Рішення від 17 лютого 2026 р. у справі №592/16028/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/16028/25

Провадження №2-а/592/11/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді - Зоріка М. В.

за участі секретаря судового засідання Білої В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив суд скасувати постанову СУ № 2101/2025 від 09 вересня 2025 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 грн., провадження у справі закрити, стягнути з відповідача судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена із грубим порушенням процесуальних вимог, а тому просить суд її скасувати.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Федірко Я. С. в письмовій заяві позов підтримала повністю, просила суд позов задовольнити, слухати справу у її відсутність та відсутність позивача.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечував, вважав постанову СУ № 2101/2025 від 09 вересня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП обґрунтованою, а відтак вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_4 своїм правом надати відзив на позовну заяву не скористався, надав суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 29.10.2025 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення № СУ № 2101/2025 від 09 вересня 2025 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500 грн. В описово-мотивувальній частині постанові зазначено наступне: «06.09.2025 о 15год. 17хв. Було виявлено, що гр. ОСОБА_1 змінив місце проживання в семиденний строк особисто не став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 у зв`язку зі зміною місця проживання. Таким чином порушив пп.7 п.1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів», визначених в додатку2 до порядку, затвердженого Постановою КМУ від 31.12.2022 року №1487, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, в особливий період »

Положеннями ч. 3 ст. 210 КУпАП встановлена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, що тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Особливий період, відповідно до абз. 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану» від 24.02.2022 року № 64/2022, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який діяв на момент вчинення відповідних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абз. 6 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, - призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Згідно п.п. 2 п. 1, вказаних вище Правил, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

Підпунктом 7 п. 1 вказаних Правил, зазначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: «у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів)»;

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про Єдиний державний резерв призовників, військовозобов`язаних та резервістів», призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстр.

Відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 16 травня 2024 р. № 560 Належним підтвердженням оповіщення резервіста або

Аналізуючи докази, наявні в матеріалах справи, та надаючи їм юридичну оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Згідно статті 280 КУпАП передбачено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 256 КУпАП передбачено зміст протоколу про адміністративне правопорушення, згідно якого у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови від 09 вересня 2025 року позивачу ОСОБА_1 ставиться у провину те, що він не став на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 у звязку зі зміною місця проживання (а.с.7)

Зазначена постанова прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення СУ № 2101/2025 від 06.09.2025 року (а.с.8)

Проте вказаний протокол, в порушення ст. 256 КУпАП, не містить відомостей про час вчинення адміністративного правопорушення, у зв`язку із чим неможливо встановити дату його вчинення для вимог ст. 38 КУпАП.

Крім того, примітка до ст. 210 КУпАП говорить, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідачем, - ІНФОРМАЦІЯ_6 до відзиву на позовну заяву додано витяг, з якого вбачається, що у відповідача наявна технічна можливість отримати необхідну інформацію стосовно позивача ОСОБА_1 (а.с. 33)

Враховуючи вищевикладене, на думку суду відповідачем не надано належних та достатніх доказів на доведення вини позивача.

Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень, на що звертається увага у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 79 КАС України відповідачем не було надано належних, допустимих та достатніх доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а отже й правомірності оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010року № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі №463/1352/16-а, - у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, постанова у справі про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На думку суду розмір заявлених позивачем витрат не є співмірним складності справи, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи викладене, витрати понесені позивачем при розгляді даної справи підлягають стягненню з відповідача, - ІНФОРМАЦІЯ_7

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає, Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Правилами військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2) до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України віл 30.12.2022 року № 1487, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 19, 62 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 10, 210, 245, 247, 251, 280 КУпАП, ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, – задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення СУ № 2101/2025 від 09 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, – скасувати.

Провадження у справі закрити.

Стягнути з відповідача, - ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань сплачений позивачем судовий збір у сумі 605 грн 60 коп., а також витрати на правову допомогу у сумі 3000 /три тисячі/ гривень

Позивач – ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_2 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_8 , АДРЕСА_3 .

Постанова може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Повний текст рішення викладено 25.02.2026 року

Суддя Микола ЗОРІК