Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №274/8890/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/8890/25

Провадження № 1-кп/0274/493/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 рокумісто Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючий - суддя ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2025 за № 12025060480001073, щодо

ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, непрацевлаштований, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України визнається таким, що не має судимості,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 , у невстановлений час, але не пізніше 10 листопада 2025 року, за невстановлених обставин та у невстановленому місці, діючи з прямим умислом, з метою зберігання вогнепальної зброї, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не маючи відповідного дозволу, незаконно придбав нестандартну вогнепальну зброю — обріз гладкоствольної мисливської рушниці, яку зберігав за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 до 10.11.2025.

У ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 , 10.11.2025 працівниками Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області на горищі будинку виявлено та вилучено нестандартну вогнепальну?зброю - обріз гладкоствольної мисливської рушниці, яку ОСОБА_6 зберігав без передбаченого на те дозволу.

Кримінальна відповідальність за злочин, у вчиненні якого ОСОБА_6 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 263 КК України не визнав, дав показання про те, що обріз він не бачив з 2013 року і йому він не належить. Проживати в Бердичів він повернувся з Києва близько трьох років тому. Про те, де подівся обріз, він хотів дізнатися у своєї баби ОСОБА_7 , яка нібито розповіла, що викинула його в річку. Однак, обвинувачений підтвердив, що знайдені в ході обшуку мисливські патрони дійсно належать йому, він разом із покійним дідом колись робили з них «самопали» та «вибухові пакети», а на другому поверсі прибудованої частини будинку дійсно була його майстерня, в якій він вирізав вироби з дерева. Те, що сусіди чули постріли, пояснив тим, що це були вибухи петард.

Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме фактичними даними:

- показань свідка ОСОБА_8 , згідно з якими вона проживає по сусідству з обвинуваченим та брала участь як понята при проведенні обшуку за місцем проживання обвинуваченого в АДРЕСА_1 , в ході якого працівники поліції знайшли на другому поверсі недобудованої частини будинку обріз та набої до нього, які були в картонній коробці. При проведенні обшуку також була присутня свідок ОСОБА_9 , яка була другою понятою, та баба обвинуваченого – свідок ОСОБА_7 , яка надала дозвіл на проведення обшуку в будинку. Також, ОСОБА_7 розповіла, що обвинувачений застосовував цю зброю, тому й була викликана поліція. Свідок чула постріли – два хлопки, однак відразу не зрозуміла, що це саме було. Знайдений обріз, в середині якого була одна гільза, сфотографували, зробили змиви з нього та упакували відповідним чином. Теж зробили зі знайденими набоями, яких було 5 штук. По завершенні обшуку був складений протокол, який вона підписала.

- показань свідка ОСОБА_9 , згідно з якими вона проживає по сусідству з обвинуваченим та була присутня в якості понятої при проведенні обшуку за місцем проживання обвинуваченого. Також, були присутні свідок ОСОБА_8 , яка була понятою, баба обвинуваченого - свідок ОСОБА_7 , та експерт. На другому поверсі недобудови в одному з приміщень на столі поліцейські, яких було 5-6 чоловік, знайшли невеличку рушницю та патрони, з яких знімали відбитки. Свідок підтвердила, що підписувала протокол. Також, свідок повідомила, що ОСОБА_7 розповідала про конфлікт зі своїм онуком ОСОБА_6 . Останній проживав в будинку близько 25 років разом з іншими родичами, які з часом роз`їхалися. Дід обвинуваченого помер близько 5 років тому.

- показань свідка ОСОБА_7 , яка є рідною бабою обвинуваченого та дала показання, що вона спровокувала свого онука до скандалу, зробивши йому зауваження та сказавши, що його дружина поїхала та не вернеться до нього. Обвинувачений в той день був агресивний, тому вона викликала поліцію. В її будинку проводився обшук, підчас якого на другому поверсі, в приміщенні, яке слугувало обвинуваченому майстернею, на столі виявили обріз та патрони. Поліцію в будинок впустив обвинувачений. Після подій, вона одну добу ночувала у своєї сестри. Про те, кому належить обріз, спочатку показала, що не знає, але продовжуючи відповідати на запитання захисника, повідомила, що рушницю, нібито, до будинку багато років тому приніс її покійний чоловік, який й обрізав два стволи та приклад. Просила не позбавляти волі свого онука.

- протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.11.2025, згідно з яким свідок ОСОБА_7 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, повідомила про те, що за місцем її проживання ( АДРЕСА_1 ) її онук, обвинувачений ОСОБА_6 , незаконно зберігає зброю, а саме: гладкоствольну рушницю з двома стволами, які механічним шляхом обрізані (а.п. 56);

- протоколу обшуку від 10.11.2025 з долученими до нього відеозаписами на носіях інформації, згідно з яким в розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , домоволодінні за добровільною згодою одного із власників - свідка ОСОБА_7 , 10.11.2025 в період часу з 11 год. 43 хв. по 13 год. 00 хв. в присутності двох понятих та за участю спеціаліста було проведено невідкладний обшук, в ході якого працівниками Бердичівського районного відділу поліції ГУНП в Житомирській області на горищі добудованого до житлового будинку приміщення виявлено та вилучено нестандартну вогнепальну зброю – обріз гладкоствольної мисливської рушниці, в патроннику якого була стріляна гільза 16 калібру, а також 5 набоїв до гладкоствольної мисливської рушниці; зауважень до протоколу не надійшло; в подальшому дозвіл на проведення обшуку також було надано ухвалою слідчого судді Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області від 17.11.2025 у справі № 274/7854/25; постановою слідчого від 11.11.2025 вилучений обріз гладкоствольної мисливської рушниці був визнаний речовим доказом (а.п. 57-65, 70, 79);

- протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 10.11.2025, згідно з яким о 13 год. 01 хв. 10.11.2025 в присутності двох понятих та захисника за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, був затриманий обвинувачений ОСОБА_6 (а.п. 66-69);

- висновку судової експертизи № СЕ-19/106-25/20804-БЛ від 11.11.2025, згідно з яким наданий для дослідження предмет, схожий на обріз мисливської гладкоствольної рушниці № НОМЕР_1 , який був вилучений 10.11.2025 в ході проведення невідкладного обшуку, є нестандартною вогнепальною зброєю - обрізом гладкоствольної мисливської рушниці, який був виготовлений шляхом перероблення саморобним способом промислово виготовленої одноствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі «ЗК», 16-го калібру, серія та номер екземпляру якої « НОМЕР_1 », 1958 року випуску; переробка виразилась в укорочуванні ствола до залишкової довжини 291 мм та відпиленні прикладу; обріз придатний до проведення пострілів на ураження цілі рушничними патронами 16 калібру (а.п. 71-78).

Показання свідка ОСОБА_10 , яка є сестрою обвинуваченого та яка безпосереднім очевидцем подій вчинення кримінального правопорушення не була, а зброю ні разу не бачила, суд визнає неналежним доказом, оскільки жодних відомостей про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, вони не містять.

Висловлені обвинуваченим зауваження щодо невідповідності характеристик зброї (наявність двох стволів), вказаних в заяві ОСОБА_7 про кримінальне правопорушення від 10.11.2025, характеристикам вилученого під час обшуку 10.11.2025 обрізу (наявність одного стволу), суд пояснює відсутністю в ОСОБА_7 відповідних спеціальних знань.

Також, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_7 щодо походження вогнепальної зброї, оскільки вони нічим іншим не підтверджені, а свідок є рідною бабою обвинуваченого, тому її показання в цій частині, на думку суду, спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності онуком.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 суперечливі та є способом захисту від пред`явленого обвинувачення, адже вогнепальна зброя в ході обшуку була виявлена у приміщенні, яке ним використовується як майстерня, при цьому, він визнав належність йому мисливських патронів, того ж калібру, що й обріз, які були одночасно виявлені в тому ж приміщенні.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання та зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає можливість застосування до винної особи покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Прокурор в ході судового розгляду справи вважав справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого застосування покарання у виді позбавленням волі на строк три роки. Захисник в судових дебатах висловила думку, що обвинуваченому, зважаючи на його особу та визнання ним своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, слід призначити покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням із іспитовим строком один рік.

Обвинувачений ОСОБА_6 є: раніше не судимий відповідно до ст. 89 КК України, непрацевлаштований, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину; за місцем проживання характеризується з негативної сторони; за медичною допомогою до лікаря нарколога не звертався; з 2017 року перебуває на обліку у психіатра. Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 555-2025 від 16.12.2025 ОСОБА_6 в період вчинення злочину та на час проведення експертизи виявляв клінічні ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості (F60.3 МКХ-10), при цьому, у момент вчинення злочину у тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не знаходився, він здатний усвідомлювати свої дії і керувати ними, а застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру не потребує.

Крім того, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику ОСОБА_6 , згідно з якою обвинувачений має високий рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та дуже високий ризик небезпеки для суспільства. На думку органу пробації, виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним повторних кримінальних правопорушень не можуть бути досягнуті без здійснення цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції (а.п. 98-104).

Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_6 , відповідно до ст. 66 КК України, та які обтяжують його покарання, згідно зі ст. 67 КК України, суд не встановив.

Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, у виді позбавлення волі строком на три роки.

При цьому, правових підстав для застосування ст. 75 КК України суд не вбачає.

Суд не погоджується з висловленою в судових дебатах позицією захисника про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання, адже, і в ході допиту судом, і під час виступу із останнім словом, ОСОБА_6 послідовно заперечував свою вину, перекладаючи відповідальність на свою бабу – свідка ОСОБА_7 .

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 302/904/16-к, загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого та досудову доповідь, на думку суду, виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень без відбування покарання є не можливим.

Обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину та які б дали можливість застосовувати положення ст. 69 КК України, судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з залученням експерта, суд в порядку ст. 124 КПК України стягує з обвинуваченого.

Підстав для зміни обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи призначене йому покарання, особу обвинуваченого та наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення, до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_6 у строк покарання період попереднього ув`язнення з 10.11.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 залишити попередній - тримання під вартою, але не довше ніж на два місяці з дня ухвалення вироку, тобто до 26.04.2026.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати, пов`язані із залученням експерта у кримінальному провадженні, в розмірі 3565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Речовий доказ після набрання вироком законної сили, а саме: обріз гладкоствольної мисливської рушниці – знищити.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1