Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №380/15963/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Брильовський Р.М.

26 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/15963/25 пров. № А/857/48397/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 380/15963/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

05.08.2025р ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, у якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області: від 11.04.2025р. № 16330/13-01-24-08 та від 11.04.2025р. № 16333/13-01-24-08.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України та доповідної записки управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Львівській області від 23.01.2025р. № 240/13-01-24-08-08, відповідно до наказу № 643-п від 24.01.2025р. Головне управління Державної податкової служби у Львівській області провів документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період: 01.01.2018р. - 31.12.2018р..

Під час проведення перевірки контролюючий орган встановив, що позивач не дотримав норми податкового законодавства зокрема:

1.п.167.2 ст.167, п.172.1, п.172.2, п.172.8 ст.172, п.176.1 ст.176 ПК України у зв`язку із чим донараховано податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2018 рік на загальну суму 191 250 грн;

2.пп.1.2 п.16 прим.1 підрозд.10 розд. XX, пп.1.3 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ, п.163.1 ст.163, пп.164.2.8 п.164.2 ст.164 ПК України на підставі чого контролюючим органом донараховано податкового зобов`язання з військового збору за 2018 рік на загальну суму 57 375 грн.

За результатами перевірки податковий орган склав акт від 17.03.2025р. №11907/13-01-24-08¬03/2127821171 та 11.04.2025р. прийняв податкові повідомлення-рішення №16330/13-01-24-08 та №16333/13-01-24-08.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп.14.1.56, 14.1.90 п.14.1 ст.14 ПК України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

В п.п.14.1.105 п.14.1 ст.14 розд. І ПК України «майно» видно, що вживається у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України (далі - ЦК України).

пп.146.17.1, п.146.17.2 ст.146 ПК України передбачено, що основні засоби та нематеріальні активи, які вносяться до статутного капіталу товариства прирівнюються до продажу або іншого відчуження.

До придбання прирівнюються операції з отримання основних засобів та нематеріальних активів.

п.146.8 ст.146 ПК України передбачено, що первісною вартістю основних засобів, що включені до статутного капіталу підприємства, визнається їх вартість, погоджена засновниками (учасниками) підприємства, але не вище звичайної ціни.

Відповідно до п.146.11 ст.146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із ремонтом та поліпшенням об`єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об`єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

п.164.1, 164.1.1 ст.164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

В пп.165.1.44 п.165.1 ст.165 ПК України видно, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного фонду юридичної особи - емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права - оскільки в розумінні п.170.2 ст.170 ПК України - є придбанням інвестиційного активу (придбанням вважаються операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права) тобто витратами при розрахунку інвестиційного доходу.

п.172.1 ст.172 ПК України передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної ст.121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину.

Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

В п.172.2 ст.172 ПК України визначено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.

В п.172.8 ст.172 ПК України видно, що для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об`єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування.

Отже, вирішальним юридичним фактом є сам перехід права власності, а не спосіб компенсації або форма зустрічного задоволення. Передача нерухомого майна до статутного капіталу юридичної особи, незалежно від того, що в обмін платник податку отримує корпоративні права, об`єктивно призводить до втрати ним права власності на відповідний об`єкти та набуття такого права іншою особою.

п.179.7 ст.179 ПК України встановлено, що фізична особа платник податку зобов`язаний самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним Податковій декларації.

03.04.2017р. ОСОБА_1 та Новороздільська міська рада уклали Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі кінотеатру «Україна» (нежитлова будівля кінотеатру за адресою АДРЕСА_1 ).

Відповідно до п.2.1 цього Договору продаж зазначеного об`єкту вчинено за 3750000,00 грн.

04.03.2017р. ОСОБА_1 сплатив 359676,00 грн. за будівлю.

ОСОБА_1 27.04.2017р . сплатив 3390324,00 грн. як оплату за нежитлову будівлю за Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі кінотеатру «Україна» від 03.04.2017р., що підтверджується платіжним дорученням № 1.

05.05.2017р. державний нотаріус посвідчив заяву уповноваженої особи Новороздільської міської ради, якою підтверджено перерахунок в повному розмірі грошових коштів в сумі 3750000,00 грн. за Договором від 03.04.2017р.

03.04.2017р. ОСОБА_1 сплатив збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна на суму 37500 грн. та державне мито на суму 37500,68 грн.

Документально підтверджені витрати на придбання нежитлової будівлі становлять 3825000,68 грн.

14.08.2018р. ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 100 % частки у статутному капіталі ТзОВ «ТЦ «Прийма» на підставі Договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТзОВ «ТЦ «Прийма», посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавінською М. І.

ОСОБА_1 з метою формування статутного капіталу ТОВ «ТЦ «Прийма» у серпні 2018 року за актом прийому-передачі майна від 16.08.2018р. передав до статутного капіталу Товариства власне нерухоме майно (Нежитлова будівля кінотеатру за адресою АДРЕСА_1 ), яке належало йому на праві власності та на момент передачі загальною вартістю 3 825 000,00 грн.

В п.179.1 ст.179 ПК України видно, що платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи.

пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України встановлено, що платник податків до 1 травня року, що настає за звітним, подає річну податкову декларацію до контролюючого органу, де перебуває на обліку, в якій відображає вказаний дохід.

Згідно п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа платник податку зобов`язаний самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій ним Податковій декларації.

п.172.2 ст.172 ПК України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у п.172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в п.172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною п.167.2 ст.167 цього Кодексу.

Зважаючи на вищевикладені норми ПК України, суд апеляційної інстанції наголошує, що контролюючий орган правомірно здійснив нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб - платників податків у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за 2018 рік отримав дохід від продажу рухомого(нерухомого) майна.

Колегія суддів вважає, що доводи апелянта про те, що внесення нерухомого майна до статутного капіталу не може розглядатись як продаж, оскільки це суперечить принципу податкового законодавства, яке для цілей оподаткування не ототожнює поняття «продаж» виключно з оплатними договорами купівлі-продажу у цивільно-правовому розумінні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що внаслідок передачі позивачем нежитлової будівлі до статутного капіталу товариства відбувся перехід права власності на об`єкт нерухомого майна, а тому виник обов`язок оподаткування передбачений ст.172 ПК України. Тобто, спірна операція підлягала оподаткуванню як операція з відчуження об`єкта нерухомого майна.

При цьому положення п.п.165.1.44 та ст.170 ПК України на які покликається апелянт не підлягають до застосуванню до спірних правовідносин, оскільки вони не можуть нівелювати спеціальні правила оподаткування операцій з відчуження нерухомого майна фізичними особами.

п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

ОСОБА_1 за 2018 рік отримав дохід від продажу рухомого (нерухомого) майна, однак в порушення пп.1.2 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ, пп.1.3 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ, п.163.1 ст.163, пп.164.2.8 п.164.2 ст.164 ПК України не сплатив військовий збір від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна за 2018 рік на загальну суму 57 375,00 грн.

Отже, Головне управління ДПС у Львівській області правомірно донарахував податкове зобов`язання з військового збору від операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомого майна за 2018 рік на загальну суму 57 375,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління ДПС у Львівській області діяв в межах повноважень та у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року у справі № 380/15963/25- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель