Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №705/3988/20 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/631/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №705/3988/20 Категорія: 302090000 Єщенко О.І.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіВасиленко Л. І., Карпенко О. В.

секретар Любченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубова» - адвоката Прудивуса Миколи Анатолійовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2025 (суддя в суді першої інстанції Єщенко О. І.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубова» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовними вимогами до ТОВ «Дубова» про визнання недійсним договору оренди землі від 17.01.2013, укладеним між ОСОБА_2 та ТОВ «Дубова».

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач є власником земельної ділянки, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області.

Між ОСОБА_2 та ТОВ «Дубова» 07.09.2002 було укладено договір оренди на вищевказану земельну ділянку строком на 4 роки 11 місяців, в подальшому укладено договір оренди від 10.09.2007 терміном на 5 років. Жодних інших договорів оренди позивач ні з ким не укладав.

Після закінчення дії договору оренди позивач мав усну домовленість з ТОВ «Дубова» про те, що товариство без укладення договору оренди може користуватися земельною ділянкою до 2017 року, за що позивачем отримано наперед 15 000 грн.

В 2018 році ОСОБА_2 мав намір вести обробіток належної йому земельної ділянки одноосібно, однак виявив, що 17.01.2013 між ним та ТОВ «Дубова» укладено договір оренди землі строком на 49 років. На претензію, направлену до відповідача про фіктивність договору відповіді не отримав.

Оскільки договору оренди землі він не підписував, тому вважає, що договір оренди землі від 17.01.2013, укладений між ним та орендарем ТОВ «Дубова» є недійсним.

Згідно висновку Черкаського відділення КНДІСЕ МЮ за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 889/23-23 від 20.07.2023 підпис на договорі оренди землі від 17.01.2023 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Дубова» виконаний не ОСОБА_2 .

В жовтні 2023 року представником позивача подано до суду заяву про зміну позовних вимог, в якій сторона позивача виклала прохальну частину позовної заяви в редакції: витребувати з чужого незаконного володіння від ТОВ «Дубова» земельну ділянку площею 3,7025 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вільшанської сільської ради Уманського р-ну, Черкаської обл та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 16.05.2017 про реєстрацію договору оренди землі від 17.01.2013, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського р-ну, Черкаської обл Косолапом В. І.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2025 в зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 залучено до участі у справі правонаступника позивача – ОСОБА_1 в якості позивача.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2025 позовні вимоги задоволено.

Витребувано з чужого незаконного володіння від ТОВ «Дубова» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,7025 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124385600:02:000:1022 та скасовано відомості (запис) про державну реєстрацію щодо права оренди земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 17.01.2013, яке було зареєстровано державним реєстратором виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського р-ну Черкаської обл Косолапом В. І., номер запису 20493356.

Стягнуто з ТОВ «Дубова» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2 102 грн та витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи в розмірі у розмірі 9 559 грн 20 коп.

Рішення суду обґрунтовано відсутністю волевиявлення ОСОБА_2 на встановлення його цивільних прав та обов`язків щодо укладання договору оренди землі від 17.01.2013, яка перебувала в його власності, оскільки в судовому засіданні було доведено обставину, що ОСОБА_2 його не підписував. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про незаконне користування відповідачем спірною земельною ділянкою, що належала позивачу ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 на праві власності та вважав, що позовні вимоги про витребування з чужого незаконного володіння, а також скасування відомостей (запису) про державну реєстрацію права оренди є належним та ефективним способом захисту порушеного права власності.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Дубова» - адвокат Прудивус М. А. просить скасувати рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2025 як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що проведена у справі експертиза, яка врахована судом є недопустимим доказом у справі, оскільки проведена з порушенням порядку, встановленого законом. Вказано, що експертиза проведена за умов надання недостатньої кількості вільних зразків почерку, відсутності умовно-вільних зразків у справі та відсутності вільних зразків, тому експертиза не могла бути проведена об`єктивно.

Крім того, суд не надав належної оцінки факту отримання позивачем від ТОВ «Дубова» коштів в сумі 15 000 грн. Визначаючи в оскаржуваному рішенні договір землі від 17.01.2013 як неукладений та такий, що не підписувався позивачем, суд першої інстанції не врахував суперечливу поведінку позивача щодо отримання коштів, а тому вважається що договір виконаний обома сторонами і витребування земельної ділянки з підстав не підписання договору є неможливим.

У відзиві сторона позивача просить суд апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею 3,7025 га, кадастровий номер 7124385600:02:000:1022, з цільовим призначенням «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», яка знаходиться на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району. Зазначене підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ІІ-ЧР № 033567, виданим 06.06.2002 (а.с. 11 т. 1).

07.09.2002 між ОСОБА_2 як орендодавцем, та ТОВ «Дубова», як орендарем, було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 04 роки 11 місяців (а.с. 12 т. 1).

Також 10.09.2007 між ОСОБА_2 як орендодавцем, та ТОВ «Дубова», як орендарем, було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки строком на 5 років, що підтверджується листом Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.12.2018 (а. с. 13 т. 1).

Відповідно до договору оренди землі від 17.01.2013 ОСОБА_2 , як орендодавець, та ТОВ «Дубова», як орендар, уклали договір оренди земельної ділянки площею 3,7025 га строком на 49 років (а.с. 14-15 т. 1).

Згідно з висновком судової почеркознавчої експертизи № 889/23-23 від 20.07.2023 (а.с. 192-195 т. 1) підпис на договорі оренди землі від 17.01.2013, укладений ОСОБА_2 та ТОВ «Дубова» на земельну ділянку площею 3,7025 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Вільшанослобідської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124385600:02:000:1022, виконаний не ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському р-ні Черкаської обл Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (а.с. 25 т. 2).

Спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Пархоменко Н.М. № 59/01-16 від 06.02.2025 (а.с. 27 т. 2).

Звертаючись до суду з позовом, позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що договору оренди землі від 17.01.2013 з відповідачем не укладав, не підписував та його волевиявлення з приводу передачі вказаної земельної ділянки в оренду відповідачу не було.

Вирішуючи спір, суд визнав доведеними вимоги позивача та дійшов висновку про наявність підстав для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення заявлених позовних вимог в редакції заяви про зміну позовних вимог. При цьому, суд вважав, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є пред`явлення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння. Задоволення такого позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини у рішенні (далі ЄСПЛ) у справі «VOLOVIK v. UKRAINE» (№ 15123/03, § 45, від 06 грудня 2007 року) зауважив, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення (права), які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо.

Принцип розумності є апріорі властивим для приватного права і характерний як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, так і для тлумачення матеріальних приватноправових та процесуальних норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 519/2-5034/11).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17). Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.03.2023 у справі № 753/8671/21).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, серед яких: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача), а також обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу (див., зокрема постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Тлумачення цієї норми свідчить, що такий спосіб захисту застосовується тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2022 у справі № 233/4580/20). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

З приводу належного способу захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, апеляційний суд враховує усталену практику Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22) вказала, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Зокрема, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23) акцентовано увагу на тому, що: «такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім. Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача».

Такий висновок було підтверджено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02.06.2025 у справі № 144/1440/22 (провадження № 61-12561сво24), в якій вказано що «як Велика Палата Верховного Суду, так і Об`єднана палата послідовно дотримуються підходу, що належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. При цьому судове рішення про визнання відсутнім права оренди є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов`язання повернути земельну ділянку) за змістом п. 9 ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2025 у справі № 599/268/23 (провадження № 61-3769св24), від 24.07.2025 у справі № 136/2311/21 (провадження 61-2240св24), від 08.10.2025 у справі № 733/969/24 (провадження 61-7705св25).

Одночасно, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач, отримавши від відповідача кошти 15 000 грн, прийняв умови договору, а відтак договір виконаний сторонами, оскільки як вбачається з розрахунково-платіжної відомості (а.с. 44 т. 1) в ній міститься лише запис: орендна плата за земельний пай за листопад 2011 року. Колегія суддів звертає увагу, що вказана розрахунково-платіжна відомість не містить чітких відомостей про те, за яку саме земельну ділянку отримано кошти та за який період, що унеможливлює ідентифікацію виконання зобов`язань за конкретним договором. Згідно із загальними принципами цивільного права, належним доказом є документ, який дозволяє однозначно встановити факт виконання зобов`язання (наприклад підписаний сторонами акт приймання-передачі чи квитанція з чітким зазначенням реквізитів договору).

Висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи № 889/23-23 від 20.07.2023 встановлено, що підпис в договорі оренди землі від 17.01.2013, укладеній між ОСОБА_2 та ТОВ «Дубова» виконано не ОСОБА_2 . Даний доказ підтверджує обставину, що договір оренди між сторонами не укладався, а відтак у сторін і не виникли зобов`язання щодо виконання його умов.

Доводи апеляційної скарги про те, що проведена у справі експертиза, яка врахована судом є недопустимим доказом у справі, оскільки проведена з порушенням порядку, встановленого законом також відхиляються колегією суддів, оскільки статтею 110 ЦПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Скаржником не доведено належними та допустимими доказами, що наведений висновок експерта є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності.

Проведення експертизи відбулося із врахуванням нормативно-правових актів та методики експертних досліджень, перелік яких зазначений у висновку експерта (а.с. 183 т. 1). Із дослідницької частини висновку експерта (а.с. 185 т.1) вбачається, що результати проведеного дослідження достатні для висновку, приведеного в заключній частині. Експерт повідомлений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок та за ст. 385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

З висновку експерта вбачається, що на дослідження експерта надано експериментальні зразки підпису на 5 арк. та документи з вільними зразками підпису на 10 арк.

Науково-методичні рекомендації з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстровані у Міністерстві юстиції України від 03.11.1998 за № 705/3145 (в редакції Наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) в пункті 1.13 вказують, що достатність та якість наданих для проведення експертизи зразків почерку та підпису особи визначаються експертом у кожній конкретній ситуації. Критерієм достатності обсягу порівняльного матеріалу вважається надання такої його кількості, за якою можливо виявити індивідуальність, варіативність та стійкість ознак в досліджуваному об`єкті і зразках почерку (підпису) певного виконавця. В даному випадку експертом було проведено почеркознавчу експертизу із врахуванням наданих матеріалів та зразків підписів та зроблено відповідний висновок, тому підстав для визнання вищевказаного висновку експерта не об`єктивним колегія суддів не вбачає.

Позивач у справі, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив витребувати земельну ділянку з чужого незаконного володіння відповідача та скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право від 16.05.2017 за № 20493356 про реєстрацію договору оренди землі від 17.01.2013 зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Іванівської сільської ради Уманського р-ну Черкаської обл Косолапом В. І.

Позовних вимог про визнання відсутнім права оренди заявлено не було, у зв`язку з цим відсутні підстави для вирішення питання про кваліфікацію договору оренди як неукладеного.

Суд першої інстанції на вищевикладені в постанові апеляційного суду обставини належної уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди про визнання відсутнім права оренди. При цьому, судове рішення про визнання відсутнім права оренди і є підставою для скасування державної реєстрації припинення права оренди.

Отже оскільки судом першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що права позивача в даній справі є порушеними, з чим також погоджується колегія судді, разом з тим позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, відповідно, рішення суду першої інстанції є таким, що постановлене з порушенням вимог матеріального права та приходить до висновку про його скасування з ухваленням нової постанови про відмову в позові з вказаних підстав.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий судовий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови у задоволенні позову (що має місце у цій справі) на позивача.

Отже з позивача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дубова» підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 2 522 грн 40 коп.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 22.12.2025 – скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубова» про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння– відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дубова» судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 2 522 грн 40 коп.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 25.02.2026.

Суддя-доповідач

Судді