Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №554/4973/21 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 26.02.2026Справа № 554/4973/21

Провадження № 2/554/717/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання – Тоцької К.А.,

представника позивача – Титаренко В.Г.,

представника відповідачів – адвоката Доценка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

26 травня 2021 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за послуги теплопостачання (централізоване гаряче водопостачання) за адресою: АДРЕСА_1 , у загальному розмірі 55 190,79 грн, з яких: 49 687,91 грн. основний борг, 3 757,83 грн. інфляційні втрати, 1 745,05 грн. 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Відповідачі як співвласники квартири є споживачами послуг теплопостачання, однак не виконують своїх зобов`язань щодо їх оплати.

Оскільки термін повірки лічильника гарячої води, встановленого у квартирі, закінчився 15 серпня 2014 року, а Відповідачі своєчасно не здійснили його повірку, Підприємство відповідно до чинного законодавства нараховувало плату за спожиту послугу за нормою споживання на 3 зареєстрованих особи.

27 травня 2021 року суддею Октябрського (нині –Шевченківського) районного суду міста Полтави Тімошенко Н.В. було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі з розглядом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05 серпня 2021 року у справі ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі солідарно стягнуто 55 190,79 грн боргу та 2 270,00 грн судового збору.

02 серпня 2023 року від відповідачки ОСОБА_1 до суду надійшла заява про перегляд заочного рішення з посиланням на неналежне повідомлення про розгляд справи та незгоду з нарахованим боргом.

Ухвалою Октябрського (нині - Шевченківського) районного суду міста Полтави від 29 травня 2024 року заочне рішення від 05.08.2021 року скасовано, справу призначено до нового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У ході нового розгляду справи 26 червня 2024 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення, в яких обґрунтовував правомірність нарахувань за нормою споживання у зв`язку з не проведенням повірки лічильника.

10 квітня 2025 року представник Відповідачів подав заяву про застосування судом наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що строк вимог щодо частини боргу за період з 01.10.2014 по 01.04.2017року сплив ще до звернення до суду.

12 травня 2025 року представник позивача подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності з посиланням на автоматичне їх продовження в умовах карантину, введеного у зв`язку з COVID-19 відповідно до постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року.

22 грудня 2025 року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, проте 23 грудня 2025 року його представник відкликала цю заяву, повідомивши суд про її помилкове подання.

Представник позивача остаточно підтримав вимоги про солідарне стягнення боргу за весь заявлений ним період з 01.10.2014 по 01.05.2021 року у розмірі 49 687,91 грн. - основний борг, 3 757,83 грн. - інфляційні втрати, 1 745,05 грн. - 3% річних.

Представник Позивача Титаренко В.Г. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, зазначила, що оскільки термін повірки лічильника закінчився 15.08.2014 року, Підприємство правомірно нараховувало плату за нормою споживання на 3 зареєстрованих особи.

Доводи про відключення квартири від мережі не підтверджені належними доказами, а офіційне відключення відбулося лише 22.03.2023.

Прохала позов задовольнити повністю та не застосовувати наслідки спливу позовної давності з огляду на карантинне продовження строків.

Представник Відповідачів Доценко О.В. проти задоволення позову заперечував, посилався на те, що ще у 2008 році квартиру було фактично відключено від центральних мереж у зв`язку з влаштуванням індивідуального опалення (котла), тому послугою Відповідачі не користувалися.

Підтримав заяву про застосування позовної давності, зазначивши, що показники лічильника не змінювалися з 2008 року, що підтверджується актом від 23.12.2022 року, а позивач не мав права нараховувати плату за нормою споживання без правових підстав.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Стаття 322 ЦК України встановлює, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає, що споживач зобов`язаний своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату за надані послуги.

Судом встановлено, що Відповідачі є власниками (співвласниками) квартири АДРЕСА_2 , і зареєстровані за вказаною адресою.

Доводи сторони Відповідачів про те, що квартиру ще у 2008 році було відключено від централізованого гарячого водопостачання у зв`язку з влаштуванням індивідуального опалення, суд оцінює критично з огляду на такі обставини.

Згідно з Актом перевірки системи теплопостачання від 23 грудня 2022 року, складеним представниками Підприємства за участю власника квартири, ввід гарячого водопостачання до квартири не був опломбований, тобто технічна можливість користуватися послугою зберігалася.

Натомість офіційне відключення квартири від централізованого гарячого водопостачання відбулося лише 22 березня 2023 року.

До цього моменту правові та технічні підстави для нарахування плати за послугу у Підприємства зберігалися.

Той факт, що показники лічильника не змінювалися з 2008 року, на що посилалися Відповідачі при поясненні акту від 23.12.2022 року, не може бути беззаперечним доказом відсутності фактичного споживання послуги, адже за відсутності пломби на вводі фактичне споживання неможливо встановити за показниками цього лічильника.

Щодо підстав нарахування за нормою споживання слід зазначити, що відповідно до чинного законодавства у сфері теплопостачання, у разі якщо лічильник не пройшов повірку або термін його повірки сплив, постачальник послуг має право здійснювати нарахування за нормою споживання.

Оскільки термін повірки лічильника у квартирі Відповідачів закінчився 15 серпня 2014 року, а своєчасна повірка не була здійснена, Позивач правомірно нараховував плату за нормою споживання на 3 зареєстрованих особи.

Таким чином, суд визнає обґрунтованим порядок нарахування заборгованості Позивачем за надані послуги теплопостачання централізованого гарячого водопостачання.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Представник Відповідачів подав відповідну заяву про застосування позовної давності до вимог щодо боргу, який утворився до 26 травня 2018 року, за три роки до дати звернення до суду- 26.05.2021 року.

Позивач посилається на п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX), яким передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Закон №540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року. Карантин відповідно до постанови КМУ №211 від 11.03.2020 року введено з 12.03.2020 року.

Суд погоджується з позицією, що зупинення (продовження) перебігу строків позовної давності на підставі п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України поширюється лише на ті вимоги, строк позовної давності за якими не сплив станом на 02 квітня 2020 року – дату набрання чинності цим Законом.

Відтак, вимоги, за якими трирічний строк позовної давності сплив до 02.04.2020, не можуть скористатися карантинним продовженням. Трирічний строк охоплює вимоги, що виникли починаючи з 02 квітня 2017 року (02.04.2020 мінус 3 роки).

Таким чином, вимоги Позивача стосовно заборгованості, що акумулювалася з 01 жовтня 2014 року до 01 квітня 2017 року включно, заявлені з пропуском позовної давності, строк за якими сплив до набрання чинності карантинними змінами.

Підстав для визнання причин пропуску позовної давності поважними суд не вбачає, оскільки запровадження карантину не стосується вимог, строк за якими вже сплинув на момент введення відповідних змін до законодавства.

За вимогами, що виникли починаючи з 02 квітня 2017 року, строк позовної давності не сплинув, оскільки їх перебіг охоплюється карантинним продовженням, а позов подано 26.05.2021 - у межах продовженого строку.

Перевіривши розрахунок заборгованості з урахуванням меж позовної давності, суд встановив таке.

Сума основного боргу, що утворилася за період з 01.10.2014 по 31.03.2017 (включно) і не підлягає стягненню у зв`язку зі спливом позовної давності, становить 6 532,25 грн.

Відповідно, основний борг, що виник у межах позовної давності – за період з 02 квітня 2017 року по 01 травня 2021 року - становить 43 155,66 грн.

Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України підлягають пропорційному зменшенню відповідно до зменшеної бази основного боргу 3% річних, 1 462,10 грн., інфляційні втрати - 3 260,00 грн., загальна сума заборгованості, що підлягає солідарному стягненню з Відповідачів, складає 47 877,76 грн. (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят сім грн 76 коп).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Задоволено позов на суму 47 877,76 грн від первісно заявлених 55 190,79 грн (86,75%). Пропорційно до задоволених вимог судовий збір складає 1 969,00 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дев`ять грн 00 коп).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги (централізоване гаряче водопостачання), що утворилася в межах строку позовної давності за період з 02 квітня 2017 року по 01 травня 2021 року, у загальному розмірі 47 877,76 грн (сорок сім тисяч вісімсот сімдесят сім грн 76 коп), з яких 43 155,66 грн. - основний борг, 1 462,10 грн. - 3% річних, 3 260,00 грн. - інфляційні втрати.

У задоволенні іншої частини позовних вимог- стягнення заборгованості, що утворилася за період з 01 жовтня 2014 року по 01 квітня 2017 року, відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 969,00 грн (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дев`ять грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко