Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №381/3166/24 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 381/3166/24

Провадження № 2/362/274/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(з а о ч н е)

25 лютого 2026 року

Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого – судді Марчука О.Л.,

при секретарі – Неділько А.С.,

за участю представника позивачки – адвоката Конюхов Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4 право власності на:

- 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,2090 гектара, кадастровий номер 3221484901:01:003:0195, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 1 – 7, 148 – 150).

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що після смерті ОСОБА_4 вона звернулася до нотаріальної контори для оформлення спадщини померлої за заповітом, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину на вказане нерухоме майно у зв`язку із тим, що за існуючими адресами вже зареєстровано право власності на інших осіб та спадкоємцем не надано документів про право власності спадкодавця на нерухоме майно для спадкування якого звернулась позивачка.

Представник позивачки в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з викладених у заявіпідстав.

Відповідач і третя особа в судове засідання не прибули.

Враховуючи, що судову повістку про виклик разом із копією ухвали про відкриття провадження по справі та примірником позовної заяви з додатками, які були надіслані відповідачу за адресою реєстрації місця його проживання повернуто до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с. 132, 182, 184).

Враховуючи, що відповідач, який був належним чином повідомлений про місце, день і час розгляду справи в порядку вручення судових повісток, передбаченому статтями 128 і 130 ЦПК України, не повідомив суд про причини свого неприбуття, суд вважає причини неприбуття відповідача в судове засідання неповажними.

Оскільки, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин, відповідач не подав відзив та представник позивачки не заперечив проти вирішення справи в заочному порядку, на підставі статті 280 ЦПК України, суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Третя особа надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 166).

Вислухавши вступне слово представника позивачки та дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд встановив такі обставини та приходить до наступних висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 09 лютого 2023 року (а.с. 9).

За заповітом ОСОБА_4 від 05 листопада 2015 року позивачка і ОСОБА_3 кожен є спадкоємцями 1/2 частини (половини) 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він знаходиться (а.с. 20).

При цьому, суд враховує, що рішенням № 297-16-VIІI від 25 червня 2022 року Калинівської сільської ради, вулицю «гагаріна» перейменовано на «Степана Бандери» (а.с. 36 – 37).

Одночасно, суд обізнаний про обставини зміни адміністративно-територіального поділу районів у Київській області за Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів», внаслідок чого станом на дату постановлення цього рішення суду село Мала Солтанівка розташоване в адміністративних межах Калинівської селищної територіальної громади Фастівського району Київської області.

Із матеріалів спадкової справи № 453/2023 до майна ОСОБА_4 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом встановлено, що ОСОБА_3 відмовився на користь позивачки від спадщини за заповітом ОСОБА_4 від 05 листопада 2015 року (а.с. 92 – 125, 102).

Як наслідок, за заповітом ОСОБА_4 від 05 листопада 2015 року позивачка спадкує 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 та земельну ділянку на якій він знаходиться.

Одночасно, суд враховує відомості викладені за змістом архівної довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» від 14.11.2023 року № 258, відповідно до яких станом на 31.12.2012 року інші 43/100 частини житлового буднику АДРЕСА_1 , – зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 09.08.1995 року (а.с. 13).

Тобто, житловий будинок АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 57/100 і 43/100 частини відповідно.

Отже, з урахуванням належності нерухомого майна на праві саме спільної часткової власності, ОСОБА_5 або його спадкоємців які прийняли спадщину, слід було залучити до участі у справі в якості третіх осіб, оскільки позивачка заявляє вимоги про визнання права власності на частину майна яке перебуває у спільній частковій власності.

Натомість, вказані обставини не описано за змістом позову та в судовому засіданні на запитання головуючого представник позивачки повідомив, що це не має значення.

Однак, суд переконаний у тому, що це має вагоме правове значення із відповідними юридичними наслідками, позаяк співвласник нерухомого майна має бути щонайменше поінформований і обізнаний про інших співвласників цього ж нерухомого майна.

Також, необхідно розуміти той факт, що розташування житлового будинку на земельній ділянці має наслідком їх єдності та нероздільності один від одного.

Проте, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на 57/100 частин житлового будинку, позивачка одночасно просить визнати за нею право власності на усю земельну ділянку на якій розташований даний житловий будинок (а не на відповідну частину земельної ділянки в розмірі відповідної частки права власності на будинок).

У такому випадку грубо порушуються майнові права іншого співвласника житлового будинку, оскільки володіючи 43/100 частинами будинку, він також має речове право й на відповідну частину земельної ділянки на якій розташовано належну йому 43/100 частину житлового будинку.

Як зазначено вище, вказані обставини не описано за змістом позову та представник позивачки не заявив клопотання про залучення іншого співвласника або його спадкоємців до участі у даній справі.

Воднораз, суд позбавлений можливості вирішити дане питання у встановленому процесуальному порядку, оскільки станом на дату з`ясування вказаних обставин (25 лютого 2026 року) по справі вже було проведено і закрито підготовче судове засідання 28 січня 2026 року (а.с. 181), а тому, залучення третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у даному випадку прямо суперечить нормі частини першої статті 53 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд враховує наступне.

Відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

У встановленому законом порядку позивачка звернулася до нотаріуса з метою прийняття та оформлення спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_4 , що підтверджується змістом досліджених в судовому засіданні під час розгляду справи по суті копій матеріалів спадкової справи 453/2023 померлої.

Постановою державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н.В. від 04.12.2023 року № 4189/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 на

- 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,209 гектара, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 32 – 33).

Нотаріус обгрунтувала свою постанови тим, що за існуючими адресами вже зареєстровано право власності на інших осіб та заповіт спадкодавця містить інші адреси ніж вказано у правовстанолвюючих документах про право власності спадкодавця на дане нерухоме майно.

Не зважаючи на те, що предметом даного позову не є оскарження рішення нотаріуса, суд зазначає про те, що суд погоджується із доводами нотаріуса викладеними в постанові від 04 грудня 2023 року.

Як наслідок, нотаріус правомірно, обґрунтовано і на абсолютно законних підставах відмовила спадкоємцю у видачі відповідних свідоцтв про право власності в порядку спадкування.

У зв`язку із цим, суд відмовляє в задоволенні даного позову з аналогічних підстав.

Зокрема, за заповітом від 05 листопада 2015 року ОСОБА_4 зробила розпорядження стосовно 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він знаходиться (дослівно цитата із змісту заповіту).

Тобто, без жодних трактувань і тлумачень, слід зробити висновок про те, що дана земельна ділянка як і житловий будинок на якій він розміщений, також знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, спірне спадкове нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2023 року вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 , – зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_6 (а.с. 34).

Таким чином, визнання за позивачкою права власності на 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 , – суперечить цивільному законодавству та грубо порушує речове право ОСОБА_6 на її приватну власність.

В частині позовних вимог відносно земельної ділянки, суд звертає увагу на наступне.

Як зазначено вище, відповідно до заповіту, спірне спадкове нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, усі правовстановлюючі документи на земельну ділянку спадкодавця містять адресу її місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Тобто, із позначкою до номеру, літери «А».

Зокрема, відповідно до Державного акта на право власності на землю серії ІІ-КВ № 037482/20607 виданого на імя ОСОБА_4 в лютому 1999 року, земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14 – 15).

Також, вказану адресу місця розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2 зазначено й у Витягу з державного земельного кадастру від 18.09.2023 року (а.с. 16 – 19).

Разом із цим, з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.11.2023 року вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , – зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_7 (а.с. 35).

Отже, спадкодавець позивачки не мала права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , – суперечить цивільному законодавству, оскільки спадкодавець позивачки мала правовстановлюючі документи про право власнсоті на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, за наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , – в прохальній частині позову заявлено вимоги про визнання права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що зазначені питання не потребують їх судового вирішення в порядку позовного провадження, оскільки фактично відсутній спір між будь-ким стосовно спадкового майна.

Воднораз, позивачці слід розглянути питання про вирішення даної юридичної ситуації шляхом впорядкування адреси спадкового нерухомого майна в позасудовому порядку у відповідності до чинного законодавства, у тому числі й згідно із Порядком присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2021 року № 690, який передбачає можливість зміни та коригування адрес неруомого майна.

Вказане також було запропоновано позивачці в постанові державного нотаріуса Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Пічевської Н.В. від 04.12.2023 року № 4189/02-31, а саме: «просимо присвоїти іншу адресу на зазначені вище обєкти нерухомого майна, що необхідно для видачі свідоцтв про право на спадщину після смерті гр. ОСОБА_4 ».

Однак, позивачка не звернула увагу на дані розяснення.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України, до складу спадщини входять всі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин 1 і 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та положення цивільного законодавства, яким урегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що визнання за позивачкою права власності на:

- 57/100 частин житлового буднику АДРЕСА_1 ;

-земельну ділянку площею 0,2090 гектара, кадастровий номер 3221484901:01:003:0195, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ,

суперечить цивільному законодавству та грубо порушує речове право ОСОБА_6 на її приватну власність.

За таких обставин, позов є безпідставним і необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Одночасно, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із відмовою у позові судові витрати пов`язані з розглядом справи слід покласти на позивача (а.с. 8).

На підставі викладеного, керуючись статтями 25, 1216, 1268, 1297 ЦК України, статтями 1 – 13, 19, 23, 27, 34, 76 – 83, 89, 95, 133, 142, 197, 198, 258, 259, 263 – 265, 273 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 про визнання права власності.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Дата складення повного судового рішення – 26 лютого 2026 року.