Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №372/5662/25 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/5662/25

Провадження № 1-кп-148/26

В И Р О К

іменем України

23 лютого 2026 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 (на відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

представника потерпілих ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111230001458 від 27 липня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Семенівка Обухівського району Київської області, громадянина України, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 194 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 усвідомлюючи те, що боєприпаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, спрямованим на незаконне поводження із боєприпаси, протиправно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання суспільно-небезпечних наслідків і свідомо бажаючи їх настання, в порушення вимог п. 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, а також Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, в невстановлений в ході проведення досудового розслідування час, влітку 2025 року, але не пізніше 26 липня 2025 року, ОСОБА_4 , перебуваючи у м. Обухів Київської області, точного місця досудовим розслідуванням не встановлено діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, у невстановлений спосіб, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, умисно, незаконно придбав оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, яка є боєприпасом, та вирішив забрати її собі, після чого почав її незаконно зберігати.

Продовжуючи свій умисел, ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи вказану гранату, незаконно переніс її до місця проживання ОСОБА_6 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Окрім того, ОСОБА_4 , 27 липня 2025 року приблизно о 3 годині 40 хвилин, незаконно зберігаючи при собі оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, з метою пошкодження чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді загрози пошкодження майна, через обраний ним загально-небезпечний спосіб пошкодження майна вчиненого шляхом вибуху, розуміючи всю небезпечність вказаного способу, бажаючи настання наслідків у вигляді пошкодження майна, достовірно знаючи, що вказана граната відноситься до категорії бойових припасів, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_2 , після від`єднання чеки з наступальної оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, умисно кинув її на прибудинкову ділянку місцевості будинку АДРЕСА_2 , внаслідок чого відбувся її вибух гранати, що такими створило реальну загрозу для життя та здоров`я осіб.

Внаслідок вчинення вказаних незаконних дій ОСОБА_4 було пошкоджено автомобіль марки «BMW» моделі «320 I» д.р.н. НОМЕР_1 , належний ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у носінні, зберіганні, придбанні, бойових припасів без передбаченого законом дозволу та в умисному пошкодженні чужого майна вчиненого шляхом вибуху, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 194 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у вчиненому, повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, одночасно погодившись на застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, щодо недослідження обставин, викладених у обвинувальному акті щодо його обвинувачення, обмежуючись лише його допитом та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні просила застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на недоцільність дослідження доказів щодо усіх обставин обвинувачення у зв`язку з повним їх визнанням та підтвердженням у судовому засіданні самим обвинуваченим, обмежившись лише допитом та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

Захисник адвокат ОСОБА_5 також не заперечував проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, посилаючись на повне визнання обвинуваченим вини та підтвердження всіх обставин кримінального правопорушення, однак, щодо задоволення цивільного позову заперечував в повному обсязі.

Представник потерпілих ОСОБА_8 також не заперечував проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, цивільний позов просив задовольнити в повному обсязі.

Потерпілі, щодо також не заперечували проти застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, цивільний позов просили задовольнити в повному обсязі

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений, пояснив, що протягом шести років перебував у стосунках із дівчиною ОСОБА_9 . Згодом їхнє спілкування тимчасово припинилося у зв`язку з проходженням ним служби. Після повернення з відрядження до села він домовився з потерпілим ОСОБА_6 , не втручатися у його стосунки з дівчиною. Після цього вони розійшлися. Через рік служби він знову повернувся та відновив стосунки з дівчиною, однак згодом дізнався, що вона знову почала спілкуватися з потерпілим. У месенджері Telegram він придбав предмет, який спочатку вважав муляжем гранати, проте згодом зрозумів, що фактично отримав бойову гранату. Потерпілий ОСОБА_6 проживав у домоволодінні разом із батьком - потерпілим ОСОБА_7 27.07.2025 року приїхавши на вулицю, де розташоване вказане домоволодіння, він залишив автомобіль на розі вулиці. Помітивши щілину в паркані, кинув камінь у бік автомобіля та, не почувши жодної реакції, дійшов висновку, що нікого немає. Після цього кинув гранату під автомобіль і відбіг. Після вибуху він повернувся, пересвідчився у відсутності будь-яких звуків чи ознак присутності людей, сів у свій автомобіль та поїхав додому. Через добу його було затримано працівниками поліції. Під час проходження служби стосовно нього проводилося службове розслідування. Зазначив, що на момент вчинення дій не усвідомлював можливих наслідків. Пояснив, що кинув гранату під автомобіль з метою його пошкодження, бажаючи таким чином налякати потерпілого.

Цивільний позов заявлений потерпілими про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. кожному, вважає необґрунтованим, так як повністю відшкодував матеріальну шкоду та вважає, що моральної шкоди не було причинено. Щодо витрат на проведення експертизи та правничу допомогу заперечує.

Вказав, що щиро кається у вчинених ним кримінальних правопорушеннях, просив суворо не карати.

Потерпілий ОСОБА_6 в судовому засіданні суду показав, що житловий будинок, у якому він проживає, належить його батькові, а автомобіль використовується ним. У нічний час він спав та прокинувся від гучного вибуху. Разом із батьком вийшов на подвір`я, однак на той момент нічого підозрілого не виявили. Вранці, оглянувши автомобіль, він виявив чеку від гранати. Фасад будинку мав численні пошкодження у вигляді отворів, задній бампер автомобіля був відірваний та посічений, а поблизу автомобіля на ґрунті знаходилася невелика ямка. Розмір матеріальної шкоди потерпілий визначити не може. Власником автомобіля є інша особа, оскільки транспортний засіб було придбано, проте не переоформлено у встановленому законом порядку з огляду на те, що попередній власник проходить військову службу. Також потерпілий зазначив, що приблизно за півтора року до події обвинувачений уже висловлював на його адресу погрози, пов`язані з особистими стосунками з дівчиною. За фактом події проводилася експертиза. Потерпілий вказав, що внаслідок зазначених подій його моральний стан є важким. Заявлений цивільний позов, до обвинуваченого ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди на сумі 100 000 грн. 00 коп. та витрати на експерта і правничу допомогу в розмірі 32000 грн. підтримав повністю.

Потерпілий ОСОБА_7 , в судовому засіданні суду показав, що в ніч події він не спав та мав намір вийти на вулицю до туалету, коли почув вибух. Після цього його син забіг до кімнати, а сам потерпілий вийшов на вулицю. Ознак горіння він не виявив, освітлення не вмикали. Будь-яких підозрілих обставин не побачили, після чого повернулися до будинку та лягли спати. Вранці було виявлено наслідки вибуху, а саме: пошкодження задньої частини автомобіля, вікон веранди, посічення фасаду будинку, а також пошкодження морозильної камери. Потерпілий зазначив, що матеріальну шкоду за завдані пошкодження було відшкодовано. Водночас за вчинене перед ним особисто ніхто не вибачався. Також потерпілий пояснив, що у зв`язку з участю в судових засіданнях він змушений відпрошуватися з роботи, перебуває у стані постійного нервового напруження, що негативно впливає на виконання службових обов`язків та розмір його щомісячної премії. Автомобіль унаслідок події був значно пошкоджений. Потерпілий повідомив, пошкоджену морозильну камеру для ремонту або заміни перевозив батько обвинуваченого. Заявлений цивільний позов, до обвинуваченого ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди на сумі 100 000 грн. 00 коп. та витрати на експерта і правничу допомогу в розмірі 32000 грн. підтримав повністю.

Судом, роз`яснені обвинуваченому наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України, а саме, позбавлення його можливості оскаржити в апеляційному порядку визнані ним обставини кримінального правопорушення, а також перевірено правильність розуміння ним цих обставин та добровільність його позиції.

З урахуванням повного визнання своєї винуватості, визнання та підтвердження, обвинувачення всіх обставин кримінального правопорушення, викладених у обвинувальному акті, з урахуванням думок усіх учасників судового розгляду та відсутності від них заперечень, суд вважає можливим застосувати положення ч. 3 ст. 349 КПК України та визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні ним інкримінованих стороною обвинувачення кримінальних правопорушень, обмежившись лише допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4 .

Таким чином, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю знайшла своє підтвердження під час судового розгляду, а його умисні дії, які виразились у:

1) придбанні, носінні та зберіганні бойового припасу без передбаченого законом дозволу, правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України;

2) умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом вибуху, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 194 КК України.

У зв`язку з викладеним, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Також, з врахуванням викладеного, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та потерпілих, дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують його особу.

Крім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена, його дії органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння, зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу та за ч. 2 ст. 194 КК України як умисне пошкодження майна, вчинене шляхом вибуху.

При обранні виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до ст. 65 КК України, бере до уваги ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, враховує наслідки та обставини вчиненого ним злочину.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та враховує характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а також враховує дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, посередньо характеризується за місцем служби, неодружений.

Також суд враховує обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Як обставину, яка пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання не встановлено.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що відповідно до ст. 50 КК України необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, здійснення виховного впливу та попередження вчинення ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 194 КК України строком чотири роки та у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України строком три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно визначити покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Водночас, беручи до уваги наведене вище, а саме ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем служби, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який усвідомив суспільну небезпечність своїх дій, не мав намір ухилятися від відповідальності, щиро розкаявся, добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду, позицію потерпілих, які просили суд найменш суворого покарання, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки, на думку суду, його виправлення можливе без реального відбування покарання, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Потерпілими до обвинуваченого ОСОБА_4 , заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 100 000 грн. 00 коп. кожному та 32 000 грн. які складаються з витрат на проведення експертизи в розмірі 7000 грн. та 25 000 грн. правничої допомоги.

Що стосується позовних вимог потерпілих до обвинуваченого щодо відшкодування моральної шкоди то суд вважає, що його слід задовольнити частково.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

При цьому суд бере до уваги, що в судовому засіданні встановлено та доведено доказами, дослідженими судом, що обвинувачений своїми протиправними діями заподіяв потерпілим моральну шкоду, яка виразилася в тому, що останні, перенесли та продовжують нести душевні страждання у зв`язку із вчиненням обвинуваченим відносно них та їх майна кримінального правопорушення вчиненого шляхом вибуху, тобто загально-небезпечним способам.

Враховуючи наявність вини обвинуваченого, глибину душевних страждань потерпілих, вимоги розумності і справедливості суд визначає розмір компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. кожному.

Що стосується витрат на проведення траспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 7000 та витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 25 000, 00 грн. суд дійшов наступних висновків.

Так, між адвокатом ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , ОСОБА_6 був укладений договір про надання правничої допомоги від 30.07.2025 року. Згідно договору, адвокат прийняв зобов`язання здійснювати такі дії: консультації у кримінальній справі, складати і подавати документи процесуального характеру, представляти інтереси клієнта у кримінальній справі, збирати відомості, отримувати необхідні довідки, здійснювати інші дії. Оплата здійснюється у фіксованому розмірі – 25 000 грн.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правничої допомоги від 30.07.2025, вартість наданих адвокатом послуг становить 25 000 грн. та складається із таких послуг:

1. Надання консультацій правового характеру з питань застосування (цивільного, кримінального) законодавства.

2. Вивчення та аналіз отриманих матеріалів кримінального провадження, визначення з правовою позицією представництва законних прав та інтересів.

3. Підготовка позовної заяви та додатків до неї, підготовка копій необхідних документів, які додаються до позовної заяви, та надсилання всіх документів до суду; підготовка уточнюючих позовних вимог та додатків до неї.

4. Представництво інтересів у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Частиною 5 статті 128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частинами першою-третьою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат (правничої допомоги) не повинен бути непропорційним. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд зазначає, що розмір гонорару адвоката встановлений у фіксованому розмірі, водночас, із зазначенням в акті детального опису робіт (обсягу правової допомоги).

При цьому, визначаючи суму витрат на правову допомогу, суд враховує співмірність витрат зі складністю провадження, критеріями їх реальності, розумності їх розміру; часом, витраченим адвокатом на участь у судових засіданнях та виконання відповідних робіт (надання послуг); загальний обсяг матеріалів судового провадження та обставини справи; а також те, що цивільний позов задоволено частково, тому суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір до 15000 грн.

Витрат на проведення транспортно-товарознавчої експертизи у сумі 7000 грн. підлягають відшкодуванню к повному обсязі.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Судові витрати на залучення експерта за проведення судової експертизи № КСЕ-19/111-25/58753 від 24.09.2025 в сумі 5348 грн. 40 коп. слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Застосований під час досудового слідства арешт майна, на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, слід скасувати.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 100, 366-368, 369, 374 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

- за ч. 2 ст. 194 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 від покарання звільнити, якщо у встановлений випробувальний термін 2 (два) роки він не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього зобов`язання.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу уповноважених органів з питань пробації;

- з`являтися на реєстрацію в уповноважені органи з питань пробації в терміни, встановлені цією службою;

- повідомляти уповноважені органи з питань пробації про зміну місця роботи і проживання.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 30 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 30 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 судові витрати, що складаються з витрат на оплату правничої допомоги адвоката в розмірі 15 000 грн. та оплати за проведення транспортно-товарознавчої експертизи в розмірі 7 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Держави судові витрати за проведення судових експертиз у розмірі 5348 грн. 40 коп.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 01.08.2025 року, на мобільний телефон марки: «Iphone 11 Pro», IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , зі стартовим пакетом мобільного оператору: «Київстар» т. НОМЕР_4 , який зберігається у спец. пакеті №INZ 1055265, автомобіль марки: «Ваз 2106» бежевого кольору, р.н. НОМЕР_5 (старої реєстрації), та свідоцтво про реєстрацію на нього, скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки: «Iphone 11 Pro», IMEI-1: НОМЕР_2 , IMEI-2: НОМЕР_3 , зі стартовим пакетом мобільного оператору: «Київстар» т. НОМЕР_4 , який зберігається у спец. пакеті №INZ 1055265, - повернути власнику;

- автомобіль марки: «Ваз 2106» бежевого кольору, р.н. НОМЕР_5 (старої реєстрації) та свідоцтво про реєстрацію на нього, який перебуває у користуванні у свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтво про реєстрацію на нього – залишити законному володільцю.

- вилучені 27 липня 2025 року матеріальні об?єкти (речові докази) в ході проведення огляду місця події біля будинку № 47 по вул. Сонячна у с. Ленди Обухівського району Київської області, а саме металеві уламки різної форми та розмірів разом із важелем оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, які разом із первинним пакуванням, а саме, зі спеціальним пакетом НПУ CRI1031733, поміщено до спеціального пакету № 2961763; металевий уламок, який поміщено до спеціального пакету НПУ CRI1195558; зразок ґрунту у вирві, який утворився на місці вибуху поміщений до паперового конверту коричневого кольору «Національна поліція України» з відповідними написами та підписами; змиви продуктів вибуху з поверхні кришки багажника автомобіля, які поміщені до спеціального паперового конверту коричневого кольору «Національна поліція України» з відповідними написами та підписами; змиви продуктів вибуху з поверхні заднього бамперу, які поміщені до спеціального паперового конверту коричневого кольору «Національна поліція України» з відповідними написами та підписами; змиви потожирової речовини з поверхні важелю, які поміщені до спеціального паперового конверту коричневого кольору «Національна поліція України» з відповідними написами та підписами; відібрані 28 липня 2025 року у підозрюваного ОСОБА_11 матеріальні об?єкти, а саме, зразки букального епітелію, які поміщені до спеціального паперового конверту коричневого кольору «Національна поліція України», з відповідними написами та підписами, – знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1