Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №755/15334/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15334/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини, -

у с т а н о в и в :

10.08.2025 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини, у якій просить зняти з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 16 травня 2024 року позивачка за правом на спадщину набула у власність однокімнатну квартиру загальною площею 26,3 кв.м., житловою площею 13,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , яку зареєструвала в Державному реєстрі речових прав. Спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_2 після смерті ОСОБА_3 , яка була одноосібною власницею зазначеної квартири та набула її 12 жовтня 2001 року за договором купівлі-продажу, реєстровий №4-9651. За життя ОСОБА_3 мешкала у квартирі сама, про те що у її квартирі зареєстровані ще будь-які особи спадкоємцю, ОСОБА_1 , вона не повідомляла. ОСОБА_1 , яка спілкувалася із спадкодавцем з 2010 року та регулярно її відвідувала, жодного разу не бачила в квартирі сторонніх осіб або речей які не належали власниці житла. Після реєстрації права власності ОСОБА_1 у центрі надання адміністративних послуг Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації дізналась, що у належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня дитина зареєстрована 18.12.2012 року за вищевказаною адресою разом з матір`ю - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яку 12.03.2015 року, знято з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю. Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.07.2015 року №335 ОСОБА_2 набув статус дитини-сироти на підставі свідоцтва про смерть матері, гр. ОСОБА_4 , житло за адресою: АДРЕСА_2 , взято на контроль та заборонено вчинення жодних дій без дозволу органу опіки та піклування на підставі Розпорядження ДРДА від 09.07.2015 №335 та листа служби у справах дітей від 19.02.2019 № 103008-666 дитина перебуває на контролі у Службі у справах дітей. На запит про надання інформації про обставини реєстрації за місцем проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_4 та її малолітньої дитини, та підстави заборони вчинення дій із майном без дозволу органу опіки та піклування, Дніпровська РДА відповіді не надала. ОСОБА_1 , є єдиною законною власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є ані її родичом, ані має жодних майнових прав на квартиру. Положення статті 317 ЦК України передбачають, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Стаття 319 ЦК України закріплює засади здійснення права власності: 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 2. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. 3. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 4. Власність зобов`язує. 5. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. 6. Держава не втручається у здійснення власником права власності. 7. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. 8. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом. Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном. За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК України власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності. Наявність реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , неповнолітньої дитини, яка не має права власності чи користування на це майно, суттєвим чином впливає на можливість ОСОБА_1 реалізувати свої права. 08 квітня 2025 року ОСОБА_1 , як власник житла звернулась із заявою до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про зняття з реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та отримала відмову, підстави якої було викладено у окремій відповіді №103-103/С-375-670 від 09 квітня 2025 року. Відповідно до п. 45 Порядку, подання заяви про реєстрацію місця проживання або зміну місця проживання дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, покладається на органи опіки та піклування за місцем проживання такої дитини. Таким органом є Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Відповідно до п. 54 Порядку, зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що зміна місця проживання дитини-сироти здійснюється на підставі рішення органу опіки та піклування за місцем проживання такої дитини. 17 липня 2025 року Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації за № П-103/41/647 надала відповідь на заяву ОСОБА_1 про зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , неповнолітньої дитини. Відповідно до зазначеної відповіді питання зняття з реєстрації місця проживання дитини знаходиться поза межами компетенції служби. Таким чином, позивач вжив всіх можливих заходів, щодо досудового врегулювання, але результату не досяг. Інших можливостей захистити свої права та законі інтереси, крім судового розгляду справи, позивач не має.

Ухвалою суду від 14.08.2025 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 25.11.2025 року витребувано письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності зняття дитини з реєстрації місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав направлену на його адресу судову кореспонденцію 19.09.2025 року, однак у встановлений судом строк не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.05.2024 року, позивачка є власницею квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 14-15).

За змістом відповіді відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.02.2025 року, адміністрацією розглянуто адвокатський запит від 06.02.2025 року щодо надання інформації про осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , в період 12.10.2001-16.05.2024 і за результатами розгляду повідомляється наступне. За інформацією, яка міститься в архівній картотеці відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, за адресою: АДРЕСА_2 у визначений період було зареєстровано три особи: гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 06.11.2001 року по 13.06.2019 року (знята з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю); гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 18.12.2012 року по 12.03.2015 року (знята з реєстрації місця проживання у зв`язку зі смертю); гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18.12.2012 року по теперішній час. Малолітня дитина зареєстрована 18.12.2012 року за вищевказаною адресою разом з матір`ю ОСОБА_4 . Розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.07.2015 року №335 ОСОБА_2 набув статус дитини-сироти на підставі свідоцтва про смерть матері, гр. ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та Постанови КМУ від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», з метою захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житло за адресою: АДРЕСА_2 взято на контроль та заборонено вчинення жодних дій без дозволу органу опіки та піклування. Документи, які стали підставою для реєстрації місця проживання/зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб у відділі відсутні (а.с. 10-11).

За змістом листа Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.04.2025 року, адміністрацією розглянуто заяву позивачки від 08.04.2025 року щодо надання пояснень стосовно відмови в знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , і за результатами розгляду заяви повідомляється наступне. Відповідно до ст.ст. 57, 61, 65, 69 Постанови КМУ від 07.02.2022 року №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» працівником відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА була проведена перевірка наданих документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання особи. В ході розгляду справи з`ясовано, що розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.07.2015 року №335 ОСОБА_2 набув статус дитини-сироти на підставі свідоцтва про смерть матері, ОСОБА_4 . Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» та Постанови КМУ від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», з метою захисту житлових та майнових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житло за адресою: АДРЕСА_2 взято на контроль та заборонено вчинення жодних дій без дозволу органу опіки та піклування. Відповідно до ст. 54 Постанови КМУ №265 зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, осіб стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування. Так, з огляду на те, що дозвіл органу опіки та піклування не був долучений до заяви про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та керуючись вимогами ЗУ від 05.11.2021 №1871-ІХ та п/п 3 п. 87 Постанови КМУ №265 відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА прийнято рішення про відмову в знятті реєстрації місця проживання ОСОБА_2 (а.с. 6).

Згідно листа Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 17.07.2025 року, службою розглянуто заяву позивачки про зняття з реєстрації неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і за результатами розгляду заяви повідомляється наступне. Відповідно до постанови КМУ від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», служба у справах дітей та сім`ї забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Питання про зняття з реєстрації місця проживання дитини поза межами компетенції служби у справах дітей та сім`ї та органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (а.с. 5).

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

30.01.2026 року до суду надійшов письмовий висновок органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність зняття з реєстрації дитини від 29.01.2026 року, у якому зазначене наступне: «На час розгляду зазначеного питання комісією встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 , 2009 р.н., перебуває на первинному обліку дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування в службі у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної а місті Києві державної адміністрації. Неповнолітній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з 18.12.2012 року. Відповідно до постанови КМУ від 24.09.2008 року №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної з захистом прав дитини», служба у справах дітей та сім`ї забезпечує збереження майна дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На даний час в Дніпровському районному суді м. Києва відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про зняття неповнолітньої особи з реєстрації місця проживання. Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням, інакше як на підставі і в порядку, передбачених законом. Згідно зі ст. 18 ЗУ «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Стаття 16 Конвенції про права дитини передбачає, що жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її прав на особисте і сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватним установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. Конвенції про права дитини). приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування вважає за недоцільне зняття неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , так як це призведе до звуження обсягу існуючих прав дитини» (а.с. 34).

Обґрунтовуючи підстави позову позивачка посилається на те, що наявність реєстрації місця проживання невідомої позивачці неповнолітньої особи у належній їй квартирі, створює позивачці перешкоди у реалізації прав власності на нерухоме майно, а тому неповнолітній має бути знятий з реєстрації у належній позивачці квартирі.

Відповідно до положень ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом ст.ст. 321, 328, 383 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Положення ст.ст. 386, 391 ЦК України визначають, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Отже, Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Згідно ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

За положеннями ст.ст. 395, 401, 403, 406 ЦК України, речовими правами на чуже майно є: 2) право користування (сервітут). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинно здійснюватися «згідно із законом», воно повинно мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності як дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 липня 2011 року у справі «Сєрков проти України» (Serkov v. Ukraine), яке набуло статусу остаточного 07 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 2 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом уведення в дію «законів».

За положеннями ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства»: забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити; охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав; дитина-сирота - дитина, в якої померли чи загинули батьки.

Статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї.

За змістом ст.ст. 3, 4, 16 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних та інших заходів для здійснення прав, визнаних у цій Конвенції. Щодо економічних, соціальних і культурних прав Держави-учасниці вживають таких заходів у максимальних рамках наявних у них ресурсів і при необхідності в рамках міжнародного співробітництва. Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Відповідно до п. 54 Постанови Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.

Відповідач відмовляючи позивачці у знятті з реєстрації місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв правомірно, оскільки зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, неможливе без погодження цього питання з органом опіки та піклування і оскільки такого погодження не було, відповідач відмовив позивачці у задоволенні її заяви про зняття з реєстрації місця проживання дитини.

Крім того, виходячи з конструкції позовної вимоги та заявлених підстав позову, суд вважає, що позов загалом пред`явлено до неналежного відповідача, і таку вимогу слід було заявляти до неповнолітньої особи, яка зареєстрована у житлі, в особі законних представників/піклувальників чи органів, яким за законом надано право представляти інтереси зазначеної неповнолітньої дитини.

Встановлення судом неналежності відповідача є окремою достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

По суті такий позов не може бути задоволений також і з тих підстав, що зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини-сироти призведе до порушення її житлових прав за відсутності відомостей про наявність у дитини іншого житла у власності чи наявності у дитини права користування іншим упорядкованим житлом.

Законодавством захищене не лише право власності, а й право особи на житло і дотримуючись балансу між цими правами та з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, за встановлених судом обставин, неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не може бути знято з реєстрації місця проживання задля захисту прав позивачки як власниці квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 282 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 3, 41, 47 Конституції України, ст. 19 СК України, ст. 9 ЖК України, Законом України «Про охорону дитинства», ст.ст. 316, 317, 319, 321, 328, 383, 386, 391, 395, 401, 403, 406 ЦК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенцією про права дитини, Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про зняття з реєстрації місця проживання неповнолітньої дитини - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 23.02.2026 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (м. Київ, бул-р. Івана Котляревського, 1/1, код ЄДРПОУ 37203257);

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харківське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -