Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №754/11235/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/453/26

Справа№754/11235/25

Вирок

Іменем України

25 лютого 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), представника потерпілої ОСОБА_7 , перекладач ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Деснянського районного суду міста Києва кримінальне провадження № 12025100030000481 відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2025, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Флорешть, Республіки Молдова, молдаванина, громадянина Республіки Молдова, з середньою спеціальною освітою, працюючого на посаді водія в SVB-TRANS, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2025 року, приблизно о 05 годині 43 хвилині, будучи особою, яка керує транспортним засобом, знаходячись за кермом засобу підвищеної небезпеки - технічно справного спеціалізованого вантажного автомобіля марки «DAF FTXF 105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , із загальним напівпричіпом «Lamberet LVFS 3E6R» реєстраційний номер НОМЕР_2 білого кольору, розпочинаючи рух заднім ходом по автодорозі пр. Броварський, в районі шляхопроводу «Чернігівський міст», до вул. Братиславська, зі сторони станції метро «Чернігівська», в напрямку станції метро «Лісова», в порушенні вимог п.п. 2.1 «а», 2.3 «б», 10.1. та 10.9 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, вчасно не реагував відповідним чином на її зміну, своїми діями створив небезпеку для інших учасників дорожнього руху, де перед початком руху заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, продовжив рух заднім ходом, при цьому створив небезпеку для інших учасників руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, де під час руху заднім ходом водій ОСОБА_10, керуючи спеціалізованого вантажного автомобіля марки «DAF FTXF 105», реєстраційний номер НОМЕР_3 , із загальним напівпричіпом «Lamberet LVFS 3E6R», реєстраційний номер НОМЕР_2 , білого кольору, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6 , яка в цей час перебувала в районі задньої частини транспортного засобу, поруч бордюрного каменю праворуч на проїзній частині пр. Броварський.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесне ушкодження у вигляді: відкритої травми правої нижньої кінцівки: поширені рвано-скальповані рани (майже циркулярні по типу «панчохи») з масивним дефектом шкіри, підшкірної клітковини, розчавленням м`язів та фасцій стегна та гомілки та стопи (площею 8%) з послідуючим розвитком некрозу, що потребувало проведення аутодермопластики (пересадка шкіри) власними шкірними клаптями (площею 13% з рубцевими деформаціями передньої черевної стінки обох нижніх кінцівок), розвитком пост геморагічної анемії (багаторазова корекція (переливання) компонентів крові), згинальної контрактури обох колінних та гомілково-ступеневих суглобів, часткової атрофії тканини кінцівок, яке відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Під час руху водій ОСОБА_10, порушив вимоги п. п. 2.3 «б», 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України.

Згідно правил дорожнього руху України: підпункт «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»; пункт 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; пункт 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, «Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб».

Порушення водієм ОСОБА_10, вимог п.п. 2.3 «б», 10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку і виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та отриманням пішоходом ОСОБА_6 тяжкого тілесного ушкодження.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті та пояснив, що зранку 17.02.2025 на автомобілі DAF він заїхав в місто Київ, де були проблеми з інтернетом через повітряну тривогу та у зв`язку із чим він перелаштовував маршрут руху. В подальшому, приблизно о 5 год. 50 хв. відкривши вікно та переконавшись в безпеці руху, розпочав рух назад і почув крик. Вийшовши із автомобіля побачив потерпілу, яка знаходилася під причепом, допоміг їй підвестися. Побачивши працівників поліції попросив допомоги. Працівники поліції викликали швидку медичну допомогу, яка приїхала за 30 хв., та слідчих. Зазначив, що погоджується із порушенням правила дорожнього руху, які зазначені в обвинувальному акті. Після ДТП допомагав потерпілій матеріально.

Також обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що всі обставини, викладені у обвинувальному акті, відповідають дійсним обставинам справи щодо дати, місця, часу та способу вчинення злочину, які він не оспорює. Обвинувачений у вчиненому щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 2 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, який за класифікацією згідно ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. часу, місця, способу вчинення; а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку - надання матеріальної допомоги потерпілій в сумі 162 165 грн.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений ОСОБА_4 висловив щирий жаль з приводу учинених дій, засудив свій вчинок та щиро розкаявся.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Також судом враховуються позиції: прокурора, яка просила визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки та, ураховуючи положення ст. 75 КК України, просила суд звільнити від призначеного покарання з дворічним іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України; представника потерпілої та обвинуваченого які просили суд не позбавляти останнього волі та права керування транспортними засобами; та захисника, який просив при призначенні покарання обвинуваченому застосувати положення ст.ст. 75, 76 КК України та не позбавляти ОСОБА_9 права керування транспортними засобами.

Обираючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, з огляду на його щире каяття та обставини скоєного кримінального правопорушення, суд робить висновок про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.

Крім того, суд враховує дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікаря нарколога і психіатра не перебуває, має визначене місце реєстрації та проживання, офіційно працевлаштований, його молодий вік, позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, часткове добровільне відшкодування завданого збитку потерпілій, допомогу Збройним Силам України та відсутність обставин, які б обтяжували покарання. З огляду на викладене, суд робить висновок, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Враховуючи, що вказана дорожньо-транспортна подія відбулася не внаслідок збігу несприятливих обставин, а внаслідок грубого порушення ОСОБА_10 правил дорожнього руху, наслідки вчиненого кримінального правопорушення для здоров`я потерпілої ОСОБА_6 у виді тяжких тілесних ушкоджень, зважаючи на її позицію щодо призначення покарання обвинуваченому без позбавлення права керування транспортними засобами, суд не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_9 від додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Також суд зазначає, що відповідно до виключно позитивної характеристики з місця роботи, наданої генеральним директором SRL «SVB-NRANS» (№3 від 30.07.2025), ОСОБА_4 неодноразово замінював штатного механіка, що свідчить про наявність у обвинуваченого спеціальності, не пов`язаної з безпосереднім керуванням транспортними засобами, та не позбавить його можливості подальшого відшкодування шкоди потерпілій.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті - виправлення засудженого, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання про долю речових доказів в кримінальному провадженні, суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Арешт накладений 25.02.2025 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва (справа № 754/2533/25, провадження 1-кс/754/529/25) підлягає скасуванню в порядку ст. 174 КПК України.

Згідно вимог ст. 124 КПК України, зі ОСОБА_10 на користь держави підлягають стягненню витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі із випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_9 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до вимог ст. 165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Стягнути зі ОСОБА_4 в доход держави процесуальні витрати в сумі 5857 грн. 80 коп., за проведення експертиз.

Арешт накладений 25.02.2025 ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва (справа № 754/2533/25, провадження 1-кс/754/529/25) на спеціалізований вантажний автомобіль «DAF FTXF 105» реєстраційний номер НОМЕР_1 (Республіка Молдова), номер кузова (vin): НОМЕР_4 , 2012 року випуску з загальним напівпричепом «Lamberet LVFS 3E6R» реєстраційний номер НОМЕР_2 (Республіка Молдова) номер кузова (vin): НОМЕР_5 , 1998 року випуску, - скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні: спеціалізований вантажний автомобіль «DAF FTXF 105» реєстраційний номер НОМЕР_1 (Республіка Молдова), номер кузова (vin): НОМЕР_4 , 2012 року випуску з загальним напівпричепом «Lamberet LVFS 3E6R» реєстраційний номер НОМЕР_2 (Республіка Молдова) номер кузова (vin): НОМЕР_5 , 1998 року випуск - повернути власнику, за належністю; медичну карту стаціонарного хворого №3277/196/223 на 175 арк., один CD-R диск з рентген на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - повернути власнику, за належністю; один DVD-R диск «НР» сірого кольору, місткістю 4.7 GB, швидкістю 16х, 120 min - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, представнику потерпілого та прокурору.

Суддя ОСОБА_11