Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №295/1970/25 — Житомирський районний суд Житомирської області

Суд: Житомирський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про позбавлення батьківських прав

Дата: 25 лютого 2026 р.

Справа: №295/1970/25

Суддя: Буткевич М. І.

Справа № 295/1970/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Буткевича М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Орган опіки та піклування Житомирської міської ради про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просить позбавити відповідача батьківських прав щодо малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з урахуванням уточненої позовної заяви).

Позивачка посилається на те, що в період з вересня 2017 р. по травень 2018 р. вона з відповідачем проживали разом однією сім`єю. З вересня по грудень 2017 р. сторони проживали в м. Житомирі, а з лютого по травень 2018 р. – у м. владикавказ російської федерації. У травні 2018 р. стосунки між сторонами погіршилися і позивачка, будучи вагітною повернулася в Україну, щоб народити дитину.

Так, від цих стосунків ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син – ОСОБА_3 .

23.12.2019 року рішенням Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_2 було визнано батьком малолітнього ОСОБА_3 .. Відповідно до рішення були внесені зміни до актового запису про народження дитини.

Батько дитини ОСОБА_4 з моменту народження сина не проживає з позивачкою та з сином, а також жодних обов`язків, покладених законом на батьків, не виконує, не бере будь-якої участі у вихованні сина, тобто взагалі самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

Після ухвалення рішення судом про визнання відповідача батьком дитини він лише 1 раз відвідав сина. А з моменту початку повномасштабного вторгнення росії в Україну з 24 лютого 2022 року він жодного разу не телефонував, не відвідував сина та взагалі зник з їхнього життя.

Позивачка повідомила, що протягом останніх 3-ох років відповідач постійно проживає в російській федерації та в даний час всіляко підтримує російську агресію проти України.

Всі питання щодо виховання сина з моменту його народження вирішуються позивачкою самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні.

Для розвитку дитини позивачка прикладає всі зусилля та можливості. У зв`язку із свідомим нехтуванням відповідача своїми батьківськими обов`язками та ухиленням від виховання дитини, ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду задля належного забезпечені інтересів своєї дитини.

Ухвалою суду від 02.04.2025 р. провадження у справі відкрито та призначено до розгляду в загальному порядку, а також визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив (а.с.36).

Копія ухвали про відкриття провадження та копія позовної заяви направлялися відповідачу за останнім відомим місцем проживання, однак конверт з поштовим повідомленням повернулися на адресу суду з відміткою «адресат відмовився» (а.с. 42).

Відповідач будучи належним чином повідомлений в судові засідання не з`являвся, заяв по суті позову не подавав.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, однак від них надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі та не заперечують проти винесення заочного рішення (а.с. 132,133).

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без його участі, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі та не заперечує проти прийняття заочного рішення (а.с. 113).

В судове засідання з`явилися свідки: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які надали суду письмові пояснення.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Протягом періоду спільного проживання однією сім`єю позивачка завагітніла і ІНФОРМАЦІЯ_2 народила сина – ОСОБА_3 . Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23.12.2019 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина Вірменії, визнано батьком ОСОБА_3 (а.с. 11, 12) та внесено відповідні відомості до актового запису № 2439 свідоцтва про народження, виданого повторно 21.02.2020 року Житомирський міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а.с. 10).

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування Житомирської міської ради від 04.02.2026 р., після припинення стосунків між сторонами дитина залишилась на утриманні матері. Малолітній ОСОБА_3 разом з нею. ОСОБА_1 створила необхідні умови для проживання та виховання дитини, забезпечує її усім необхідним, витрати на утримання дитини взяла на себе.

ОСОБА_4 участі у житті син не бере, жодним чином не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, не цікавиться його вихованням та станом здоров`я, не вітає з днем народження, не дарує подарунків, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов`язків. Крім того, ОСОБА_4 має заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина. Отже, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 116).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 24.06.2025 року умови проживання позивачки з сином задовільні. Квартира облаштована необхідними меблями. Дитина забезпечена взуттям, одягом, має окреме місце для сну (а.с. 89).

Як вбачається з характеристики на дитину ОСОБА_3 № 210 від 17.12.2024 року, виданої Житомирським ДНЗ № 45, за час відвідування дитиною дошкільного закладу, ОСОБА_7 завжди був охайним, чистим та забезпеченим усім необхідним для повноцінного розвитку. Батьківські збори відвідувала лише мама, приводила та забирала дитину з дошкільного закладу переважно мама, іноді – бабуся (а.с. 18).

Відповідно до характеристики учня 1-Б класу Ліцею №4, виданої 10.12.2024 року, ОСОБА_8 навчається в ліцеї з 02.09.2024 року, зарекомендував себе старанним та здібним учнем.

Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвідує батьківські збори, цікавиться життям і успіхами у навчанні дитини, організовує правильне проведення вільного часу, відвідування гуртків, забезпечує високий рівень навчання дитини. Батько, ОСОБА_4 , із дитиною не спілкується, з сім`єю не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся (а.с. 19).

Дитина також відвідує різні гуртки, про що свідчать характеристики вихованця гуртка «мальовничого креативного простору» та «Територія розвитку» (а.с. 20, 21).

З письмових пояснень свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вбачається, що останні жодного разу не бачили ОСОБА_2 з сином. За батька ОСОБА_7 нічого не запитує. ОСОБА_1 самостійно здійснює забезпечення всім необхідним сина. Батько дитини самоусунувся від своїх батьківських обов`язків (а.с. 120, 121, 125-127).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу Україні (далі - СК) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частинами першою-четвертою ст. 150 СК батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 165 СК право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК, в якій визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо: вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Верховний Суд зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Відповідна правова позиція зазначена в постановах Верховного Суду від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/17, провадження № 61-10531св21 та від 08.12.2021 року по справі № 311/563/20, провадження № 61-14656св21.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Приписами ч. 1 ст. 89 ЦПК визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивач посилався як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

Суд наголошує, що застосовуваний захід не є безстроковим і відповідач має право у випадку зміни своєї поведінки на поновлення батьківських прав в порядку, передбаченому статтею 169 СК.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 263-265, 268, 282, 284 ЦПК, суд

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Позбавити громадянина Вірменії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя М.І.Буткевич

Оригінал: reyestr.court.gov.ua