Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №161/325/26 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/325/26

Провадження № 3/161/727/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., за участі: захисника – адвоката Мацея А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Омельне Ківерцівського району Волинської області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, розлученої, має на утриманні неповнолітню дитину, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувалася, працюючої слюсарем-складальником ТОВ «Технопарк Рекс», яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И Л А:

06.01.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 428812 від 30.12.2025 року, ОСОБА_1 30.12.2025 року близько 19.00, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме: виражалася нецензурними словами, принижувала, чим завдала шкоди його психологічному здоров`ю. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому правопорушенні не визнала, суду пояснила, що до квітня 2025 року вона та ОСОБА_2 проживали за однією адресою – в АДРЕСА_1 . З квітня 2025 року потерпілий проживає окремо – в м. Луцьку. Між ними склалися неприязні танапружені стосунки, оскільки між ними триває спір щодо поділу будинку, справа перебуває в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області. 30.12.2025 року приблизно о 19.00 ОСОБА_2 приїхав до будинку, сказав, що вона не буде проживати в будинку, почав виганяти з будинку їх спільну доньку. У зв`язку з цим вона викликала поліцію. Коли працівники поліції приїхали на виклик, то склали протокол про адміністративне правопорушення і на неї, і на ОСОБА_2 . Вона потерпілого не ображала та не принижувала.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Мацей А.М. просив провадження у справі закрити на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правоопрушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідне письмове клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Мацея А.М. знаходиться у матеріалах справи (а.с. 34-38).

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні 17.02.2026 року пояснив, що 30.12.2025 року він приїхав до будинку, привіз принтер, щоб залити його на зберігання. Побачивши це, ОСОБА_1 почала кричати, ображати його нецензурними словами, принижувала його. Всі ці дії відбувалися в присутності дітей. Також ОСОБА_1 погрожувала йому фізичною розправою через третіх осіб. Потім ОСОБА_1 викликала поліцію, яка склала протоколи за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, як на неї, так і на нього. Внаслідок таких неправомірних дій ОСОБА_1 , стан його здоров`я погіршився, він змушений був звернутися за медичною допомогою.

Представник потерпілого – адвокат Курбай Л.М. в судовому засіданні 17.02.2026 року пояснила, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю підтверджується наявними у справі доказами, у зв`язку з чим просила її притягнути до адміністративної відповідальності.

В судове засідання 25.02.2026 року потерпілий та його представник не з`явилися, представник потерпілого – адвокат Курбай Л.М. подала суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_2 перебуває на лікуванні. Також адвокат Курбай Л.М. зазначила, що вона також не має можливості з`явитися в судове засідання, оскільки її довіритель ОСОБА_2 заперечує щодо представництва його інтересів за його відсутності.

Передбачених законом підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає, вважає можливим розглянути справу в судовому засіданні 25.02.2026 року за відсутності потерпілого та його представника, оскільки явка потерпілого в судове засідання за даною категорією справ не є обв`язкою, пояснення потерпілого були заслухані в судовому засіданні 17.02.2026 року, також судом були вирішені всі клопотання, заявлені стороною потерпілого.

Крім того, суд вважає, що представник потерпілого – адвокат Курбай П.М. не з`явилася в судове засідання без поважних причин.

Заслухавши пояснення особи, щодо якої ставиться питання про притягнення до адміністративної відповідальності, потерпілого, його представника, дослідивши письмові та електронні докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.

Домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Із наведеного слідує, що обов`язковою ознакою психологічного насильства є дії кривдника, наслідком яких стали побоювання постраждалої особи за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, які спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди її психічному здоров`ю.

Крім того, домашнє насильство вчиняється шляхом такого порушення прав та свобод іншого члена сім`ї, яке призводить або може призвести до заподіяння шкоди, зокрема, психічному здоров`ю потерпілого, при якому має місце перевага сил того хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, яка страждає від цих дій.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що конфлікт, який виник 30.12.2025 року близько 19.00 за адресою: АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , мав ознаки домашнього насильства.

Зокрема, судом в ході розгляду справи не отримано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила такі дії, якими потерпілому ОСОБА_2 булозавдано емоційну невпевненість, завдано шкоди його психічному здоров`ю, чи у нього виникли побоювання за свою безпеку.

На переконання суду, події, які мали місце 30.12.2025 року близько 19.00 за адресою: АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , є побутовим конфліктом через наявність у сторін стійких довготривалих неприязних відносин.

На переконання суду, про факт існування між ОСОБА_2 та ОСОБА_2 довготривалих неприязних відносин свідчать судові спори (поділ спільного майна подружжя, стягнення аліментів), з приводу однієї з яких – спору про поділ будинку, й виник даний конфлікт.

Долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та надані учасниками справи в ході розгляду справи докази не спростовують зазначених вище висновків суду.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти росії», суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ч. 3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що органом, яким було складено протоколи про адміністративні правопорушення та стороною потерпілого, не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів того, що 30.12.2025 року ОСОБА_1 вчинила протиправні дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, у відповідності до ст. 62 Конституції України, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючисьст. 173-2, п. 7 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 280, 283-284 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в зв`язку із відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська