Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №521/18400/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Суд: Хаджибейський районний суд міста Одеси

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них

Дата: 16 лютого 2026 р.

Справа: №521/18400/24

Суддя: Роїк Д. Я.

17.02.26

Справа № 521/18400/24

Провадження № 2/521/298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.

за участю секретаря Каліній П.О.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колмакова Нонна Вікторівна, про встановлення факту проживання однією родиною,

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси 07.11.2024 року звернувся ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією родиною, а саме просив встановити факт спільного проживання однією родиною як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із 1987 року до моменту смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , проживали однією родиною, як чоловік та дружина з 1987 року народження по день смерті ОСОБА_4 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали єдиний бюджет та вирішували питання пов`язані з побутом. Вказував, що він, ОСОБА_1 , так і продовжує проживати за адресо : АДРЕСА_1 . Згідно акту від 8.09.2024 року, виданий Житлово-будівельним кооперативом «Верстатобудівник», підтверджено факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешкає за адресою : АДРЕСА_1 , 1987 року, перебуваючи у цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_4 , з якою вів спільне господарство до моменту її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 . На підтвердження вказаних обставин посилався на додані до позову письмові докази. Після смерті дружини позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки він є спадкоємцем першої черги, оскільки проживав зі спадкоємицею однією сім?єю дуже багато років. При цьому нотаріусом надано письмові роз`яснення, що для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом необхідно надати документи, які підтверджують факт родинних відносин з померлою в зв`язку із чим слід звернутись із даним питанням до суду.

Вказував, що підтвердження його зазначеного факту мешкання однією родиною з 1987 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 (день смерті дружини), має значення для охорони прав та інтересів як чоловіка померлої, для здійснення ним оформлення прав оформлення документів щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказував, що звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колмакової Нонни Вікторівни, з заявою про прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_4 . Однак, згідно листа від 18.10.2024 року N?171/02-14, який було отримано від приватного нотаріуса Колмакової Н.В., стало відомо, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було заведено спадкову справу N?15/2024 на підставі заяви сина померлої - ОСОБА_2 про прийняття спадщини. Було рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 22.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.04.2025 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено до судового розгляду.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив, згідно якого ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали та заперечували проти їх задоволення, оскільки вважають, що даний позов не підтверджений відповідними доказами. Посилались на те, що згідно з усталеною судовою практикою самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Вказували, що надані квитанції про оплату комунальних послуг за період з 2020 року по 2024 рік не свідчать про спільне проживання заявника з померлою однією сім`єю. Платником за вказаними квитанціями визначено саму померлу ОСОБА_4 .. Крім того, заявником не доведено, що вказані витрати було здійснено за спільні кошти. Позивачем не було доведено всіх необхідних обставин спільного проживання та ведення господарства з померлою, ведення спільного побуту та бюджету, між ним та ОСОБА_4 , як подружжя. Посилалися на те, що надані позивачем фотографії також не можуть підтвердити факт спільного проживання з померлою, оскільки останні не містять відомостей щодо осіб, які зображені на копіях фотографій та дати їх здійснення. Крім того, як було вказано вище, відповідно до практики Верховного Суду не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю. Сам факт перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між ними склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Вважає, що надані заяви на отримання грошового переказу, не можуть підтверджувати факт спільного проживання однією сім`єю померлої із заявником. Вказані грошові перекази були оформлені на ім`я ОСОБА_4 , та жодним чином не підтверджують ведення спільного побуту позивача з померлою. Акт ЖБК «Верстатобудівник» від 18.09.2024 року також носить узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю. За таких обставин, надані позивачем докази на доведення обставин на які він посилається, не підтверджують ознак, властивих для проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Метою встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , заявник вказує, що вказана обставина необхідна для прийняття ним спадщини на рівні з спадкоємцями першої черги. Так дійсно, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . З метою оформлення права на спадщину, відповідач ОСОБА_2 (син померлої) звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Колмакової Н.В., із заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги.

19 лютого 2025 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, згідно якої посилався на те, що всі надані ними письмові докази підтверджують обґрунтованість позовних вимог та вважає останні доведеними. Додатково на підтвердження обставин позову посилався на наступні письмові докази: особову медичну карту позивача, в якій зазначено адресу його проживання : АДРЕСА_2 , яка на зараз належить відповідачу по справі, але в якій позивач був зареєстрований, оскільки квартира була придбана на спільні кошти із померлою та у подальшому за згодою подарована сину дружини (відповідачу по справі); медичними та особистими документами ОСОБА_4 ; платіжними документами, із яких вбачається, що платником усіх комунальних послуг є позивач, оскільки проживали разом із ОСОБА_4 багато років та мали спільний бюджет. Наполягали на задоволенні позову.

У судових засіданнях надали пояснення свідки як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача.

У судовому засіданні представник позивача-адвокат Продан М.О. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позовну заяву задовольнити. Пояснив, що встановлення факту спільного проживання однією родиною як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із 1987 року до моменту смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , буде підставою для отримання позивачем обов`язкової долі у спадщині після смерті ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 підтримав позовну заяву та просив її задовольнити.

Представники відповідача та відповідач просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колмакова Н.В., не з`явився, але надала до суду заяву у якій просила слухати справу у її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Під час розгляду справи судом встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє місце проживання : АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 26.05.2024 року, видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00045516506 від 14.06.2024 року, ОСОБА_5 у шлюбі не перебувала.

Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колмаковою Н.В. 14 червня 2024 року заведено спадкову справу №15/2024 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі заяви сина померлої - ОСОБА_2 , (зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 14.06.2024 року о 13 год. 59 хвил. за N? 32), про прийняття спадщини за законом та за заповітом.

Згідно матеріалів справи вбачається, що наявний чинний заповіт (номер у спадковому реєстрі №59225094), складений від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 , посвідчений Третьою одеською державною нотаріальною конторою 14.07.2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_7 син померлої - ОСОБА_6 , подав заяву про відмову від обов`язкової частки у спадщині (зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 10.09.2024 року о 16 год. 30 хвил . за N 42).

14 жовтня 2024 року приватним нотаріусом було отримано заяву позивача про прийняття спадщини після смерті - ОСОБА_7 , так як він проживали однією родиною, як чоловік та жінка з 1987 року (зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ 14.10.2024 року о 1 год. 30 хвил . за N? 50).

Згідно листа від 18.10.2024 року за №171/02-14 приватним нотаріусом Колмаковою Н.В. було надані пояснення (відповідь), згідно яких роз`яснено його право на звернення до суду за захисту можливих порушених прав та інтересів.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 зазначав, що він проживав разом із померлою ОСОБА_4 однією сім`єю з 1987 року та до дня смерті останньої, ІНФОРМАЦІЯ_3 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом проводили дозвілля, піклувалися одне про одного.

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Із приводу вимог позивача щодо встановлення факту спільного проживання позивача з померлою ОСОБА_4 , починаючи із 1987 року по 01 січня 2004 року суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцеві Положення» СК України, цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу законів про шлюб та сім`ю України (надалі - КпШС України) не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 163/754/17 (провадження № 61-14555св18). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 06 квітня 2020 року в справі № 641/7033/18 (провадження № 61-16628св19), від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц (провадження № 61-36178св18), від 19 березня 2020 року в справі № 303/2865/17 (провадження № 61-43499св18).

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у частині вимог про встановлення факту спільного проживання однією родиною як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу, разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із 1987 року до ІНФОРМАЦІЯ_8 , та відмовляє в цій частині позову за його необґрунтованістю.

Із приводу вимог позивача щодо встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із 01 січня 2004 року до моменту смерті, а саме 25 березня 2024 року суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Згідно постанови Верховного суду від 23 вересня 2025 року по справі № 753/353/25, відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків притаманних подружжю не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30.06.2022 року у справі № 694/1540/20).

Реєстрація місця проживання жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших доказів (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22).

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність, допустимість, достовірність і достатність таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Згідно матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , а померла ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Даних щодо реєстрації будь-яких осіб разом із померлою матеріали справи не містять.

Також суд критично ставиться до наданих позивачем копій квитанцій про сплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вони датовані за листопад 2024, січень та лютий 2025 року, та не підтверджують обставин позову, щодо сплати комунальних послуг разом із померлою ОСОБА_4 , починаючи із 1987 року.

Також надані фотографії не містять дати або періоду відображення певних обставин.

У судових засіданнях свідки зі сторони позивача надали наступні пояснення:

1. ОСОБА_8 вказував, що у період час з 1966 року по 2021 рік був головою правління Кооперативу у будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Пояснив, що знає ОСОБА_9 і що він проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 з 1988 року по 2024 рік. ОСОБА_8 як голова Кооперативу дуже часто заходив до квартири АДРЕСА_4 , для того щоб перевірити покази приладів обліку (води, світла). Декілька раз чув, що ОСОБА_4 називає ОСОБА_10 молодим чоловіком. Вказав, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ходили разом на базар та робили покупки. В домовій книзі не було зазначено, що ОСОБА_12 зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_4 . На запитання, хто сплачував кошти за комунальні послуги у квартирі за адресою : АДРЕСА_1 , відповів, що ОСОБА_4 сплачувала за комунальні послуги, а ОСОБА_10 приходив з нею. На запитання, як часто ви заходили до квартири АДРЕСА_4 , відповів, що приблизно останні 4-5 років до смерті ОСОБА_11 взагалі не заходив. До цього часу заходив дуже часто, декілька разів на місяць з метою перевірки приладів обліку та коли були аварійні ситуації. На запитання, в якому саме приміщенні квартири ви були, коли перевіряли прилади обліку, відповів, що перевіряв тільки прилад обліку води у ванній кімнаті. На запитання, чи були в квартирі кв. АДРЕСА_4 особисті речі, одяг ОСОБА_9 , відповів, що були. На уточнююче запитання, відповів, що бачив чоловічий одяг в коридорі, при вході. На запитання, на якому поверсі знаходилась квартира ОСОБА_4 , відповів, що квартира знаходиться на 4 поверсі. На запитання, чи часто були аварійні ситуації, як часто необхідно перевіряли прилади обліку, свідок ОСОБА_8 відповів, що аварійні ситуації бували часто. На уточнююче запитання, відповів, що аварійні ситуації бували один раз на рік, один раз на два роки. Прилади обліку перевіряв один раз на рік. На запитання, чи часто ви бачили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом, відповів, що бачив часто, майже кожного дня, оскільки вони проживали поруч. На запитання, чи часто ви бачили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на базарі, відповів, що дуже часто бачив їх. На запитання, де саме проживаєте ви, ОСОБА_8 відповів, що проживає за адресою АДРЕСА_3 , але в іншій парадній ніж проживала ОСОБА_11 . На уточнююче запитання відповів, що вікна його квартири не виходять на сторону, де знаходиться вхід у парадну де розташована квартира ОСОБА_4 . На запитання, як часто ви могли бачити ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , за умови, що вікна вашої квартири виходять в іншій бік, а також з урахуванням, що ви довгий час не виконуєте обов`язки голови правління, відповів, що за весь час бачив ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на базарі всього 2 рази, а в останній раз бачив їх десь 3-4 роки назад (до моменту смерті ОСОБА_11 ).

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що була знайомою ОСОБА_4 . Тамара приходила до неї у квартиру та робила їй манікюр. Десь с 1990 року знайома з ОСОБА_14 . Цой ОСОБА_15 зауважила, що між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були сімейні стосунки, як чоловіка та дружини, та те, що вони прожили разом 43 роки. На запитання, чи часто ви бачили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом, відповіла, що ОСОБА_11 приходила до неї робити манікюр, та по завершенню приходив ОСОБА_10 . Іноді вона їх разом пригощала чаєм. Додала, що в них були теплі стосунки.

На запитання, які на вашу думку були стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповіла, що стосунки були дружні сімейні. Зауважила, що ОСОБА_11 завжди розповідала їй про стосунки з ОСОБА_10 , і завжди добре відзивалась про нього. ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_11 і ОСОБА_10 вели спільне господарство та мали спільний бюджет. На запитання, чи були ви у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , де проживала ОСОБА_11 , відповіла, що ніколи не була. На запитання, коли в останнє ви спілкувались із ОСОБА_11 , відповіла, що в останнє вона розмовляла з ОСОБА_11 по телефону десь у 2013-2014 роках, точніше не пам`ятає. На запитання, коли в останнє ви бачились із ОСОБА_11 , відповіла, що в останнє ОСОБА_11 приходила до неї, щоб зробити їй манікюр десь у 2012 році, точніше не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_16 зазначив, що проживає за адресою АДРЕСА_5 та був сусідом ОСОБА_4 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_6 . ОСОБА_16 пояснив, що його квартира АДРЕСА_7 розташована навпроти квартири АДРЕСА_6 , в якій проживала ОСОБА_4 . Сам він проживав у квартирі АДРЕСА_7 до 1990 року, а потім повернувся у 2000 році. На запитання, на якому поверсі знаходилась ваша квартира та квартира ОСОБА_4 , відповів, що квартира знаходиться на 3 поверсі. На запитання, які стосунки були між вам та ОСОБА_4 , відповів, що стосунки були виключно сусідськими. ОСОБА_11 ніколи нічого йому не розповіла. На запитання, чи знає він особисто ОСОБА_9 відповів, що знає, та вказав, що ОСОБА_10 проживав у квартирі АДРЕСА_6 , де проживала ОСОБА_4 . Спочатку він не знав ім`я чоловіка, але згодом дізнався його ім`я ( ОСОБА_10 ). На запитання, чи бачили ви хто, окрім ОСОБА_4 проживав у квартирі АДРЕСА_6 , відповів, що у квартирі АДРЕСА_6 проживала ОСОБА_4 і приблизно до 2004 року періодично бачив ОСОБА_10 . Також додав, що у період часу з 2003-2004 рік у квартирі АДРЕСА_6 проживали грузинські спортсмени, мабуть ОСОБА_11 здавала квартиру, вона в той час не жила у квартирі. На запитання, як часто ви заходили до квартири АДРЕСА_4 , відповів, що взагалі не заходив до квартири ОСОБА_4 . Зауважив, що колись дуже давно, у молодості, заходив до неї з метою скористатись телефоном. На запитання, чи часто ви бачили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом, відповів, що бачив часто, майже кожного дня, оскільки вони проживали поруч. На запитання, ви працюєте, який у вас робочий час, відповів, що працює і робочий час с 8 години ранку до 17 години, кожного дня окрім вихідних. На уточнююче запитання, часто ви бачили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом, відповів, не часто, іноді на самому поверсі, біля квартири, бачив тільки ОСОБА_10 . На запитання, які були відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_14 відповів, не знає, оскільки він ніколи не цікавився вказаним питанням. На запитання, чи вели ОСОБА_11 та ОСОБА_10 сумісне господарство, відповів, не знає. На запитання, чи був у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 спільний сімейний бюджет, відповів, що він не знає.

Свідок ОСОБА_17 проживає за адресою АДРЕСА_8 та була сусідкою ОСОБА_4 , яка проживала у квартирі АДРЕСА_6 . ОСОБА_17 пояснила, що проживає у своїй квартирі досить довго, десь з 1967 року. Знає ОСОБА_4 дуже давно, оскільки вона перебувала у дружніх стосунках із її сусідкою ОСОБА_18 . Тамара завжди приходила в гості до ОСОБА_18 . ОСОБА_18 змінила місце свого проживання десь за 10-15 років до смерті ОСОБА_11 . ОСОБА_17 вказала на те, що жодного разу не була у квартирі ОСОБА_4 , і не брала участь у спільних зустрічах, однак одного разу вони були разом на весіллі, десь у 1996 році, де також був ОСОБА_10 . На запитання стосовно дітей ОСОБА_4 , відповіла, що знає ОСОБА_19 та неодноразово бачила коли він приходив до ОСОБА_11 . На запитання, чи відомо їй хто сплачував кошти за комунальні послуги у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , відповіла, що ОСОБА_10 іноді приносив їй кошти за комунальні послуги, для передання бухгалтеру. На запитання, чи бачили ви ОСОБА_10 та ОСОБА_11 разом, відповіла, що приблизно 1988 році бачила їх разом коли вони йшли з базару. ОСОБА_20 представила ОСОБА_10 як її чоловіка. ОСОБА_21 бачила, що сам ОСОБА_10 розвішував білизну у дворі. На запитання, коли в останнє ви спілкувались із ОСОБА_11 , відповіла, що останні роки вона не виходила із квартири і не бачила ОСОБА_11 , але розмовляла з ОСОБА_11 по телефону. На запитання, які на вашу думку були стосунки між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , відповіла, що вона знає тільки те, що розповідала ОСОБА_11 , вона не лізла із запитаннями.

Також в судовому засіданні надали свої пояснення свідки на стороні відповідача:

Свідок ОСОБА_6 , є сином померлої ОСОБА_4 . ОСОБА_6 пояснив, що приблизно у 90-х роках від своєї мати ОСОБА_4 дізнався, що в неї є якийсь ОСОБА_10 , який проживає у м. Одеса, в селищі ОСОБА_22 разом із своєю мамою, та іноді навідується в гості до його мати ОСОБА_11 . На запитання, чи знає він особисто ОСОБА_9 відповів, що за все життя я декілька раз з ОСОБА_23 спілкувався та бачив його декілька разів на рік. На запитання, які були відносини між вашою мамою ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , відповів, що ОСОБА_23 просто проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_24 жодного разу не бачив, що між ОСОБА_10 та його мамою є якісь сімейні стосунки, окрім того що ОСОБА_10 займав житлову площу. Вони разом ніколи не відвідували сімейні свята, жодного разу разом не ходили у гості до родини ОСОБА_24 , чи наших родичів. На запитання, чи вели ОСОБА_11 та ОСОБА_10 сумісне господарство, відповів, що він не помічав, щоб ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вели себе як дружина та чоловік, спільних витрат в них не було, спільного харчування не було, все було окремо. Зауважив, що навіть у холодильник в них був розділений, тобто їжа у кожного була своя. За комунальні послуги ОСОБА_11 сама сплачувала за свої кошти, ремонт в квартирі вони не робили, він з іншим сином ОСОБА_19 робили ремонт та купували необхідні побутову техніку. На запитання, чи був ОСОБА_11 та ОСОБА_10 спільний сімейний бюджет. Відповів, що жодного разу не чув від своєї матері, що вони з ОСОБА_10 разом щось покупали. Мати ОСОБА_11 розповідала, що гроші ОСОБА_10 то його гроші, а її це її.

Свідок ОСОБА_6 додав, що коли ОСОБА_11 перебувала у лікарні ОСОБА_10 жодного разу не навідався до неї, не піклувався про неї.

Свідок ОСОБА_25 , є сином ОСОБА_26 , яка перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . ОСОБА_25 пояснив, що під час спільного проживання його родини з ОСОБА_4 у квартирі за адресою АДРЕСА_1 (приблизно період часу з 1995-1996 рік) не бачив нікого окрім своєї мами, вітчима та бабусі. На всіх вечерях були тільки члени родини. Тамара завжди приходила до нас у гості, я не помічав, щоб вона приходила ще з кимось. Тамара завжди була товариською людиною, та інколи розказувала моменти із свого життя. На одній із зустрічей вона розказала, що у її квартирі проживає ОСОБА_10 , в окремій кімнаті. Вона не розповідала більше нічого про ОСОБА_10 . На запитання, чи знає він особисто ОСОБА_10 ОСОБА_27 відповів, що за все життя він декілька разів бачив ОСОБА_10 . Зауважив, що навіть прізвище ОСОБА_10 не знає. На запитання, які були відносини між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , відповів, що знає тільки те, що ОСОБА_10 орендував кімнату у ОСОБА_11 . На запитання, чи бачили ви разом ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , відповів, що ніколи не бачив їх разом, на сімейних зустрічах, днях народження, інших святах, які проходити в неї дома, в дома за місцем його проживання, або інших родичів, у кафе, (де був я) ОСОБА_11 завжди була одна. На запитання, чи вели ОСОБА_11 та ОСОБА_10 сумісне господарство, відповів, не знаю, ніколи не бачив та не чув від ОСОБА_11 про ОСОБА_10 , що вони щось разом робили. На запитання, чи був у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 спільний сімейний бюджет, відповів, що він жодного разу не чув від ОСОБА_11 , що вони з ОСОБА_10 разом щось покупали.

Свідок ОСОБА_28 надала свідчення, що перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . ОСОБА_28 пояснила, що у 2006 році почала сімейні стосунки з ОСОБА_2 , та ОСОБА_19 познайомив її зі своєю мамою ОСОБА_4 . Під час знайомства із мамою чоловіка ОСОБА_11 , більш нікого не було. У 2008 році, ОСОБА_29 з ОСОБА_19 переїхали до квартири ОСОБА_11 , на деякий час, поки в їхквартири був ремонт. Жили ми у Тамари десь 6-8 міс. За весь час проживання разом, ми кожного вечора збирались на сніданок та вечерю, але окрім нас нікого більше не було. Вона періодично бачила ОСОБА_10 , так як він заходив у гості, але вона не помітила якихось стосунків між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . З 2009 року, після того як ми переїхали, ми все одно навідувались у гості до ОСОБА_11 , до 2015 року я завжди приходила зі своїм сином (онуком ОСОБА_11 ). У нас були дружні стосунки. На сімейних зустрічах, днях народження, інших святах, які проходити в неї дома, удома у інших родичів, кафе, (де була я) Тамара завжди була одна. Якщо були якісь проблеми, або щось було необхідно, Тамара завжди дзвонила до ОСОБА_19 . ОСОБА_28 вказала на те, що за час перебування у стосунках з ОСОБА_19 , він завжди займався облаштування житла ОСОБА_11 , допомагав з ремонтом, купував все що було необхідно ОСОБА_11 .

Щодо прийняття/не прийняття показів свідків.

З урахуванням матеріалів справи та доказів, наданих сторонами, суд приходить до висновку, що покази свідків, допитаних у судових засіданнях не підтверджують факту спільного проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_23 , як дружини та чоловіка без реєстрації шлюбу. Також покази свідка ОСОБА_8 не можуть бути прийняті до уваги та суд ставиться до них критично, оскільки свідок плутався при наданні свідчень та надавав свідчення які не узгоджуються зі свідченнями інших свідків та наявними у справі доказами. Свідок ОСОБА_8 надаючи свідчення вказав, що квартира ОСОБА_4 знаходиться на 4 поверсі, а свідок ОСОБА_16 вказав, що квартира знаходиться на 3 поверсі.

Окрім того, покази свідків позивача не є належними та достатніми доказами для підтвердження факту спільного проживання позивача з ОСОБА_4 , оскільки вони не підтверджені належними письмовими доказами.

Акт ЖБК «Верстатобудівник» від 18.09.2024 № 9/1 є письмовим доказом складеним юридичною особою, яка не має законодавчо визначених повноважень встановлювати юридично значущі факти сімейних відносин.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду (постанова КЦС від 29.03.2024 у справі № 331/817/22; постанова КЦС від 12.10.2020 у справі № 562/3276/18; постанова КЦС від 15.10.2025 у справі № 755/9976/24), такі документи можуть бути враховані судом, однак не мають наперед встановленої доказової сили та не є самостійним і достатнім доказом встановлення факту проживання однією сім`єю в тому числі у цивільному шлюбі.

В судовому засіданні за клопотанням сторони позивача було допитано трьох свідків які, як сусіди засвідчували цей акт: ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 для перевірки викладених в ньому обставин.

Враховуючи вищенаведений аналіз свідчень, з урахуванням не зазначення первинних джерел інформації, не наведення підстав для висновку про «перебування у цивільному шлюбі», не підтвердження, що особи, які підписали акт, були обізнані про всі істотні ознаки сімейних відносин, відсутності підстав вважати заяви інших не допитаних в суді осіб афідевітом, з огляду на відсутність у матеріалах справи інших належних і допустимих доказів, що у своїй сукупності підтверджують наявність між сторонами сімейних відносин подружжя у розумінні сімейного та спадкового законодавства, суд не вбачає підстав для покладення в основу рішення виключно акта ЖБК.

Надані ОСОБА_2 письмові пояснення співробітникам поліції від 13.02.2025 року інформацію про мешкання ОСОБА_1 в «цивільному шлюбі» з його матір`ю за адресою АДРЕСА_1 , не містять відомостей період проживання та тривалість таких відносин, а також відомостей що вони записані зі слів самого ОСОБА_2 , тому за відсутності інших належних та допустимих доказів та відповідно відсутності взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, суд не може вважати достатнім для встановлення факту.

За викладеного суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 у частині встановлення відповідного факту спільного проживання з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період із 01 січня 2004 року до моменту смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , оскільки надані позивачем фотокартки не містять інформації щодо предмета доказування, відповідні квитанції також не підтверджують факт наявності спільного побуту та бюджету, а покази свідків, не можуть бути єдиною та достатньою підставою для встановлення вказаного факту.

За викладеного, зважаючи на встановлені судом обставини, подані сторонами докази на підтвердження обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність належних і допустимих доказів зі сторони позивача на підтвердження обставин позову, а саме спільного проживання його з ОСОБА_4 , ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, починаючи з січня 2004 року по 25 березня 2024 року, тому в цій частині позову ОСОБА_30 також відмовляє.

Відповідно до положень книги шостої ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, при цьому заповіт має пріоритет, як форма реалізації свободи волі спадкодавця.

Інститут обов`язкової частки є винятком із принципу свободи заповіту.

Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України право на обов`язкову частку мають особи, прямо визначені цією нормою.

Конституційний Суд України у своїх правових позиціях наголошував, що перелік осіб, які мають право на обов`язкову частку, є вичерпним, а право на спадкування гарантується лише у випадках, передбачених законом (правова позиція, викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.02.2014 № 1-рп/2014 (справа № 1-1/2014).

Отже, для виникнення права на обов`язкову частку необхідна наявність статусу особи, що входить до визначеного законом кола суб`єктів, а не лише встановлення факту певних сімейних відносин.

Відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові №638/11578/21 від 01.10.2024 року зазначав, що встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу має значення саме для застосування статті 1264 ЦК України (спадкування четвертої черги), і не прирівнює таку особу до подружжя у розумінні статті 1261 ЦК України.

Таким чином, навіть у разі встановлення заявленого факту позивач набуде лише можливого статусу спадкоємця четвертої черги за законом, а не статусу «чоловіка» спадкодавця у спадковому праві.

Отже враховуючи те, що спадкування здійснюється за заповітом, позивач не належить до кола осіб, прямо визначених ч. 1 ст. 1241 ЦК України, встановлення факту проживання однією сім`єю відповідно до ст. 1264 ЦК України стосується черговості спадкування за законом, але не створює права на обов`язкову частку, тому задоволення позовної вимоги не призведе до виникнення у позивача права на обов`язкову частку, на яке він посилається як на кінцеву мету звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що реально забезпечує поновлення порушеного права, а обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, де прямо зазначено: «Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові».Аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 02.11.2021 у справі №925/1351/19, від 25.01.2022 у справі №143/591/20, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Згідно з наведеними правовими висновками, суд повинен оцінювати, чи здатне задоволення позову призвести до реального захисту права, на яке посилається позивач.

У цій справі встановлення факту проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу не здатне призвести до виникнення у позивача права на обов`язкову частку у спадщині.

Отже, суд виснує, що заявлений спосіб захисту є неналежним та неефективним, що відповідно до правової позиції ВП ВС є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до статей 77–79 ЦПК України предметом доказування є обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки позивач пов`язує свої вимоги з необхідністю отримання обов`язкової частки у спадщині, юридично значущими є обставини, що підтверджують його належність до кола осіб, визначених ч. 1 ст. 1241 ЦК України.

Натомість доказування факту проживання однією сім`єю, яке має значення для спадкування четвертої черги за законом (ст. 1264 ЦК України), не є юридично значущим для виникнення права на обов`язкову частку.

Таким чином, позивач обрав неналежний предмет доказування щодо заявленої мети позову, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У силу норм ст. 141 ЦПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 45, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Колмакова Нонна Вікторівна, про встановлення факту проживання однією родиною,-залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Д.Я. Роїк

Оригінал: reyestr.court.gov.ua