Рішення від 24 вересня 2025 р. у справі №760/22446/23 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22446/23 2/760/2121/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Воловіченко Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про розірвання договору довічного утримання,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила розірвати договір довічного утримання від 07 липня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 8-710, видавник: Перша київська державна нотаріальна контора, укладений між нею та ОСОБА_2 , та застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, визнавши за нею право власності на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 07 липня 2021 року між нею та відповідачем було укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за № 8-710.

Відповідно до умов зазначеного договору, нею було передано у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_2 , натомість, відповідач зобов`язалася надавати їй довічне матеріальне забезпечення.

У зазначеній квартирі вона мешкає разом зі своїм чоловіком - ОСОБА_3 .

Пунктом 7 вищевказаного договору визначено обов`язки набувача (відповідача) за цим договором. Зокрема, відповідач зобов`язується утримувати її з визначенням наступних видів догляду (опікування): забезпечення її харчуванням, одягом, лікуванням, доглядом, необхідною допомогою, в тому числі медичною, надання побутових послуг. Грошова оцінка такого матеріального забезпечення складає 2 400 грн щомісяця. У випадку інфляції така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом; забезпечення позивача безоплатним довічним проживанням у квартирі АДРЕСА_2 ; у разі смерті відчужувача (позивача) забезпечити організацію поховання та ритуальних послуг, а також виконувати всі інші обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), передбаченому статтею 749 ЦК України.

Разом з тим, з моменту початку дії договору і до моменту звернення до суду з цим позовом, відповідачем неналежно виконувались обов`язки за договором довічного утримання.

Так, відповідач всього кілька разів з моменту підписання договору довічного утримання відвідувала її особисто (менше 10 разів), з яких, лише декілька разів (менше 3 разів) робила прибирання квартири.

Також, не здійснювала належного матеріального забезпечення, у зв`язку з чим, вона вимушена була самостійно за власні кошти і кошти чоловіка купувати продукти харчування, ліки, оплачувати комунальні послуги тощо. Кошти, надані відповідачем за весь час дії договору, не покрили вищевказані витрати.

Крім того, у період початку повномасштабного вторгнення РФ на території України, та за період ведення бойових дій на території Київської області, вона звернулась до відповідача з проханням щодо необхідності забезпечення її та її чоловіка життєво необхідними ліками, оскільки через складну ситуацію в місті не могла їх самостійно придбати, однак відповідача залишила без відповіді дане прохання. Ліки були забезпечені сусідами по будинку.

У 20-х числах березня 2022 року на неодноразові її прохання чоловік відповідача придбав ліки для неї та її чоловіка за їхні кошти.

Окрім того, протягом майже усього часу, з моменту підписання договору, вона за допомогою свого чоловіка купляла собі ліки самостійно, шляхом їх замовлення через Інтернет та доставки кур`єром за її адресою проживання.

Витрати на ліки за 2021 рік становлять 6 246 грн, за 2022 рік - 10 869 грн, за 2023 рік - 6 052 грн.

Отже, середнє значення витрат на ліки не відповідає сумі утримання, погодженій у пункті 7 договору довічного утримання. Разом з тим, відповідачем не було компенсовано витрати на ліки й в межах погодженої суми утримання позивача - 2 400 грн щомісячно. На будь-які звернення щодо компенсації вищезазначених сум, прохань надати допомогу по витратах на ліки чи частково компенсувати їх вартість, відповідач не відповідала.

При цьому потреба у ліках є обґрунтованою, оскільки зважаючи на поважний вік, вона має хвороби та поганий стан здоров`я, а її чоловік є особою з інвалідністю 2-ої групи, про що відповідачеві було відомо.

Аналогічна ситуація склалася із забезпечення її продуктами харчування. Зокрема, майже протягом усього часу з моменту підписання договору довічного утримання, враховуючи стан здоров`я та обмеженість можливостей у пересуванні, вона за допомогою чоловіка самостійно замовляла собі продукти харчування через Інтернет, які доставлялися за місцем її проживання кур`єром.

Так, витрати на продукти харчування за 2021 рік становлять 20 620 грн, за 2022 рік - 42 818 грн, за 2023 рік - 23 544 грн.

Таким чином, навіть при забезпеченні її грошовим утриманням у розмірі 2 400 грн з боку відповідача, цих коштів не вистачило би для забезпечення нормального харчування. Водночас, відповідач не компенсувала її витрати на продукти харчування, навіть у межах суми утримання, визначеної договором.

При цьому, за весь час дії договору довічного утримання, відповідач приносила їй продукти харчування лише періодично, якість яких була максимально низькою, про що вона повідомляла відповідача усно та письмово.

Також, відповідачем не здійснювалася і не надавалася допомога при оплаті комунальних послуг за квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з викладеним, вона за допомогою свого чоловіка самостійно здійснювала оплату таких послуг за власні кошти та кошти її чоловіка.

Згідно з платіжними квитанціями середня вартість комунальних послуг у 2021 році становила 2 362,21 грн, у 2022 році - 2 399,99 грн, у 2023 році - 874,17 грн.

Позивач зауважила, що несплата за комунальні послуги мала б несприятливі наслідки для неї, оскільки за таких умов, надання комунальних послуг може бути обмеженим або припиненим суб`єктом їх надання, що створило б ризики для неї та її чоловіка залишитися без опалення, водо- та газопостачання у зимовий період, що мало б негативний вплив на їхній стан здоров`я та унеможливило б проживання у квартирі.

Крім того, згідно з умовами договору грошова оцінка матеріального забезпечення у розмірі 2 400 грн, у випадку інфляції, підлягає індексації у порядку, встановленому законом. Проте, відповідачем не сплачувалась щорічна індексація, нарахована на грошове утримання.

Враховуючи вищевикладені обставини неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором довічного утримання, у неї виникли обґрунтовані підстави для розірвання договору довічного утримання з відповідачем на підставі пункту 10 договору, яким визначено, що цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку невиконання його умов і відмови від добровільного розірвання однієї із сторін - у судовому порядку.

Позивач вказує, що 14 серпня 2023 року направила засобами поштового зв`язку, цінним листом з описом вкладення, відповідачу пропозицію щодо розірвання договору довічного утримання від 07 липня 2021 року, в якій вона зазначила, що вважає за необхідне розірвати договір з причин неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, а також запропонувала надати згоду на розірвання договору та розірвати його у нотаріальному порядку та компенсувати фактичні витрати, здійснені відповідачем, які вона понесла на її утримання, за умови їх документального підтвердження.

15 серпня 2023 року зазначений лист було вручено відповідачеві, у ньому було запропоновано надати відповідь протягом 10 днів, проте, на момент подання позовної заяви (більше ніж через місяць) будь-якої відповіді не надійшло.

Натомість, 24 серпня 2023 року на відділення Нової пошти, за адресою її місця проживання, було направлено подарунок - продуктовий набір. Цього ж дня відповідач подзвонила їй по телефону щоб поцікавитись про стан її справ та чи не потребує вона чогось. У відповідь вона зазначила, що вона не приймає цих подарунків, оскільки раніше висловила намір розірвати договір, а такі дії відповідача сприймає як спробу створити відповідачем видимість піклування з її боку. При цьому, у телефонній розмові, відповідачем не було висловлено будь-якої позиції щодо розірвання договору.

Позивач зауважила, що відповідач намагалася виконувати договір довічного утримання протягом 3-х місяців після укладення договору, що створило у неї враження, що відповідачем будуть виконуватися зобов`язання належним чином, проте, у подальшому, зобов`язання щодо утримання позивача не виконувалися у відповідності до умов договору.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач не виконує своїх зобов`язань за указаним договором, позивач звернулася до суду з указаним позовом.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2023 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 06 жовтня 2023 року вказану позовну заяву залишено без руху.

На виконання зазначеної ухвали 15 січня 2024 року позивачем надано до суду заяву про зменшення позовних вимог.

Зі змісту зазначеної заяви вбачається, що позивач замість вимоги про визнання за нею права власності на нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_1 , просить застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, шляхом повернення у її власність вищевказаної квартири.

19 січня 2024 року ухвалою суду, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

03 червня 2024 року до суду надійшов відзив, в якому сторона відповідача заперечувала проти задоволення позову, зазначивши, що обставини наведені позивачем не відповідають дійсності, а визначені нею нібито не виконані обов`язки не входять до чітко визначених обов`язків за договором.

Щодо твердження позивача про неналежне матеріальне забезпечення, то вона діяла в межах обов`язків за договором, що підтверджується квитанціями про оплату комунальних послуг.

Крім того, позивач прямо вказує, що немає жодних документальних підтверджень про роз`яснення домовленостей, визначених пунктом 7 договору. При цьому, пунктом 18 договору встановлено, що всі зміни до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, укладеного нотаріально. Таким чином, така форма розширення умов договору як його роз`яснення, у тому числі усне, не передбачена.

Сторона відповідача наголошує, що при оформленні договору у нотаріуса вона просила вказати в ньому все необхідне для утримання (прибирання, купівля ліків тощо), однак позивач заперечувала проти уточнення умов договору і зазначила, що домовиться про все з нею і без прописування таких умов у договорі.

До моменту підписання договору довічного утримання і після цього, вона відвідувала позивача через день, деколи й кожен день. Відвідування здійснювались не тільки нею особисто, а і її сином, чоловіком з молодшими дітьми, які вважали позивача та її чоловіка своїми дідом та бабою.

Відповідач дзвонила позивачу кожного дня. За 2 роки неодноразово мила вікна, а прибирання квартири здійснювалось з її ініціативи та з дозволу позивача. При цьому, вона часто пропонувала прибирання, проте позивач відмовлялась та просила перенести відвідування, не дивлячись на її наполягання.

Після укладення договору, вона купувала продукти харчування для позивача, що не купили через службу доставки, а саме: хліб, філе куряче, філе індички, риба (м`ясо та рибу купувала на столичному ринку міста Києва), яйця, сметана 15%, творог обезжирений або 5%, ряжанку, йогурт карпатський, масло, твердий сир (тільки сметанковий), авокадо, вівсяну крупу (не пластівці), гречану крупу, крупу булґур, хлібці-удальці (тільки зелена упаковка), овочі за сезоном, ківі, яблука (тільки симиренка), топінамбур, зелень та інші продукти за потреби. Загальна сума закупок становила 4 000 грн.

Крім того, на початку знайомства з позивачем вона неодноразово пропонувала готувати їжу, однак ОСОБА_1 відмовлялася від таких послуг. Також, вона пропонувала зберігати продукти харчування позивача у себе в морозильній камері, а щоб полегшити приготування їжі, приносила заморожені котлети, які готувала за погодженим з позивачем рецептом (замість білого хліба клала вівсяну крупу та капусту. Робила заморожені сирники (тільки з борошна 1 сорту), солила капусту, тушковану капусту, на свята - холодець (тільки з індички за бажанням позивача). При цьому, витрати на вищевказані приготування не враховувала в загальну суму опікування за договором.

Окрім того, після початку повномасштабного вторгнення, вона просила чоловіка допомогти їй в опікуванні над позивачем, оскільки побоювалася повітряних тривог. Так, вона разом із своїм чоловіком і його товаришем їздили на машині та ходили пішки по аптеках і магазинах для купівлі необхідних продуктів і ліків, стоячи в чергах по 3-4 години неодноразово. Були моменти, коли ліки закінчувались або не було потрібних ліків, тоді дзвонили лікарю, яка корегувала препарати. Її Чоловік та син приносили через день позивачу воду та хліб, який вона пекла самостійно, оскільки позивач не купує білий хліб, тільки темний.

Після відмови позивача від її послуг, вона замовляла для позивача продукти через службу доставки. Перший раз позивач зраділа, а потім повернула придбані продукти харчування.

Щодо витрат на комунальні послуги, то з червня 2023 року по теперішній час вона їх сплачує постійно. Вона не має доступу до лічильників, тому оплачує приблизну вартість, що підтверджується виписками з банку.

Неодноразово у квартирі позивача забивалася каналізація, у зв`язку з чим, вона викликала бригаду сантехніків, а її чоловік та син, на її прохання, допомагали відводити воду з квартири.

Також, вона розуміла потребу позивача у спілкуванні, тому постійно телефонувала їй та цікавилась її справами, станом здоров`ям.

Відповідач зазначає, що 01 серпня 2023 року привітала позивача у вайбері з днем народження, однак остання видалила повідомлення, а 24 серпня 2023 року зателефонувала та накричала, сказала більше нічого не надсилати.

Поведінка позивача часто була образливою для неї, проте, вона не звертала уваги на це, сподіваючись, що вона викликана її віком та поганим станом здоров`я. Зокрема, у період коронавірусу, вона передавала продукти харчування та воду тільки через поріг, оскільки позивач не пускала її до квартири.

Відповідач не заперечує, що сусіди за власною ініціативою допомагали позивачу.

Разом з тим, позивач та її чоловік неодноразово були вдома у неї, спілкувалися з її рідними. Вона завжди радісно їх зустрічала, за власні кошти викликала таксі або з чоловіком брала автомобіль у сусіда та привозили і відвозили їх додому.

Крім того, значна частина обґрунтування позовних вимог позивача складається з тверджень щодо забезпечення доглядом її чоловіка - ОСОБА_3 , який не є стороною договору та на якого не розповсюджуються її обов`язки як опікуна.

Так, значна частина доданих до позову документів взагалі не відносяться до договірних відносин між позивачем та нею або не містять даних про належність витрат, які намагається довести позивач.

Зокрема, скріншоти з особистого кабінету не доводять ні факту його зв`язку із закупівлею ліків, ні його належність позивачу. В роздруківках з особистого кабінету лише стоять номери якихось замовлень, зміст яких невідомий. Аналогічна ситуація щодо закупівлі продуктів харчування в торговельній мережі «Ашан».

Частина квитанцій щодо сплати комунальних послуг містять прізвище чоловіка позивача - ОСОБА_3 , який не має відношення до договору, а інша частина - невизначене прізвище відправника (платника).

Таким чином, в додатках до позову відсутні будь-які платіжні документи, оплачені особисто позивачем. Фактично, вони місять інформацію про витрати ОСОБА_3 без визначення їх цільового призначення або зв`язку із задоволенням потреб саме позивача у харчуванні, ліках, медичному догляді, сплаті комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, позов не містить належних доказів невиконання нею зобов`язань за договором довічного утримання, тому просила відмовити у задоволенні позову.

04 червня 2024 року, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче проваджене та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також зазначила, що відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують виконання нею належним чином зобов`язань за договором довічного утримання. Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що могли б свідчити про понесені відповідачем витрати (чеки, квитанції, товарні накладні та виписки з рахунків банку).

Крім того, після направлення пропозиції розірвати договір довічного утримання у червні 2023 року, тобто вже більше 2 років, відповідачем взагалі не здійснювався догляд за позивачем.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не надано суду належних достатніх та достовірних доказів систематичного щомісячного фінансування позивача, у тому числі, з урахуванням індексації коштів, а також виконання інших договірних зобов`язань.

Окрім того, представник зауважила, що позивачу під час розгляду справи у суді стало відомо, що на підставі виконавчого листа № 760/5827/23 від 10 квітня 2024 року, виданого Солом`янським районним судом міста Києва приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 від 09 вересня 2024 року. Зі змісту виконавчого листа вбачається, що зобов`язано стягнути з ОСОБА_2 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 53 704,91 грн. У межах вказаного виконавчого провадження 17 вересня 2024 року приватним виконавцем було накладено арешт на квартиру, яка є предметом договору довічного утримання, укладеного між позивачем та відповідачем.

Також у Єдиному реєстрі боржників було виявлено чотири виконавчі провадження, у яких відповідач є боржником перед різними банківськими установами: № НОМЕР_4, № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, № НОМЕР_7. Усі виконавчі провадження відкриті після подання до суду позову і відкриті по теперішній час.

З урахуванням вищевикладеного, представник позивача просила відмовити у задоволенні позову.

Відповідач у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини, викладені у відзиві, просила відмовити у задоволенні позову.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про поважність причин неявки не повідомив.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутність третьої особи.

Вислухавши представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

За загальним правилом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом установлено, що 07 липня 2021 року між ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (відповідач) був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Ревою І. М. та зареєстрований в реєстрі за № 8-710.

Відповідно до умов вказаного договору позивач передає у власність відповідача, належну їй на праві власності, квартиру АДРЕСА_2 , взамін чого, відповідач зобов`язується надавати відчужувачу (позивачу) довічне матеріальне забезпечення (пункт 1 договору).

Згідно з пунктом 2 договору довічного утримання документами, що підтверджують право власності на вищевказану квартиру є: на частку квартири - свідоцтво про право власності на житло, видане Відділом приватизації державного житла Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації 10 березня 2004 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 10 березня 2004 року за № 31527, зареєстроване в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 02 квітня 2004 року і записане у реєстрову книгу за № 1154, та на частку квартири - договір дарування частини квартири, посвідчений П`ятою київською державною нотаріальною конторою 27 вересня 2008 року за реєстровим № 7-1584, зареєстрований в Комунальному підприємстві Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 13 жовтня 2008 року та записаний у реєстрову книгу № д. 949-142 за реєстровим № 1154.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 14 серпня 2023 року № 342667796, на підставі вищевказаного договору довічного утримання, 07 липня 2021 року, за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 07 липня 2021 року державним нотаріусом, у зв`язку з посвідченням договору довічного утримання, накладено обтяження на вищевказану квартиру (номер 42858886) у вигляді заборони на нерухоме майно.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок непрацездатності та похилого віку.

Згідно зі статтею 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача. Якщо обов`язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду спір має вирішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов`язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання (догляду).

Відповідно до статті 750 ЦК України набувач може бути зобов`язаний забезпечити відчужувача або третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за договором довічного утримання (догляду). У цьому разі в договорі має бути конкретно визначена та частина помешкання, в якій відчужувач має право проживати.

За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Зі змісту вищевказаного положення частини першої статті 755 ЦК України вбачається, що воно не містить визначення неналежного виконання набувачем обов`язків за договором довічного утримання, а тому, вирішуючи зазначене питання, суд має враховувати конкретні обставини справи, а також умови договору довічного утримання та положення статті 651 ЦК України, якою визначені загальні підстави для зміни або розірвання договору.

Тлумачення пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України свідчить, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду за умови доведення відчужувачем факту порушення набувачем своїх обов`язків за договором довічного утримання (догляду), що може проявлятися у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді повного невиконання вказаних дій.

Частина друга статті 651 ЦК України визначає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотними є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, для розірвання вказаного договору з вказаних підстав достатньо встановлення факту неналежного виконання набувачем умов договору.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належним виконанням зобов`язання слід вважати тоді, коли відповідач виконує всі взяті на себе обов`язки за договором.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилалася на те, що відповідач з моменту укладення договору довічного утримання, за виключенням перших місяців, не виконувала передбачених ним обов`язків.

Судом установлено, що згідно з пунктом 7 договору довічного утримання, ОСОБА_2 зобов`язується довічно утримувати ОСОБА_1 з визначенням наступних видів догляду (опікування): забезпечення її харчуванням, одягом, лікуванням, доглядом, необхідною допомогою, в тому числі медичною, надання побутових послуг. Грошова оцінка такого матеріального забезпечення складає в розмірі 2 400 грн щомісячно. У випадку інфляції така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом; забезпечити відчужувача безоплатним довічним проживанням у квартирі АДРЕСА_2 ; у разі смерті відчужувача забезпечити організацію поховання та ритуальних послуг, а також виконувати всі інші обов`язки набувача за договором довічного утримання (догляду), передбачені статтею 749 ЦК України.

Разом з тим, за доводами сторони позивача, відповідач не забезпечувала її належним доглядом, ліками, одягом та продуктами харчування. Не компенсувала будь-які витрати, у межах грошової оцінки матеріального забезпечення, встановленої договором, що позивач несла у зв`язку з самостійною купівлею ліків та продуктів харчування, а також ні разу не сплачувала такого матеріального забезпечення, в тому числі, з урахуванням індексації такої суми.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач мав би убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач.

Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 755/1226/17-ц, від 06 травня 2020 року у справі № 755/1750/19 та від 30 липня 2025 року у справі № № 761/3256/22.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи було встановлено, що відповідачем не було надано належних доказів, що підтверджували б факт виконання нею, передбачених договором довічного утримання, зобов`язань щодо утримання позивача та догляду за нею.

Зокрема, надані відповідачем квитанції про оплату комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_1 у період з липня 2023 року по березень 2024 року, не можуть підтверджувати факт належного виконання нею зобов`язань за договором, оскільки таким договором на неї не було покладено обов`язку щодо оплати комунальних послуг відчужувача.

Крім того, більшість платежів по оплаті комунальних послуг були здійснені відповідачем лише після того як позивачем їй було повідомлено про намір розірвати договір у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань останньою.

Так, 14 серпня 2023 року позивачем, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправлення, було направлено відповідачу пропозицію про розірвання договору довічного утримання від 07 липня 2021 року, зареєстрованого а реєстрі за № 8-711, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та поштовою накладною. Згідно з трекінгом поштового відправлення на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта» відповідач отримала зазначену пропозицію 15 серпня 2023 року особисто.

У вказаній пропозиції позивач просила: розірвати договір довічного утримання у добровільному порядку, за згодою сторін, в нотаріальній формі, на умовах визначених у цій пропозиції; надати докази понесених на неї витрат за весь період дії договору довічного утримання з метою компенсації цих витрат в досудовому порядку. Відповідь на дану пропозицію просила направити протягом 10 робочих днів з моменту її отримання, що є достатнім строком для надання відповіді на пропозицію, згідно з положеннями чинного законодавства України, звичаїв ділового обороту. Попередила відповідача, що у випадку відмови або ігнорування даної пропозиції, вона залишає за собою право звернення до суду з метою розірвання укладеного договору довічного утримання.

Відповідач відповіді на зазначену пропозицію не надала, що нею не заперечувалось і в ході судового розгляду.

Крім того, в судовому засіданні в якості свідків були допитані позивач, відповідач, третя особа, а також ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Надаючи пояснення як свідок ОСОБА_1 (позивач) зазначила, що відповідача як відповідальну особу, яка може взяти на себе обов`язки по догляду за нею, їй порекомендувала сусідка. У червні 2021 року вона познайомилась з відповідачем, а 07 липня 2021 року вона взяла документи про право власності на квартиру і домовилась з нотаріусом, згодом, вони разом поїхали до нотаріуса та уклали договір. Перші місяці після підписання договору довічного утримання відповідач навідувала її часто, пропонувала поприбирати, а також за кошти позивача купувала одяг, ковдру. На початку, відносини між ними були дуже добрі, позивач, замовляючи продукти, також замовляла смаколики для дітей відповідача. З початком війни у неї була потреба у ліках, оскільки замовлені через застосунок ліки повинні були прийти 24 лютого 2022 року, однак «Нова Пошта» не працювала в цей день. Сусідка запропонувала купити ліки, що необхідні, позивач надала їй список та гроші, на наступний день сусідка принесла ліки. Потім, інша сусідка зверху також запропонувала купити ліки, позивач погодилась, оскільки потрібно було сформувати запас ліків. Відповідач подзвонила вперше на 3 чи 4 день війни, точно не пам`ятає, вона їй повідомила про необхідність придбати ліки, однак будь-якої відповіді не отримала. Чоловік відповідача зазначив, що його знайомий, провізор, повідомив, що аптеки відпускають тільки бинт та йод. Відповідач сказала, що скоро все пройде, тому чекатимемо доки запрацює «Нова Пошта», хоча позивач наголосила на необхідності придбання ліків. До 20-х чисел березня ліками її забезпечували сусіди, потім зателефонувала відповідач, попросила список ліків, позивач його підготувала, дала кошти та на наступний день ліки були доставлені. Також, відповідач запропонувала готувати котлети (заморожені) для позивача, на що остання погодилась, вказавши певні коригування щодо рецепту. Повідомила, що гарні відносини між нею та відповідачем зберігалися близько 7-8 місяців з моменту укладення договору, протягом цього періоду відповідач регулярно привозила продукти харчування, після 14 липня 2023 року припинили регулярно привозити продукти харчування. Крім того, вона просила відповідача квасити та тушити капусту, однак тушена капуста за 2 роки була всього 2 рази. Продукти харчування, в основному, купляла самостійно, зазначаючи, що іноді просила відповідача купити м`яса (філе курятини, індички). 14 липня 2023 року чоловік відповідача приніс філе позивачу, передав його через поріг, зазначивши, що має багато справ. Проте, філе не виглядало свіжим, воно було запаковано у декілька пакетів, в якому було багато несвіжої води. З 2023 року відповідач з чоловіком розпочали ще один бізнес та зовсім перестали приділяти увагу позивачу, вона з чоловіком почувались так, начебто, нікому не потрібні. Чоловік відповідача повідомив, що спочатку вони налаштують свій бізнес, а потім будуть займатися позивачем та її чоловіком. У подальшому, відповідач могла дзвонити 1 раз на 3-4 дні. Зазначила, що твердження відповідача про те, що вона їй перешкоджала здійснювати прибирання не відповідають дійсності, були дні, коли через стан здоров`я чоловіка вона просила перенести прибирання. Щодо миття вікон, то відповідач їх мила один раз, а потім позивач наймала спеціально людину, про що відповідачу було відомо. Окрім того, відповідач здійснювала прибирання лише 1 раз на три місяці, а саме, пилососила та мила підлогу, однак якість прибирання не влаштовувала. Зауважила, що було декілька ситуацій, коли вона просила відповідача придбати ліки, однак остання цього не робила, вказуючи, що в аптеці немає ліків, та, що позивач наголошувала на терміновості купівлі ліків. При цьому, сусідка позивача змогла придбати для неї ліки в аптеці в той же день. Повідомила, що був випадок, коли вона надала відповідачеві 2 000 грн для купівлі кросівок, остання купила кросівки за 800 грн, а решту коштів не віддала по момент розгляду цієї справи. За весь період договору довічного утримання відповідач купила ліки для позивача, за власні кошти, лише декілька разів. Будь-які кошти відповідачем їй не надавались.

Надаючи пояснення в якості свідка, ОСОБА_3 (третя особа), зазначив, що він є чоловіком позивача. Повідомив, що відповідача як відповідальну особу, яка може взяти зобов`язання по догляду за ними, його дружині порекомендувала сусідка. Після цього, познайомились, поспілкувались, сім`я відповідача їм сподобалась. Згодом, поїхали до нотаріуса, де уклали договір довічного утримання, однак третю особу не запросили, але він сприйняв цей факт, що так потрібно. Протягом перших півроку він з позивачем відчували турботу та увагу відповідача і його сім`ї, їхню зацікавленість, а потім уваги не було, відношення змінилося. Зазначив, що відношення відповідача змінилося, коли вона повідомила, що вони з сім`єю планують їхати до Франції, а для догляду за позивачем наймуть людину. Пояснив, що базовий набір продуктів харчування він замовляв самостійно через служби доставки, так само і ліки. Продукти харчування відповідач купляла лише ті, що закінчилися або які забули замовити. Приносили продукти харчування 1-2 рази в неділю, а після шести місяців рідше, і в основному, хліб і воду. Відповідач, до моменту отримання пропозиції про розірвання договору, ніколи не оплачувала комунальні послуги позивача. Щодо прибирання, то відповідачем за 2 роки воно здійснювалось 4 рази, можливо 6 разів. Надавали кошти відповідачу для купівлі матрацу, продуктів харчування. Самостійно, за власні кошти купив бойлер, який чоловік відповідача допоміг установити. Вирішили розірвати договір, оскільки відповідач припинила цікавитися їхнім життям, не відвідувала їх, телефонувала 1 раз на 3-4 дні, приносила неякісні продукти, не виконувала прохання позивача. Зауважив, що з дружиною потребують сторонньої допомоги, оскільки їм важко самостійно прибирати, готувати.

Надаючи пояснення в якості свідка, ОСОБА_2 (відповідач) зазначила, що до підписання договору довічного утримання та після його підписання відвідування позивача відбувалося кожен день або через день, її діти називали позивача та її чоловіка бабою і дідом, дзвінки до позивача здійснювалися кожного дня. Миття вікон здійснювалося неодноразово, а прибирання квартири постійно ініціювалося нею, однак позивач часто відмовлялася від такої послуги, посилаючись на свій стан здоров`я. Зазначила, що до укладання договору позивач самостійно купляла продукти харчування через службу доставки, після підписання договору такі продукти купувала вона. Загальна сума закупок становила на місяць, у середньому, понад 4 000 грн (вартість не тільки продуктів харчування, а й ліків, віників, відер), квитанції позивачеві не надавала. Після початку війни, просила чоловіка допомогти із купівлею продуктів харчування та ліків, тому вони разом ходили по аптеках, однак не завжди були наявні необхідні ліки, тому корегували їх з лікарем. Також, у магазинах продавався тільки білий хліб, який позивач не вживає, тому відповідач пекла самостійно хліб з темних сортів пшениці. З лютого по березень 2022 року продукти та воду приносили позивачу чоловік та син відповідача, оскільки служби доставки не працювали. Заперечувала щодо поганої якості продуктів харчування, які вона придбавала для позивача. Пропонувала готувати для позивача, зберігати продукти харчування у себе, однак остання відмовилась. Робила для неї напівфабрикати (заморожені котлети, сирники) за рецептами позивача, для полегшення їй приготування їжі. Пригощала стравами, що готувала для своєї сім`ї та не враховувала вартість таких страв до загальної суми утримання за договором. Купувала подарунки та вітала з днем народження позивача і її чоловіка. Поведінка позивача по відношенню до відповідача часто була образливою, однак остання не звертала увага. Після підписання договору просила позивача надати список ліків, що їй необхідні, щоб самостійно купувати їх, однак позивач відмовилася. Ліки, що позивач просила купити, завжди купувала та приносила їй. Неодноразово пропонувалася позивачу та її чоловіку медична допомога у лікарні, однак остання відмовлялася, посилаючись на те, що вони можуть підхопити якусь інфекцію. Пропонувала викликати лікаря додому, взяти аналізи на дому та поставити крапельниці. Коли почали вимикати світло, купила ліхтарик для позивача, та пропонувала позивачу і її чоловіку переїхати до сім`ї відповідача, оскільки у них є генератор, що забезпечує світло і тепло. Неодноразово її чоловік допомагав з ремонтними роботами у квартирі позивача. Пояснила, що оскільки підписала договір та повинна його виконувати, після того як отримала пропозицію позивача про розірвання договору, замовляла двічі продукти харчування для позивача, через службу доставки, від яких вона відмовилась, тому з червня по теперішній час оплачує комунальні послуги, що споживаються позивачем, проте за приблизними показниками, оскільки не має доступу до лічильників. Повідомила, що не всі чеки щодо купівлі продуктів харчування збереглися, а ті, що є в наявності вицвіли та їх неможливо прочитати. Крім того, продукти купувалися одним чеком для сім`ї відповідача та для позивача, тому неможливо виокремити закупки. Відповідних чеків до суду не надавала. Зазначила, що оскільки позивач після направлення пропозиції про розірвання договору відмовлялася від прийняття продуктів харчування (з липня 2023 року по вересень 2025 року), вона не купувала більше для неї продуктів, а сплачувала тільки комунальні послуги. Постільну білизну жодного разу не змінювала, оскільки позивач її про це не просила. Назву ліків, які позивач просила її купити не пам`ятає. Кросівки купувала за кошти позивача, однак за чиї кошти купувала інший одяг не пам`ятає. Усі чеки щодо купівлі одягу віддавала позивачу, тому не може їх надати до суду. Надавала особисті кошти один раз позивачу, для купівлі води. Підтвердила, що договором довічного утримання не визначено її обов`язку сплачувати комунальні послуги.

Свідок зі сторони позивача, ОСОБА_5 , в судовому засіданні повідомила, що перебуває у добрих сусідських відносинах з позивачем. Її кватира суміжна з квартирою позивача. З відповідачем знайома з 2018 року, через свою колегу, яка працювала у неї нянею та порекомендувала її як вчителя для їхнього старшого сина. Зазначила, що позивач звернулась до неї із пропозицією взяти на себе зобов`язання по догляду за нею та її чоловіком, однак свідок відмовилася, оскільки за віком не могла собі дозволити належним чином здійснювати такі обов`язки. Водночас, запропонувала позивачеві сім`ю ОСОБА_2 як кандидатів для виконання таких обов`язків та надала їм їхній номер. Через три тижні позивач повідомила, що вона уклала договір довічного утримання з ОСОБА_2 . Перші півроку позивач та її сім`я регулярно (1 раз на 3 дні) відвідували позивача з чоловіком, раз на 2 дні відповідач телефонувала та цікавилась справами, станом здоров`я позивача. Разом з тим, зобов`язань щодо утримання позивача відповідач не виконувала. Зокрема, продукти харчування як до укладення договору, так і після, замовляв чоловік позивача через служби доставки. Разом з тим, не завжди можливо замовити всі продукти, та враховуючи стан здоров`я позивача і її чоловіка, вони не всі продукти їли. У зв`язку з цим, позивач замовляла відповідачу кислу капусту, яку остання, протягом перших місяців приносила 1 раз на тиждень (0,5л - 1л банку), а пізніше рідше. Також, продукти харчування відповідач купляла лише ті, що позивач та її чоловік забули купити або не змогли. Спочатку, відповідач купляла воду для позивача, а потім приносила воду з дому, оскільки у них встановлені фільтри. При цьому, чоловік відповідача заносив бутлі з водою до квартири позивача та залишав у коридорі, аргументуючи тим, що у нього багато справ, а переливав воду з 6-літрових бутлів до бутля, з якого вони потім качали воду, чоловік позивача самостійно, не зважаючи на його хворобу суглобів. Якість такої води не завжди була належна, зокрема, одного разу позивач показала свідку склянку з водою, яку приніс син відповідача, яку вона закип`ятила та трошки залишила на ніч, на наступний день вода мала білий колір, що ставить під сумнів її очищення. Була ситуація, коли позивачу знайомі купили телевізор та чоловік позивача його повісив, однак винести старий телевізор відмовився, вказавши, що для цього необхідно наймати людей. Часто відповідач перекладала обов`язки по догляду за позивачем на старшого сина, він приносив продукти харчування, воду. Що стосується прибирання, то відповідач, за весь період мила вікна лише 2 рази, потім, позивач наймала людину для цього. Була свідком ситуації, коли позивач дала відповідачеві 2 000 грн для купівлі кросівок та спортивного костюму, остання купила кросівки, а решту не повернула. За 2 роки відповідач, за власні кошти, нічого не купувала з одягу для позивача. Повідомила, що ліками позивач з чоловіком забезпечували себе самостійно, шляхом замовлення їх через службу доставки або свідок купувала їх за проханням позивача. Крім того, свідок записувала їх на прийом до лікаря, коли сама відвідувала лікаря, також, просила лікаря відвідати позивача та її чоловіка за необхідності. Будь-якої допомоги з ліками, медичної допомоги відповідач не надавала. Зазначила, що за весь період дії договору, відповідачем декілька раз милися вікна та підлога, жалюзі жодного разу не мила, постільну білизну не міняла. Після початку повномасштабного вторгнення, відповідач зателефонувала позивачу лише на 4 день, а 24 лютого 2022 року повинні були бути доставлені ліки (без яких не можуть жити позивач і її чоловік) позивачу, однак пошта не працювала, тому такі ліки закупили сусіди позивача. З моменту отримання пропозиції про розірвання договору, відповідач не надає будь-якої допомоги, не телефонує, не цікавиться справами, однак почала сплачувати за комунальні послуги позивача. Зауважила, що позивач з чоловіком за станом здоров`я потребують сторонньої допомоги, оскільки їм важко навіть пересуватися у власній квартирі.

Свідок зі сторони позивача, ОСОБА_4 , у судовому засіданні зазначила, що з позивачем перебуває у дружніх відносинах, товаришує з нею протягом 36 років. З відповідачем незнайома. Пояснила, що позивач з чоловіком потребували допомоги через стан здоров`я, тому вона в силу своїх можливостей їм допомагала. Зокрема, купувала продукти, ліки. Коли почалася війна, позивач не змогла отримати ліки, без яких вона та її чоловік не можуть жити, оскільки «Нова Пошта» була закрита. У зв`язку з цим, позивач надала список ліків та вона купила їх для неї. Також, інші сусіди допомагали у цей складний період забезпечити їх продуктами та ліками. Зазначила, що про те, що їй не було відомо про укладення позивачем договору довічного утримання. Вона спілкується з позивачем по телефону кожен день, тому остання їй все розповідає, що відбувається у неї в житті, відвідує декілька разів на тиждень. Їй відомо, що продуктами харчування, коли почалася війна, позивача забезпечувала сусідка з 9-го поверху та ОСОБА_9 , про забезпечення продуктами харчування третіми особами їй невідомо. Від позивача, у розмовах, ніколи не чула згадки про відповідача. Повідомила, що позивач та її чоловік потребують сторонньої допомоги, оскільки за станом здоров`я їм важко пересуватися самостійно.

Свідок зі сторони відповідача, ОСОБА_7 , в судовому засідання повідомив, що з позивачем особисто не знайомий. З відповідачем перебуває у дружніх відносинах. Зі слів відповідача йому стало відомо, що між нею та позивачем виник конфлікт щодо контракту. Відповідач декілька разів просила його допомогти своєму чоловікові надати певні послуги. Так, після початку війни, квітень 2022 року, свідок переїхав у м. Київ, тоді на прохання відповідача, допомагав йому доставити воду та якісь пакети, вміст яких невідомий, до квартири позивача, загалом 3-4 рази. Також, допомагав чоловікові відповідача встановити бойлер у квартирі позивача.

Свідок зі сторони відповідача, ОСОБА_6 , у судовому засіданні зазначив, що з позивачем не знайомий, а з відповідачем перебуває у товариських відносинах. Повідомив, що на початку війни він разом з чоловіком відповідача ходив по магазинам в районі Польової, де вони брали собі продукти. Зі слів відповідача та її чоловіка йому відомо, що вони також купували продукти, які заносили в будинок на Польовій, в якому розташована «Нова Пошта». Зазначив, що це відбувалося з кінця лютого до кінця березня 2022 року. Також, він з чоловіком відповідача, протягом зазначеного періоду, ходив по аптеках (разів 5), стояв у чергах, щоб купити ліки, які за словами чоловіка відповідача, він заносив людям, що проживали у вищевказаному будинку. Відомо, що то були літні люди, більше нічого невідомо. Пояснив, що він декілька разів (5-10 разів) підвозив чоловіка відповідача до будинку на Польовій, в якому знаходиться «Нова Пошта». У період з 28 лютого 2022 року по 10 березня 2022 року це відбувалося через день, можливо один раз на два дні. Чоловіка відповідача він чекав біля під`їзду недовго. Зазначив, що чоловік відповідача заносив до під`їзду хліб, м`ясо, яйця, а також ліки.

Свідок зі сторони відповідача, ОСОБА_8 , у судовому засіданні зазначив, що з позивачем перебував у дружніх відносинах до червня 2023 року. Відповідач його дружина. З липня 2021 року допомагав своїй дружині з доставкою продуктів та води позивачеві. Також, кожен день або через день допомагав з важкими функціями, зокрема, здійснював невеликі ремонтні роботи у квартирі позивача (вхідні двері, зламався лічильник, то викликав майстра і оплачував його послуги, декілька раз лагодив туалет, вішав бойлер, змінював витяжку на кухні, змінював телевізор, знімав та вішав штори, коли дружина робила прибирання). Разом з дружиною носив продукти, воду та виносили сміття, ходили в аптеку. На третій день, після початку війни, він разом з другом ходили по аптеках, стояли в чергах та купували ліки для позивача і її чоловіка. Навідували позивача кожен день, через день, інколи один раз на три дні. Завжди телефонували та дізнавались, що потрібно. Відносини між сторонами були добрі до останнього часу, чому вони змінилися йому невідомо. Претензії щодо якості їжі почалися в останній час, до цього їх не було. З липня 2023 року по липень 2025 року будь-які продукти харчування для позивача не купували, оскільки попередні декілька разів позивач відмовилась приймати продукти харчування.

Разом з тим, показання позивача, третьої особи, відповідача та її чоловіка як свідків не можуть бути прийняті судом як належній та допустимі докази належного чи неналежного виконання зобов`язань відповідачем за договором довічного, оскільки вони зацікавлені у результатах розгляду справи, що викликає сумніви в об`єктивності їхніх показань.

Щодо показань свідків зі сторони відповідача, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , то вони носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про виконання відповідачем належним чином зобов`язань за договором довічного утримання. Зокрема, вони стосуються лише періоду на початку повномасштабного вторгнення, із зазначених показань неможливо встановити, що ліки та продукти харчування купувалися саме для позивача, оскільки свідки не були з нею знайомі та не могли це стверджувати однозначно. Вони зауважували, що про те, що продукти харчування та ліки купувалися для позивача також, їм відомо зі слів відповідача та її чоловіка.

Будь-яких інших доказів, що свідчили б про придбання нею продуктів харчування, ліків, одягу для позивача, надання їй щомісячного матеріального забезпечення в розмірі 2 400 грн, забезпечення допомоги у побутових справах, та спростовували б доводи позивача відповідачем суду не надано. При цьому, надаючи пояснення в якості свідка відповідач не змогла назвати жодного найменування ліків, що купувала для позивача та її чоловіка, хоча стверджувала, що здійснювала це неодноразово. Крім того, не надала суду ніяких платіжних документів, що підтверджували б її витрати на продукти харчування, мотивуючи тим, що не всі збереглися, а ті, що збереглися неможливо прочитати. Не заперечувала, що одяг для позивача купувала за її кошти, а також, що лише один раз за весь час договору надала особисті кошти позивачу для купівлі води.

Натомість, свідки з боку позивача, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , підтвердили обставини, викладені позивачем у позовній заяві щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором довічного утримання, зокрема, щодо не забезпечення позивача продуктами харчування, ліками у складний період, медичною допомогою. Також, щодо рідкого та неналежного прибирання відповідачем квартири позивача.

Таким чином, жоден зі свідків не підтвердив належне виконання відповідачем зобов`язань за договором довічного утримання протягом усього періоду дії договору, а також письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи беззаперечно не спростовано твердження позивача щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків.

Посилання сторони відповідача щодо того, що велика частина претензій позивача щодо догляду стосуються забезпечення доглядом її чоловіка, який не є стороною договору, оцінюються судом критично, оскільки не відповідають дійсності та спростовуються змістом позовної заяви.

Отже, позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем, як набувачем, істотних умов договору довічного утримання.

Враховуючи, що позивачем обов`язок по доведенню її позовних вимог виконано повністю та у встановлений законом спосіб, натомість відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростували доводи та докази, надані суду позивачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та наявність підстав для розірвання договору довічного утримання.

Що стосується вимоги про застосування наслідків розірвання договору довічного утримання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Враховуючи викладене, а також той факт, що суд встановив наявність підстав для розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням набувачем обов`язків за договором, суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

У зв`язку з наведеним, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про задоволення позову.

Крім того, частиною п`ятою статті 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 та частиною шостою статті 141 ЦПК України, судові витрати, що включають судовий збір у розмірі 2 147,20 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 610-611, 651, 744, 749, 751, 755-756 ЦК України та статтями 2, 10, 12, 13, 15, 43, 133, 141, 76-81, 89, 258, 263, 264, 265, 273, 354-355ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Розірвати договір довічного утримання, укладений 07 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Ревою Іриною Миколаївною, за реєстраційним номером 8-710.

Застосувати наслідки розірвання договору довічного утримання, визнавши за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 147,20 грн.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

третя особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адрсеою: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо або через суд першої до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна