Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №947/44863/25 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 947/44863/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Козирського Є.С.,

при секретарі Лепешенковій В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2026 року за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшов вищевказаний позов, в комі позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання малолітньої доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до досягнення повноліття дитини. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу розглянути без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій позовні вимоги визнав частково, просив справу розглянути без його участі. В ході розгляду справи представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив частково задовольнити позов у вигляді стягнення з ОСОБА_4 аліментів на утримання доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що на теперішній час офіційних доходів у ОСОБА_2 немає, що підтверджується відомостями з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела нарахованого доходу, але він як батько здійснить всі необхідні процедури для забезпечення доньки джерелами існування.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 2018 року по 2022 рік проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у сторін народилася донька – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На теперішній час донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає разом із матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідач ніякої матеріальної допомоги на дитину не надає. Для нормального повноцінного життя дитині потрібне відповідне харчування, одяг та багато інших речей. Позивачці дуже важко забезпечувати дитину усім необхідним, тому вона змушена звернутися до суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.ст. 150, 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, і той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

У відповідності до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої, другої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Щодо пояснень представника відповідача, що офіційних доходів у ОСОБА_2 немає, суд зазначає наступне. Відповідач є людиною працездатного віку, захворювань які б перешкоджали йому працювати не має (в матеріалах справи відсутні) на обліку в центрі зайнятості як безробітний не перебуває, а тому сама по собі відсутність доходів не може бути причиною для стягнення аліментів у мінімальному розмірі.

Розмір аліментів, які позивач просить стягнути з відповідача, відповідає вимогам п. 2 ч. 1 ст. 182 СК України щодо розміру аліментів.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів обґрунтовані і підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України та задоволення позову позивачки, яка в даному випадку звільнена від сплати судового збору по розгляду позовних вимог щодо стягнення аліментів, з відповідача на користь держави слід стягнути суму судового збору у сумі 1331,20 грн.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування даних витрат суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Саме такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна та інші проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

За правилами ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В частині обгрунтування заявлених вище вимог, представник позивача вказує, що судові витрати, які позивач очкує понести у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції становлять 5000грн. Проте, детального описку виконаних робіт та з чого складається правова допомога стороною позивача надано не було, як і не було надано на підтвердження понесення витрат на правову допомогу відповідних платіжних доручень з призначенням платежу та зазначення відповідної суми, яка заявлена до стягнення, або в іншому випадку акт прийому-передачі наданих послуг.

Враховуючи викладене, позов підлягає до часткового задоволення.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 110, 111, 112, 180, 181, 184 Сімейного Кодексу України, ст. 3-7, 10-13, 18, 11, 76-83, 95, 133, 141, 174, 213, 228, 229, 241-246, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05.12.2025 року – дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Є. С. Козирський