Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №308/4830/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4830/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді – Данко В.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання – Ткаченко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду в місті Ужгороді в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення

в с т а н о в и в:

до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради код ЄДРПОУ 45217725, місцезнаходження: м. Ужгород, вул. Поштова, 3 (далі – відповідач) надійшла позовна заява, у якій позивач просить суд:

-визнати дії відповідача – неправомірними;

-постанову серії UZ №2506860 від 28.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 КУпАП у виді штрафу 340 грн. відносно особи, яка керувала транспортним засобом Шкода Октавія д.н.з. НОМЕР_2 – скасувати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії щодо складання повідомлення є незаконними та суперечать приписам ч. 2 ст. 19 Конституції України. Позивач вказує про те, що інспектор з паркування не вправі присвоювати собі повноваження та функції Департаменту патрульної поліції України. Поряд із цим, позивач у поданій позовній заяві звертає увагу на те, що постанова йому не вручалася і не надсилалася, а також посилається на те, що має право зупинитися біля лікарні, оскільки він є особою з інвалідністю.

До суду від представниці відповідача надійшов відзив, у якому вона наполягала на законності спірної постанови. Відзив обґрунтований тим, що адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП задокументоване належним чином, а доводи позовної заяви є безпідставними.

У судове засідання позивач не з`явився, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, доказів поважності причин неявки не встановлено.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час, дату і місце його проведення, від представниці відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі.

З огляду на те, що судом не встановлено обставин, які би свідчили про неможливість вирішення справи по суті за наявними матеріалами, суд констатує про можливість розгляду справи за відсутності сторін та їх представників.

Ухвалою від 09.12.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та витребував додаткові докази.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з постановою UZ №2506860 від 28.03.2025 позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови підставою для притягнення до адміністративної відповідальності стало те, що 28.03.2025 о 10:36 в м. Ужгород за адресою вулиця Братів Бращайків, 6 особа, яка керувала автомобілем (водій) SKODA OCTAVIA д.н.з. НОМЕР_2 порушила правила зупинки, а саме – здійснила зупинку в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено» / дорожньої розмітки 1.4. «лінія розмітки жовтого кольору», чим порушила п. 8.4 «в» / 8.5.1., п. 1 розділу 33/34 ПДР України та ч. 1 ст. 122 КУпАП.

У постанові вказано, що фотозйомка (відеозапис) проводився спецзасобом марки SAMSUNG SM-А145F/DSN.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками

За визначенням, наведеним у п. 1.10. ПДР України (тут і надалі в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення), зупинка – припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Згідно з п. 8.1. ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

За змістом п. 8.4. ПДР України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Знак 3.34 «Зупинку заборонено» є заборонним знаком, який забороняє зупинки і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

ПДР України в релевантній редакції визначали, що зона дії, зокрема, знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту.

Дія знаків 3.9, 3.10, 3.34-3.37 поширюється лише на той бік дороги, на якому вони встановлені.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення правил зупинки, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), є особи, зазначені в частині першій статті 14-2 КУпАП.

Частиною 1 ст. 14-2 КУпАП визначено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

За обставин розглядуваної справи позивач не оспорював, що саме він є відповідальної особою у розумінні приписів ч. 1 ст. 14-2 та ч. 1 ст. 279-1 КУпАП.

Вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення підтверджується долученими представницею відповідача фотографіями.

Так, матеріали фотофіксації, які додані до спірної постанови, містять зображення транспортного засобу позивача, а також підтверджують, що автомобіль перебуває саме в межах дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено».

Суд зауважує, що надані представницею відповідача фотоматеріали демонструють знак 3.34 у достатній близькості до транспортного засобу для його ідентифікації.

За таких обставин суд констатує про наявність належних і достатніх доказів для встановлення вини позивача та притягнення його до адміністративної відповідальності.

Суд відхиляє аргумент позивача про те, що він має право зупинитися біля лікарні, оскільки він є особою з інвалідністю.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 26.04.2010, позивач дійсно значиться інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Попри це, наявність згаданого посвідчення не змінює правового регулювання та не скасовує обов`язку дотримуватися ПДР України.

ПДР України в редакції вчинення інкримінованого позивачу адміністративного правопорушення передбачали, що дія знаків 3.1, 3.2, 3.35-3.38, а також знака 3.34 за наявності під ним таблички 7.18 на водіїв з інвалідністю, які керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком “Водій з інвалідністю”, на водіїв, які перевозять пасажирів з інвалідністю, за умови наявності документів, що підтверджують інвалідність пасажирів (крім пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Отже, наявність у водія інвалідності не є тією обставиною, яка беззастережно виключає дію знака 3.34.

У даному випадку транспортний засіб позивача перебував у зоні дії знака 3.34, тоді як таблички 7.18 під заборонним знаком не було, про що слушно зауважує представниця відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 219 КУпАП виконавчі комітети (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною другою статті 44-3, частиною другою статті 52, статтями 53, 53-1, 54, частиною першою статті 56, статтями 92, 99 (якщо правопорушення вчинено громадянином), статтею 104, частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), статтями 127-2, 141, 142, 152, частинами першою - п`ятою та восьмою статті 152-1, статтею 159, статтею 175-1 (за порушення, вчинені у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтею 179, статтею 180 (крім справ щодо батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють), частиною четвертою статті 181, частиною першою статті 182, статтями 183, 188-56, 197, 198 цього Кодексу.

Від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122, частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування (ч. 3 ст. 219 КУпАП).

У розглядуваній справі суд встановив, що оскаржувана постанова ухвалена інспектором з паркування Куртаничем Олегом Федоровичем.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що підпунктами 2.1.6. та 2.1.7. Положення про управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради, затвердженого рішення Ужгородської міської ради №1466 від 28.09.2023 (далі – Положення №1466), передбачено, що основними завданнями Управління є здійснення контролю за порядком паркування транспортних засобів; контроль за дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки транспортних засобів.

За змістом підпунктів 3.1.4. та 3.1.5. Положення №1466 Управління має такі повноваження, зокрема, проводити розгляд справ про адміністративні правопорушення в межах та спосіб, визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення; проводити відео-, фото- та звукову фіксацію як допоміжний засіб фіксування протиправних дій та правопорушень у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради №646 від 13.12.2023 ОСОБА_2 як інспектора з паркування уповноваженого, з-поміж іншого, здійснювати розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених частинами першою, третьою статті 122 (у частині порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів у межах відповідного населеного пункту, зафіксованих в режимі фотозйомки (відеозапису).

У зв`язку з наведеним суд доходить до висновку, що спірна постанова складена особою, уповноваженою діяти від імені від імені виконавчого комітету, що узгоджується із вимогами КУпАП.

Згідно з ч. 3 ст. 279-1 КУпАП якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та сьомою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки), частинами першою, другою та восьмою статті 152-1 цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення).

Отже, в даному випадку під час документування правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, інспектор з паркування мав розмістити на лобовому склі транспортного засобу або копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, або ж повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності. Вибір одного з варіантів обумовлюється технічною можливістю встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 КУпАП.

Таким чином, складення уповноваженою особою повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності жодним чином не суперечить приписам КУпАП.

Згідно з ч. 4 ст. 279-1 КУпАП повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити відомості, передбачені частинами другою - четвертою статті 283 цього Кодексу, крім відомостей про особу, стосовно якої розглядається справа. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності має містити також інформацію про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вчинення відповідного правопорушення, що вважатиметься виконанням адміністративного стягнення у повному обсязі.

За фактичних обставин справи суд встановив, що повідомлення UZ №2506860 містить посилання на анкетні дані інспектора з паркування, а також на суб`єкта, від імені якого він діяв, тобто на Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради.

Поряд із цим, повідомлення містить відомості про обставини скоєного правопорушення; положення КУпАП і ПДР України, котрі були порушені; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; технічний засіб, яким здійснено фото; вид і розмір адміністративного стягнення, а саме – штрафу із зазначенням порядку його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення; зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу; відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що посилання позивача на протиправність дій відповідача щодо складення повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності є безпідставним.

Відповідно до ч. 5 ст. 279-1 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з цим суд погоджується із твердженнями представниці відповідача про те, що складення постанови без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є порушенням законодавства та не є підставою для скасування такої постанови.

Інших суттєвих аргументів, які би заслуговували на увагу суду та потребували аналізу, позивачкою не представлено.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, цитованою нормою КАС України визначено вичерпний перелік судових рішень, які суд першої інстанції може приймати у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено законність спірної постанови, суд вважає, що оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень слід залишити без змін, а позовну заяву – без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 242-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

постанову UZ №2506860 від 28.03.2025 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління контролю за благоустроєм та дотриманням ПДР у частині стоянки та зупинки Ужгородської міської ради про визнання неправомірними дій та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено та підписано 26 лютого 2026 року.

Суддя В.Й. Данко