Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №158/3342/25 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/3342/25

Провадження № 2/0158/91/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Костюкевича О.К.,

за участю секретаря судового засідання Хмілевської І.О.,

представника позивача – Синиченко Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В

Позивач ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 3855731, за умовами якого останній отримав кредитні кошти, які зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Зазначає, що 28.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 28-12/2021-72, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 3855731 від 10.09.2021 року.

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору №10-03/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором № 3855731 від 10.09.2021 року.

Також, 11.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір № 103852416, за умовами якого останній отримав кредитні кошти, які зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Зазначає, що 29.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 29-12/2021-45, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 103852416 від 11.09.2021 року.

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору №10-03/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором № 103852416 від 11.09.2021 року.

Крім того, 01.09.2021 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 699597, за умовами якого останній отримав кредитні кошти, які зобов`язувався повернути та сплатити відсотки за користування ними.

Зазначає, що 25.01.2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 25/01/2022/1, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 699597.

В подальшому, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору №10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «Коллект центр» право грошової вимоги до боржників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 699597 від 01.09.2021 року.

Стверджує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання за вказаними кредитними договорам не виконав, тому позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитними договорами № 3855731 від 10.09.2021 року, № 103852416 від 11.09.2021 року та № 699597 від 01.09.2021 року в загальній сумі 238073,86 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.11.2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільний справі та призначено підготовче засідання.

18.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Восковського Ю.О. до суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого заявлені позовні вимоги не визнає. Посилаючись на те, що позивачем не надано до суду жодних належних та допустимих доказів укладення кредитних договорів, ознайомлення відповідача ОСОБА_1 з їх умовами, просить в задоволенні позову відмовити. Крім того зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем не відповідає критерію реальності та розумності таких витрат.

21.11.2025 року представником позивача ТОВ «Коллект Центр» - адвокатом Ткаченко М.М. до суду подано відповідь на відзив, згідно якої вважає заявлені позивні вимоги обґрунтованими та такими, які підлягають до задоволення, оскільки матеріалами справи підтверджується факт укладення кредитних договорів між фінансовими установами та відповідачем ОСОБА_1 та отримання останнім кредитних коштів. Разом з цим вважає обґрунтованим розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 03.02.2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено судове засідання.

Представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Синиченко Д.В. заявлені позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Восковський Ю.О., в судове засідання не з`явились До суду подано заяву про розгляд справи у їх відсутності. Щодо задоволення заявлених позовних вимог заперечують та посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, в задоволенні позову просять відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.2021 року між ТОВ «ФК «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 699597 на суму 4000 грн. строком на 30 (тридцять) днів та процентною ставкою 2.00 % від суми позики за кожен день.

Згідно п. 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

Довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» № КД-000053187/ТНПП від 19.09.2025 року підтверджується зарахування коштів позики на рахунок відповідача ОСОБА_1 в сумі 4000 грн.

25.01.2022 між ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 25/01/2022/1, за умовами якого ТОВ "1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів" відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за Договором позики № 699597 від 01.09.2021 року.

10.01.2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення права вимоги №10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права грошової вимоги до боржників за договорами позики, у тому числі за договором позики № 699597 від 01.09.2021 року.

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 699597 від 01.09.2021 року станом на 25.01.2022 року складає 13600 грн., з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9600 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики № 699597 від 01.09.2021 року станом на 10.01.2023 року складає 13673,86 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9600 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 64 грн - інфляційні збитки; 9,86 грн - нараховані 3% річних.

Із долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 699597 від 01.09.2021 року станом на 17.10.2025 року становить 13673,86 грн, з яких: 4000 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9600 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 64 грн - інфляційні збитки; 9,86 грн - нараховані 3% річних.

Також 10.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3855731, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 20000 грн., на строк 30 днів, які зобов`язувався повернути до 10.10.2021 року та сплатити відсотки за користування ними в розмірі 5% за кожен день користування.

Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 20000 грн., згідно договору № 3855731 від 10.09.2021 року, підтверджується квитанцією № 1760114888 від 10.09.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року, загальна суму заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 59100 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 39100 грн. заборгованість по процентам.

28.12.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 28-12/2021-72 від 28.12.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 59100 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 39100 грн. заборгованість по процентам.

Із розрахунку заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 рік вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 117100 грн., з яких 20000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 39100 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 58000 грн. - нараховані відсотки за період з 28.12.2021 року - 23.02.2022 року.

10.01.2023 року на підставі договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», позивач набув права майнової вимоги за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року.

Із долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року станом на 17.10.2025 року становить 117100 грн., з яких 20000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 39100 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 58000 грн. - нараховані відсотки за період з 28.12.2021 року - 23.02.2022 року.

Крім того, 11.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103852416, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 20000 грн., на строк 30 днів, які зобов`язувалась повернути до 11.10.2021 року та сплатити відсотки за користування ними в розмірі 5% за кожен день користування.

Факт перерахування кредитних коштів на картковий рахунок ОСОБА_1 в розмірі 20000 грн., згідно договору № 103852416 від 11.09.2021 року, підтверджується квитанцією № 1760544500 від 11.09.2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року, загальна суму заборгованості ОСОБА_1 за вищевказаним договором становить 50300 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30300 грн. заборгованість по процентам.

29.12.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 29-12/2021-45, у відповідності до умов якого до останнього, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 29-12/2021-45 від 29.12.2021 року, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року до відповідача в сумі 50300 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30300 грн. - заборгованість по процентам.

Із розрахунку заборгованості перед ТОВ «Вердикт Капітал», станом на 10.01.2023 рік вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року становить 107300 грн., з яких 20000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 30300 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 57000 грн. - нараховані відсотки за період з 29.12.2021 року - 23.02.2022 року.

10.01.2023 року на підставі договору відступлення прав вимоги № 10-01/2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», позивач набув права майнової вимоги за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року.

Із долученого до матеріалів справи розрахунку слідує, що розмір заборгованості позичальника за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року станом на 17.10.2025 року становить 107300 грн., з яких 20000 грн. - сума заборгованості за кредитом, 30300 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 57000 грн. - нараховані відсотки за період з 29.12.2021 року - 23.02.2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 2-127/11 (постанова від 01.02.2018 року) за змістом наведених положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Доказами, наданими позивачем, підтверджується, що до позивача перейшли права вимоги за спірними кредитними договорами і він вправі пред`являти відповідні вимоги про стягнення коштів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 зазначено, що в статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, обов`язок щодо повернення коштів за кредитним договором має абсолютний характер і його невиконання можливо виключно у визначених законом випадках.

Отже, зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи презумпцію правомірності укладених кредитних договорів такі договори у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ними прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі, яка розглядається, кредитні договори № 3855731 від 10.09.2021 року, № 103852416 від 11.09.2021 року та № 699597 від 01.09.2021 року укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення спірних кредитних договорів в електронному виді та накладення на них будь якого іншого підпису.

Крім того, за змістом ч. 1 ст. 1047, ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Проте, відповідач не надав жодного підтвердження факту неотримання грошових коштів за спірними кредитними договорами.

Доказів виконання умов кредитних договорів та повернення коштів відповідач не надав, що в загальному, свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, суд не погоджується з нарахованим розміром заборгованості за кредитними договорами № 3855731 від 10.09.2021 року, № 103852416 від 11.09.2021 року та № 699597 від 01.09.2021 року, а тому така підлягає перерахунку.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

На основі аналізу цих правових норм Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Як уже зазначалось вище, за кредитним договором № 699597 від 01.09.2021 року відповідач отримав кредит у розмірі 4000 грн., на строк 30 (тридцять) днів, із сплатою за користування кредитом 2,00% в день. Отже, за цим кредитним договором відповідач зобов`язаний сплати відсотки у розмірі 2400 грн.

Крім того, як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитними договорами № 3855731 від 10.09.2021 року, № 103852416 від 11.09.2021 року, нарахування процентів за користування кредитом відбулося поза межами строку кредитування за стандартною ставкою (5 % в день), що суперечить як умовам договору, так і нормам матеріального права.

Розрахунок нарахованих відсотків на день відступлення прав вимоги включає в себе також «нараховані відсотки зг.кр.дог.» за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року у розмірі 58000 грн. та за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року у розмірі 57000 грн. (на час відступлення прав вимоги за цим кредитним договором 10.01.2023), однак позивач не обґрунтував правові підстави нарахування такої суми, а тому їх стягнення до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, яке виникло між сторонами, є грошовим. Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем умов кредитного договору. Інших підстав, що б свідчили про припинення між сторонами грошового зобов`язання, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позов підлягає до часткового задоволення, зокрема з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» слід стягнути заборгованість: за договором позики № 699597 від 01.09.2021 року в розмірі 6473,86 грн., з яких 4000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2400 грн. заборгованості по відсотках, 64 грн - інфляційні збитки та 9,86 грн - нараховані 3% річних; за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року в розмірі 59100 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 39100 грн. заборгованість по процентам та за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року в розмірі 50300 грн., з яких 20000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 30300 грн. - заборгованість по процентам, а всього на загальну суму 115873,86 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення (115873,86 грн. х 100 : 238073,86 грн. = 48,67%), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 1390,45 грн. (2856,89 грн. х 48,67 : 100) слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На виконання вимог ч. 3 ст. 137 ЦПК України позивачем до позову додано: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між АО «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект Центр»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку про надання юридичної допомоги № 2271 від 01.09.2025 року, згідно з якою вартість з надання усної консультації з вивчення документів - 4000 грн. (2 години вартістю по 2000 грн.), підготовка пропозицій - 6000 грн. (3 години вартістю по 2000 грн.), вартість складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 15000 грн. (5 годин по 3000 грн.); витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30.09.2025 року, згідно з яким загальна вартість наданих послуг складає 25000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн. є неспівмірною із складністю справи та виконаними роботами.

Зокрема, суд звертає увагу на те, що представником позивача завищені години, які об`єктивно необхідні для вчинення певного виду правової допомоги як надання усної консультації, так і складання позовної заяви про стягнення боргу.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Відтак, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 грн. понесених витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 265, 274-279 ЦПК України, суд-

У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором № 3855731 від 10.09.2021 року в розмірі 59100 грн.; за кредитним договором № 103852416 від 11.09.2021 року в розмірі 50300 грн. та за договором позики № 699597 від 01.09.2021 року в розмірі 6473,86 грн, а всього на загальну суму 115873 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят три) 86 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 1390 (одна тисяча триста дев`яносто) грн. 45 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926).

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Представник відповідача – Восковський Юрій Олегович, адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 26.02.2026 року.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич