Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №510/1615/25 — Ренійський районний суд Одеської області

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Провадження № 2/510/592/26

Справа № 510/1615/25

25 лютого 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.

за участю секретаря Фурсової А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

Представник позивача звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 03 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73741931, у відповідності до умов якого, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надало ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000 грн. строком на 30 днів, а останній, в свою чергу, погодився з умовами договору.

Однак, з причини невиконання умов договору у відповідача сформувалась загальна заборгованість у сумі 17291 грн.

14 червня 2021 року ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за договором факторингу № 14/06/21 укладеним з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та додаткових угод № 2, 7, 47, набуло право вимоги на виниклу заборгованість ОСОБА_1 за договором позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73741931 від 03 вересня 2024 року, у сумі 17291 грн.

Також, 05 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 04005-09/2024, у відповідності до умов якого ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 4000 грн., строком на 120 днів, а останній, в свою чергу, погодився з умовами договору.

05 вересня 2024 року на платіжну картку, зазначену ОСОБА_1 , перераховано 4000 грн. на виконання умов договору. Таким чином, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.

Однак, з причини невиконання умов договору у відповідача сформувалась загальна заборгованість у сумі 12356 грн.

24 грудня 2024 року ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ»» за договором факторингу № 24122024 укладеним з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ», набуло право вимоги на виниклу заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 04005-09/2024 від 05 вересня 2024 року, у розмірі 12355,60 грн.

13 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9962298, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало ОСОБА_1 7200 грн. ліміту кредитної лінії, строком на 360 календарних днів, а останній, в свою чергу, погодився з умовами договору.

З причини невиконання умов договору у відповідача сформувалась загальна заборгованість у сумі 13783,68 грн.

19 березня 2025 року ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» за договором факторингу № 19032025-МК/ЄАПБ набуло право вимоги на виниклу заборгованість ОСОБА_1 за договором кредитної лінії № 00-9962298 від 13 вересня 2024 року, у розмірі 13783,68 грн.

Посилаючись на викладене, представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача зазначену вище заборгованість, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення сповіщався належним чином, про причини неявки не повідомив. Правом на подання відзиву не скористався.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

03 вересня 2024 року відповідач та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», дійшли згоди про укладення договору позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73741931 (далі за текстом – Договір 1).

До укладення договору, відповідач ознайомився з його умовами, паспортом споживчого кредиту та таблицею обчислення загальної вартості кредиту (графіком платежів).

Аналогічні дії ОСОБА_1 здійснив 05 вересня 2024 року при укладенні договору про надання фінансового кредиту № 04005-09/2024 з ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» (далі за текстом – Договір 2) та 13 вересня 2024 року при укладенні договору кредитної лінії № 00-9962298 з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (далі за текстом – Договір 3).

Договори укладено в електронному вигляді, перетворені електронними засобами у візуальну форму та підписані шляхом накладення електронного підпису.

За Договором 2, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 05 вересня 2024 року надало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 4000 грн. (п. 1.1 Договору), строком на 120 днів (п. 1.2 Договору), з фіксованою денною процентною ставкою – 0,99%, штрафними санкціями визначеними п. 5.3 Договору, датою погашення кредиту 02 січня 2025 року.

Згідно довідки ТОВ «УПР» вих. № 3466_250423101115 від 23 квітня 2025 року, грошові кошти у розмірі 4000 грн. були зараховані на платіжну картку відповідача за № НОМЕР_1 .

Таким чином, ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем виконало у повному обсязі.

Однак, з причини невиконання умов договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12356 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту – 4000 грн., заборгованості за процентами та штрафами – 8356 грн.

За договором факторингу укладеними між позивачем та ТОВ «АВАНС КРЕДИТ» 24 грудня 2024 року № 24122024, ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» набуло право вимоги на виниклу заборгованість ОСОБА_1 за зазначеним вище договором на суму відображену в реєстрі боржників у розмірі 12355 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Натомість доказів сплати відповідачем зазначеної суми заборгованості у добровільному порядку як фактору так і первісному кредитору суду не надано.

Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, що визначено ч. 1 ст. 638 ЦК України.

Згідно зі ст. 634 ЦК України, договір приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (утому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем у порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надано жодних доказів на спростування вищенаведених обставин, зокрема сплату наявної заборгованості за договором, на що посилається представник позивача, як на підставу своїх вимог про стягнення заборгованості, надавши на підтвердження цих обставин належні, допустимі та достовірні докази, як і не надано заперечень вірності розрахунку вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором № 2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно Договорів № 1 та № 3 суд зазначає наступне.

За Договором 1, ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» 03 вересня 2024 року надало відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8000 грн. (п. 1.1 Договору), строком на 30 днів (п. 1.2 Договору), з фіксованою денною процентною ставкою – 0,27500 % (п. 2.3 Договору), комісією за надання позики 15,00% (1200 грн.), денною процентною ставкою 0,775%, процентами за понадстрокове користування позикою (іі частиною) за день 2,70%, пенею 2,7% за день, датою повернення позики – 03 жовтня 2024 року.

За Договором 3, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» 13 вересня 2024 року надало відповідачу ОСОБА_1 суму ліміту кредитної лінії у розмірі 7200 грн. (п. 1.2 Договору), строком на 360 календарних днів (п. 1.3 Договору), стандартною денною процентною ставкою 0,94% (п. 1.5.1 Договору), зниженою денною процентною ставкою 0,61% (п. 1.5.2 Договору), комісією 20,00% (п. 1.6 Договору), з визначеними штрафними санкціями передбаченими п.п. 6.4, 6.4.1 Договору, строком кредитування – 08 вересня 2025 року (п. 1.3 Договору).

Для розрахунку виниклої заборгованості за договорами, представник позивача посилалась на невиконання відповідачем умов договорів, порушення взятих на себе зобов`язань з повернення коштів. Натомість, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність виниклої заборгованості та її розмір, що передбачають первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Отже, факт отримання грошових коштів може бути доведено не лише договором, а й сукупністю інших доказів, зокрема: заявою про видачу готівки, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

В порушення зазначеного, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування коштів за зазначеними договорами.

Водночас, відповідно до пунктів 4,8, 5.5,5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254), у первинних документах, на підставі яких здійснюються записи в бухгалтерському обліку, мають зазначатися номери кореспондуючих рахунків за дебетом і кредитом, сума операції в грошовому виразі, дата виконання, підпис відповідального виконавця, підпис контролера (якщо операція підлягає додатковому контролю), підпис уповноваженої особи (якщо підставою для здійснення операції було відповідне розпорядження). Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій, призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно з пунктами 61, 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 (яке є чинним на час вирішення справи судом апеляційної інстанції), форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер клієнтського рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; сума вхідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); сума оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином, виписка за рахунком може бути належним доказом заборгованості позичальника за сумою кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відтак, з матеріалів справи не вбачається перерахування відповідачу грошових коштів за Договорами № 2 та № 3, а розрахунок заборгованості, на який посилається представник позивача, не є первинним документом, який підтверджує отримання коштів відповідачем, користування ними, а отже не є належним доказом існування боргу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

З огляду на вказане суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог представника позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики (з комісією за надання позики на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 73741931 від 03 вересня 2024 року та договором кредитної лінії № 00-9962298 від 13 вересня 2024 року, оскільки не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог в цій частині, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом приймається, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпції щодо фактів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача, під час пред`явлення позову до суду, було сплачено судовий збір у належному розмірі 3028 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору підлягає (3028 * (12355,60 – сума задоволених позовних вимог за договором / 47030,28 – заявлена сума позовних вимог = 0,26%)) = 787,28 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -

вирішив:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити ІВАN № НОМЕР_3 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 04005-09/2024 від 05 вересня 2024 року у розмірі 12 355 (дванадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) гривень 60 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» 787 (сімсот вісімдесят сім) гривень 28 копійок витрат зі сплати судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова