Рішення від 25 лютого 2026 р. у справі №274/4267/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/4267/25 Провадження № 2/0274/1777/25

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.26 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю.О.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,

доОСОБА_3

провизнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом, у якому просить визнати за нею право власності на 33/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 31.12.1982 р. є власником 33/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У 2015 р. ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 15 000,00 доларів США за продаж належних їх часток житлового будинку, проте нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу укладено не було через необхідність зібрати певні документи, а ОСОБА_3 убувала за місцем проживання до російської федерації. Разом з тим, ОСОБА_3 видала на ім`я ОСОБА_1 нотаріально посвідчену довіреність, якою уповноважила продати належні їй частки житлового будинку, передала їй наявні документи на житло та ключі від нього. З того часу ОСОБА_1 відкрито та правомірно користується житлом, сплачує комунальні послуги, проте ОСОБА_3 з нею договір купівлі-продажу житла не уклала.

ОСОБА_3 своєї позиції щодо предмета спору у порядку, встановленому нормами Цивільного процесуального кодексу України, не повідомила.

Судом з`ясовано, що на підставі договору від 31.12.1982 р. власником 33/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_3 (на момент укладення договору мала прізвище ОСОБА_4 ), (зворотній бік а. с. 8 – 9, 7), що підтверджується інформацією від 13.01.2026 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а. с. 83 – 84).

ОСОБА_3 02.06.2015 р. отримала від ОСОБА_1 кошти у розмірі 15 000,00 доларів США в якості плати за продаж 33/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою від 02.06.2015 р. (а. с. 14), у якій також зазначено, що нотаріальний договір буде укладено після збору усіх документів.

Також ОСОБА_3 видала довіреність від 02.06.2015 р., посвідчену приватним нотаріусом Бердичівського міського нотаріального округу Пашинським О.М., якою уповноважила ОСОБА_1 продати, укладати договори оренди належних їй 33/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , довіреність видана на десять років, з неї також вбачається, що ОСОБА_3 з 2015 р. або раніше є громадянкою російської федерації та проживає у м. Саратові (а. с. 15).

ОСОБА_1 з 2015 р. користується часткою будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 , та оплачує комунальні послуги, ОСОБА_3 у 1980-х роках переїхала проживати до м. Саратова російської федерації, що підтверджується заявою від 12.10.2026 р. ОСОБА_5 та платіжними документами про сплату послуг з водопостачання, енергопостачання, газопостачання та кабельного телебачення (а. с. 73 – 75, 16 – 41).

З вказаного випливає, що ОСОБА_1 з червня 2015 р. проживає будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як особа, яка придбала 33/100 часток будинку у їх власника – ОСОБА_3 , проте права власності на них не зареєструвала (тобто добросовісно), оплачувала комунальні послуги, робила це відкрито та безперервно.

При цьому власник зазначеної частки житлового будинку – ОСОБА_3 , у будинку не проживала з 1980-х років, є громадянкою російської федерації, де з того часу і проживає.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном – протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Зважаючи на наведене, Суд вважає, що наявні законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , а тому задовольняє позов.

Керуючись статтями 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 (громадянка російської федерації, російська федерація, АДРЕСА_3 ) задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 33/100 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут