Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №752/7587/24 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7587/24

Провадження № 2/752/424/26

РІШЕННЯ

Іменем України

18 лютого 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

секретаря судового засідання - Пулинець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 , через адвоката Пузира В.О. (одер, свідоцтво, т.1 а.с.149 - 150) звернулась до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» (далі - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ»), в якому просила стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 127 500,00 грн та витрати по сплаті судового збору та професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначається наступне.

На території Бориспільського району Київської області в напрямку села Хоцьки 24.03.2021 близько 14:30 сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю фургона марки «Renault Master», державний номерний знак (далі - д.н.з) НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки «Hyundai IX35», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

Станом на день настання ДТП власником автомобіля марки «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_3 .

Водій вказаного транспортного засобу ОСОБА_3 від травм, отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, помер.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Master», державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрована у відповідача ТДВ «СГ «ОБЕРІГ».

Позивачем вперше у 2021 році у телефонному режимі ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було повідомлено про настання вищезазначеної ДТП та про всі відомі їй обставини. За фактом вказаного повідомлення відповідачем зареєстровано страховий випадок та присвоєно йому номер 27686. Отже, позивачем було виконано обов`язок щодо подання страховику повідомлення про ДТП, а відповідач, зареєструвавши страховий випадок, визнав таке повідомлення належним.

Після цього, ТДВ «СГ «Оберіг» направлено свого представника до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу марки «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , для визначення причин настання страхового випадку. В результаті проведеного огляду уповноваженим представником відповідача складено висновок про те, що вказаний автомобіль є фізично знищеним та відновлювальному ремонту не підлягає.

У подальшому, вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.04.2023 у справі № 373/125/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.01.2024 вирок Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.04.2023 залишено без змін. Зазначене судове рішення набрало остаточної законної сили 25.01.2024.

Оскільки обвинувальний вирок за фактом вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди ухвалено судом першої інстанції лише 04.04.2023, то саме після прийняття вказаного судового рішення, позивач звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із письмовою заявою на виплату страхового відшкодування від 23.08.2023. Листом ТДВ «СГ «Оберіг» від 24.08.2023 № 2408-04 повідомило про отримання зазначеної заяви та про те, що заяву не підписано електронним підписом відповідно до положень Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Листом від 25.09.2023 № 2509-02 відповідач повідомив, що страхова справа знаходиться на стадії врегулювання, рішення по страховій справі не прийнято. З метою усунення недоліків у заяві на виплату страхового відшкодування, представником позивача на адресу відповідача надіслано заяву від 11.10.2023 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.08.2023 про виплату страхового відшкодування за шкоду заподіяну майну (автомобілю).

У подальшому, на поштову адресу ТДВ «СГ «Оберіг» позивачем надіслано підписану заяву від 24.10.2023 про страхове відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля марки «Hyundai IX35», д.н.з НОМЕР_2 . Відповідач листом від 28.12.2023 № 2812-05 повідомив про відмову у виплаті зазначеного страхового відшкодування на підставі підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), а саме з причин неподання позивачем заяви про страхове відшкодування впродовж одного року з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Повідомляє, що відповідачем не визнаються майнові вимоги ОСОБА_1 , оскільки відповідач вважає, що підстави для виплати страхового відшкодування за вказаною ДТП відсутні. Враховуючи те, що позивачу внаслідок ДТП від 24.03.2021, як власникові транспортного засобу, завдано матеріальні збитки, які станом на день звернення до суду не відшкодовано, з відповідача підлягає стягненню страхове відшкодування на користь позивача у розмірі 127 500,00 грн, як різниця між максимальною сумою страхового відшкодування за страховим полісом (130 000,00 грн) та розміром франшизи (2 500,00 грн).

У позові вказується попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, який очікує понести позивач, та який становить 25 000,00 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 12.04.2024 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін, витребувано у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» копію матеріалів страхової справи (т.1 а.с.129-131).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.04.2024 задоволено частково клопотання сторони відповідача, визначено проведення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін (т.2 а.с.1,2).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотанні представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконфернеції (т. 2 а.с.17,18).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 26.11.2024 задоволено клопотання представника позивача, призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу, провадження у справі зупинено (т.2 а.с.63-68).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 20.10.2025 поновлено провадження у справі, призначено судове засідання (т.2 а.с. 107).

26.04.2024 у системі «Електронний суд» представник відповідача ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» Алєксєєв В.В. (довіреність т.1 а.с.248) подав відзив на позовну заяву.

У відзиві повідомляє, що 24.03.2021 на автодорозі №Н-08 сталася ДТП за участю транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_4 , та транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальні збитки.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Renault», д.н.з. НОМЕР_4 , на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-200032192.

23.08.2023 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» засобами електронної пошти було отримано фото-знімок заяви позивача на виплату страхового відшкодування. Однак, заява на виплату страхового відшкодування від 23.08.2023 не була підписана електронним підписом, та отже заява не була належним чином оформлена відповідно до вимог ст. 35 Закону України № 1961-IV. Таким чином, заява на виплату страхового відшкодування від 23.08.2023 не вважається належно оформленою заявою на виплату страхового відшкодування відповідно до положень Закону України № 1961-IV.

У той же час, позивач звернувся до відповідача із належною заявою про виплату страхового відшкодування за фактом ДТП, яка сталась 24.03.2021, лише 27.10.2023, тобто більше ніж через півтора року від дати настання події.

У свою чергу, у відповідності до п.п. 37.1.4. п.37.1. ст.37 Закону № 1961-IV, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач прострочив законодавчо встановлений строк для надання заяви про виплату страхового відшкодування та звернення із позовом до суду, відтак будь-які вимоги щодо відшкодування шкоди являються безпідставними. Зважаючи на вищенаведене, у ТДВ «СГ «Оберіг» не виникає зобов`язання у виплаті страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль на рахунок позивача внаслідок ДТП 24.03.2021 (т.1 а.с.234-248).

06.05.2024 у системі «Електронний суд» представник позивача - адвокат Пузир В.О. подав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій наведено доводи позовної заяви. Вказується, що доводи відповідача стосовно того, що строк, зазначений в п.п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961-IV, є нібито присічним і поновленню не підлягає, є безпідставними.

Зокрема, підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Норми Закону № 1961-IV, ЦК України чи будь-якого іншого закону не передбачають припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Після ухвалення судом обвинувального вироку за фактом вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, позивач звернулась до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із письмовою заявою на виплату страхового відшкодування від 23.08.2023.

Позивач, невідкладно після настання ДТП, повідомила товариство про обставини події та, очікуючи ухвалення у судовій справі вироку, подала заяву поза межами встановленого законом строку. Абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Вказані обставини підлягають обов`язковому врахуванню при прийнятті товариством рішення про здійснення страхового відшкодування. Водночас, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач звернулась із письмовою заявою нібито 27.10.2023, що дійсності не відповідає та спотворює дійсні обставини справи.

Навіть за умови подання позивачем заяви про страхове відшкодування до винесення судового рішення у кримінальній справі, перебіг строку на здійснення відшкодування в силу закону було би припинено. Тому, твердження відповідача про те, що наявність кримінального провадження не впливає на строки здійснення страхового відшкодування є незаконними та неспроможними (т.2 а.с.5-9).

Позивач та відповідачі, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд, у судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 24.03.2021 близько 14:30, водій ОСОБА_2 , керуючи фургоном марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по другорядній автодорозі сполученням с. Уляніка - с. Хоцьки на території Бориспілького району Київської області, в порушення вимог п.п. 2.3 б), 2.3 д), 16.11 та вимог дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не був уважним під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та не реагував на її зміну, створивши своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, наближаючись до перехрестя з головною автодорогою Бориспіль-Дніпро, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався по головній дорозі справа наліво відносно напрямку руху вищезазначеного фургону по автошляху Бориспіль-Дніпро, в напрямку м. Дніпро, внаслідок чого допустив зіткнення з даним автомобілем.

Водій транспортного засобу «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у лікарні 19.05.2021 (т.1 а.с.27-31).

Вироком Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 04.04.2023 (справа № 373/125/22), залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 25.01.2024, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та встановлено іспитовий строк - 3 роки (т.1 а.с. 32-39-45).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, позивач звільнений від доказування підстав для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки останній має право на отримання страхового відшкодування, як потерпіла особа, та наявність вини в діях ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди в даному випадку встановлена і не підлягає доказуванню.

Судом також встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія забезпечувального транспортного засобу «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 на дату ДТП була застрахована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» відповідно до полісу ЕР 200032192 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, завдану майну, визначена у розмірі 130 000,00 грн, франшиза - 2 500,00 грн (т.1 а.с. 46).

Власником автомобіля марки «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , номер шасі (кузова) НОМЕР_6 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 25,26).

На виконання ухвали суду відповідачем ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» надано суду копії матеріалів страхової справи № 27686 та 27686/2 (т.1 а.с.143-228).

Стороною відповідача ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не оспорюється та обставина, що позивачем було повідомлено про подію ДТП, яка є страховим випадком.

З наданих відповідачем матеріалів страхових справ вбачається, що вперше позивач ОСОБА_1 звернулась до відповідача ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою про виплату страхового відшкодування по страховому випадку № 27686, що відбувся з автомобілем «Hyundai IX35» д.н.з. НОМЕР_2 , 23.08.2023 (т. 1 а.с. 217).

Листом № 2408-04 від 24.08.2023 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» повідомило ОСОБА_1 про те, що 23.08.2023 отримало засобами електронної пошти фото-знімок заяви на виплату страхового відшкодування, яка не була підписана ні простим, ні електронним підписом, що не може вважатися належно оформленою заявою про виплату страхового відшкодування (т.1 а.с.192 зв.,192).

Разом з тим, листом № 2509-02 від 25.09.2023 відповідач повідомив представника позивача про те, що страхова справа знаходиться на стадії врегулювання, рішення по страховій справі не прийнято (т. 1 а.с. 215 зв.-216).

Заявою від 11.10.2023 до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» представник позивача ОСОБА_1 просив залишити заяву ОСОБА_1 від 23.08.2023 про виплату страхового відшкодування без розгляду (т. 1 а.с. 146). Як пояснював представник позивача у позовній заяві, така заява була направлена з метою усунення недоліків у заяві ОСОБА_1 від 23.08.2023 на виплату страхового відшкодування.

24.10.2023 ОСОБА_1 удруге подала страховику ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» заяву про страхове відшкодування щодо пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 (т.1 а.с.160 зв -161).

28.12.2023 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» листом № 2812-05 ОСОБА_1 відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Страхова компанія повідомила, що оригінал заяви ОСОБА_1 про виплату страхового відшкодування отримано страховиком 27.10.2023. Посилаючись на положення п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України № 1961-IV, відповідно до якого підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не визнало майнові вимоги ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 195-195 зв).

Зі змісту позовної заяви позивача вбачається, що позивач ОСОБА_1 вперше у 2021 році звернулась до відповідача про настання ДТП та за фактом такого повідомлення страховиком було заведено страхову справу № 27686.

Разом з тим, доказів на підтвердження факту звернення позивачки із вказаною заявою до відповідача саме у 2021 році матеріали справи не містять.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди.

Пунктами 1-2 частини 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками розуміються витрати, пов`язані з виправленням пошкодженого майна, а в разі неможливості виправлення (втрати) його дійсна вартість. Фактично збитки є грошовим виразом майнової шкоди.

Як визначено у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, який діяв на дату ДТП, (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з вимогами пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Згідно з статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Із змісту статті 36 Закону № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови страховиком (страховою компанією) у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання потерпілою особою заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 331.1статті 331 Закону 1961-IV).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).

В іншій постанові Великої Палати Верховного Суду зроблено висновок, що зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV річний строк є преклюзивним і поновленню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19).

Поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена статтею 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон № 1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Отже, аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) колегія суддів вважає, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, крім зазначених вище випадків, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону №1961-IV).

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Вказані висновки висловлені у постанові ВП ВС від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20).

Судом встановлено добросовісність поведінки позивача та спрямованість на відновлення порушеного його права, зокрема те, що 23.08.2023 ОСОБА_1 , після розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 , (справа № 373/125/22), отримавши вирок, звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування та надала всі необхідні документи. Після звернення позивача до страховика, ТДВ «СГ «Оберіг» листом № 2509-02 від 25.09.2023 повідомляло представника позивача про те, що страхова справа знаходиться на стадії врегулювання, рішення по страховій справі не прийнято.

24.10.2023 ОСОБА_1 удруге подала страховику ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» заяву про страхове відшкодування щодо пошкодженого внаслідок ДТП належного позивачу транспортного засобу «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 діяла добросовісно, звернулась до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявою про виплату страхового відшкодування, реалізувавши відповідне право, враховуючи тривалість розгляду справи, та встановлення вини ОСОБА_2 у вчинені ДТП, яка мала місце 24.03.2021, не залежали від волі позивача, а остаточне рішення по кримінальному провадженню, яким було встановлено винуватість ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди було ухвалене Київським апеляційним судом лише 25.01.2024, а тому, на переконання суду, позивач пропустила річний строк звернення до страхової компанії з поважних причин, а тому не втратила право на відшкодування шкоди зі страхової компанії через пропуск річного строку. Матеріали справи містять достатньо доказів, які вказують на те, що процесуальна поведінка позивача була спрямована на активну реалізацію волевиявлення з метою отримання страхового відшкодування матеріального збитку, спричиненого в результаті ДТП.

З метою визначення розміру матеріальних збитків, завданих транспортному засобу позивача «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , судом ухвалою від 26.11.2024 було призначено судову транспортно-товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи від 03.10.2025 № 435/25-54, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Hyundai IX35», д.н.з. НОМЕР_2 , з урахування коефіцієнту фізичного зносу та без урахування податку на подану вартість на дату ДТП, яка мала місце 24.03.2021, склала 307 146,32 грн (т.1 а.с.79-105).

Даний висновок експерта є належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір завданих збитків внаслідок пошкодження транспортного засобу позивача.

Як встановлено судом, відповідно до полісу ЕР 200032192 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_1 , на дату ДТП зареєстрована у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» з лімітом страхового відшкодування у розмірі 130 000,00 грн та франшизою - 2500,00 грн.

Враховуючи розмір завданих позивачу збитків (307 146,32 грн), які перевищують ліміт відповідальності страховика, з ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» на користь позивача підлягає стягненню страхова сума у розмірі 127 500,00 грн (130 000,00 грн (ліміт відповідальності) - 2 500,00 грн франшизи).

Оскільки позовні вимоги відповідають вимогам закону, обґрунтовані належними доказами, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України та стягує з відповідача на користь позивача 1 020,00 грн судового збору, що підлягав сплаті позивачем при поданні позову, оскільки позов задоволено в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.12,13,76,81, 258,259, 354,355 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 127 500 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «ОБЕРІГ» адреса: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд.14, код ЄДРПОУ 39433769.

Повний текст судового рішення складений 26 лютого 2026 року.

Суддя А.В. Слободянюк