Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №155/105/26 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/105/26

Провадження №2/155/293/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

УСТАНОВИВ:

Позивач, 26 січня 2026 року звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу.

Позов обґрунтовує, що вона перебуває в шлюбі з відповідачем, який 31 липня 2021 року зареєстрований Горохівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №69.

В даному шлюбі дітей у них немає.

Вказує, що відповідач їй зраджує і відмовляється розірвати шлюб добровільно. Вже декілька місяців він підтримує стосунки з іншою жінкою. Спочатку він відмовлявся, потім вибачався і обіцяв полишити її та бути вірним їй, однак, все повторювалось. Сам е через його обман та негідну поведінку справжнього чоловіка, вона була вимушена полишити дім в якому вони проживали разом однією сім`єю та переїхала до своїх батьків де і зараз мешкає. Минуло більше місяця, а відповідач не намагається її повернути, зміни поведінку, зберегти їхню сім`ю.

Зазначає, що наведена ситуація та відносини не дають їй можливості повноцінно відчувати щасливою. Проживання нарізно та його поведінка – зрадника, вбила почуття, ми фактично стали чужими людьми, що призвело до фактичного припинення між ними шлюбних і подружніх відносин, а тому вважаю, що подальше спільне їхнє життя як подружжя і збереження шлюбу є недоцільним. Спільне господарство ними не ведеться, вони не спілкуються.

На підставі викладеного, просить шлюб, укладений між нею та відповідачем розірвати та стягнути з відповідача на її користь судові витрати по справі.

Ухвалою судді від 27 січня 2026 року, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає, заперечував проти витрат на правову допомогу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 31 липня 2021 року Горохівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №69, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.5).

В подружжя від шлюбу дітей немає.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Як вбачається зі змісту ч.3 та ч.4 ст.56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя встановлено, що Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітніх дітей, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони подружніх стосунків не підтримують, у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння, примирення між ними неможливе. Наведене свідчить про формальний характер шлюбу сторін.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім`ї, та їх об`єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5,6 статті 137 ЦПК України, передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з правилами пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, заяв, запитів, клопотань, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем подано до суду наступні документи: копію договору про надання правничої допомоги від 15 січня 2026 року, акт наданих послуг за договором від 15 січня 2026 року про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 в якому зазначено загальна вартість послуг 6000,00 гривень, квитанцію до прибуткового касового ордера №3/26 від 22 січня 2026 року, в якій зазначено, що на підставі договору про надання правничої допомоги сплачено суму в розмірі 6000,00 гривень, копію ордеру серії АС №1170921 від 15 січня 2026 року.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

Відповідно до правової позиції Об`єднаної палати Верховного Суду у складу суддів Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №824/20/23 висловив правову позицію, що зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні.

Крім того, послуги надані адвокатським об`єднанням є типовими для позивача, оскільки стягнення заборгованості також є предметом діяльності позивача, відповідно не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позиції.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем документи відповідно до положень ст.12, 81 ЦПК України, є належними доказами сплати грошових коштів за надання професійної правничої допомоги адвоката у даній справі. Враховуючи наведені вище положення закону, якими встановлено, що витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги адвоката, несуть сторони, а також характер спірних правовідносин, ступінь складності справи, час витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, враховуючи, що відповідач заперечує проти витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу, суддя дійшов висновку, що розмір судових витрат, що складається з витрат на правничу допомогу, у сумі 2000,00 гривень є співмірними із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.

Крім того, у відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені нею по справі судові витрати в сумі користь позивача 1331,20 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 89, 141, 200, 206, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 111, 112 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 31 липня 2021 року Горохівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №69 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані з наданням правової допомоги в сумі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 (двадцять) копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Горохівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторонами по справі є:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 .

Дата складення повного тексту рішення 25 лютого 2026 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана