Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №704/1053/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/650/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №704/1053/25 Категорія: на ухвалу Москаленко І. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

судді секретар Василенко Л. І., Карпенко О. В. Любченко Т.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» – Іванченко Н. Ю. на ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.01.2026 (повний текст складено 07.01.2026, суддя в суді першої інстанції Москаленко І. В.) про здійснення повороту виконання судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області по справі № 704/1053/25 від 22.08.2025,

в с т а н о в и в :

у грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поворот виконання судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області по справі №704/1053/25 від 22.08.2025 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» на її користь безпідставно отриманих коштів в сумі 9776 грн 77 коп.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.01.2026 заяву задоволено.

Здійснено поворот виконання судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області по справі № 704/1053/25 від 22.08.2025 та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 9776 грн 77 коп, стягнені за вказаним судовим наказом.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції в частині стягнення коштів в сумі 1289,13 грн, які є коштами виконавчого провадження, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» Іванченко Н. Ю. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати у вказаній частині і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення коштів з Товариства на користь ОСОБА_2 а сумі 1289,13 грн, що стягнені за судовим наказом від 22.08.2025.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правовими підставами для стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є саме постанова виконавця, а не рішення суду. У зв`язку з чим поворот виконання судового наказу щодо стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є безпідставним, оскільки в судовому наказі, виданому Тальнівським районним судом Черкаської області у справі №704/1053/25 не було вирішено відповідне питання. Стягнуті в процесі виконання рішення суду витрати виконавчого провадження не є грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 22.08.2025 Тальнівським районним судом Черкаської області було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна» заборгованості за розподіл природного газу в сумі 12 427 грн 58 коп ( а.с. 19).

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.10.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Недоступом Д.М. було відкрито виконавче провадження № 79413404 з метою виконання судового наказу від 22.08.2025 ( а.с. 58)

Ухвалою судді Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.11.2025 по справі №704/1053/25 судовий наказ від 22.08.2025 скасовано.

В межах вищевказаного виконавчого провадження із ОСОБА_1 стягнуто 9 776 грн 77 коп за вказаним виконавчим провадженням, що підтверджується копією платіжної інструкції 253fePBNKI011ec5002 від 12.11.2025.

Згідно листа приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича у нього на виконанні перебував судовий наказ, виданий Тальнівським районним судом Черкаської області у справі № 704/1053/25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" заборгованості за спожитий газ в розмірі 12428,58 грн та судового збору в сумі 242,24 грн. Приватним виконавцем Недоступом Д.М., з боржника було стягнуто 9805,40 грн, які були розподілені наступним чином: основна винагорода приватного виконавця 848,76 грн; борг на користь стягувача 8487,64 грн; витрати виконавчого провадження 469,00 грн (а.с. 78).

Задовольняючи заяву про поворот виконання судового наказу, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Україна на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 9776,77 грн.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Він можливий лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2011 №3-рп/2011 поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Поворот виконання рішення суду як спосіб захисту майнових прав боржника (відповідача) передбачає повернення йому стягувачем (позивачем) лише тих грошових коштів, які були ним безпосередньо одержані за скасованим в подальшому рішенням суду.

Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

З аналізу положень Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (ч.2 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до конструкції ст.42 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження є коштами виконавчого провадження.

Положеннями ст. 444 ЦПК України передбачений поворот виконання саме рішення суду, тоді як винагорода виконавця, витрати виконавчого провадження та витрати за користування Автоматизованою системою виконавчого провадження не є сумами, присудженими до стягнення з відповідача за рішенням суду. А тому основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження, стягнуті на підставі положень Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні судового рішення, не можуть бути предметом розгляду заяви про поворот виконання судового рішення.

Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі № 296/7644/17 та від 20.10. 2021 у справі № 521/5241/18.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового наказу суд першої інстанції не врахував, що стягнуті у процесі виконання судового рішення мінімальні витрати виконавчого провадження та винагорода приватного виконавця не є коштами, які були стягнуті за судовим наказом, який скасовано, а тому вони не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Також, за змістом ч.2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

Таким чином, питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем винагороди приватного виконавця та мінімальних витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що стягнуті в процесі виконання рішення суду витрати виконавчого провадження не є грошовими коштами, які були стягнуті з боржника за рішенням суду, а є коштами виконавчого провадження, які не підлягають поверненню в порядку повороту виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни ухвали суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.01.2026 підлягає до зміни, шляхом зменшення стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2025 року по справі № 704/1053/25 з 9776,77 грн до 8487,64 грн, тобто на суму 1289,13 грн, що є витратами виконавчого провадження.

При цьому, необхідно розподілити судові витрати у справі, понесені при розгляді справи судом апеляційної інстанції між сторонами в порядку вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 07.01.2026 змінити.

Зменшити розмір стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на користь ОСОБА_1 в порядку повороту виконання судового наказу Тальнівського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2025 року по справі № 704/1053/25 з 9776,77 грн до 8487,64 грн.

В іншій частині ухвалу в даній справі - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 3328,00 грн в рахунок відшкодування сплаченого судового збору в суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повну постанову складено 25.02.2026.

Суддя-доповідач

Судді