висновку в необхідності присудити стягувати аліменти в розмірі по 12000(дванадцять тисяч) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 29 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття

Відповідно щодо вказаного відповідачем у Відзиві про проживання сина однаково із ним як із матір`ю, то в результаті розгляду справи суд дійшов однозначного висновку, що таке не слід брати до уваги, оскільки відповідачем ОСОБА_2 у силу ч. 3 ст. 181 СК України не доведено суду, що дитина проживала лише разом із ним та перебувала тільки на його утриманні; крім цього як ствердив у суді допитана свідок ОСОБА_1 , що син із батьком разом не проживав і в будинку відсутні особисті речі дитини.

Відповідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, при присудженні такої суми і частковому задоволенні позову, суд виходить із положень Сімейного Закону, засад змагальності щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, диспозитивності цивільного судочинства; з аналізу позицій сторін, представлених ними документів і присуджує до стягнення щомісячні кошти (аліменти) з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , роз`яснивши сторонам, що визначений розмір аліментів може бути згодом збільшений чи зменшений (припинений) судом на вимогу платника або одержувача аліментів; що ОСОБА_1 вправі звернутись із окремим позовом про участь батька у додаткових витратах на дитину.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 180 –182, 184 СК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 , - в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 , - аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі по 12000(дванадцять тисяч) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із 29 грудня 2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

У решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення у частині стягнення аліментів за один місяць в розмірі 12000(дванадцять тисяч) гривень підлягає обов`язковому негайному виконанню.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір у дохід держави у розмірі 1331,2(одна тисяча триста тридцять одну гривню 20коп)грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення 27 лютого 2026 року повного судового рішення.

Суддя