Постанова від 16 лютого 2026 р. у справі №695/5779/25 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17 лютого 2026 рокуСправа №: 695/5779/25

Номер провадження 3/695/205/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2026 рокум. Золотоноша

Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Середа Л.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 765/23-00-24-05-01 від 23.12.2025р., за результатами документальної планової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2019 по 31.12.2024, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин х працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , в порушення вимог п. 51.1 ст. 51 та п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України – неподала, подала з порушенням встановлених строків, подала не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, а також суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 163-4 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена шляхом надсилання судової повістки на адресу вказану у протоколі, про причини неявки суду не повідомила.

Захисник ОСОБА_1 , адвокат Сизько Б.Б. скерував до суду клопотання про закриття провадженні у справі, яке мотивовано тим, що протокол про адміністративне правопорушення не містить чітко зазначених обставин вчинення інкримінованого правопорушення. Крім того зазначив, що єдиною правомірною підставою для складення протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 163-4 КУпАП, є наявність на момент складення протоколів узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не актів перевірки. Також ОСОБА_1 01.12.2025 подала заперечення до акту перевірки, а 25.12.2025 подала скарги в ДПС України на податкові повідомлення-рішення. Відтак акт перевірки не може бути визнаний беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 за відсутності інших доказів у справі. За вказаних підстав захисник Соколенко Р.П. просив провадження у справі закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

У лютому 2026 до суду надійшла заява захисника ОСОБА_1 , адвоката Сизька Б.Б. про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до норм ст. 268 КУпАП, ст. 163-4 КУпАП не відноситься до переліку справ про адміністративні правопорушення, які встановлені ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою, а тому суд вважає, що справу можливо розглянути за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Диспозиція статті ч. 1 ст. 163-4 КУпАП передбачає відповідальність за неутримання або неперерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті фізичній особі доходів, перерахування податку на доходи фізичних осіб за рахунок коштів підприємств, установ і організацій (крім випадків, коли таке перерахування дозволено законодавством), неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей про доходи громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевказані норми закону визначають необхідність доказування кожного адміністративного правопорушення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

В якості доказів винини ОСОБА_1 до матеріалів справи додано вказаний протокол про адміністративне правопорушення за №765/23-00-24-05-01 від 23.12.2025р. та витяг з акту від 31.10.2025 за №17227/23-00-24-05-012/1397706768.

Інших доказів обставин вчинення адміністративного правопорушення матеріали справи не містять.

Відповідно до п.75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Відповідно до п.56.1, 56.2 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суми грошового зобов?язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

В даному випадку до суду в якості єдиного доказу правопорушення було надано витяг акту перевірки. При цьому представник особи, яка притягається до відповідальності, висловив незгоду із вказаним актом та заперечував проти його достовірності.

Згідно правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Також сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без надання інших належних доказів не є беззаперечним доказом підтвердження обставин, які в ньому зазначені, що відповідає правовим позиціям наведеним у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі №177/525/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Досліджені матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення та витяг з акта перевірки, позбавлені необхідної конкретизації об`єктивної сторони правопорушення. У зазначених документах містяться лише загальні посилання на норми Податкового кодексу України та абстрактне твердження про подання інформації «не в повному обсязі» або «неправильне відображення сум». Проте, всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, у матеріалах відсутні відомості про конкретні обставини вчинення проступку: не вказано, за які саме звітні періоди (квартали) податкова звітність містила недоліки, які саме суми нарахувань чи виплат були відображені невірно, та щодо яких саме осіб було допущено помилки.

Відсутність у витягу з акта та протоколі чітких дат вчинення або виявлення порушення унеможливлює встановлення судом суті правопорушення та перевірку дотримання строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП. Суд не може перебирати на себе функції контролюючого органу та самостійно вишукувати узагальнені порушення в первинній документації. Таким чином, надані докази не можуть бути визнані належними та допустимими, оскільки вони не містять фактичних даних, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-4 КУпАП, на підставі самого тільки акту документальної планової виїзної перевірки, є передчасним.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Ураховуючи вищевикладене слід зазначити, що зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).

Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що не надано достатніх доказів наявності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, а тому провадження у справі належить закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю достатніх доказів складу правопорушення в діях особи.

Керуючись ст.ст. 33, 163-1, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-4 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Середа Л.В.