Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №570/6482/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/6482/25

провадження № 2-о/570/66/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю заявника ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Дудки І.О.,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рівненський обласний державний нотаріальний архів про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

покликаючись на неможливість проведення державної реєстрації права власності придбаного нерухомого майна через помилку нотаріуса у написанні її прізвища, представник заявника адвокат Ігор Дудка у поданій через систему "Електронний суд" 12 грудня 2025 року заяві просить встановити факт належності договору від 03 грудня 1996 року ААВ №672363 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка була 03 грудня 1996 року нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу ФІЛЮК В.М., зареєстрованого в реєстрі за №7772 покупцю ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 01 квітня 1998 року).

Заінтересована особа свою позицію щодо заяви не висловила.

Всі учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заінтересована особа до суду не з`явилася.

Враховуючи достатність матеріалів для прийняття судового рішення, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку заявника та її представника, дійшов висновку про можливість розглянути справу у відсутність заінтересованої особи.

Заявник у суді свої вимоги підтримала повністю і по аналогічних мотивах.

По суті показала, що в 1988 році одружилася та змінила своє прізвище на " ОСОБА_2 " російською. Таке ж прізвище отримав їх син при народженні. При розлученні вона також залишила собі це прізвище. Крім того, згодом вона змінила свій паспорт СРСР на паспорт громадянки України, де її прізвище українською вказана як ОСОБА_2 , як і в сина та бувшого чоловіка.

03 грудня 1996 року вона купила квартиру АДРЕСА_2 , однак нотаріус Філюк В.М. у договорі купівлі-продажу помилково вказав її прізвище як " ОСОБА_3 " замість правильного " ОСОБА_2 ", мотивуючи це власним перекладом її прізвища, оскільки на той час у неї був паспорт срср російською мовою, а договір укладався українською.

З метою виправлення цієї помилки звернулася до Рівненського обласного державного нотаріального архіву, де дізналася, що приватний нотаріус Філюк В.М. не здійснює свою діяльність, що унеможливлює виправлення помилки в позасудовому порядку.

Представник заявника у суді підтримав вимоги заявника повністю, просив їх задоволити.

Суд встановив такі обставини.

03 грудня 1996 року заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що діє від свого імені та від імені ОСОБА_5 по дорученню, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , жилою площею 40,8 кв.м., який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Філюк В.М., зареєстрований в реєстрі за №7772.

Згідно з розпорядженням міського голови міста Рівне В.Чайки №647 від 17 березня 2003 року внесені зміни до загальної площі квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 відповідно до поданого плану квартири. Загальна площа квартири становитиме 55,7 м.кв., в тому числі житлова площа 36,2 м.кв., допоміжна площа 18,8 м.кв.

За обліками ВОМІРМП УДМС України у Рівненській області ОСОБА_1 з 08.04.1997 була зареєстрована по АДРЕСА_1 , знята з реєстраційного обліку 18.06.2014 у с.Колоденка Рівненського району /відповідь №б/н від 04.12.2025/,

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №452545592 від 18.11.2025 відомості про квартиру АДРЕСА_3 у реєстрах відсутні.

Встановлені судом факти підтвердили свідки відповідно син та бувший чоловік заявника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в своїх поясненнях.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявник скористався правовою допомогою.

Ч.2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

П.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 р. передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20 (провадження № 61-5204св21).

Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з листом Верховного суду України «Про судову практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Отже, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Правовстановлюючий документ – документ, який підтверджує права суб`єкта та складений у порядку, передбаченому законодавством.

Виправити помилку в такому документі можна двома способами:

Позасудовий порядок – звернутися до органу, який видав документ, з заявою про виправлення помилки. В даному способі виправити помилку можна лише в тому випадку, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який його видав.

Судовий порядок – такий спосіб потрібно застосовувати, якщо у виправленні помилки відмовлено, або така установа ліквідована та архівні документи не збереглися, а орган, в якому знаходиться архівна справа, не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

Застосовувати процедуру встановлення фактів, які мають юридичне значення, можна за наявності таких обставин:

- відповідно до закону, такі факти породжують юридичні наслідки, це означає, що саме від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинне законодавство не передбачає іншої можливості їх встановлення;

- заявник не може іншим чином отримати чи відновити втрачені документи, які посвідчують факти, які мають юридичне значення;

- якщо встановлення факту не пов`язується з вирішенням спору про право.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючого документу, який необхідний заявнику для державної реєстрації права власності, разом з тим у заявника немає іншого шляху підтвердження належності документу, окрім як звернення до суду.

Помилка у написанні прізвища покупця, яка не відповідає її офіційним документам, призвела до труднощів у державній реєстрації її права власності.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалася заявник як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, факти, викладені в заяві, які ніким з учасників справи не заперечуються, заява про встановлення факту породжує юридичні наслідки для заявника. Суд вважає, що встановлення юридичного факту, про який просить заявник, знайшов повне підтвердження в судовому засіданні і його об`єктивність не викликає в суду сумніву, враховуючи неможливість отримати заявником необхідних документів для реєстрації вказаного факту, суд вважає обґрунтованими доводи заявника і має підстави для задоволення заявлених вимог. За таких обставин, враховуючи, що у суду не виникає сумнівів в його доведеності, який має для особи юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить виникнення громадянських прав особи, його встановлення необхідне заявнику для оформлення власності, вимоги заявника достовірно підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, заява заявника підлягає задоволенню, оскільки іншим чином встановити цей факт він не може.

У суду не виникає сумнівів в тому, що договір від 03 грудня 1996 року ААВ №672363 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 , а відомості про її прізвище як покупця « ОСОБА_3 » у договорі зазначені помилково.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повідомляє, що при ухваленні судом рішення відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України судові витрати не відшкодовуються.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

задоволити заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Рівненський обласний державний нотаріальний архів про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановити факт належності покупцю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 01 квітня 1998 року) договору від 03 грудня 1996 року ААВ №672363 купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який був 03 грудня 1996 року нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Філюк В.М., зареєстрований в реєстрі за №7772,

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: Рівненський обласний державний нотаріальний архів, ЄДРПОУ: 35840523, місцезнаходження: вул.Замкова,29, м.Рівне.

Суддя: Кушнір Н.В.