Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №755/23557/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/23557/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу (розміру) стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, -

у с т а н о в и в :

Позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про зміну способу (розміру) стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину, у якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2017 року з фіксованої суми 1500,00 грн. на частину від всіх видів доходу відповідача, а також стягнути з відповідача на користь позивача додаткові витрати на дитину у сумі 50000,00 грн. одноразово.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року було визначено стягнення з відповідача, ОСОБА_2 , аліментів на користь позивача, ОСОБА_1 , у фіксованій грошовій сумі 1500 грн щомісячно на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після укладення шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_2 ». 27 вересня 2024 року позивач повернула дошлюбне прізвище « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені. У свідоцтві про народження дитини вказане прізвище матері - « ОСОБА_2 » відповідно до часу реєстрації шлюбу. З часу ухвалення рішення істотно змінився матеріальний стан сторін, а також значно зросли потреби дитини. Син є підлітком, проходить ортодонтичне лікування (брекет-система), має порушення зору, потребує регулярних медичних оглядів та додаткових освітніх занять. Позивач несе істотні постійні витрати на лікування, корекцію зору та освітні потреби, що підтверджується квитанціями та банківськими документами. Матеріальне становище відповідача суттєво покращилося. Він проходить військову службу та отримує стабільне грошове забезпечення, що підтверджується відповіддю Міністерства оборони України на запит позивача. У зв`язку з необхідністю забезпечення належних умов утримання та розвитку дитини позивачкою були понесені додаткові витрати, пов`язані з її харчуванням, лікуванням, одягом, навчанням та іншими необхідними потребами. Загальна сума додаткових витрат на дитину становить 117700,00 гривень, що підтверджується письмовими доказами, доданими до матеріалів справи (копіями чеків та платіжних документів). Відповідно до частини другої статті 185 Сімейного кодексу України, з урахуванням принципу рівної участі батьків у додаткових витратах на дитину та матеріального становища сторін, позивачка просить стягнути з відповідача частину додаткових витрат на дитину у розмірі 50000,00 грн. одноразово.

Ухвалою суду від 11.12.2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.12.2025 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Як вбачається з матеріалів справи, направлена на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу відповідача судова кореспонденція повернулась до суду без вручення адресату.

Станом на час ухвалення у справі рішення відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (а.с. 8).

ОСОБА_1 змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені від 27.09.2024 року (з.б.а.с. 7).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2017 року у справі №755/3686/17, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ., ідентифікаційний номер НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп., щомісяця, починаючи з 03 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

Із наданих позивачкою письмових доказів вбачається, що відповідач проходить військову службу в в/ч НОМЕР_2 з травня 2025 року у військовому званні «солдат» на посаді водія і його дохід до виплати склав: за травень 2025 року - 202303,14 грн.; за червень 2025 року - 92625,72 грн.; за липень 2025 року - 37432,17 грн.; за серпень 2025 року - 71791,21 грн.; за вересень 2025 року - 43449,19 грн.; за жовтень 2025 року - 61146,05 грн. (з.б.а.с. 24).

Згідно акту виконаних робіт від 04.03.2025 року та чеків від 04.03.2025 року позивачкою, як представником замовника, сплачено 23470,00 грн. за надані послуги зі стоматологічного лікування (з.б.а.с. 8, а.с. 10).

Згідно акту виконаних робіт від 01.04.2025 року та чеку від 01.04.2025 року позивачкою, як представником замовника, сплачено 3710,00 грн. за послуги у стоматологічному кабінеті (а.с. 9).

Згідно акту виконаних робіт від 19.09.2025 року та чеку від 19.09.2025 року позивачкою, як представником замовника, сплачено 28405,00 грн. за надані послуги зі стоматологічного лікування (а.с. 11).

Згідно акту виконаних робіт від 10.12.2024 року та чеку від 10.12.2024 року позивачкою, як представником замовника, сплачено 3710,00 грн. за надані послуги зі стоматологічного лікування (а.с. 12).

Згідно акту виконаних робіт від 22.05.2024 року та чеку від 22.05.2024 року позивачкою, як представником замовника, сплачено 30096,00 грн. за надані послуги зі стоматологічного лікування (а.с. 13).

Також згідно поданих суду банківських квитанцій позивачкою у 2025 році було сплачено грошові кошти за освітні послуги для ОСОБА_8 у загальній сумі 15000,00 грн. (а.с. 14-15).

22.10.2025 року у ТОВ «Пума Україна» придбано куртку розміру «М» вартістю 3839,00 грн. (а.с. 16).

20.09.2025 року сплачено 1250,00 грн. за послуги Медичного центру з консультації дитячого офтальмолога та огляду очного дна (з.б.а.с. 16).

04.10.2025 року позивачкою сплачено 7320,00 грн. в мережі салонів оптики «Крістал Оптік» (а.с. 17).

04.10.2025 року в ТОВ «Соленте» придбано контактні лінзи та зволожуючі краплі на загальну суму 900,00 грн. (з.б.а.с. 17).

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

За змістом ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За змістом ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ст. 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Статтею 192 СК України визначено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема згаданою вище статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ураховуючи вище викладене обґрунтування та з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитина на стягнення у твердій грошовій сумі та навпаки).

Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути змінений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та за наявності правових підстав. При цьому право застосування норми закону належить суду.

Суд враховує, що із часу винесення попереднього рішення про стягнення аліментів у державі об`єктивно відбулись зміни, які стосуються цін на продукти харчування, одяг, шкільне приладдя тощо та зріс прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

За змістом ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Дитині законом та іншими засобами має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, що дадуть їй змогу розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та соціально, здоровим і нормальним шляхом, в умовах свободи та гідності. При ухваленні з цією метою законів основною метою має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, хто несе відповідальність за дитину, насамперед для її батьків.

Праву дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття кореспондує обов`язок батьків утримувати свою дитину до її повноліття та забезпечувати в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умови життя, необхідні для розвитку дитини, який має бути виконаний батьками з урахуванням принципу найкращого забезпечення інтересів дитини.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 8 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

У статті 192 СК України передбачено ті обставини, які враховуються для зміни способу та/або розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Як відповідач, так і позивачка зобов`язанні в однаковій мірі та у відповідності до вимог чинного сімейного законодавства утримувати свою дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй гарні умови для проживання, виховання, навчання, у тому числі забезпечувати матеріально.

Стягнення аліментів має ціль - найбільш повно захищати інтереси дитини, забезпечити їй не тільки необхідні кошти для існування, але і зберегти по можливості той рівень життя, який дитина мала би при сумісному проживанні з обома батьками.

Безумовно з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, спричиняє постійне збільшення витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення її освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, що є загальновідомими фактами та не потребують доказування.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Саме по собі зростання дитини зумовлює збільшення витрат на її утримання та виховання, а той із батьків з ким проживає дитина управі заявляти вимоги про зміну способу стягнення аліментів в разі їх недостатності.

В силу віку дитина зростає та потребує нового одягу та взуття; хворіє, що потребує витрат на лікування та відвідування лікарів; навчається, що потребує придбання нового приладдя на навчання, а також потребує інших витрат, які пов`язані з буденним життям дитини.

При цьому, той з батьків, який проживає окремо та сплачує аліменти, зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власної дитини.

Відповідач знаходиться у працездатному віці і суд виходить із того, що батько, як молода, працездатна та здорова людина, не позбавлена можливості працювати, отримувати дохід та відповідно надавати належну матеріальну допомогу на утримання свого неповнолітнього сина.

Дані про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, в матеріалах справи відсутні. Крім того, судом враховується відсутність будь-яких даних про здійснення стягнень з відповідача за будь-якими іншими рішеннями суду, виконавчими документами, кредитними зобов`язаннями тощо.

Крім того, судом встановлено, що з 2025 року відповідач є військовослужбовцем, отримує стабільний високий дохід, тож має можливість сплачувати аліменти у такому розмірі, що дійсно забезпечить дитині належне утримання та гармонійний розвиток його особистості.

Врахувавши всі зазначені вище обставини справи, суд приходить до висновку, що з метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, визначений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, і враховуючи рівність обов`язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини, заявлений розмір аліментів на який позивачка має намір змінити раніше визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі, відповідає вимогам закону та праву стягувача аліментів на зміну способу стягнення аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

Визначаючи саме такий розмір аліментів суд виходить із того, що відповідач отримує достатньо високий дохід будучи військовослужбовцем, а потреби дитини з часу ухвалення рішення у 2017 році об`єктивно зросли з дорослішанням хлопчика, а також останній має потреби в лікуванні.

Ураховуючи все вище викладене та з огляду на положення ст.ст. 12, 81 ЦПК України суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зміни способу стягнення аліментів визначених рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2017 року з 1500,00 грн. на частину від доходу відповідача, щомісячно.

Стосовно вимог позивача про стягнення додаткових витрат на дитину, суд дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм Закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат тощо).

При цьому, наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила відповідний позов.

Із матеріалів справи убачається, що позивачкою були здійснені витрати на стоматологічне лікування та офтальмологічний огляд і придбання офтальмологічного приладдя, водночас не доведено, що такі витрати є додатковими у розумінні положень ст. 185 СК України і не можуть покриватись аліментними зобов`язаннями, адже будь-яка дитина хворіє і сам по собі такий факт хвороби/лікування не є підставою для стягнення додаткових витрат та входить до звичайних аліментних зобов`язань.

Додаткові витрати на дитину у зв`язку зі станом її здоров`я виникають при наявності тяжкої хронічної хвороби, однак таких даних матеріали справи не містять, як і відсутнє належне підтвердження рекомендацій лікаря у необхідності відповідного стоматологічного та офтальмологічного лікування та саме для дитини ОСОБА_9 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 75-81, 89, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 15 ЦК України, ст.ст. 7, 141, 180, 181, 182, 183, 184, 185, 192 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу (розміру) стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів встановлений рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.04.2017 року у справі №755/3686/17, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1500,00 грн. та частину від усіх видів його заробітку, а саме:

1. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя -