Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №154/3724/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3724/25

3/154/17/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м. Володимир

Суддя Володимирського міського суду Волинської області Каліщук А.А. розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла заступника начальника поліції з превентивної діяльності Володимирського РВП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 31.08.2025 близько 21:50 годин по вул. Центральній в с. Березовичі, Володимирського району, Волинської області передав ОСОБА_2 керування транспортним засобом марки «Hyundai Sonata » д.н.з. НОМЕР_1 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 г Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 , однак не знав, що вона вживала алкоголь. У неї не було ознак алкогольного сп`яніння. Просив провадження закрити, оскільки не знав, що ОСОБА_2 вживала алкоголь.

Захисник Татарин В.М. просила провадження у справі закрити, оскільки ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 , однак не знав, що вона перебуває в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_2 не повідомила його, що вживала алкоголь, а також у неї не було жодних видимих ознак алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_2 суду повідомила, що ввечері 31.08.2025 випила пиво після чого пішла до ОСОБА_1 та попросила дати їй автомобіль. ОСОБА_1 не повідомляла, що пила пиво, оскільки почувала себе добре, і у неї не було ознак алкогольного сп`яніння.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника, свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП виходячи з наступного.

Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за те, що він 31.08.2025 близько 21:50 годин по вул. Центральній в с. Березовичі, Володимирського району, Волинської області передав керування транспортним засобом марки «Hyundai Sonata » д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п. 2.9 г Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 2.9. г. Правил дорожнього руху водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах продеякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» вбачається, щовідповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст. 130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан.

Факт керування транспортним засобом ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння підтверджується постановою Володимирського міського суду Волинської області від 07.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винуватою у керуванні 31.08.2025 автомобілем марки «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння.

Із даної постанови встановлено, що вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_2 становить 0,32 проміле, що свідчить про незначний ступінь алкогольного сп`яніння.

Для настання відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП за передачу керування особі, що перебуває у стані сп`яніння, необхідною є наявність таких обставин: 1) особа, якій передано керування автомобілем, перебуває у стані сп`яніння, і це є явним, очевидним; 2) власнику автомобіля достовірно відомо, що він передає керування особі, яка перебуває у стані сп`яніння, однак незважаючи на цю обставину, відбувається передача керування транспортним засобом.

Однак у матеріалах цієї справи відсутні докази підтвердження того, що ОСОБА_1 було відомо, що на момент передачі права керування автомобілем, ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Вміст алкоголю у видихуваному повітрі ОСОБА_2 становив 0,32 проміле, що свідчить про незначний ступінь алкогольного сп`яніння та відсутність видимих ознак стану алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом поліцейського.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).

Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

На підставі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Положення ч. 2 ст. 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок, що ОСОБА_1 було відомо, що на момент передачі керування транспортним засобом, ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати такі докази.

Згідно з ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю за відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.7, ст.10, ч.4 ст. 164, ст.247, ст.278, ст.280, ст.283-285 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв”язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: А.А. К аліщук