Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №156/1375/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1375/25

Провадження № 1-кп/156/43/26

ВИРОК

Іменем України

26 лютого 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого – ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 (в режимі відеокнференції),

захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Завидів Іваничівського району Волинської області, громадянина України, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, з професійно-технічною освітою, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , несудимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 27 жовтня 2025 року близько 11 год. 06 хв. у селі Завидів Володимирського району Волинської області керував автомобілем марки «Fiat» моделі «Scudo», р.н.з. НОМЕР_1 , та був зупинений працівниками наряду СРПП СПД №2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області «Проект-11» у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували на добовому чергуванні СПД №2 (сел.Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області, на яке заступили 27 жовтня 2025 року, за порушення вимог ч. 5 ст. 121 КУпАП.

В подальшому, працівники поліції висловили вимогу пред`явити документи, які надають право керування транспортним засобом та запідозривши ОСОБА_4 у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак останній відмовився.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи на місці водія у автомобілі марки «Fiat» моделі «Scudo», р.н.з. НОМЕР_1 , а в подальшому на задньому сидінні службового автомобіля марки «Renault» моделі «Duster», р.н.з. НОМЕР_2 , розташованих по вулиці Підлісній у селі Завидів Володимирського району Волинської області, усвідомлюючи, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив правила користування засобами пасивної безпеки та щодо нього буде складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, за порушення правил користування ременями безпеки, а також протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник Національної поліції, який перебуває в однострої поліцейського із відповідними знаками розрізнення, з метою схилити поліцейського до не складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, неодноразово, у тому числі приблизно об 11 год. 07 хв. 07 сек., 11 год. 08 хв. 28 сек., 11 год. 08 хв. 37 сек., 11 год. 11 хв. 07 сек., 11 год. 11 хв. 58 сек., 11 год. 12 хв. 43 сек., висловлював поліцейському СРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та старшому інспектору СРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 пропозиції надання неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, без конкретизації суми неправомірної вигоди, на які отримав відмову та був попереджений про кримінальну відповідальність за пропозицію або надання неправомірної вигоди службовій особі, передбачену ст. 369 КК України.

Однак, ОСОБА_4 , не бажаючи припинити свої злочинні дії, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на надання службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в його інтересах дій з використанням службового становища, 27 жовтня 2025 року приблизно об 11 год. 18 хв. 33 сек., поклав між передніми сидіннями у службовому автомобілі марки «Renault» моделі «Duster», р.н.з. НОМЕР_2 , грошові кошти у сумі 200 (двісті) доларів США двома купюрами по 100 (сто) серії QC15965398А та МК14312119А, як неправомірну вигоду за невжиття поліцейською СРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 та старшим інспектором СРПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 заходів щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, тим самим надавши даним працівникам поліції неправомірну вигоду.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у пропозиції надання та наданні службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує та надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у висунутому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся, просив призначити покарання у виді штрафу.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 зазначила, що її підзахисний у разі призначення йому штрафу у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України має змогу сплатити одноразово, хоч офіційно не працює. Крім того, її підзахисний періодично допомогає фінансово Збройним силам України.

Прокурор у судовому засіданні просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і вирішити питання про долю речових доказів у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичних обставин справи, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та судовий розгляд було проведено із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують його особу.

Оцінюючи докази зібрані та безпосередньо досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у пропозиції та наданні службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 369 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обвинувачений судимості не має, кримінальне правопорушення вчинив вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання.

Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, його необхідно призначити у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 31.10.2025 накладено арешт на тимчасово вилучене майно, грошові кошти в сумі 200 доларів США (дві купюри номіналом по 100 доларів США кожна), з серійними номерами QC15965398A та MK14312119A.

Суд дійшов висновку про необхідність скасування арешту з вищезазначеного майна, оскільки на даний час обставини, які були підставою накладення арешту на вказане майно, відсутні.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень п.2 ч. 1 ст. 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне долю речових доказів у виді грошових коштів у сумі 200 доларів США (дві купюри номіналом по 100 доларів США кожна), з серійними номерами QC15965398A та MK14312119A, які зберігаються у Департаменті регіональної каси перерахунку у м. Луцьк, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України, застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Долю інших речових доказів вирішити у порядку ст. 100 КПК України, а саме: компакт диск з відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських, виданий начальником СРПП ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області, залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження.

Потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Майнова шкода кримінальним правопорушенням не заподіяна.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не звертався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 369-378 КПК України, –

у х в а л и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів (17 000 грн.).

Скасувати арешт, накладений ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 31.10.2025 на тимчасово вилучене майно – грошові кошти у сумі 200 доларів США (дві купюри номіналом по 100 доларів США кожна), з серійними номерами QC15965398A та MK14312119A.

Речові докази:

- грошові кошти у сумі грошові кошти у сумі 200 доларів США (дві купюри номіналом по 100 доларів США кожна), з серійними номерами QC15965398A та MK14312119A, які зберігаються у Департаменті регіональної каси перерахунку у м. Луцьк, на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України конфіскувати у власність держави;

- компакт диск з відеозаписами з нагрудних бодікамер поліцейських, виданий начальником СРПП ВП №1 (м.Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Іваничівський районний суд Волинської області, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1