Вирок від 25 лютого 2026 р. у справі №717/888/25 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа № 717/888/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2026 селище Кельменці

Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ст. 336 КК України:

ОСОБА_3 (народився ІНФОРМАЦІЯ_1 ), громадянина України, місце народження -- с. Ленківці, Дністровський район, Чернівецька область, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ),

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним та придатним до військової служби, перебуваючи 29 березня 2023 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , достовірно знаючи, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, отримав повістку про прибуття для відправки у війська. В подальшому, діючи умисно, без поважних на те причин, в порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належним чином оповіщеним про прибуття та не маючи правових підстав для відстрочки від призову, передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій без поважних причин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в результаті чого ухилився від призову на військову службу під час мобілізації

Відповідно до ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби -зовнішньої розвідки України - за викликом, керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно - рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

ОСОБА_3 , будучи військовозобов`язаним, 29 березня 2023 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому було вручено направлення на військово-лікарську комісію.

29 березня 2023 року ОСОБА_3 пройшов військово-лікарську комісію, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії № 172 від 29 березня 2023 року.

Того ж дня, 29 березня 2023 року, ОСОБА_3 отримав повістку про явку на 11 год 30 березня 2023 року до військової частина НОМЕР_1 для призову на військову службу за мобілізацією. Окрім того, його ознайомлено про вимоги законодавства України з питань оборони та відповідальність за порушення правил військового обліку та ухилення від призову за мобілізацією.

У подальшому, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, 30 березня 2023 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.

Обвинувачений ОСОБА_3 відмовився від надання свідчень, посилаючись на статтю 63 Конституції України.

В судових дебатах підсудний зазначив, що йому невідомо, як його, такого хворого, змогли визнати придатним до військової служби. Висновок ВЛК він не оскаржував.

Захисниця ОСОБА_6 вказала в своїх поясненнях, що вина її підзахисного не доведена належними та допустимими доказами, в обвинувальному висновку та матеріалах справи відсутні будь-які докази умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 КК України, як того вимагає усталена практика Верховного Суду. Також захисниця просить при винесенні вироку взяти до уваги вік ОСОБА_3 , склад його сім`ї, відсутність інших осіб чоловічої статі (оскільки чоловік його дочки перебуває в лавах ЗСУ) та факт догляду обвинуваченим за тяжко хворим членом родини.

В судовому засіданні в підтвердження обставин інкримінованого кримінального правопорушення та вини обвинуваченого ОСОБА_3 стороною обвинувачення були надані та судом дослідженні наступні докази та допитані свідки.

В судовому засіданні 12 лютого 2026 року свідок ОСОБА_7 , яка є дочкою обвинуваченого, вказала, що у них в сім`ї спадковим є захворювання очей. Тому коли її батько, обвинувачений, пішов проходити ВЛК, уся сім`я була впевнена, що його визнають непридатним для проходження військової служби. Але медична сестра підписала документ, що обвинувачений повністю здоровий. Свідок з батьком неодноразово проходили відповідні медичні обстеження, у обвинуваченого встановили катаракту. Після того, як батько пройшов ВЛК, вони звернулись за юридичною допомогою, де їм порадили не оскаржувати рішення ВЛК, бо «буде гірше». Станом на сьогодні стан здоров`я погіршився.

В судовому засіданні 12 лютого 2026 року свідок ОСОБА_8 пояснив, що до квітня 2025 року працював на посаді старшого офіцера мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свідок пригадав, що 29 березня 2023 року ОСОБА_3 та інші військовозобов`язані (близько десяти осіб) були в навчальному класі ТЦК після проходження ВЛК. Обвинувачений був визнаний придатним до військової служби та отримав повістку на 30 березня 2023 року, проте не з`явився. Свідок підтримав, що особисто вручив обвинуваченому повістку. Обвинувачений не повідомив про причини своєї неявки 30 березня 2023 року, в тому числі за станом здоров`я. Також свідок не може пригадати, чи обвинувачений заперечував результати проходження ВЛК, чи звертався за наданням йому відстрочки, чи проходив ВЛК повторно.

Показами вказаного свідка підтверджується те, що ОСОБА_3 ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, 30 березня 2023 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, вина ОСОБА_3 повністю підтверджується усією сукупністю досліджених у судовому засіданні письмових доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у їх достовірності.

Так, згідно розписки від 29 березня 2023 року солдат ОСОБА_3 отримав повістку про направлення в Збройні Сили України о 11 год. 00 хв. 30 березня 2023 року.

Відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 29 березня 2023 року, ОСОБА_3 придатний до військової служби.

Згідно довідки військово-лікарської комісії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 29 березня 2023 року за № 172, ОСОБА_3 придатний до військової служби.

Відповідно до мобілізаційного розпорядження солдат ОСОБА_3 направляється до команди № НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 доведено положення статті 210-1 КУпАП та статті 336 КК України, що підтверджується відповідним Аркушем доведення, в якому міститься підпис обвинуваченого.

Листом за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 7 березня 2024 року № 1602 підтверджується, що виявлені захворювання під час проведення ВЛК обвинуваченого (псоріаз обмежений та дихромазія) передбачають постанову про придатність до війської служби ОСОБА_3

ОСОБА_3 станом на 15 липня 2024 року не перебував на обліку в управлінні соціального захисту Дністровської районної військової адміністрації як отримувач державних соціальних допомог (лист № 05-06/1058 від 15 липня 2024 року).

Відповідно до листа № 3557 від 16 липня 2024 року за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 не звертався із заявами про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації йому не надавалась. ОСОБА_3 щодо оновлення своїх облікових даних в ІНФОРМАЦІЯ_4 не звертався.

Згідно листа за підписом директора КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» ОСОБА_3 в період з 29 березня 2023 року по 7 лютого 2025 року за медичною допомогою до приймального відділення закладу не звертався.

Зі змісту довідки № 204 від 11 квітня 2023 року обвинувачений проживає разом зі свєю дружиною та дочкою.

Леньковецький старостинський округ повідомив суд про те, що ОСОБА_3 характеризується позитивно, зауважень від старостату та від жителів села не надходило.

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 він характеризується позитивно, основними рисами є людяність та порядність.

Згідно довідок № № 333 та 255 КНП «Кельменецька багатопрофільна лікарня» ОСОБА_3 не перебуває на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога.

Суд не може погодитися з позицією сторони захисту, яку захисниця неодноразово озвучувала в судових засіданнях, щодо незаконності висновку ВЛК, враховуючи надані стороною захисту медичні документи щодо захворювань обвинуваченого.

У постанові ККС ВС від 28 жовтня 2025 року у справі № 608/1846/23 зроблено висновок, що твердження про незаконність висновку ВЛК не ставить під сумнів законності вручення особі бойової повістки та наявності в його діях складу кримінального правопорушенням, передбаченого ст. 336 КК України, оскільки такий висновок сторона захисту не оскаржила в установленому законом порядку.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 і його дії кваліфікує за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, Верховний Суд раніше зазначав, що у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. В іншому випадку звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням сформує негативну думку інших військовослужбовців щодо своєї діяльності, матиме вплив на їх бойовий дух та мотивацію, а також жодним чином не сприятиме дотриманню мети та принципів призначення покарання.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 Кримінального кодексу України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

З врахуванням таких вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує вимоги ст. ст. 50, 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 вищевказаного Кодексу є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання і обирає щодо обвинуваченого ОСОБА_3 покарання в межах санкції ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі.

Суд вважає, що таке покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також суд не може визнати обставиною, що пом`якшує кримінальну відповідальність, -- щире каяття, оскільки під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 не визнавав факту вчинення злочину, не виявив наміру йти служити.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 199/6365/19 зазначив, що щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Також суд враховує те, що вказане кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, проте відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. В умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення. Тому наслідки ухилення від військової служби в цих умовах через покарання, повинні досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, про що зазначено у ст. 50 КК України.

Призначене покарання обвинуваченому в межах санкції ст. 336 КК України, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таким чином, з огляду на відношення обвинуваченого ОСОБА_3 до вчиненого, відсутність щирого каяття, відсутність судимості, позитивну характеристику, свідомого небажання обвинуваченого нести тягар військової служби, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, продовження дії воєнного стану на території України, тому суд вважає, що при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України, психологічне ставлення до вчиненого ним діяння не зміниться.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 ..

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази відсутні.

Процесуальних витрат в кримінальному провадженні не має.

Клопотань про обрання запобіжного заходу до суду не надходили.

Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України та призначити покарання за ст. 336 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 ( три ) роки.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту його фактичного затримання для доставлення в установу відбування покарання на виконання вироку..

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду через Кельменецький районний суд Чернівецької області.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя /підпис/