Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №127/2883/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/2883/26

Провадження № 3/127/633/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Кашпрук Г.М., розглянувши адміністративні матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області 27.01.2026 року надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 572759 від 22.01.2026 року вбачається, що 22.01.2026 року о 13 год. 18 хв. в м. Вінниці по вул. Блока 26Б водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Opel Astra» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місті зупинки із застосуванням приладу Драгер №0038 під безперервну відеофіксацію портативними відеореєстраторами №468776, № 468076. Результат приладу Драгер позитивний – 0,27‰, тест драгера №3353, чим водій відповідно порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України. Дії водія кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоч про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення SMS-повістки на номер телефону, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, про причини неявки суд не повідомив. З матеріалів справи вбачається, що останній є військовослужбовцем, а на одному із наданих відеозаписів він повідомив, що перебував у місті тимчасово у зв`язку із реабілітацією після поранення та найближчим часом відбуває у зону бойових дій.

З урахуванням наявних в матеріалах справи та досліджених доказів, в тому числі відеозаписів з бодікамер патрульних поліцейських, суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі адміністративні правопорушення на транспорті» звернуто увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування, зокрема, прав осіб, яких притягають до відповідальності.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи, на підтвердження вини ОСОБА_1 працівниками поліції складено протокол серії ЕПР1 № 572759 від 22.01.2026 року, роздруківку приладу Драгер та рапорт інспектора взводу № 2 роти № батальйону УПП у Вінницькій області лейтенанта поліції Тараса І.І. від 22.01.2026 року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Проаналізувавши відеозапис доданий до матеріалів справи, суд приходить до наступних висновків.

З наявних відеозаписів та інших матеріалів справи, зокрема рапорту інспектора ДПП лейтенанта поліції Тараса І.І. встановлено, що патрульні поліцейські прибули за викликом та виявили транспортний засіб, який був запаркований із порушенням ПДР України, а саме п.п. 15.9.и ПДР України – перекрив виїзд з приватної прибудинкової території на головну дорогу. Після чого було встановлено особу водія, яким виявився ОСОБА_1 .

Суд враховує ту обставину, що ні працівниками поліції, ні свідками, які здійснили виклик поліції, не було достеменно встановлено час, коли вказаний автомобіль був запаркований із порушенням ПДР України та хто саме був на той час за кермом. На момент приїзду патрульної поліції водія біля автомобіля не було.

Працівники поліції почали процедуру складання постанови про відповідне адміністративне правопорушення, одночасно спілкуючись із громадянами, які й здійснили виклик. Орієнтовно через 10 хвилин підійшов водій транспортного засобу – ОСОБА_1 , з яким було проведено бесіду виховного характеру та винесено постанову серії ЕНА 6548818 за ч.3 ст.122 КУпАП – порушення п.п. 15.9.и ПДР України. В ході спілкування з ОСОБА_1 останній повідомив, що приїхав до м. Вінниці в лікарню зранку, у зв`язку з проходженням ним реабілітації внаслідок отриманого поранення в ході проведення бойових дій.

Під час перевірки документів водія, інспектором ДПП лейтенантом поліції Тарасом І.І. в останнього було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, червоне забарвлення шкіряного покриву обличчя.

Із відеозапису також убачається, що даний працівник поліції, вбачаючи ознаки алкогольного сп`яніння в розмові з ОСОБА_1 , відійшов в сторону та повідомив про дану подію та обставини своєму командиру, на що ймовірно отримав вказівку змусити водія переставити автомобіль на інше паркувальне місце та при цьому зафіксувати рух автомобіля й скласти на нього відповідний протокол за ст. 130 КУпАП. При цьому зі змісту розмови інспектора поліції по телефону чітко вбачається, що він усвідомлював неправомірність своїх дій як з юридичної точки зору, так і з моральної точки зору, оцінивши свої дії нецензурною лайкою.

Незважаючи на встановлені ними ознаки алкогольного сп`яніння, поліцейські звернулись безпосередньо до особи водія, який притягується до адміністративної відповідальності, та надали йому вказівку переставити автомобіль на інше місце, що зафіксовано на відеозаписі з боді-камер інспекторів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та в подальшому спостерігали за його діями, а саме як особа сідає за кермо автомобіля та рушає. В цей момент вони не зробили останньому зауваження з цього приводу, не вжили інших законних та можливих у даній ситуації заходів для розблокування виїзду, зокрема не звернулись по допомогу до трьох свідків, які весь цей час були присутні поруч.

На відео з боді-камери працівника поліції зафіксовано також, що поліцейський вбачаючи ознаки алкогольного сп`яніння в останнього, дає вказівки ОСОБА_1 щодо напрямку руху автомобіля.

Судом враховано, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у тому числі в стані алкогольного сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

Відтак, достеменно вбачаючи у водія ОСОБА_1 ознаки перебування в стані алкогольного сп`яніння, не відсторонивши його від керування, а навпаки – надаючи відповідні вказівки щодо необхідності сісти за кермо та розпочати рух автомобіля, інспектор поліції грубо порушив вимоги ПДР України, КУпАП, Закону України «Про національну поліцію» та своїми діями створив передумови можливої небезпеки для інших учасників руху, яка могла призвести до ДТП, травмування осіб та пошкодження майна.

Дана розмова зафіксована на боді-камеру інспектора взводу №2 роти №2 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП лейтенанта поліції Тараса І.І.

Таким чином, саме за вказівкою поліцейського сісти за кермо, громадянин змушений був сісти за кермо транспортного засобу та від`їхати на незначну відстань, після чого був зупинений тими ж працівниками поліції.

З огляду на досліджені докази, суд приходить до переконання, що керування вказаним транспортним засобом було вимушене, за вказівкою поліцейського забрати автомобіль з місця його стоянки.

КУпАП не містить визначення поняття провокація, як і в цілому національне законодавство. Натомість Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зробив дефініцію такого поняття та критерії для розмежування законних дій співробітників поліції від провокації до вчинення злочину.

У рішеннях ЄСПЛ, ухвалених у справах «Тейшейро де Кастро проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», судом зазначено, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок провокації (підбурювання) із сторони поліцейських буде свідчити про порушення ст. 6 Конвенції.

Згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням, а не провокація громадян на їх вчинення.

Тому суд приходить до висновку, що поліцейські здійснили провокаційні дії відносно ОСОБА_1 , зокрема вбачаючи в останнього ознаки алкогольного сп`яніння, усвідомлено надали йому вказівку сісти за кермо та перемістити транспортний засіб в інше місце, після чого відразу зупинили та звинуватили його у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Такі їх дії були спрямовані не на усунення та припинення в майбутньому адміністративного правопорушення, як того вимагають вимоги Закону України «Про Національну поліцію», а навпаки – на вчинення дій водієм з метою штучно створити склад адміністративного правопорушення та складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно зі статтею 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Крім того, на суд покладається обов`язок відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги наведені обставини та досліджені докази, за відсутності переконливих та законних доказів вини ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що при розгляді справи не доведено, що в діях останнього, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити в зв`язку із відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя: