Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №539/1586/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1586/25

Провадження № 1-кп/539/78/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

у складі: головуючого – судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

захисника – ОСОБА_5 ,

представника потерпілої – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження №1202517057000044 від 27.01.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та зареєстрованої за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою АДРЕСА_2 , громадянки України, не працюючої, освіта середня спеціальна, не заміжньої, має на утриманні малолітніх дітей ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2025 року приблизно о 15 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем «ВАЗ 21124» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись у смузі розгону 202 км автодороги Київ-Харків-Довжанський в с. Вільшанка, Лубенського району, Полтавської області у напрямку м. Київ, при цьому виконуючи маневр повороту ліворуч до місця для розвороту, не переконалась в безпеці маневру та допустила зіткнення із автомобілем «Ford Escape» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , яка рухалась у лівій смузі для руху, в напрямку м. Київ, прямолінійно.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Ford Escape» державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_9 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 44 від 04.03.2025 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому дистального епіметафізу правої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням, гематоми по тильній поверхні правої кисті в проекції п`ясних кісток, які по ступеню тяжкості відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я.

Вказаними діями водій ОСОБА_4 грубо порушила вимоги п.п. 10.1., 10.3 «Правил дорожнього руху України», затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (надалі Правила дорожнього руху України), хоча мала можливість та повинна була їх виконувати. Зазначені пункти Правил дорожнього руху України означають:

п.10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

п.10.3. У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Згідно висновку експерта № СЕ-19/117-25/5564-ІТ від 18.03.2025 за результатами проведеної автотехнічної експертизи в описаній вище дорожній обстановці в діях водія автомобіля «ВАЗ 21124» державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_4 маються невідповідності вимогам п.п. 10.1., 10.3., Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та її суспільно небезпечними наслідками.

В умовах даної пригоди водій ОСОБА_4 мала технічну можливість запобігти дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п. 10.1., 10.3. Правил дорожнього руху України, для чого у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.

Дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 визнала інкриміноване їй порушення ПДР, однак при цьому вважає, що вони з потерпілою мають обопільну вину у цій ДТП. Так, 27.01.2025 року близько 15:30 вона виїжджала від розважального закладу «Лубенська слобода», що розташований на а/д, до м.Лубни. Для цього виїхала на автодорогу М-03 на полосу розгону в напрямку м.Києва, включила покажчик лівого повороту і почала перестроюватися на смугу розвороту ліворуч зі швидкістю близько 20 км/год. В цей час вона відчула удар в ліву частину автомобіля. Вважає, що водійка іншого автомобіля перевищила допустиму швидкість руху на цій ділянці автодороги, а тому її дії також знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з ДТП.

Вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується такими доказами.

-показаннями потерпілої ОСОБА_9 суду повідомила, що 27.01.2025 року на 202 км автодороги М-03 вона їхала на своєму автомобілі Форд в напрямку м.Києва в лівій смузі руху. В автомобілі також їхала її бабуся ОСОБА_10 та донька. В цей час побачила як автомобіль ВАЗ, який рухався в попутному напрямі в правій смузі руху, різко змінив напрям руху та виїхав на її ліву смугу руху. Автомобіль ВАЗ після зміни руху фактично рухався перпендикулярно руху автомобіля потерпілої. Вона намагалася застосовувати екстрене гальмування, однак зупинити автомобіль не змогла.

-показаннями свідка ОСОБА_10 , яка суду повідомила, що в січні 2025 року їхала в автомобілі Форд автодорогою біля м.Лубни. За кермом була її онука, а вона сиділа на задньому пасажирському сидінні, поруч з правнучкою. Автомобіль рухався зі швидкістю близько 90-100 км/год в лівій смузі руху. В цей час побачила як обвинувачена на автомобілі ВАЗ перпендикулярно перетинає трасу зі смуги розгону в напрямку смуги розвороту. Цей рух автомобіля ВАЗ вони змогли побачити лише тоді, коли він виїхав на праву смугу руху. Виявити цей рух раніше не було змоги, оскільки в правій смузі трохи попереду їхав білий автомобіль, який заважав огляду дороги. Внучка після того, як побачила автомобіль ВАЗ одразу натисла педаль гальма, однак уникнути ДТП не змогла.

-показаннями свідка ОСОБА_11 , який суду повідомив, що був безпосереднім свідком цієї ДТП в с.Вільшанка Лубенського району. На цій ділянці автодороги рух в напрямку м.Києва організовано 4 смугами руху: смугою розгону, правою смугою руху, лівою смугою руху та смугою гальмування (для розвороту на м.Лубни). В момент ДТП він рухався а/д Київ-Харків в напряму м.Полтава та помітив як автомобіль ВАЗ 21124, що рухався йому на зустріч смугою розгону, фактично перпендикулярно почав перетинати а/д, а саме праву, ліву смуги руху в напрямку смуги гальмування. В лівій смузі руху відбулося зіткнення автомобіля ВАЗ 21124 з Форд Ескейп, під керуванням потерпілої. Від удару автомобіль ВАЗ 21124 відлетів і після цього відбувся ще один удар автомобілів. Після цього свідок зупинив свій автомобіль, підбіг до потерпілих, запитав чи все добре, дочекався поліцію та поїхав. Свідок заперечив те, що ДТП сталася за участі ще одного автомобіля, який рухався попереду автомобіля Форд Ескейп та заважав оглядовості. Зазначив, що ще один автомобіль з`явився вже після ДТП. Крім того, зазначив, що чув як в спілкуванні з потерпілою обвинувачена повідомила, що не бачила руху її автомобіля потерпілої.

-Протоколом огляду місця ДТП (а.с.103).

-Висновком судово-медичної експертизи № 44 від 04.03.2025 року, відповідно до якої що у ОСОБА_9 встановлені тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості (а.с.134,135).

-Висновком судово-медичної експертизи № 21 від 12.03.2025 року, відповідно до якої у ОСОБА_4 встановлені легкі тілесні ушкодження (а.с.132,133).

-Висновком судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/117-25/2659-ІТ від 25.02.2025 року, відповідно до якої в момент первинного контакту автомобіль Ford Escape (д.н.з. НОМЕР_2 ) своєю передньою та правою кутовою частинами був повернутий до лівої бокової частини автомобіля ВАЗ 21124 (д.н.з. НОМЕР_1 ) при цьому кут між повздовжньою віссю автомобіля Ford Escape (д.н.з. НОМЕР_2 ) та повздовжньою віссю автомобіля Ford Escape (д.н.з. НОМЕР_2 ) складав близько 35+/-15 градусів (а.с.138-143)

-Висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/117-25/2662-ІТ, відповідно до якого станом на момент проведення огляду будь-яких несправностей робочої гальмівної системи, ходової частини автомобіля Ford Escape (д.н.з. НОМЕР_2 ), які б впливали на працездатність та утворились до ДТП не виявлено. На момент проведення огляду рульового керування виявлено несправність, яка полягала у заблокуванні переднього правого колеса деформованими елементами кузова, настала внаслідок ДТП (а.с.146-153).

-Висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-25/2658-ІТ відповідно до якої місце зіткнення автомобіля ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться на автодорозі сполученням «Київ-Харків-Довжанський» в межах с.Вільшанка на проїзній частині (по напрямку до м.Київ), на лівій основній смузі для руху (напрямок руху автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 ), в місці початку сліду від здвигу ТЗ № 1 (а.с.156-159).

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2025 року за участю потерпілої ОСОБА_9 (а.с.162-167).

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2025 року за участю ОСОБА_10 (а.с.168-173).

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 04.03.2025 року за участю обвинуваченої ОСОБА_4 (а.с.177-182).

-Висновком інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-25/5564-ІТ від 18.03.2025 року, відповідно до якого у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля марки ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п.п.10.1, 10.3. ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. В умовах заданої події водій автомобіля марки ВАЗ 21124 д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 мала технічну можливість запобігти зіткнення шляхом виконання вимог п.п.10.1, 10.3. ПДР, так як у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру. Із показів ОСОБА_9 у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 будь-яких невідповідностей з вимогами ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, не вбачається. Із показів ОСОБА_4 у заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Із показів ОСОБА_9 в умовах заданої події водій автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 з моменту виникнення небезпеки вказаного в постанові про призначення експертизи, не мала технічну можливість уникнути зіткнення екстреним гальмуванням, як при вибраній нею швидкістю рівною 105 км/год, так і при дозволеній швидкості на даній ділянці дороги рівною 90 км/год. Із показів ОСОБА_4 в умовах заданої події водій автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 з моменту виникнення небезпеки вказаного в постанові про призначення експертизи, мала технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР, так як у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру (а.с.185-191).

Наведені докази узгоджуються між собою, не суперечать один одному, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1, 10.3. ПДР, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди, та вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В діях потерпілої ОСОБА_9 також вбачаються невідповідність з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку із виникненням даної пригоди.

Так, судом встановлено, що обвинувачена почала здійснювати маневр повороту ліворуч саме зі смуги розгону на 202 км автодороги Київ-Харків-Довжанський в с. Вільшанка, Лубенського району, Полтавськоїобласті у напрямку м. Київ.

Наведене підтверджується показами ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_11 .

В цій ситуації автомобіль ВАЗ 21124 долає шлях 16,8 м за 5,02 с та відповідно до висновку інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/117-25/5564-ІТ від 18.03.2025 року водій автомобіля Ford Escape д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_9 з моменту виникнення небезпеки мала технічну можливість уникнути зіткнення шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР, так як у неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.

В свою чергу версія потерпілої ОСОБА_9 про те, що маневр повороту ліворуч обвинувачена почала здійснювати з правої смуги руху не підтверджується жодним доказом у справі. При цьому свідок ОСОБА_11 заперечив покази свідка ОСОБА_10 про те, що ДТП сталася за участі ще одного автомобіля, який рухався попереду автомобіля та заважав оглядовості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порушення ОСОБА_9 п.12.3. ПДР з технічної точки зору також знаходяться в причинному зв`язку із виникненням даної пригоди.

Разом із тим, невиконання Правил дорожнього руху одним із учасників дорожнього руху не звільняє від відповідальності іншого учасника дорожнього руху, чиї дії (бездіяльність), також знаходяться у причинно-наслідкового зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою. Відтак, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

Відповідно до ст.ст.66, 67 КК України судом не встановлено обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.

При цьому суд не погоджується з позицією захисту про наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття. Щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

Під час судового розгляду цього кримінального провадження обвинувачена визнала вину у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин, однак не вчинила конкретних дій спрямованих на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, не здійснила жодного відшкодування потерпілій.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, те, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, за встановлених судом обставин, ОСОБА_4 визнала повністю, особу винної, обопільну вину обох учасниць ДТП, суспільну небезпеку скоєного нею діяння та його обставини, а саме, що вказане кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, хоча і вчинено із необережності, проте в світлу пору доби, в умовах достатньої видимості, на прямій асфальтованій дорозі, з чистим покриттям, де були встановлені дорожні знаки, наявна дорожня розмітка, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Підстав для застосування ст.69 КК України суд не вбачає.

Потерпіла ОСОБА_9 звернулася з позовом до ОСОБА_4 про стягнення 328 863 грн 98 коп. майнової шкоди, 100 000 грн моральної шкоди. Також позивачка просить стягнути з ОСОБА_4 на її користь витрати на правову допомогу в сумі 42 500 грн та витрати на проведення оцінки майнової шкоди у розмірі 6 000 грн.

Позов мотивований тим, що в результаті протиправних дій обвинуваченої потерпілій завдана шкода, яка відповідно до звіту оцінки вартості матеріального збитку № 20892 від 07.04.2025 року складає 488 863 грн 98 коп. З урахуванням потенційної страхової виплати в сумі 160 000 грн, позивачка прохає стягнути 328 863 грн 98 коп.

Крім того, позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду в сумі 100 000 грн, яку також прохає стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу в сумі 42 500 грн та витрати на проведення оцінки майнової шкоди у розмірі 6 000 грн.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач повинен передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

До такого висновку дійшла ВП ВС в постанові від 14.06.2023 по справі № 125/1216/20.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

У пункті 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства привирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності).

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода 27.01.2025 р. відбулася з вини ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_9 , а тому завдана останній шкода має бути відшкодована у відповідній частці вини пропорційно ступеня вини обвинуваченої.

Вирішуючи ступінь вини кожного з учасників ДТП, суд виходить з того, що за встановлених обставин, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушень ПДР, в першу чергу ОСОБА_4 , оскільки остання, не переконавшись у безпеці свого маневру, змінила напрямок руху ліворуч для виконання розвороту та виїхала на смугу руху потерпілої, допустивши з нею зіткнення.

В свою чергу, ОСОБА_9 порушила п.12.3 ПДР, тобто у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Дані невідповідності з вимогами п.12.3 ПДР в діях потерпілого з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди.

У зв`язку з цим, суд визначає ступінь вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП в 70%, а ступінь вини ОСОБА_9 в 30%.

Позивачем надано суду висновок про вартість матеріального збитку, складеного оцінювачем ОСОБА_12 , за яким такий збиток автомобіля «Ford Escape» державний номерний знак НОМЕР_2 складає 488 863 грн 98 коп. З урахуванням потенційної страхової виплати в сумі 160 000 грн, позивачка прохає стягнути 328 863 грн 98 коп. Також зазначено вартість залишків цього транспортного засобу – 158 810 грн 03 коп.

Таким чином, з урахуванням обопільної вини водіїв, розглядаючи спір в межах пред`явленого позову, розмір відшкодування матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачки складає (328 863 грн 98 коп. – 158 810 грн 03 коп.) х 70% = 119 037 грн 76 коп.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу, суд виходить із з того, що представником позивача підтверджено необхідність понесених витрат та їх розмір в сумі 6 000 грн, відтак вказана сума підлягає стягненню з відповідачки.

Стосовно відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Як визначено у ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Зокрема, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Виходячи із засад розумності та справедливості, у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого щодо потерпілого та враховуючи необережну форму вини обвинуваченої, обопільну вину у вчинені ДТП, потенційної страхової виплати в 5 % від страхової компанії з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, фізичного болю та душевних страждань, яких зазнала потерпіла внаслідок спричинення їй середньої тяжкості тілесних ушкоджень, суд вважає можливим стягнути з обвинуваченої відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Також позивач прохає стягнути 42 500 грн витрат на правничу допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

За висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на таку допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілими, цивільним позивачем та адвокатом було укладено договір про надання останнім правничої допомоги на суму 42 500 грн. Однак, у справі відсутній детальний розрахунок суми понесених витрат.

Враховуючи викладене, при визначенні суми відшкодування правничої допомоги суд виходитиме з того, що упродовж кримінального провадження адвокат потерпілої здійснював представництво її інтересів. Адвокат, як представник потерпілої підготував позовну заяву, яка була подана до суду про відшкодування шкоди. Суд враховує тривалість судового розгляду, однак при цьому зауважує на тому, що багато в чому це сталося внаслідок неодноразових уточнень правової позиції цивільної позивачки, внаслідок чого судові засіданні відкладалися.

Відтак, керуючись принципами справедливості і розумності, суд вважає, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені витрати на проведення судових експертиз по кримінальному провадженню, слід стягнути з обвинуваченої відповідно ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 394 КПК України, ст.ст. 50, 65-67 КК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 (п`ятдесят одна тисяча) грн.з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_4 про стягнення майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_9 119 037 грн 76 коп. майнової шкоди, 6 000 грн витрат на проведення оцінки майнової шкоди, 30 000 грн моральної шкоди, 20 000 грн витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 4 775 грн. 40 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/117-25/2659-ІТ від 25.02.2025; 1 591 грн. 80 коп. за проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/117-25/2662-ІТ від 17.02.2025; 1 591 грн. 80 коп. за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи № СЕ-19/117-25/2658-ІТ від 05.02.2025; 1 591 грн. 80 коп. за проведення судової автотехнічної експертизи № СЕ-19/117-25/5564-ІТ від 18.03.2025, а всього 9 550 грн. 80 коп.

Речові докази:

- автомобіль «ВАЗ 21124», державний номерний знак НОМЕР_1 , який передано ОСОБА_4 залишити їй, скасувавши арешт, накладений слідчого судді Лубенського міськрайонного суду №539/424/25 від 28.01.2025.

- автомобіль «Ford Escape» державний номерний знак НОМЕР_2 , який передано потерпілій ОСОБА_9 – залишити їй як належний, скасувавши арешт, накладений слідчого судді Лубенського міськрайонного суду №539/424/25 від 28.01.2025.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду ОСОБА_1