Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №717/2505/25 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 717/2505/25

Провадження № 2/727/688/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого-судді: Одовічен Я.В.

за участю секретаря: Зінич О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалося на те, що 27.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №503510-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Так, 27.06.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 оферту укласти договір, на що остання прийняла пропозицію на умовах, визначених офертою. Після цього, ТОВ «Бізнес позика» направило відповідачу одноразовий ідентифікатор UA-0144 на номер телефону НОМЕР_1 . Таким чином, між сторонами було укладено договір.

Відповідно до п.1 Договору кредиту Товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,15288411 процентів за кожен день користування кредитом.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти у обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №503510-КС-001, позичальник ОСОБА_1 здійснила часткову оплату за договором на загальну суму 10370 грн. 00 коп.

Проте, в подальшому, відповідач у порушення ст.ст.509, 526,1054 ЦК України не виконала свої зобов`язання та не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Станом на 09.10.2025 року заборгованість відповідача становить 21972 грн. 17 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредитом: 7707,93 гривень; заборгованість за відсотками - 14264 грн. 24 коп.

Просив позов задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №503510-КС-001 від 27.06.2024 року у розмірі 21972 грн. 17 коп. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 19.11.2025 року по справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачем ОСОБА_1 було подано відзив на позов. У відзиві із заявленими позовними вимогами остання не погодилась. Зазначила, що дійсно отримала кредит у розмірі 10000 гривень. Проте, нею було проведено оплату за договором №503510-КС-001 та внесено на рахунок позивача суму коштів у розмірі 10370 гривень, що повністю покриває розмір наданого кредиту.

Вважає нарахування процентів таким, що суперечить чинному законодавству України. Так, вона є дружиною військовослужбовця, на підтвердження чого долучила копію свідоцтва про шлюб та копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_2 № НОМЕР_3 .

З огляду на зазначене вище, нарахована позивачем заборгованість у розмірі 21972 грн. 17 коп. є протиправною та підлягає списанню.

Окрім того, вказувала на те, що вона є переселенкою, що підтверджує довідкою переселенця №7726-7500912581.

У задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Представником позивача було подано відповідь на відзив. У відповіді представник позивача зазначив, що поширення дії ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на дружин та чоловіків військовослужбовців щодо не нарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом відбулося лише з набранням чинності Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», що відбулося 18.05.2024 року.

У всіх попередніх редакціях Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», які були чинними протягом строку дії Кредитного договору укладеного між Позивачем та Відповідачем, ч. 15 ст. 14 цього закону не містила згадку про те, штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховуються дружинам та чоловікам військовослужбовців.

Звертав увагу суду, що у ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» йдеться саме про НЕ НАРАХУВАННЯ процентів (після набрання чинності змін до цієї норми), а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми.

Конструкція частини 15 статті 14 Закону № 2011-ХІІ не передбачає звільнення військовослужбовців та членів їхніх сімей від сплати відсотків за користування кредитом, а лише визначає умови, за яких такі відсотки не нараховуються. Законодавець чітко встановив, що ці умови пов`язані з певними періодами проходження військової служби. Враховуючи це, підстав для застосування принципу зворотної дії закону в часі до спірних правовідносин не вбачається.

Також посилався на те, що ОСОБА_1 повинна була надати суду належні, достовірні та достатні докази того, що справді саме чоловік відповідачки перебував на військовій службі саме протягом строку дії Кредитного договору, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів дружині військового, однак такі докази сторона відповідача не надала.

У зв`язку з вищевикладеним, правові підстави для застосування у даній справі ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів дружинам військових відсутні.

З відповідачки підлягає стягненню вся сума заборгованості за Кредитним договором (заборгованість за тілом кредиту, процентами за користування кредитом).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. Просив позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилася, про час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за останнім відомим місцем проживання в порядку, передбаченому положеннями ст.ст. 130,131 ЦПК України, про що у справі є належні докази, про причини відсутності не повідомила.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності сторін, суд виходив із наступного.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 п.1 статті).

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з частиною другою статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе проводити судовий розгляд у відсутності сторін.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного.

Так, судом встановлено, що 27 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №503510-КС-001 (а.с.35-44).

Згідно умов даного договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 10000 гривень на засадах строковості, поворотості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. Строк кредиту: 24 тижні, до 12.12.2024 року. Процентна ставка фіксована: 1,16% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 19722,67 процентів. Комісія за надання кредиту: 1500 гривень.

Протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п.2.4 Договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, згідно графіку платежів (п.3.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до дати вказаної в п.2.7 Договору.

Підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену ст.9 Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно квитанції Таскомбанк від 27.06.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» перерахувало на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 10000 гривень згідно кредитного договору №503510-КС-001 від 27.06.2024 року (а.с.68).

Анкета клієнта на отримання кредиту містить докладну інформацію відносно ОСОБА_1 , зокрема: дату її народження, індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 , серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу реєстрації і адресу проживання, номер мобільного телефону НОМЕР_1 , електронну адресу, номер банківської картки № НОМЕР_2 (а.с.67).

Вказаний договір було укладено між сторонами в електронній формі. Кредитний договір відповідачем підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) - UA-0144.

До договору додані правила надання споживчих кредитів ТзОВ «Бізнес Позика», візуальна форма послідовності дій клієнта та анкета клієнта.

Так, із дослідженої судом довідки послідовності дій клієнта встановлено, що клієнт ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), 27.06.2024 року о 15:46 зайшла в особистий кабінет та о 17:20 підписала договір одноразовим ідентифікатором: UA-0144 (а.с.65-66).

Розглядаючи аргументи, наведені сторонами, суд приходить до наступних висновків.

Так, між сторонами склались правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із дослідженого судом договору про споживчий кредит №503510-КС-001 від 27.06.2024 року встановлено, що їх укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; -електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як було встановлено судом, договір про надання кредиту №503510-КС-001 від 27.06.2024 року укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону, а саме: з боку кредитодавця аналогом цифрового підпису засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу, а з боку позичальника за допомогою одноразового ідентифікатору (UA-0144), та за правовими наслідками прирівнюєтьсядо договору, укладеного у письмовій формі.

Із копії вказаного договору також видно, що ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, ідентифікувала себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши відповідачу свої персональні дані.

Відповідно до ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

ТОВ «Бізнес Позика» умови договору виконало та перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти у розмірі 10000 гривень. Зазначена інформація підтверджується наданою АТ КБ «Приватбанк» випискою із карткового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 від 19.11.2025 року (а.с.141-151).

Отже, укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) відповідача були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані.

Відповідно до ст.525, ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього кодексу.

Звертаючись до суду з позовними вимогами, ТОВ «Бізнес Позика» посилався на те, що станом на 09.10.2025 року заборгованість відповідача становить 21972 грн. 17 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредитом: 7707,93 гривень; заборгованість за відсотками - 14264 грн. 24 коп.

Розглядаючи доводи сторін щодо дійсного розміру заборгованості, суд виходить із наступного.

Згідно з п.2.3 кредитного договору строк дії кредиту 24 тижні до 12.12.2024 року.

Із дослідженого судом розрахунку заборгованості видно, що станом на 14.10.2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 21972 грн. 17 коп., в тому числі: заборгованість за тілом кредитом: 7707,93 гривень; заборгованість за відсотками - 14264 грн. 24 коп. (а.с.22-28).

При цьому, у розрахунку відображено, що відповідач погасила заборгованість за кредитом у розмірі 10370 грн. 00 коп., в тому числі: 2292,07 гривень - за тілом кредиту; 6577 грн. 93 коп. - за відсотками; 1500 гривень - за комісією.

Відповідач у судовому засіданні із нарахованою заборгованістю не погодилась, вказуючи на те, що є дружиною військовослужбовця, а тому має право на пільги у вигляді не нарахування відсотків за договорами. Крім того, вказувала, що нею на виконання умов кредитного договору було сплачено 10370 гривень, а тому вважає кредит погашеним.

Так, згідно копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_5 від 29.02.2020 року, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було зареєстровано шлюб, актовий запис №10 (а.с.116).

Відповідно до наданої Другим відділом Державної реєстрації актів цивільного стану у м.Чернівці інформації від 18.02.2026 року встановлено, що відмітка про розірвання шлюбу у вказаному актовому записі відсутня.

Також судом було досліджено військовий квиток серії НОМЕР_6 , виданий на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.183-197), у якому наявна відмітка про те, що останній брав безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської та Донецької областей в період з 17.09.2014 року по 18.01.2015 року, 23.07.2015р.-17.09.2015р., 09.12.2015р.-04.04.2016р., 05.05.2016-27.10.2016р., 21.04.2017р.-19.06.2017р., 19.06.2017р.-11.08.2017р. посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 видане 05.05.2015 року ОСОБА_2 (а.с.198) та довідку форми 5, видану Військовою частиною НОМЕР_8 , відповідно до якої сержант ОСОБА_2 перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_8 ; наказ №82 від 10.04.2023 року про зарахування до військової частни НОМЕР_8 .

Національним банком України у своєму листі від 02.09.2014 року №18-112/48620 надано роз`яснення, за змістом якого підтвердженням призову під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є: військовий квиток; довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу; витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини.

Крім того, у листі Міністерства оборони України від 09 жовтня 2020 року №321/6192 наведено перелік документів, що підтверджують статус військовослужбовця, серед яких є довідка Форми № 5. Будь-який інший документ, який підтверджував би проходження служби в особливий період у Збройних Силах України, не передбачений нормативними документами. Крім того, зазначено, що військовослужбовцями є курсанти та слухачі вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій, які мають право видавати довідки, що підтверджують факт перебування на військовій службі у Збройних Силах України.

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно п.15 ст.14 Закону у редакції чинній на момент укладення договору визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Аналіз п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 1357-IX від 30 березня 2021 року, який набрав чинності 23 квітня 2021 року, свідчить про те, що пільги мають: - військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову; - військовослужбовці під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Чоловік відповідачки відноситься до другої категорії осіб, які мають пільги, встановлені частиною 15 статті 14 Закону України "Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", оскільки встановлено що останній є військовослужбовцем з 2014 року і по даний час, під час дії особливого періоду.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває по теперішній час.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізацією, згідно з положеннями наведеної статті, є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Як було встановлено судом, ОСОБА_2 (чоловік відповідачки) був призваний на строкову військову службу з 2014 року та перебуває на ній по даний час, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Отже, станом на час укладення спірного кредитного договору (27.06.2024 року) відповідачка була дружиною військовослужбовця Збройних Сил України і є нею на даний час, отже на неї розповсюджуються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом.

Кредитні правовідносини між сторонами у даній справі виникли 27.06.2024 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині заборгованості за відсотками у розмірі 14264 грн. 24 коп. задоволенню не підлягають.

Також, згідно розрахунку заборгованості кредитора ТОВ «Бізнес Позика» за кредитним договором №503510-КС-001 від 27.06.2024 року ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за відсотками були сплачені кошти у розмірі 6577 грн. 93 коп.

Таким чином, розмір заборгованості за кредитним договором становить: 1130 грн. коп. (7707,93 грн. (заборгованість за тілом кредиту) - 6577 грн. 93 коп. (сплачена добровільно частина заборгованості)).

Відповідачем зазначениий розмір заборгованості будь-якими доказами спростовано не було.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також враховуючи те, що відповідач не належно виконує свої зобов`язання за укладеними договорами та відповідно не надав суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечував щодо дотримання банком строків звернення до суду за захистом порушених прав, приходить до висновку, що позов ТОВ «Бізнес Позика» є обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), проживаючої в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ - 41084239), що розташоване в м.Київ б.Лесі Українки, 26, офіс 41, заборгованість за договором за кредитним договором №503510-КС-001 від 27.06.2024 року у розмірі 1130 грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» понесені судові витрати у розмірі 121 грн. 12 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Одовічен Я.В.