Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №147/1977/25 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1977/25

Провадження № 2/147/130/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Задверняк Т. П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Тростянецького районного суду Вінницької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання.

В обґрунтування посилаючись на те, що за час спільного проживання з відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , батьком якої є відповідач. З весни 2010 року сторони проживають окремо. Наразі дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття і навчається у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса на 2 курсі денної форми здобуття освіти за кошти фізичної особи за спеціальністю 035 Філологія/035.043 германські мови та літератури. Наказ про зарахування на навчання №167/09 від 16.08.2024. Період навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028, що підтверджується довідкою навчального закладу від 17.10.2025 №292/06.06-22.

У зв`язку з навчанням у зазначеному вище навчальному закладі, дочка ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги, оскільки перебуває тільки на утриманні позивача. Позивач зазначає, що за її заробітну плату їй необхідно сплачувати комунальні послуги, купувати одяг та взуття дитині та собі, продукти харчування, ліки та інші витрати, а також нести всі витрати, пов`язані з навчанням дитини в університеті – проживання в орендованій приватній квартирі, проїзд на навчання та до дому, придбання продуктів та навчальних посібників, проїзд містом до навчальних корпусів, необхідне та невідкладне лікування.

Відповідно до договору про надання освітньої послуги №1197/73-1/24 від 14.08.2024 оплата за навчання дочки ОСОБА_3 становить за весь період навчання 142800 грн, за рік навчання – 37500 грн. Позивачем сплачено 29.08.2024 17850 грн за навчання 2024-2025 року та доплата 2140 грн, 16.01.2025 сплачено 17800 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

За проживання в орендованій квартирі у місті Вінниці сплачують 5500 грн щомісячно, що підтверджується договором добропорядного проживання від 15.03.2025, укладений з власником житла ОСОБА_4 .

Крім того надано документи про надання дочці ОСОБА_3 медичних стоматологічних послуг, лише за одне відвідування лікаря в сумі 23000 грн.

На думку позивача відповідач має брати участь в утриманні дитини зважаючи на дороговартісне проживання, навчання та надання медичних послуг.

Повідомляє, що позивачу відомо, що відповідач працює на постійній основі та має стабільний дохід. У центрі зайнятості він на обліку не перебуває, як людина яка шукає роботу. Середньомісячний дохід відповідача перевищує прожитковий мінімум та забезпечує йому достатній рівень життя, що дозволяє виконувати обов`язок з утримання дитини без шкоди для власного існування. Відповідач є власником нерухомого майна – будинку на АДРЕСА_1 , земельної ділянки біля будинку та земельної частки (паю). Це свідчить про певний матеріальний добробут та наявність активів, які є джерелом доходу та підтвердженням фінансової спроможності. Відповідач веде активний спосіб життя, здійснює покупки, проводить ремонти у будинку в якому він проживає, що також свідчить про стабільне матеріальне становище та наявність коштів понад мінімальні потреби.

За цих обставин ОСОБА_2 може надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дитини, у зв`язку з її навчанням.

Позивач просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 7000 грн щомісяця з моменту звернення до суду з цим позовом до припинення навчання. Також просила стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2025 року, головуючим суддею з розгляду вказаної справи визначено суддю Борейко О. Г.

У порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, суддею сформовано запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 , на який надано відповідь № 07-04/467/25 від 04.11.2025.

Ухвалою судді від 10.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

12 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_2 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказав, що ознайомившись з позовними вимогами позивача, вважає, що позовні вимоги є незаконними та необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Зазначив, що протягом усього періоду навчання дочки він систематично здійснює грошові перекази на її користь, що підтверджується квитанціями та платіжними документами, які він додає до відзиву. Окрім безготівкових переказів, він також передавав грошові кошти особисто (готівкою), що фактично забезпечувало її матеріальні потреби. Він як учасник бойових дій передав позивачу відповідні пільгові документи, у зв`язку з чим дочці здійснюється повернення коштів на навчання, що істотно зменшує фінансове навантаження та потребу у додатковому утриманні. Зазначає, що він є учасником бойових дій, перебував у полоні, що підтверджується довідками доданими до відзиву, внаслідок чого отримав тілесні ушкодження та має проблеми зі здоров`ям, що підтверджується довідкою ВЛК №1471 від 26.03.2023 та випискою з медичної карти стаціонарного хворого №2705. На теперішній час є частково непрацездатним, що безпосередньо впливає на його дохід та можливість нести додаткові фінансові зобов`язання. Також, зазначає, що він перебуває у шлюбі з ОСОБА_5 та на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 30.11.2025. ОСОБА_7 не є його кровним сином, однак відповідач вважає його своєю дитиною та забезпечує усі необхідні умови для його проживання, оскільки батько та колишній чоловік ОСОБА_5 помер. Він зобов`язаний утримувати двох неповнолітніх дітей, які потребують щоденного матеріального забезпечення.

У зв`язку з чим, надання додаткової допомоги є обмеженою, а фактична допомога дочці вже надається.

Просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на дитину яка продовжує навчання в повному обсязі.

30.01.2026 від позивача, надійшла відповідь на відзив в якій вказано, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність доходів, тяжкий стан здоров`я. ОСОБА_3 є повнолітньою, проте навчаючись на денній формі навчання, потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість її працевлаштування впродовж часу навчання. Зазначає, що вона, як мати дитини – фактично несе основний тягар витрат, пов`язаних з утриманням та навчанням дочки, що підтверджує необхідність справедливого розподілу обов`язків утримання між обома батьками. Повідомляє, що нині офіційно працевлаштована по догляду за своєю матір`ю ОСОБА_8 , 1948 року народження, отримує дохід в розмірі 2920 грн в місяць. Сама також хворіє та проходить періодично лікування, що просить також врахувати.

Позивач в судовому засіданні просила суд позов задовольнити з наведених в позові підстав, додатково повідомила, що додані до справи документи на підтвердження витрат на утримання дочки складають лише 10 відсотків, адже нею не збиралися усі квитанції на підтвердження витрат на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, її лікування тощо.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві, також зазначив, що у позивачки є чоловік, який може допомогти їй матеріально, а також вказав, що постійно добровільно допомагає дочці, і завдяки тому, що він є учасником бойових дій позивачу повертається 70% від суми сплаченої за навчання дочки.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого Виконкомом Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено позивача ОСОБА_1 та відповідача – ОСОБА_2 (а.с. 4).

На момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла повноліття (а.с. 4, 6).

Відповідно до довідки № 292/06.06-22 від 17.10.2025, виданої Донецьким національним університетом імені Василя Стуса, ОСОБА_3 , є студенткою другого курсу ОС Бакалавр денної форми здобуття освіти за кошти фізичної особи за спеціальністю 035 Філологія/035.043 германські мови та літератури (переклад включно, перша німецька факультету іноземної та слов`янської філології. Наказ про зарахування на навчання №167/09 від 16.08.2024. Період навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028 (а.с. 5).

Відповідно до договору про надання платної освітньої послуги №1197/73-1/24 від 14.08.2024 оплата за навчання ОСОБА_3 становить за весь період навчання 142800 грн, за рік навчання – 37500 грн (а.с. 7).

Зі змісту договору добропорядного проживання від 15.03.2025 випливає, що ОСОБА_3 орендує кімнату за адресою: АДРЕСА_2 , щомісячна вартість оренди 5500 грн, і комунальні послуги, які сплачуються окремо (а.с. 8).

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади місце проживання і позивача і дочки - ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 14, 15).

Правовідносини батьків по утриманню повнолітніх дочки, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).

Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Статтею 198 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що з позовом звернулася мати повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка продовжує навчання. ОСОБА_3 не заміжня, не працює, так як навчається на денній формі навчання.

Згідно з довідкою про доходи №24 від 13.01.2026 загальна сума доходу позивача – ОСОБА_1 за період з січня 2025 року до грудня 2025 року становить 35040 грн.

Витрат на утримання ОСОБА_3 у зв`язку з навчанням відповідач ОСОБА_2 не несе.

Сторонами не заперечується той факт, що відповідач є учасником бойових дій, у зв`язку з чим здійснюється компенсаційна виплата за навчання дочки ОСОБА_3 (а.с. 54, 55).

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог позивача про стягнення аліментів з відповідача на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Чинне законодавство пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що батьки можуть надавати їм матеріальну допомогу.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі № 6/1296-цс15 зазначено, що при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 478/2108/16-ц та від 29 січня 2018 року у справі 622/373/16-ц).

За загальним правилом батьки несуть рівний обов`язок із утримання своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання. Спосіб виконання батьками цього обов`язку залежить від домовленості між ними. Водночас у разі відсутності такої домовленості той із батьків, з ким проживає дочка, син, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дочку, сина можуть бути присуджені за вибором позивача як в частці від заробітку (доходу) іншого з батьків і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, які будуть стягуватися як аліменти на дочку, сина, визначається судом.

При визначенні розміру аліментів суд зобов`язаний врахувати ряд обставин, а саме, матеріальний та сімейний стан платника аліментів і повнолітніх дочки, сина.

Відповідач ОСОБА_2 в своєму відзиві на позовну заяву вказав, що не має змоги сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 яка продовжує навчання, оскільки він і так їй допомагає матеріально, також в нього на утриманні двоє малолітніх дітей, окрім того він хворіє та частково втратив працездатність.

Суд критично відноситься до доводів відповідача, що він не має змоги сплачувати аліменти, оскільки його доводи ґрунтуються на припущеннях, застарілих документах та вибірковому підході до виконання батьківських обов`язків.

Так, як встановлено з копії Акта обстеження умов проживання від 30.12.2025 у будинку за адресою: АДРЕСА_4 проживають ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.66).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 випливає, що ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_6 , батьком якої є ОСОБА_2 (а.с. 60). Тобто на даний час, як зазначає відповідач він має на утриманні 2 неповнолітніх дітей.

Відповідно до висновків, які містяться у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20, батьки не мають компенсувати зменшення виплат на дитину за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на неможливість сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у зв`язку зі станом його здоров`я, оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами. Також відповідачем не надано доказів на підтвердження його тяжкого матеріального становища. Доводи, наведені у відзиві, не свідчать про фінансову неспроможність відповідача.

Оцінивши в сукупності зібрані докази, суд дійшов висновку, що у зв`язку з продовженням навчання ОСОБА_3 , вона потребує матеріальної допомоги, а відповідач спроможний її утримувати.

Суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, які будуть стягуватись з відповідача на користь позивача на період її навчання у судовому порядку.

При визначенні розміру аліментів на період навчання, суд враховує, обов`язок обох батьків на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, а також те, що відповідач має на утриманні ще двох неповнолітніх дітей, а також те, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання, у зв`язку із чим не має можливості працювати та матеріально себе забезпечувати, оскільки процес навчання на денній формі навчання потребує від неї постійного зайняття у навчальному процесі, а затрати, пов`язані із навчанням при денній формі навчання є значними, майновий і сімейний стан сторін, а також те, що відповідач не надав суду жодного доказу щодо матеріального стану, а тому вважає, що з ОСОБА_2 варто стягнути аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, у розмірі 4500 грн щомісячно, що на переконання суду буде відповідати засадам розумності, виваженості, справедливості та співмірності, а також це відповідатиме інтересам дитини.

Стягнення аліментів на навчання повинно проводитись починаючи з 30 жовтня і до закінчення строку навчання, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 (двадцяти трьох) років.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до вимог закону як особа, що звернулася з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 778,55 грн.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, у разі якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у частині, що не підлягає стягненню з іншої сторони, а саме у розмірі 432,65 грн.

Крім цього, при зверненні до суду з позовною заявою, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь понесених нею витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Водночас пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн, що підтверджено належними доказами понесення таких витрат. Оскільки позов задоволено частково, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2571,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 16, 182, 191, 198, 199, 200, 201 СК України та керуючись ст. 12, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на період її навчання у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) гривень щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (30.10.2025) до закінчення навчання (30.06.2028).

Рішення у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одна) гривня 20 копійок.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 778 (сімсот сімдесят вісім) гривень 55 копійок.

Судовий збір у розмірі 432 (чотириста тридцять дві) гривні 65 копійок, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП – НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП – НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 26 лютого 2026 року.

Суддя О. Г. Борейко