Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №592/11201/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/11201/25

Провадження №2/592/189/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Безуглої К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який мотивує тим, що вона у період з 2013 року - до теперішнього часу, проживає в квартирі АДРЕСА_1 , та зареєстрована у вказаній квартирі. Починаючи з лютого 2013 року і по теперішній час, вона мешкає за зазначеною адресою, веде домашнє господарство, підтримує чистоту і порядок в будинку, сплачує за комунальні послуги, добросовісно і безперервно володіє та відкрито користується квартирою, утримує її, робить поточний та капітальний ремонт, що підтверджує її безпосередню участь у користуванні майном. Дана квартира належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт громадянина Російської Федерації, яка її донькою. Після переїзду Відповідача до іншої країни вона з ОСОБА_2 не спілкувалася і не бачилася, інформацією про її фактичне місце проживання/перебування не володіє. Станом на дату подання позовної заяви, вона продовжує проживати у цій квартирі, добросовісно та відкрито володіє цим майном більше десяти років. Сплачує за комунальні послуги за цією адресою в інтересах громадянки ОСОБА_2 . Підтвердженням володіння майном та факту набуття права власності через тривале та добросовісне володіння слугує Договір № 57 про інвестування у будівництво житла від 28 вересня 2012 року, укладений між Інвестором, ОСОБА_1 з однієї сторони, та ТОВ «ВКП «Нотехс» - з іншої, згідно якого ОСОБА_1 здійснюється фінансування зведення даного об`єкта нерухомості в обмін на право отримати цей об`єкт у власність в майбутньому, а також Договір № БВ-1/Б-6/10;ПР-074/Е-100 від 01 жовтня 2012 року. Вищевказана нерухомість, а саме квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_2 на підставі Договору № БВ-12/1 купівлі продажу цінних паперів від 17.12.2012, згідно з яким покупець, ОСОБА_2 , з одного боку, та громадянка України ОСОБА_1 , Продавець, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія-Інвест», з другого боку, уклали цей Договір про нижченаведене: борговий цінний папір, виданий ТОВ «ВКП» НОТЕХС», засвідчує безумовне право його власника на отримання від ТОВ «ВКІ «НОТЕХС» виконання за основним зобов`язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов`язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки; а також Додатковою угодою № 1 до договору № 67 від 17 грудня 2012 року про інвестування у будівництво житла від 09 січня 2013 року, Актом про надання послуг до Договору доручення на продаж цінних паперів № БД- 12 від 14.12.2012, Договором № 67 про інвестування у будівництво житла, Актом прийому передачі квартири для проведення оздоблюваних робіт від 13 лютого 2013 року, Актом приймання-передачі Заставної до Договору інвестування у будівництво № 67 від 17 грудня 2012 року від 13 березня 2013 року.

Просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та дали пояснення аналогічні вищевикладеному.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, надала суду клопотання через електронну пошту адресу суду (як пояснила позивачка через свою невістку, яка проживає за кордоном), в якому просила справу розглядати без її участі. Позовні вимоги визнала в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.05.2013, квартира розташована за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , громадянці Російської Федерації (а.с.14, 15).

28.09.2012 між Інвестором, ОСОБА_1 з однієї сторони, та забудовником ТОВ «ВКП «Нотехс» - з іншої було укладено договір №57 про інвестування у будівництво житла, згідно якого забудовник своїми силами і засобами, за рахунок інвестованих коштів, залучених від інвестора після придбання ним заставної, здійснює будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; резервує за інвестором на період будівництво на підставі цього договору приміщення та передає його інвестору за умов його обміну на заставну, шляхом укладення відповідних договорів іпотеки, купівлі – продажу цінних паперів та договору про залік зустрічних вимоги між забудовником та інвестором (п.1.1). Забудовник резервує за інвестором наступне приміщення для передачі у власність – квартира, АДРЕСА_4 (а.с. 56-57).

16.10.2012 між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Аруна – Капітал» (продавець) було укладено акт приймання -передачі цінних паперів до договору купівлі – продажу цінних паперів №БВ-1/Б-6/10; ПР-074/Е-100 від 01.10.2012, згідно якого продавець передав, а покупець прийняв наступні цінні папери у кількості 1 шт, предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_1 (а.с.64).

17.12.2012 громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 (покупець) та громадянка України ОСОБА_1 (продавець) в особі ТОВ «Надія – Інвест» (повірений продавець) уклали договір №БВ-12/1 купівлі – продажу цінних паперів, згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору цінні папери, наведені у п.1.2 цього договору. Вид цінного паперу (ЦП) заставна ордерна; кількість ЦП – 1 шт.; предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_5 , під`їзд 1 поверх 9 (а.с.58).

Згідно акту від 17.12.2012 про надання послуг до договору доручення на продаж цінних паперів №БД-12 від 14.12.2012, укладеного між ТОВ «Надія – Інвест» з однієї сторони та ОСОБА_1 (довіритель), повірений виконав доручення довірителя на продаж цінних паперів, а саме: Вид цінного паперу (ЦП) заставна ордерна; кількість ЦП – 1 шт.; предмет іпотеки: квартира АДРЕСА_5 , під`їзд 1 поверх 9 (а.с.60).

Згідно додаткової угоди №1 до договору №67 від 17.12.2012 про інвестування у будівництво житла від 09.01.2013 укладеного між ТОВ «Виробничо – комерційне підприємство «Нотехс» та громадянка Росії ОСОБА_2 , забудовник резервує за інвестором наступне приміщення для передачі у власність: адреса забудови АДРЕСА_2 , тип приміщення: квартира, номер приміщення: 34 (а.с.59).

17.12.2012 між ТОВ «Виробничо – комерційне підприємство «Нотехс» (забудовник) та громадянка Росії ОСОБА_2 (інвестор) було укладено договір №67 про інвестування у будівництво житла, згідно якого забудовник своїми силами і засобами, за рахунок інвестованих коштів, залучених від інвестора після придбання ним заставної, здійснює будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ; резервує за інвестором на період будівництва на підставі цього договору приміщення та передає його інвестору за умов його обміну на заставну, шляхом укладення відповідних договорів іпотеки, купівлі – продажу цінних паперів та договору про залік зустрічних вимоги між забудовником та інвестором (п.1.1). Забудовник резервує за інвестором наступне приміщення для передачі у власність – квартира, АДРЕСА_3 (п.1.3) (а.с. 61-62).

13.02.2013 між ТОВ «ВКП «Нотехс» (забудовник) та ОСОБА_2 було укладено акт прийому – передачі квартири для проведення оздоблювальних робіт, згідно якого забудовник передач для оздоблення, а інвестор прийняв для оздоблення наступний об`єкт: квартири, АДРЕСА_3 (а.с.63).

13.03.2013 між ТОВ «ВКП «Нотехс» (забудовник) та ОСОБА_2 (інвестор) було укладено акт приймання – передачі заставною до договору інвестування у будівництво житла №67 від 17.12.2012, згідно якого всі умови договору інвестування у будівництво житла №67 від 17.12.2012 виконані належним чином. Сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо його виконання (а.с.65).

Згідно копії довіреності посвідченою приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Таранушич В.В. від 17.12.2020 року, громадянка Російської Федерації ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_1 представляти її інтереси та щодо питання оформлення права власності на квартиру під АДРЕСА_1 (а.с.66).

ОСОБА_2 змінила прізвище на « ОСОБА_5 » у зв`язку з укладенням шлюбу.

З довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» №61Е27306SBLV00SB від 26.05.2025 вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 2013 року по 25.05.2025 сплачувала комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.20-55).

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Предметом спору у справі є визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на квартиру під АДРЕСА_1 .

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст. ст.15,16 ЦК України, а також ч. 4ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Із змісту ст. 344 ЦК України вбачається, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а тому встановлення власника майна або безхазяйної речі є однією з обставин, що має значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 264 ЦПК України).

У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що користується спірним майном починаючи з лютого 2013 і по теперішній час, сплачує за комунальні послуги, добросовісно і безперервно володіє та відкрито користується квартирою, утримує її, робить поточний та капітальний ремонт.

Згідно з роз`ясненнями Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») (п. 14 Постанови).

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Подібні правові висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17, а також у постанові Верховного Суду від 10 січня 2023 року у справі № 462/1720/21.

Встановивши, що позивачка достовірно знала про те, що власником квартири в якій вона проживає є відповідач, яка за життя не відмовлялася від свого права власності на належну їй квартиру, а тому позивачем не доведено всіх умов, передбачених статтею 344 ЦК України, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Давність володіння могла вважатися добросовісною, якщо позивачка при заволодінні спірною часткою у квартирі не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності, однак таких обставин у справі судом не встановлено.

Натоімсть, позивачка ОСОБА_1 достовірно знала про те, що власником квартири, в якій вона проживає є відповідач, яка не відмовлялася від свого права власності на належну їй квартиру. Факт проживання в цій квартирі за згодою чи дозволу її власника, сплати ОСОБА_1 комунальних платежів та утримання нерухомого майна та те, що вона здійснює поточний та капітальний ремонт не може бути самостійною підставою для визнання права власності на майно в порядку статті 344 ЦК України.

Також, сам по собі факт користування позивачкою цим майном не є підставою для виникнення у неї права власності за набувальною давністю.

Такий висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №461/5075/23, від 26 травня 2021 року у справі №214/3083/18, від 13 квітня 2022 року №740/3305/20.

Крім того, суд враховує ч.1, ч.2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Визнання позову суперечить нормам ЦК України і тому способу захисту, який обрала позивачка. Сторони не позбавлені у позасудовому порядку вирішити питання власності квартири.

Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки у задоволенні позову судом відмовлено.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата виготовлення повного тексту рішення - 26.02.2026.

Суддя Ольга КАТРИЧ